Шляхи подолання страху
Для подолання, переборювання людиною страху в екстремальній ситуації необхідно використовувати адекватні заходи.
Уже було підкреслено, що стан страху опосередковується соціальною, моральною сутністю особистості й залежить від рівня розвитку її морально-психічного стереотипу, у якому відображається моральна зрілість і соціальний досвід. Люди оцінюють і переживають не лише небезпеку для свого життя цієї ситуації, а й значення розв'язання чи нерозв'язання в цих умовах поставленого завдання для себе особисто, свого колективу, держави та суспільства.
Для переборювання людиною різних видів страху насамперед необхідно сформувати в неї сильний, стійкий і міцний морально-психічний стереотип, що характеризує силу, стійкість, міцність і надійність їхніх поглядів, позицій, почуттів, переконань, ставлень, цінностей та інтересів, а також визначає духовно-психологічне й морально-практичне ставлення до світу, народу, себе, обов'язку, гідності, честі, виконання завдань професійної діяльності тощо.
Мотиваційне ядро морально-психічного стереотипу створює відповідний морально-психічний потенціал, який допомагає людині в складних і важких ситуаціях (у бою, під дією вогню противника, в екстремальних умовах тощо) протистояти страху, виявляти вибірковість дій і волі.
Другим важливим напрямом запобігання виникненню в людини страху в екстремальних ситуаціях є відповідна морально-психічна підготовка, суть якої - у цілеспрямованому формуванні морально-психічної стійкості й надійності в умовах екстремальних чинників, підвищення активності всіх психічних функцій.
У період очікування якоїсь неприємної події, пов'язаної з ризиком для життя, досить ефективним є застосування методу баражування.
МЕТОД БАРАЖУВАННЯ - спосіб відволікання уваги від страху й спрямованості людей від аналізу й синтезу гнітючих факторів бойової (екстремальної) ситуації, переживань, тривоги, роздумів про майбутній наступ, виконання завдання щодо бачення за цим ризику для свого життя, можливих невдач, його провалу тощо.
Цей метод застосовують за допомогою системи розроблених заходів із звичайним змістом, які спрямовані на зняття напруження, психічне "розвантаження", розслаблення і просто відпочинок. З цією метою проводять перегляд легких (тих, які не змушують людину глибоко замислюватись, аналізувати) кінофільмів, сатиричних журналів, мультфільмів тощо.
Важливе місце в сукупності методів розслаблення належить музиці, яку спеціально добирають.
Широке визнання щодо зняття чи послаблення страху набув метод автогенного тренування, який слугує дієвим засобом психогігієни й профілактики, засобом управління станами людини в екстремальних умовах.
В автогенному тренуванні використовують три головні шляхи впливу на стан нервової системи: повне розслаблення, уява й словесне навіювання.
Також можна використати метод образів, суть якого - у здійсненні психічного впливу на комплекс "підсвідомість-свідомість" людини через формування в них системи образів поведінки в надзвичайній ситуації.
Певні позитивні результати впливу на психіку з метою запобігти виникненню страху дає метод демонстрації.
За допомогою методу психічної концентрації формуються конкретні психологічні установки. Його суттю є утворення відповідних нервових зв'язків у корі головного мозку й підтримування їх у постійному збудженні до початку відповідальної діяльності чи настання очікуваних подій.
Крім цих методів, застосовують низку спеціальних. Серед них важливе місце посідає метод психічних навантажень, суть якого -у створенні відповідних штучних навантажень на психіку людей з метою виявлення їхніх індивідуально-психологічних особливостей, ступеня реактивності психіки, ригідності тощо. Навантаження на психіку досягають за допомогою різних засобів, зокрема звукових, екранних, імітації тощо. Цей метод ефективний для виявлення осіб з різними психічними травмами.
За певних умов можна використовувати парадоксальну інтенцію як психотерапевтичну техніку переборювання страху.
Сутність парадоксальної інтенції (парадоксального наміру) в тому, щоб людина забажала здійснити те, чого вона так боїться. Парадоксальна інтенція - це заміна того наміру, який характеризує патогенний спосіб реагування, на протилежний. Замість уникнення ситуацій страху суб'єкт повинен захотіти зробити те, чого він уникає й боїться.
Застосовуючи цю психотерапевтичну техніку, особистість має не уникати страху і ситуацій, які його зумовлюють, а навпаки, прагнути до цього. Вдаючись до "гумористичного перебільшення" і власного страху, і страху інших людей, можна позбутися його.
Метод системної десенситизації ("знечутливлення" до стимулів страху) є одним із найпоширеніших у допомозі людям із вираженим фобічним синдромом.
Окремими складовими методу "знечутливлення" є такі прийоми:
• розслаблення у формі автогенного тренування Шульца;
• ієрархічна (поступова) подача ситуацій страху;
• власне десенситизація з уявленням окремих моментів страху в ситуації розслаблення.
