Музика та театральне мистецтво в 18 – 19 ст.

План реферату

1) Титульний лист …………………………………………………………...1

2) План реферату …………………………………………………………...2

3) Вступ: ……………………………………………………………………...3-

· Передумови та фактори, які впливали на розвиток української культури

XVII-XVIII ст. …………………………………………………….3-4

· Соціально-економічне та політичне життя на етнічних територіях

України. …………………………………………………………...4-6

4) Основа:

· Розвиток науки у XVII-XVIII ст ………………………………...5

· Музика та театральне мистецтво у XVII-XVIII ст ……….…… 6

· Література на теренах України у XVII-XVIII ст. ……………... 7

· Освіта у XVII-XVIII ст. її розвиток та вплив на культурне життя українців………………………………………………………….

· Архітектурне мистецтво України у XVII-XVIII ст …………. 11

5) Висновки …………………………………………………………………5

6) Список використаної літератури ……………………………………….12

 

 

Вступ

1) Передумови та фактори, які впливали на розвиток української культури

XVII-XVIII ст.

Унікальне історичне явище українського народу – Українська національна революція. Вона демонструє не тільки специфіку розвитку суспільно-політичних тенденцій українського суспільства на певному етапі його розвитку, а й свідчить про зв’язок цих тенденцій із загальноєвропейським цивілізаційним процесом. Важливість цієї події є те, що український етнос розпочав процес усвідомлення себе як нації, як дійової особи історії та сучасного світу. Звідси маємо значну зміну у культурному житті людей, зміни їх національної свідомості, перехід до радикальних дій. Кульмінаційною подією середини XVII ст.. стала Українська національна революція, політичним результатом якої було утворення Української козацької держави, що свідчило про зрілість національно-державної політичної еліти українського суспільства, прагнення більшості українського населення до політичної реалізації своєї самобутності. На розвиток культури українського народу в XVII ст. безпосередньо вплинуло утворення Української козацької держави – Гетьманщини. В історичній науці цю державу називають Гетьманщиною. Було засновано та побудовано ієрархію органів влади. Найвищим органом була – Генеральна рада, потім Старшинська рада. Виконавча та судова влада зосереджувалася в руках гетьмана. Був також створений Адміністративно-територіальний устрій держави з Київським, Брацлавським і Чернігівським воєводством, де було створено 23 воєводства. Столиця – м. Чигирин. Також на зміни в культурному житті українського народу вплинули зміни в соціально-економічному житті суспільства:1) ліквідовані магнатське і шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання; 2) скасоване кріпацтво, люди одержали особисту свободу, право на спадкоємне володіння землею та угіддями, які могли продавати і дарувати;3) земля перейшла в розпорядження Війська Запорізького; 4) козацькі господарства переростали в господарства фермерського типу, головними ознакми якого було використання найманої праці та участь у торгівлі (зв’язок з ринком);5) значно змінилися суспільні відносини, прровідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан; влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини; переважна більшість селян покозачилась; 6) життя громади визначалося звичаєвим правом, а в деяких містах – магдебурзьким. Було ліквідовано засилля іноземці та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислами, торгівлею, для участі в самоврядуванні. Зміни в культурному житті українського народу склалися після смерті Богдана Хмельницького. Політична та економічна ситуація погіршилась. Розпочався період Руїни, де була боротьба за гетьманську владу між різними політичним силами, де був глибокий розкол у середовищі української політичної еліти через суперечності щодо питань внутрішньої та зовнішньої політики, де було прагнення іноземних держав встановити панування на українських землях.

