Дошка 27

 

В архіві Ю.П. Миролюбова цей текст не зберігся. У виданні "Жар-птици" така примітка (взято з "ТОДРЛ"): "Збірна дощечка № 27 (Готська). Дощечка ця зібрана з уламків та осколків багатьох дощечок, знайдених і підібраних вістовим полковника Ізенбека. Названа вона Готською тому, що в текстах цих уламків та осколків згадуються готи. Тексти". Після тексту дощечки підпис: "А. Кур". (За Яценком)

 

... ітва ініа до полнощє... аб... годі жітва ін... Алдорѣхова ніктожє ідяй... к... о...

…о наступицю іє Конєроту... нуча іє Боурѣху... т... є…

... мяхом рѣчєш... т... х... оляр, якови на годь ідь н… болярє Сєгєня, іжє убів сина Ієрмєнрѣха а отрка Гуларѣха ранів іа... оі...

... Алдорѣху данє діахом од то... а імяхом даяшєт... два сти то...

... час Ієрмєнрєху ідє годь до полунощь а прідє на ни, а поробі... А нє бряшє а отркъва імахом тєнжєтє, то бо злая твъряй, і та Русє падє, а врзє єстваша на ни влацєви, а то трваща сєн... ѣ ляти а зътрєхом сєн, а отърокваста часє отрчєх. А сєнщє русє вольни а жівєхом так, ібва руси, розпряшє, повєржа годь туі.

... є бо тє огржяху зємє Руськоланє а обощаху н... мнозя а то тєчаша оцє до лѣси у Врозєнцє, а ураз... на годь всєя силой, і рострщєтє ю бяша.

... ва іста бяша за чєс Конорѣху, с кидва ізтчє Алдорѣх а праправ(ну)цє Готорѣх, сє бо ієсь прадо Ієрмєнрѣху, як... п...

... ѣпа... а... по тѣ... адь окарьєща а отб...

... (т)оі ляти бяші тамо годє Ієрмєнрѣхє а сє злобяши на ни, а ту бяша уборцє вліка, а годє бя потсняна а одтрцна до Донцє а Донє. І Ієрмєнрєх пяй віна любібратрєстє позє воіавєндє наши. А тако сє уборжєщєтіся бя жівут нов...

... єн часє, колієбва годь ідє на ни, сє Ієрмєнрєх со єгунштє, а тако сє пдоржє она. А смє імяхом два вразі на два конця зємє нашіа. А та Болорєв прєдо труди влкє. Ото ту Матирь-Сва, лєтшя, рєчє мо, яко смєяй паднутє на єгунштіа опєрвє а рострєщітє ю, а сєн повратітєсє на годь. Там бо увржі синє Ієрмєнрєхє а замєртвє оця. А ту Гураік, друг наш, тако пяй кровє а віни, а подлє тая за єдіно лято шєд мкчєм на ни. А то крать Болорєв жєк о іждєнєті годє, а тако удєя одрєчєнє, стоя мяхом чєсва. Та урочєнтє добростєнтє до главє сва, яко хом на ти ста боря до жівят нашєх жєлєзва оцє нашєх, яко коло а комоніа єс та сила нашіа, то бо даяхом ста інєма, яко ста глут...

 

***

... житва інша до полуночі... годі житва інша... Алдоріха ніхто не ішов...

... про наступника їх Конероту¹... внук їх Буріху...

Маємо ректи... про тих боляр, які на годь ідуть... болярин Сегеня, іже убив сина Германаріха і отрока Гуларіха ранив...

... Алдоріху данину давали од... а мали давати двісті то...

... в часи Германаріха іде годь до полуночі і прийде на нас, і підкорили... І не брали і отроків мали тяжити, то бо зло творили, і та Русь паде, і вороги стали на нас власні, і те тривало сто (?) літ і скинули це, і отрочества часи минули. І нині руси вільні і живемо так, бо руси, воспрянувши, повергли годь ту.

Се бо ті огородили землю Руськолань і зібрали (сили) многі, і текли отці до лісів у Врозенця [*Воронзенця], і уразили на годь всея силою, і розтрощили їх були.

... це справді було в часи Коноріха, з якого ізтече [*походить] Алдоріх і праправнук Готоріх, се бо єсть прадідом Германаріху, як...

... ті літа були там годи Германаріха і се злобилися на нас, і тут була убориця [*битва] велика, і годи були потиснені і одторчені до Донця і Дону. І Германаріх пив вино любобратства з воеводами нашими. І тако се владналося було життя нове.

... той час, коли годь іде на нас, се Германаріх з гунами, і тако се піддерже їх. І ми мали двох ворогів на два кінці землі нашої. І там Болорев перед трудами [*битвами] великими. Ото тут Матирь-Сва, летячи, рече йому, яко смій паднути [*напасти] на гунів оперва і розтрощити їх, і се повратитися на годь. Там бо уверже сина Германаріха і замертвив його. А тут Гураїк (Германаріх?), друг наш, тако пив кров і вино, а подлє того за одне літо йшов мокошем² на нас. І то кратно Болорев речив про вигнання годі, і тако удіяв одречене [*сказане], стійку маємо честь. Той урок добростійкий до глави своєї, яко на тому стали боротися до життів наших залізами отців наших, яко коло і комоні єсь то сила наша, то бо діяти стали іншим, яко став голод.

_____

¹ В оригіналі у Яценка і Лозко написано "Конєроту", яке подають як "Конеріха", у Гнатюків в оригіналі – "Конорєху", можливо, виправлено за подальшим зразком.

