Вікові особливості юних футболістів і зміни, що відбуваються в організмі під впливом занять футболом.Встановлено, що темпи природного приросту фізичних якостей на різних вікових етапах неоднакові. При вирішенні питання про вибір методики тренувальних впливів необхідно враховувати особливості змін організму гравця під впливом одноразового і багаторазового виконання фізичних вправ. Зокрема відомо, що залежно від того, на тлі якого стану буде повторюватися наступне вправу в занятті або саме заняття, залежить не тільки зміна працездатності у процесі діяльності в цілому, її якісних показників, а й віддалений результат у зміні функціональних можливостей спортсмена. Причому, деякі умови повторного виконання вправ можуть призводити не до підвищення, а до зниження рівня функціонування окремих систем організму. Слід також враховувати, що різноманітність виконуваних вправ не може бути безмежним, тому що в процесі заняття необхідно забезпечити наявність позитивно і негативно взаємодіючих зв'язків в організмі, що визначають вдосконалення основних рухових навичок [4,5]. Не слід також забувати, що якщо організм футболіста буде регулярно піддаватися впливу декількох, рівних за силою, впливів короткочасних і слабких програм (наприклад, на витривалість, силові координаційні якості і т. д.), то відбудеться рівномірне і на низькому рівні пристосування до всіх програм, яке може не забезпечити найвищий з можливих рівнів адаптації до жодного з тренирующих показників. Якщо ж сила впливу однієї з програм збільшується і стає за величиною інтенсивності або тривалості більше за інших, то організм буде пристосовуватися до більш сильної за рахунок виключення або придушення інших програм. У цьому випадку вузька спрямованість тренування з чіткою регламентацією дасть більш одностороннє пристосування, але зате його ступінь виявиться найбільш високою. Одна з основних умов високої ефективності системи підготовки спортсменів полягає в строгому обліку вікових та індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей. Це дозволяє правильно вирішувати питання спортивного відбору та орієнтації, вибору засобів і методів тренування, нормування тренувальних і змагальних навантажень, прогнозування можливих досягнень. Кожен віковий період має свої особливості в будові і функціях окремих систем, які змінюються в процесі спортивної діяльності. Ріст і розвиток організму відбуваються нерівномірно. Кожен віковий етап - це своєрідний період зі своїми характеристиками особливостями, морфологічними і функціональними перетвореннями. У теорії фізичного виховання прийнято виділяти молодший шкільний вік (7-10 років). Для періоду молодшого віку характерно плавний розвиток функціональних систем з деяким переважанням темпів зростання тіла щодо маси. У цей час кістки ще досить м'які і легко піддаються викривленню, хребет відрізняється великою гнучкістю, формується шийна і грудна кривизна. Зв'язковий апарат володіє високою еластичністю. М'язи розвиваються нерівномірно - спочатку великі м'язи тулуба, нижніх кінцівок і плечового пояса, пізніше дрібні м'язи, причому приріст сили м'язів верхніх кінцівок відбувається швидше, ніж нижніх. Дані динаміки фізичного розвитку футболістів 8-10 років надані в таблицях 1.1-1.8. Таблиця 1.1 Динаміка фізичного розвитку футболістів 8 років у річному циклі початкової підготовки (за Л. Евгеньевою)
Таблиця 1.2 Динаміка фізичного розвитку футболістів 9 років у річному циклі початкової підготовки (за Л. Евгеньевою)
Таблиця 1.3 Динаміка фізичного розвитку футболістів 10 років у річному циклі початкової підготовки (за Л. Евгеньевою)
У дітей цього віку особливо інтенсивно зростають і функціонально розвиваються м'язи. Інтенсивніше розвиваються м'язи, що забезпечують вертикальне положення тіла і рух пальців рук і ніг. Глибокі м'язи спини і черевного преса розвинені відносно слабо, помітно збільшуються м'язи-розгиначі тулуба, гомілки. М'язово-сухожильні співвідношення змінюються у бік нарощування сухожильного апарату, покращується прикріплення м'язів до кісток. М'язи дітей коротші в порівнянні з м'язами дорослих, мають менший діаметр перетину, вони невеликого об'єму і тому в них швидко настає стомлення, якому сприяє недосконалість координаційного апарату. В той же час стомлені м'язи дітей при відпочинку швидше відновлюють первинну працездатність, оскільки знаходяться в кращих умовах кровопостачання. Абсолютна маса тіла у юних футболістів складає: в 8-річних на початку занять футболом 28,6 кг, в 9-річних — 32,0 кг, в 10-річних — 33,97 кг, а річний приріст відповідно рівний 4,0 кг в 8-річних, 4 кг в 9-річних і 8 кг в 10-річних (таблиці 1.1 – 1.3). Порівняльні дані представлені в діаграмі 1. Діаграма 1. Порівняльні дані абсолютної маси тіла у футболістів 8-10 років.