Поступова подача ситуацій, які спричинюють страх і розслаблення у формі автогенного тренування, є необхідними компонентами методу. Спочатку людині подають ситуацію, яка частково нагадує їй ту, яка спричинила фобію або невроз страху, (наприклад, можуть демонструвати картинки, фотографії, кінофільми тощо). Поступово їй подають такі ситуації, які дедалі більше схожі на ту, у якій вона відчуває хворобливий страх або тривогу. Це все відбувається в стані релаксації (розслаблення). Отже, людину поступово вводять у ситуацію, яка щоразу більше схожа на ту, що її травмує.
Чіткість уявлень є дуже важливою умовою застосування систематичної десенситизації (ДС). Здатність викликати чіткі уявлення може спрацьовувати і без допоміжних засобів, однак їхня чіткість поліпшується під час автогенного тренування: для кращої чіткості можна скористатися фільмами чи діапозитивами.
Крім зазначених шляхів, методів і способів подолання й переборювання страху людини і в різних надзвичайних ситуаціях використовують також інші.
Контрольні питання:
• Що розуміють під психічним станом людини?
• Як психічний стан пов'язаний із психічними процесами і властивостями особистості?
• Яким чином класифікують психічні стани?
• Які особливості психічних станів?
• Охарактеризуйте позитивні психічні стани особистості.
• Охарактеризуйте негативні психічні стани особистості.
• Що є фізіологічною основою психічного стану?
• Яким чином психічний стан впливає на поведінку особистості?
• Яким чином певний психічний стан виявляється за зовнішніми ознаками?
• Які способи боротьби із страхом?
Література:
Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М.: Мысль, 1976. Василюк Ф.Е. Психология переживания. - М.: Изд - во МГУ, 1984. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ: Навч. посіб. - Л.: ЛП, 2000. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. Джемс У. Психология: Пер. с анг. - М.: Педагогика, 1991.
ЗанюкСС. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. - Луцьк: Волинський держ. ун-т, ім. Л. Українки, 1997.
Изард Э.К. Эмоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
Левитов НД Психические состояния человека. - М.: Просвещение, 1964.
Психология состояний. Хрестоматия / Сост. ТЯВасильева и др. Под ред. А.О.Прохорова.
- М.: ПЕРСЭ; СПб.: Речь, 2004.
Інформація з сайтів
Психічні (психологічні) стани — мінливі стани людини, які описують у термінах психології. Як правило, емоційно насичені, виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров'я, ряду інших факторів. Психічні стани, як й інші психічні явища, існують у вигляді переживань, ідей в свідомості людини та в тій частині психіки, яку називають несвідоме. Це означає, що їх неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів та дослідити методами природничих наук. Серед психічних станів згадуються: емоції; увага; тривожність; установки; задоволення-незадоволення; апатія-натхнення; ейфорія; бадьорість-втома та інші.
Деякі психічні стани можна розглядати як складні явища психофізіологічного походження.
Психічний стан — один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні — системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу.
Психічні стани є основними класами психічних явищ, які вивчає наука психологія. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а, повторюючись часто, набираючи стійкість, можуть включитися до структури особистості в якості її специфічної властивості. Оскільки в кожному психічному стані присутні психологічні, фізіологічні та поведінкові компоненти, то в описах природи станів можна зустріти поняття різних наук (загальної психології, фізіології, медицини, психології праці і т. д.), що створює додаткові труднощі для дослідників, що займаються даною проблемою. На сьогодні немає єдиного погляду на проблему станів, оскільки стани особистості можна розглядати в двох аспектах. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в навколишньому середовищі.
Структура станів[ред. • ред. код] Файл:Sostojanie Struktura.JPG 400x300px
Оскільки психічні стани є системними явищами, то необхідно виділити основні компоненти даної системи для класифікації. Структура складається з наступних елементів: (Мал. 1): Системообразуючим фактором для станів можна вважати актуальну потребу, яка ініціює той чи інший психологічний стан. Якщо вимоги зовнішнього середовища сприяють швидкому та легкому задоволенню потреби, то це сприяє виникненню позитивного стану — радості, натхнення, захоплення і т. д., а якщо імовірність задоволення низька або відсутня, то стан буде негативним по емоційному знаку. А. О. Прохоров вважає, що на початку багато психологічних станів є нерівновагими, а лише після отримання інформації або отримання необхідних ресурсів, вони набувають статичного характеру. Саме в початковий період формування стану виникають найпотужніші емоції — як суб'єктивні реакції людини, що виражає своє відношення до процесу реалізації актуальної потреби.