² Взято варіант Гнатюків "мокошем", як бойовий порядок у вигляді півмісяця. У Лозко – "мстити", Яценко пропустив слово.

 

 

Дошка 8(27)

 

Наступний текст, який подаємо, має у Ю.П. Миролюбова подвійну нумерацію – 8(27). Справді, існує певний зв'язок між: д. 27 і д. 8(27): текст д. 27 обривається словами "іако ста глут…", – а текст д. 8(27) починається зі слів "яко ста глутве а тедо бяхом сірі а нище...";

 

Яко ста глутвє а тєдо бяхом сірі а нищє. І боть іна жєлѣзва натчуть, а нашє нінтра ізвєргнуть од та сва. Сє бо Аски а Єркє по Нѣпри ходяшєт о людє нашє звєншє до борія. А то, яко борє імє про сєбєнь, тако нє імахом смє ітє до нь. Ото тва да бєндє во учєніє, а разумяхом ста нашє ошибіцє, а імємо іну статє одєрєнь.

Сє бо Аск імяй воя сва, посаднє я на лодѣх а ідє загрєнбєнтє іна, а стє да ідє на грьць, да ніщє іхо гради, а да жєрє бозм в зємє єієх. Натодє нє іста такова, яко Аск нѣстє русіч, нєботво варєнзь, а іма іна мєта – то гмоть руску попіра інама, а злє дєяцє погєнбє імє є. Ні Єркє нѣстє русіц. А тобто ліс ідє хітряшєтє до ступє а біє гостє іна, киє бо тому довєрєнсєща сєн.

На старє погрєбєнщє ходіва смє ста, а тамо помєснлєхом, якво дєншашєть Пращуровє наштє подє травє зєлєна. А тамо вѣдѣхом ста, яква битє а за ощо ітє. І ту сва родці бяшє дѣлєнтєсє, а кому старш пшєнботє, кій бо сєн знєда до Оцє а Праоцє марічєньска, кій одо нь ідє, а кій збєндє простєць. А та вєлкька свра одоляца руси, яквє прєнбяшєтє сєн до ростржєшєні і ростргнѣні.

Тако грьцєво одо сва зємє жєнє я, нєботьва нє імяі силу, счєпнєні до кругу а до кридѣл. Вшяк сва ста поглєнда на соусѣдіцє своє а од сє віри нє іма, яква мєжє вржє до сѣчє. Тако прийдоша воспянтє а почєнша сварєтєсє ста на походь ю: кій ободѣ лѣпѣє, а кій шєчєрн. Одрєвлѣ бола іна рьчє о вітяствѣ, а тєдьо наслѣтє о поході ото Оцє сва.

Тако бо Русколаньє падьма до ніць од годѣ а ієгуншта звѣжства. А тодѣ Кійска Русє творяшєсє а Онтува. А годь сє устрашашєся, ідє ота вон до Свєрєнзє. Як бо вѣхом Свєрєнзє сутє двѣ: єдіна – вєндєста, а друга годя. А ту то годь прібєндє до нь, а годя сєн усіліся щє тамо тва, а вєндєстя ослабішєся сєн такотьє до тьва. Осєбо жємєндє бяша околи тоя а та бя літавоа, і сє назовєшєся ілмо одо ни, іжє рєчєни ілмри.

 

***

Як став голод¹, і тоді були сірі й нищі. І були інші заліза [*чужа зброя] натечуть, і наше нутро ізвергнуть од того свого. Се бо Аск [*Аскольд] і Ерек по Ніпру ходять по люд наш, зовучи до борні. А то, яко борню² мали про себе [*між собою], тако не мали ми іти до них. Ото те да буде во учення, і розуміли нашу ошибицю, і маємо [в] іншу стати одерень.

Се бо Аск мав воїв своїх, посадив їх на лодії і іде заграбати інших, і ніби да іде на греків, да нище їхні гради, і да жере богам в землі їхній. Нато не істина такова, яко Аск несть русич, а варяг, і мав іншу мету – той гмоть руську попирає іншими, а злі діяння погубили імена їхні. Ні Ерек несть русич. І той бо лис іде хитрувати до степу і б'є гостей іних, які бо тому довіряються.

На старе погребенище ходили ми, і там помислили, яко дихають Пращурове наші під травою зеленою. І там відимо, якими бути і за що іти. І тут наші родці почали були ділитися, і кому старшим пребути, який бо се походить від Отців і Праотців маріченських [*померлих], який од них іде, а який був простець. І та велика свара одоліла русів, яко привела до розладу і розторгнення.

Тако греки од своєї землі гнали їх, оскільки не мали сили, зчепленої до кругу і до крил. Усякий сам став поглядати на сусідів своїх і од цього віри не мав, яка мужів верже до січі. Тако прийшли воспять і починали сваритися за похід той: який був ліпший, а який гірший. Одревлє були інші річі про витязтво, і тоді наслідуємо о поході од Отців своїх.

Так бо Руськолань падла до ніц од годі і гунського звірства. І тоді Кийська Русь творилася і Онтува [*Антія]. І годь се устрашилася, іде ота вон до Сверензе. Як бо відомо, Сверензе суть дві: одна – венедська, а друга – годі. І тут то годь прибула до неї, і годя се усілася ще там, а венеди ослабилися се так до того. Осібно жмудь була около тієї і та була литовська; і се назвалися ільми од нас, іже речені ільмри.

_____

¹ Варіант Гнатюків, у Яценка і Лозко – "голотою".

² У Миролюбова в оригіналі "доре", Яценко переправляє на "боре" – війна. Гнатюки залишають і перекладають як "Дір" – ім'я правителя Київа.