КБР визначає правовий режим збереження біорізноманіття in-sіtu та ex-situ.

Охорона біорізноманіття in-sіtu, тобто у природному середовищі, є пріоритетною. Вона включає охорону екосистем і природних місць перебування видів, а також відновлення життєздатних популяцій і видів та середовище їх перебування.

Охорона біорізноманіття ex-situ - це збереження компонентів біологічного різноманіття поза їх природних місць мешкання.

4. Причини втрати біологічного різноманіття: 1) ріст народонаселення й обсягів використання природних ресурсів. Водні(річкові) екосистеми зруйновані внаслідок будування дамб. На островах Суматра та Ява носороги знищені в результаті полювання. Деякі види щезли через використання їх у харчуванні, декотрі — як предмети розкоші (наприклад слонова кістка) чи колекцій; 2) забруднення екосистем і - як наслідок - скорочення чутливих видів. Наприклад, 43 види тварин були втрачені в Ойщовському національному парку в Польщі внаслідок забруднення довкілля. Кислотні дощі зробили тисячі озер Скандинавії та Північної Америки фактично мертвими,забруднення повітря заподіяло великої шкоди лісам цілої Європи.

5. «Регіональна організація економічної інтеграції” означає організацію створену суверенними країнами даного регіону, якій її країни-члени передали повноваження з питань, що регулюються цією Конвенцією, і яка належним чином уповноважена відповідно до її внутрішніх процедур підписувати, ратифікувати, приймати, схвалювати Конвенцію або приєднуватися до неї.

6. Згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй і принципів міжнародного права країни мають суверенне право розробляти свої власні ресурси відповідно до своєї політики в галузі навколишнього середовища і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність в рамках їх юрисдикції або під контролем не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших країн або районів за межами дії національної юрисдикції.

 

Частина II

1. Генетичний матеріал означає будь-який матеріал рослинного, тваринного, мікробного або іншого походження, який містить функціональні одиниці спадковості.

2. “Країна, яка надає генетичні ресурси”означає країну, яка надає генетичні ресурси, зібрані з джерел in-situ, включаючи популяції як диких, так і акліматизованих видів, або одержані з джерел ex-situ, незалежно від того, виникають вони з цієї країни чи ні.

3. Стале використання означає використання компонентів біологічного різноманіття таким чином і такими темпами, які не приводять у довгостроковій перспективі до вичерпання біологічного різноманіття, тим самим зберігаючи її властивість задовольнити потреби теперішнього і майбутнього поколінь і відповідати її сподіванням.

4. Біологічні ресурсивключають генетичні ресурси, організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства.

 

Частина III	Частина IV	Частина V
1, 2, 3, 5 – ТАК 4 - НІ	1 – в	А – 1,5 Б – 2,3 В – 4,6
2 – а, г
3 – а, в
4 – б
5 – а, б

 

 

Частина VI

1. Конвенція не встановлює, на відміну від ін. міжнародних угод, чітких і суворих зобов’язань. Вона визначає цілі та політику і є досить гнучкою: країни можуть вирішувати, як найефективніше використовувати та виконувати її (тому вона є рамковою). Конвенція зобов’язує країни розробити національні стратегії та плани дій. У процесі їх розробки в більшості країн використовується участь громадськості та враховується її думка, що забезпечує конвенції широку підтримку, яка не обмежується колом науковців та екологів.

КБР є рамковою, вона базується на наступних існуючих конвенціях:

1) Конвенцію про міжнародну торгівлю флори і фауни, які знаходяться під загрозою знищення (Вашингтон, 1973);

2) Конвенцію про збереження мігруючих видів тварин (Бонн,1979);

3) Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (Берн, 1979);

4) Конвенцію про водно-болотні угіддя (Рамсар, 1971);

5) Конвенцію про всесвітню культурну та природну спадщин у людства (Париж, 1972). Цей перелік не є вичерпним. Існує ряд інших глобальних і регіональних договорів, які стосуються, у тій чи іншій мірі, біорізноманіття.

2. У Картагенському протоколі встановлюються процедури повідомлення та попередньої обґрунтованої згоди. Країна,яка є Стороною експорту, повідомляє сама або вимагає, що бекспортер забезпечив повідомлення компетентного органу Сторони імпорту до транскордонного переміщення ЖВО. Сторона-експортер забезпечує точність інформації. Сторона-імпортер підтверджує отримання повідомлення протягом 90днів від дня його отримання та узгоджує подальші заходи. Ст.10 регулює процедуру прийняття рішення. Важливим є те,що відсутність наукової достовірності у зв’язку із недостатністю інформації та знань щодо масштабів можливого несприятливого впливу ЖВО на збереження і стале використання біорізноманіття, а також ризиків для здоров’я людей у країні імпорту, не є перепоною у прийнятті рішення цією країною щодо імпорту ЖВО (в тому числі, відмови від імпорту з метою попередження та максимального обмеження такого впливу). Це втілення у протоколі принципу перестороги і попередження, закріпленого у принципі 15 Декларації Ріо.

3. Стаття 7 Застосування процедури попередньої обгрунтованої згоди (Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття)

1. З урахуванням статей 5 та 6 процедура попередньої обгрунтованої згоди, наведена в статтях 8 - 10 та 12, застосовується до першого умисного транскордонного переміщення живих змінених організмів, призначених для умисного введення у навколишнє середовище Сторони імпорту.

2. "Умисне введення у навколишнє середовище", зазначене в пункті 1 вище, не відноситься до живих змінених організмів, призначених для безпосереднього використання в якості харчових продуктів або корму або для обробки.

3. Стаття 11 застосовується до першого транскордонного переміщення живих змінених організмів, призначених безпосередньо для використання в якості харчових продуктів або корму або для обробки.

4. Процедура попередньої обгрунтованої згоди не застосовується щодо умисного транскордонного переміщення живих змінених організмів, які за рішенням Конференції Сторін, що виступає як нарада Сторін цього Протоколу, визначені як такі, що навряд чи спроможні несприятливо вплинути на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини.

4. У КБР підкреслюється залежність корінного населення від використання біологічних ресурсів (преамбула, ст. ст. 8 (j),10 (c)).

Визнаючи велику і традиційну залежність багатьох місцевих общин і корінного населення, що зберігають традиційний спосіб життя, від біологічних ресурсів, і бажаність спільного користування на справедливій основі вигодами, пов'язаними з використанням традиційних знань, нововведень і практики, які мають відношення до збереження біологічного різноманіття і сталого використання його компонентів.