2) Соціально-економічне та політичне життя на етнічних територіях

України

1. Соціально-економічне життя а) польські та полонізовані українські феодали, намагаючись збільшити свої прибутки, посилювали експлуатацію селян. Через те, що після Тридцятилітньої війни в Європі Польща стала одним з головних продавців хліба, феодали дедалі більше орієнтуються не на задоволення власних потреб, а на виробництво продукції для продажу. Саме тому їхні господарства активно перетворюються на фільварки, де працюють залежні селяни. Панщина зростає, особливо в районах сполучених із зовнішнім ринком. Одночасно зростають натуральні та грошові податки. Влада пана над селянами була безмежною – він за своїм бажання міг будь-кого із селян продати, обміняти, навіть убити; б) збільшуються побори з селян орендарями маєтків, що їх феодали здали в користування. Орендарі, маючи на маті в короткий строк повернути з прибутком вкладені гроші, нещадно експлуатували селян і виснажували землі; в) посилювали економічні утиски міщан, які виконують повинності та сплачують податки – чинш(по 20-30 грошів з «диму»), церкову десятину та ін.. Постійно обмежувалося міське самоврядування (магдебурзьке право); г) зростає невдоволення своїм становищем заможного реєстрового козацтва – проміжного стану між шляхтою і селянством. Як і шляхта, реєстрові козаки звільнялися від кріпацтва та панщини. Водночас визі козацькі верстви завжди бажали володіти закріпаченим селянами і мати інші рівні права зі шляхтою. На середину XVII ст.. авторитет, вплив, активність та слава козацтва зростали, а права дедалі обмежувалися (1638, «Ординація Війська Запорізького реєстрового)

2. Політичне життя: а) відсутність власної держави, перервана державотворча традиція; б) масова полонізація української еліти; в) асиміляція українського народу відбувалася досить швидко, що загрожувало його зникненням з історичної арени. Прискорюючи цей процес, поляки посилили національне-релігійне гноблення. Спираючись на католицизм і уніатську церкву, вони передавали католикам, захоплювали або руйнували православні культові споруди. Один за одним на українських землях виростали костьоли, кляштори, колегіуми та школи єзуїтів. Православних утискували за їхню віру, переслідувалося вживання української мови та поширення українських книг.

На розвиток культури українського народу в XVII ст. безпосередньо вплинуло утворення Української козацької держави – Гетьманщини. В історичній науці цю державу називають Гетьманщиною. Було засновано та побудовано ієрархію органів влади. Найвищим органом була – Генеральна рада, потім Старшинська рада. Виконавча та судова влада зосереджувалася в руках гетьмана. Був також створений Адміністративно-територіальний устрій держави з Київським, Брацлавським і Чернігівським воєводством, де було створено 23 воєводства. Столиця – м. Чигирин. Також на зміни в культурному житті українського народу вплинули зміни в соціально-економічному житті суспільства:1) ліквідовані магнатське і шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання; 2) скасоване кріпацтво, люди одержали особисту свободу, право на спадкоємне володіння землею та угіддями, які могли продавати і дарувати;3) земля перейшла в розпорядження Війська Запорізького; 4) козацькі господарства переростали в господарства фермерського типу, головними ознакми якого було використання найманої праці та участь у торгівлі (зв’язок з ринком);5) значно змінилися суспільні відносини, прровідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан; влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини; переважна більшість селян покозачилась; 6) життя громади визначалося звичаєвим правом, а в деяких містах – магдебурзьким. Було ліквідовано засилля іноземці та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислами, торгівлею, для участі в самоврядуванні. Зміни в культурному житті українського народу склалися після смерті Богдана Хмельницького. Політична та економічна ситуація погіршилась. Розпочався період Руїни, де була боротьба за гетьманську владу між різними політичним силами, де був глибокий розкол у середовищі української політичної еліти через суперечності щодо питань внутрішньої та зовнішньої політики, де було прагнення іноземних держав встановити панування на українських землях. Згодом, розпочалась Московсько-українська війна, послаблення ролі Запорізької Січі, розмежування на Правобережних та Лівобережних гетьманів України, Національно-визвольне повстання, знищення Батурину, Полтавська битва, Пилип Орлик та його Конституція, створення першої Малоросійської колегії та заснування Нової Січі. Все це мало свій вплив на розвиток культури та певні психологічні зміни духовного життя населення України. Особливий внесок на покращення національної свідомості українського народу призвела Конституція Пилипа Орлика. Основні положення Конституції: проголошувалася незалежність України від Росії та Речі Посполитої обумовлювалися протекція шведського короля та союз із Кримським ханством; територія України визначалася згідно зі Зборівським договором 1649р.; козакам поверталися їхні традиційні території в Подніпров’ї при гетьманові утворювалася Генеральна рада із законодавчою владою, яка збиралася тричі на рік – на Різдво, Великдень, Покрову; справи про кривду гетьманові та провини старшини розглядав Генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися; державна скарбниця і майно підпорядкувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначалися окремі землі; установлювалася виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом; гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким удовам і сиротам. Історичне значення Конституції П.Орлика полягала у тому, що проголосивши Україну незалежною республікою, документ став найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі в Європі, тому що жодна з країн на той час не мала подібних документів. Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу – Генеральної ради. У ній закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судові гілки, впроваджувалась виборність посад.