Маса м'язів у 7-річних футболістів складає 25% мас тіла, в 8-річних — 27% і 9-10-річних 30% (в дорослих осіб — 40%). У 10-річних футболістів збільшення маси тіла випереджає зростання тіла в довжину, про що свідчить масо-ростовий показник, який до кінця року у 10-річних спортсменів збільшився на 24,5% по відношенню до даних початку року. Показники функціональної зрілості нервово-м’язового апарату вже до 8 - 10 років наближаються до рівня дорослих, про що можна судити за часом рухової реакції. Величина сили м'язів на 1 кг маси тіла у дітей також близька до дорослих. Розвиток сили м’язів-згиначів випереджає розвиток м'язів розгиначів. Тому при заняттях необхідно додатково використовувати ті вправи, які локально впливають на розвиток м'язів розгиначів. Інші показники фізичного розвитку юних футболістів також зазнають певних змін, найбільші з яких відносяться до сили м'язів. Так, сила кисті у 8-річних футболістів за рік початкової підготовки збільшується на 21,2% (з 15,1 кг до 18,3 кг), в 9-річних — на 130,2% (з 18,2 кг до 23,7 кг) і в 10-річних на 24,6% (з 19,42 кг до 24,2 кг). Змінюються розміри обхватів тіла. Коло грудної клітки (ОГК) збільшується у 8-річних футболістів з 63,9 см до 65,84 см або на 1,94 см, в 9-річних на 3,3 см (до кінця року ОГК складає 68,1 см) і в 10-річних — на 4,9 см, складаючи до кінця року 72,9. Коло стегна у 8-річних дітей на початку занять футболом рівне 39,4 см, до кінця року — 41,6 см (збільшення склало 2,2 см) в 9-річних ці зміни складали також 2,1 см (з 39,7 см до 41,8 см) і в 10-річних — 2,5 см (з 42,0 см до 44,5 см). Довжина руки за рік занять футболом збільшилась в 8-річних — на 2,2 см, в 9-річних — на 1,8 см, в 10-річних — на 3,4. Довжина стопи в досліджуваних вікових груп на початку занять футболом відповідно змінилася на 1,0 см (в 8-річних), 1,4 см (9-річних) і в 10-річних на 1 см (з 23,9 см до 24,9 см) (таблиці 1.1 – 1.3). Вікові зміни системи кровообігу в цьому періоді характеризуються нерівномірністю: відносно повільнішими темпами збільшення об'єму серця в порівнянні з сумарним просвітом судин. Маса серця у хлопчиків в 7-8 років складає 96 г, а в 9-10 років — 111 г, що в два з половиною рази менше, ніж у дорослих. З віком поступово сповільнюється частота сердечних скорочувань: а 7-8 років вона рівна, в середньому, 90 ударів в хвилину, в 9-10 років — 86 ударів в хвилину (таблиця 1.4). Таблиця 1.4 Показники серцево-судинної системи у дітей молодшого шкільного віку
З віком збільшується дія на серце блукаючого нерва, але переважаючий вплив залишається за симпатичною іннервацією через що навіть при невеликих навантаженнях частота сердечних скорочень у дітей збільшується більшою мірою, чим у дорослих і може досягати 200-220 ударів в хвилину. Об'єм систоли і хвилинного об’єму крові з віком також підвищується (табл.4), але при м'язовій роботі ці показники у дітей збільшуються значно менше, ніж у дорослих. Максимальна величина об'єму систоли при роботі у дітей в 8-9 років досягає 70 мл, хвилинний об'єм крові — 13-16 Л-МІН"1. При виконанні фізичного навантаження скоротлива здатність міокарду недостатня, діяльність серця малоекономічна, функціональний резерв невеликий. Значні зміни відбуваються в дихальній системі. У дітей молодшого шкільного віку продовжує збільшуватись об'єм легень за рахунок об'єму альвеол. Підвищується життєва ємкість легенів (таблиця 1.5). Із зростанням і розвитком ЖЄЛ змінюються і її складові (дихальний об'єм, резервні об'єми вдиху і видиху). Для дітей цього віку як і раніше характерний частий, недостатньо стійкий ритм дихання, невелика глибина, зразкове однакове співвідношення за часом вдиху і видиху, коротка пауза. Фізіологічна цінність такого дихання невелика. Тому в системі занять фізичними вправами необхідно систематично виконувати комплекси дихальних вправ, навчити дітей правильному диханню.
