Стресостійкість

Стресостійкість - системна динамічна характеристика, що визначає здатність людини протистояти стресорному впливу або справлятися з багатьма стресогенними ситуаціями, активно перетворюючи їх або пристосовуючись до них без шкоди для свого здоров'я і якості виконуваної діяльності.[31]
Індивідуальна стійкість до стресу обумовлена певним симптомо-комплексом особистісних властивостей, що визначають особливості індивідуальних способів подолання стресових ситуацій на основі їх суб'єктивного образу [3]. З позицій когнітивно-трансактного підходу до аналізу психологічного стресу багатовимірна оцінка стресостійкості повинна включати в себе комплекс когнітивно-афективних оцінок стресової ситуації і доступних ресурсів по її подоланню [29]. Під ресурсами розуміються внутрішні та зовнішні змінні, що сприяють психологічній стійкості в стресогенних ситуаціях; це емоційні, мотиваційно-вольові, когнітивні та поведінкові конструкти, які людина актуалізує для адаптації до стресогенних життєвих ситуацій. Ресурси людини як індивіда, суб'єкта, особи і інівідуальності - засоби (інструменти), які використовуються ним для трансформації відношень із стресогенною ситуацією.

В контексті ресурсної теорії стресу для збереження стрес-резистентності важливим є накопичення («консервація») ресурсів до того часу, коли виникне стрес-ситуація або дія окремого стресора[35]. Стратегія накопичення ресурсів являє собою деякий антиципаторний копінг. У багатьох випадках антиципаторний копінг є ключем для розуміння відповідних стрес реакцій і стратегій подолаючої поведінки. Центральний принцип «консервації» ресурсів (COR-теорія) полягає в тому, що люди прагнуть отримати, зберегти і захистити те, що цінне для них, і намагаються використовувати свої ресурси найкращим способом. Другим принципом «консервації» ресурсів є те, що люди прагнуть інвестувати (вкладати) свої зусилля в накопичення власних ресурсів для захисту їх від втрат, вони прагнуть відновлювати втрачені ресурси і набувати нових ресурсів для підвищення впевненості в майбутньому (екзистенціальної надійності). В COR-теорії C. Хобфолла втрата ресурсів розглядається як первинний механізм, що веде до стресових реакцій. У той же час, відбувається втрата ресурсу, інші ресурси покликані обмежити інструментальний, психологічний і соціальний вплив подій, що розгортаються. Втрата внутрішніх («душевних») і зовнішніх (соціальних) ресурсів тягне за собою неминучу втрату суб'єктивного благополуччя і переживається як стан психологічного стресу[18, с. 521].

Аналіз літератури показує, що до особистісних ресурсів стресостійкості дослідники відносять інтернальний локус-контроль та пов'язані з ним конструкти типу впевненості в собі і самоефективності, сильною Я-концепцією. За даними Е. С. Старченкова, до особистісних ресурсів подолання синдрому вигоряння як негативного наслідку професійних та екзистенціальних стресів відносяться такі особистісні риси, як соціальна сміливість, відповідальність, наполегливість, висока нормативність поведінки, радикалізм, висока мотивація досягнення [21, с. 11].

С. Хобфолл відзначає, що незважаючи на численність досліджень, що пов'язують особистісні та соціальні ресурси із стресостійкістю, їх результати не розкривають повною мірою механізми подолання стресу [18, с. 522]. Це пов'язане з тим, що для вивчення даного питання необхідно використовувати динамічні моделі взаємодії персональних характеристик і стресостійкості, так як статичні моделі не враховують того, що ресурси самі по собі змінюються під впливом стресових обставин. Каньятци і Норріс в 1993 р. емпіричним шляхом показали, що соціальні ресурси людей часто зменшуються, коли вони піддані впливу стресу. Баумейстер, Братславскі, Муравйов і Тік отримали аналогічні дані про те, що навіть особистісні, когнітивні ресурси можуть зменшуватися під впливом стресу, оскільки стресова ситуація підриває віру у власні сили, наприклад віру у власну компетентність. [35, с. 115] В контексті стресостійкості віра як психологічна категорія розглядається в якості найважливішої і «динамізує» особистісний ресурс. Можливо, стресова ситуація кидає виклик енергії та мотиву, необхідним для того, щоб задіяти цей ресурс у подоланні стрес-ситуації. Концепція «консервації» ресурсів С. Хобфолла і запропонований на її основі методологічний підхід до оцінки особистісного потенціалу стресостійкості являє собою динамічну модель вивчення взаємодії особистості і середовища [18, с. 530].

Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов'язане з пошуком ресурсів, які допомагають особистості в подоланні стресових ситуацій. Розглянемо детальніше, що розуміють під психологічними ресурсами особистості і якими ресурсами має володіти людина для ефективного подолання стресу. Поняття ресурсів як психологічної категорії розроблено недостатньо. Л. В. Куликов під ресурсами стресостійкості особистості розуміє індивідуальні властивості і здібності, що зумовлюють психологічну стійкість в стресогенних ситуаціях [19].

Компоненти стресостійкості: здатність прогонозувати розвиток життєвих ситуацій і таким чином уникати стрессорного впливу; здатність контролювати емоції, розвинені вольові якості особистості (здатність діяти в напрямку поставлених цілей і завдань, мобілізувати психіку в екстремально-ситуативних обставинах), володіння навичками саморегуляції; здатність витримувати більш тривалу і сильну, ніж у звичних умовах, напругу (емоційну, вольову, фізичну); здатність витримувати пікові навантаження в екстремальних умовах; активність в перетворенні стресовій ситуації; досвід вирішення стресових ситуацій і володіння ефективними способами їх подолання; здатність до повноцінної самореалізації, особистісного зростання зі своєчасним і адекватним вирішенням внутрішньоособистісних конфліктів; задоволеність самореалізацією [28].
До найбільш вивчених в даний час особистісних ресурсів подолання стресу належать такі:
- активна мотивація подолання, ставлення до стресів як можливості придбання особистого досвіду і можливості особистісного росту;
- сила Я-концепції, самоповага, самооцінка, власна значущість, самодостатність;
- активна життєва установка - чим активніше ставлення до життя, тим більша психологічна стійкість в стресових ситуаціях;
- позитивність і раціональність мислення;
- емоційно - вольові якості;
- фізичні ресурси (стан здоров'я та ставлення до нього як до цінності)[10].
Інформаційні та інструментальні ресурси:
- здатність контролювати ситуацію (ступінь її впливу на людину оцінюється адекватно);
- інструментальні технології для досягнення бажаних цілей (майстерність, компетентність, технології освоєння нових знань і навичок);
- готовність до самозміни, інтерактивні техніки зміни себе і стресогенної ситуації, активність по перетворення ситуації взаємодії особистості і стрес - ситуації;
- здатність до когнітивної структуризації та осмислення ситуації;
- матеріальні ресурси: високий рівень матеріального доходу і матеріальних умов (що дозволяють відновлювати первинні фізіологічні потреби), безпеку життя, стабільність оплати праці, хороші гігієнічні фактори праці та життєдіяльності [26].

З позицій когнітивно-поведінкового підходу подолання, копінг, розглядається більш широко, а саме як сукупність когнітивних і поведінкових зусиль, що витрачаються індивідом для ослаблення стресу, або як стабілізуючий фактор, який може допомогти людям підтримувати психосоціальну адаптацію протягом періодів стресу [29]. У зв'язку з цим в аспекті когнітивно-поведінкового підходу репертуар конструктивних моделей подолаючої поведінки може розглядатися як ключовий ресурс стресостійкості особистості.