 

 

Основа:

1) Розвиток науки у XVII-XVIII ст.

Наприкінці 17 – на початку 18 століття з’являються так звані “козацькі літописи”, автори я яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.

У 18 столітті з’являються історичні твори, які пов’язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 – х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський – “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.

Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.

Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори – француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.

Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.

Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 – 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети – самопізнання.

Початок української етнографії поклав Григорій Калиновський, який видав у 1777р. В Петербурзі “Опис весільних українських обрядів”. 20 років по тому (1798р.) з’являється перша енциклопедія українознавства “Записки о Малоросії” Якова Марковича, де стисло викладено відомості про Україну, її історію, природу, населення, мову, поезію.

Наприкінці 18 століття серед козацької еліти Лівобережжя посилилась зацікавленість історією, особливо історією козаччини. Це відбилося у працях кількох нащадків козацьких родів, які пішли у відставку з царської служби і присвятили себе опрацюванню та публікуванню історичних матеріалів. Найбільшої уваги серед істориків – аматорів заслуговують Василь Рубан – “Короткая летопись малоросийская” 1777р.

 

Музика та театральне мистецтво в 18 – 19 ст.

Осередком музичного життя у 18 столітті була Києво – Могилянська академія. В 1737 року засновано при Харківському колегіумі музичні класи під проводом Конашевича. Складалися рукописні “Богогласники”, збірники кантів, які співали спудеї Києво – Могилянської академії. На початку 18 ст. у Львові вперше надруковано нотний “Ірмолой”. Існувала також Січова співацька школа, яка готувала фахівців для церковних хорів.

Також важливим осередком музичного життя України був двір К. Розумовського в Глухові. Капельмейстером при дворі гетьмана був Андрій Рачинський, з Підляшшя, колишній капельмейстер єпископської капелі у Львові. З його школи вийшли видатні композитори: Артем Ведель, М. Березовський, Д. Бортянський та інші.У ІІ половині 18 століття поширюються романси на основі кантів (релігійних пісень) та народні пісні, які виконували під різні інструменти (гітару тощо). 18 століття – час розквіту вертепу. В театральній діяльності існував поділ на “верхній світ” та “нижній світ”. Вистави “верхнього світу” належать до трагедійно – драматичного серйозного шару дійсності (вистави писали і виконували професіонали, твори були присвячені проблемам суспільства тощо), то “нижній світ” сприймається суспільством як розвага. Аналогічний поділ існував і в шкільній драматургії. Поряд із серйозними драмами та трагедіями, що писалися викладачами Києво – Могилянської академії, які присвячувалися святам, визначним подіям, також писали і твори для “нижнього світу”. Популярність “нижнього поверху” театру цієї доби пов’язана з сміховою фольклорною культурою та з використанням народної мови – все це дає підставу розглядати цей театр як народний, український. Вертеп крім сміхових сюжетів також ілюстрував і євангельські сюжети, але ніколи ні Христос, ні Богородиця не були дійовими особами. Особливостями шкільного театру було те, що в ньому грали аматори з школярів, тобто найосвіченіших кіл тогочасного суспільства, глядачами здебільшого були також освічена інтелігенція, включаючи запрошених гетьмана та старшин.

Серед відомих вистав “верхнього світу” можна відмітити вистави “Цар Ірод”, “Цар Максиміліан”, “Разговор Великороссии с Малороссией”(1762р.). У другій половині 18 століття у Києвсько – Могилянській академії було заборонено театральні дійства, що призвело до зникнення в подальшому шкільного театру.