Таблиця 1.5 Показники дихальної системи у дітей молодшого віку
Обмін енергії у дітей цього віку значно (у 2-2,6 разу) вищий, ніж у дорослих, що пов'язане з посиленими пластичними процесами. Цим пояснюються і великі витрати енергії (у порівнянні з дорослими) на одну і ту ж роботу. Таким чином, в молодшому шкільному віці відбувається завершення анатомо-фізіологічного дозрівання систем, забезпечуючих рухову активність дитини. Цей віковий період найбільш сприятливий для розвитку практично всіх рухових якостей і координаційних здібностей. Через особливості центральної нервової системи і, зокрема, її пластичність, діти цього віку володіють високими здібностями до засвоєння техніки рухів, що визначає головну спрямованість фізичної підготовки — розвиток рухової координації, зумовлюючу техніку рухів. Для цього віку характерний високий темп приросту майже всіх рухових якостей. Зі всіх рухових якостей найбільш темпи приросту наголошуються за показниками спритності і особливо в 8-9 років. Висока еластичність зв'язок, м'язів, велика рухливість хребетного стовпа забезпечують розвиток гнучкості, хоча до кінця цього вікового періоду темпи розвитку рухової якості гнучкості знижуються. Діти молодшого шкільного віку також легко пристосовуються до навантажень швидкісно-силового характеру, хоча сенситивним періодом розвитку цієї якості є підлітковий вік. Швидкісно-силові вправи роблять позитивний вплив на фізичний розвиток і рухову підготовленість дітей. При освоєнні таких швидкісно-силових вправ як стрибок слід пам'ятати про незавершеність процесів окостеніння, про можливий зсув кісткових з'єднань. Витривалість слід розвивати через збільшення часу виконання вправ з врахуванням вікових особливостей дітей. Необхідно враховувати, що діти цього віку, не володіючи ще високою координацією рухів, досить швидко втомлюються при одноманітних вправах і втрачають інтерес до них. Тому важливим засобом розвитку і закріплення основних рухових умінь і навиків є ігри, що більш всього відповідають фізіологічним потребам дітей цього віку. Розвиток рухових якостей і темпи їх приросту залежать, з одного боку, від біологічної зрілості органів і систем до опанування певної моторики, з іншою визначаються вихідним рівнем розвитку рухової якості або здібності. У таблицях №6-№8 представлена динаміка розвитку рухових здібностей футболістів різних віків в річному циклі. При цьому діти як 8-ми, так і 9-ти років футболом займалися перший рік. У зв'язку з інтенсивним розвитком в цьому віці аналізаторних систем (руховою, тактильною вестибулярною) діти успішно оцінюють просторові характеристики, свої рухові зусилля, що виходить з результатів таких тестів як "стрибок з надбавками" і "удар на точність". Ці здібності лежать в основі точності вирішення рухових завдань. І хоча для розвитку швидкісно-силової якості сенситивним періодом є підлітковий вік, проте в цьому віковому періоді наголошуються високі темпи його приросту, що пояснюється тим, що воно не піддавалося спеціальному тренінгу до організованих занять футболом. Зі всіх трьох видів швидкості (швидкість реакції, швидкість при виконанні одиночного руху і дистанційна швидкість) лише для перших двох видів цей віковий період є сенситивним, тому вдосконалення дистанційної швидкості пов'язане з меншим приростом її показників в порівнянні з іншими. Таблиця 1.6 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 8 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)
Таблиця 1.7 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 9 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)
Таблиця 1.8 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 10 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)
|