Важливу роль у характері усталеного стану грає «блок цілепокладання», який визначає як імовірність задоволення потреби, так і характер майбутніх дій. В залежності від інформації, що зберігається в пам'яті, формується психологічний компонент стану, що включає в себе емоції, очікування, установки, відчуття та «фільтри сприйняття». Останній компонент є дуже важливим для розуміння характеру стану, оскільки саме через нього людина сприймає світ та оцінює його. Після встановлення відповідних «фільтрів», об'єктивні характеристики зовнішнього світу вже не можуть в повній мірі впливати на свідомість, натомість головну роль відіграють установки, переконання і уявлення. Наприклад, в стані любові об'єкт прихильності здається ідеальним і позбавленим недоліків, а в стані гніву інша людина сприймається виключно у чорному кольорі, і логічні аргументи дуже мало впливають на ці стани. Якщо в реалізації потреби бере участь соціальний об'єкт, то емоції прийнято називати почуттями. Якщо в емоціях головну роль грає суб'єкт сприйняття, то в почутті тісно сплетені й суб'єкт і об'єкт, причому при сильних почуттях друга людина може займати у свідомості навіть більше місця, ніж сам індивід (почуття ревнощів, помсти, любові).
Після виконання тих чи інших дій з зовнішніми предметами чи соціальними об'єктами людина приходить до якогось результату. Цей результат або дозволяє реалізувати потребу, що викликала даний стан, або результат виявляється негативним. У цьому випадку виникає новий стан — фрустрації, агресії, роздратування і т. д., в якому людина отримує нові ресурси, а значить — нові шанси цю потребу задовольнити. Якщо ж і далі результат залишається негативним, то включаються механізми психологічного захисту, які знижують напруженість психічних станів, і зменшують вірогідність виникнення хронічного стресу. Класифікація станів[ред. • ред. код] Файл:Sostojania-2 klass.JPG 400x300px Файл:Классификация состояний таблица.JPG 400x300px
Труднощі класифікації психічних станів полягають в тому, що часто вони перетинаються або навіть збігаються один з одним настільки тісно, що їх достатньо складно розмежувати — наприклад, стан деякої напруженості часто з'являється на тлі станів втоми, монотонії, агресії і ряду інших станів. Тим не менш, існує багато варіантів їх класифікацій. Найчастіше їх ділять на емоційні, пізнавальні, мотиваційні, вольові. Узагальнюючи поточні характеристики функціонування основних інтеграторів психіки (особистості, інтелекту, свідомості), використовують терміни стан особистості, стан інтелекту, стан свідомості. Описано і продовжують вивчатися й інші класи станів: функціональні, психофізіологічні, астенічні, прикордонні, кризові, гіпнотичні та інші стани. Ю. В. Щербатих пропонує свою класифікацію психічних станів, що складається з семи постійних і одного ситуативного компонента (Мал. 2). Докладніше пояснення даної класифікації дано у (Рис.3). Виходячи з цієї класифікації, можна вивести формулу психічного стану, що складається з восьми компонентів. Така формула буде мати два варіанти — у загальному вигляді та для кожного конкретного стану даного виду. Наприклад, загальна формула стану страху буде наступною: 0.1/ 1.2 / 2.3 / 3.2 / 4.2 / 5.1 / 6.? / 7.2
Це означає, що страх, як правило, викликається конкретною ситуацією (0.1), досить глибоко зачіпає психіку людини (1.2), за знаком є негативною емоцією (2.3) середньої тривалості (3.2) і цілком усвідомлюється людиною (4.2). При цьому стані емоції переважають над розумом (5.1), а от ступінь активації організму може бути різною: страх може мати активуюче значення або ж позбавляти людину сил (6.?). Таким чином, при описі конкретного стану людини можливі варіанти 6.1 або 6.2. Останній компонент формули — 7.2 означає, що даний стан в рівній мірі реалізується як на психологічному, так і на фізіологічному рівні. В рамках даної концепції формули деяких інших психічних станів можна описати таким чином: Тривога: 0.2/ 1.? / 2.3 / 3.3 / 4.1 / 5.1 / 6.2 / 7.3 Любов: 0.1/ 1.2 / 2.1 / 3.3 / 4.2 / 5.2 / 6.2 / 7.3 Втомлення: 0.1/ 1.? / 2.3 / 3.2 / 4.2 / 5.- / 6.1 / 7.2 Захоплення: 0.1/ 1.2 / 2.1 / 3.2 / 4.2 / 5.2 / 6.2 / 7.3
Знак питання (?) означає, що стан може приймати обидві ознаки в залежності від ситуації. Прочерк (-) означає, що даний стан не містить жодного з перерахованих ознак (наприклад, стомлення не відноситься ні до розуму, ні до емоцій). Див. також: Психічне здоров'я Психічне самопочуття Джерела: Психология. Словарь-справочник. Р. С. Немов, — М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Т. 2, стор. 134. Психология состояний. Хрестоматия. Под ред. А. О. Прохорова. 2004. Практикум по психологии состояний: Учебное пособие /под ред. Проф. А. О. Прохорова. 2004. Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л.А. Чепи. - К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агенство", 2010. -302 с. ISBN 978-617-571-040-0' Щербатых Ю.В. Общая психология. Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2009 Щербатых Ю. В., Мосина А. Н. Дифференцировка психических состояний и других психологических феноменов. Казань, 2008. — С. 526—528
ТЕСТ САМООЦІНКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ (Г. АЙЗЕНК) Інструкція: якщо цей опис збігається з вашим станом і стан виникає часто, то необхідно оцінити його в 2 бали. Якщо цей стан виникає зрідка, то ставиться один бал. Якщо не збігається з вашим станом - 0 балів.
Опис станів.
І
1. Не почуваю впевненості в собі.
2. Часто через дрібниці червонію.
3. Мій сон неспокійний.
4. Легко впадаю в зневіру.
5. Турбуюся тільки про уявлювані неприємності.
6. Мене лякають труднощі.
7. Люблю копатися у своїх недоліках.
8. Мене легко переконати.
9. Я недовірливий.
10. Я важко переношу час очікування.
II
11. Нерідко мені здаються безвихідними ситуації, з яких усе-таки • можна знайти вихід:
12. Неприємності мене сильно розстроюють, я падаю духом.
13. Під час великих неприємностей я схильний без достатніх підстав звинувачувати себе.
14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.
15.Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її марною.
16.Я нерідко почуваюся беззахисним.
17.Іноді в мене буває стан розпачу.
18.Я почуваю розгубленість перед труднощами.
19.У важкі хвилини життя іноді поводжуся по дитячому, хочу, щоб пожаліли.
20.Вважаю недоліки свого характеру непоправними.
III
21.Залишаю за собою останнє слово.
22.Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.
23.Мене легко розсердити.
24.Люблю робити зауваження іншим.
25.Хочу бути авторитетом для інших.
26. Не задовольняюся малим, хочу найбільшого.
27. Коли розгніваюся, погано себе стримую.
28. Волію краще керувати, ніж підкорятися.
29. У мене різка, грубувата жестикуляція.
30. Я мстивий.
IV
31. Мені важко змінювати звички.
32. Нелегко переключати увагу.
33. Дуже насторожено ставлюся до всього нового.
34. Мене важко переконати.
35. Нерідко в мене не виходить з голови думка, якої слід було б позбутися.
36. Нелегко зближаюся з людьми.
37. Мене розстроюють навіть незначні порушення плану.
38. Нерідко я виявляю впертість.
39. Неохоче йду на ризик.
40. Різко переживаю відхилення від прийнятого мною режиму дня.
ОБРОБКА ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ:
Підрахуйте суму балів за кожною групою запитань:
1.3 1 по 10 запитання - шкала тривожності;
II. З 11 по 20 запитання - шкала фрустрації;
ІІІ.3 21 по 30 запитання - шкала агресивності;
IV. З 31 по 40 запитання - шкала ригідності.
Шкала тривожності:
0 - 7 балів — низький рівень тривоги і тривожності;
8 - 14 балів — середній рівень тривоги і тривожності;
15 - 20балів — високий рівень тривоги і тривожності.
Шкала фрустрації:
0-7 балів - низький рівень фрустрації і фрустрованості;
8 - 14 балів - середній рівень фрустрації і фрустрованості;
15 - 20 балів — високий рівень фрустрації і фрустрованості;
Шкала агресивності:
0 - 7 балів — низький рівень агресії й агресивності;
8 - 14 балів — середній рівень агресії й агресивності;
15 - 20 балів — високий рівень агресії й агресивності;
Шкала ригідності:
0 - 7 балів — низький рівень ригідності;
8 - 14 балів — середній рівень ригідності;
15 - 20 балів — високий рівень ригідності.
Психологічні тренінги
Психологічний тренінг «Мова - дзеркало душі»
Корекційна та профілактична робота Психологічний тренінг «Мова - дзеркало душі»
Вправа «Емоційне дзеркало» Учні по черзі відображали емоційний стан один одного та демонстрували його. Відзначалися ті, яким найкраще це вдалося. Ведучий просив учнів визначити, на що саме вони звернули увагу в поведінці та виразі обличчя іншого, що їм допомогло «вгадати» внутрішній стан. Психологічний коментар. Вправа дозволяє виховати соціальну спостережливість, емпатію.
Вправа «Привіт, я радий тебе бачити...» Учні зверталися по черзі один до одного, закінчуючи вислів «Привіт, я радий тебе бачити». Потрібно було сказати щось гарне, приємне, але обов'язково щиро, відверто. Психологічний коментар. Таким чином учні розвивають емпатію, вміння виявляти позитивні почуття до інших, вчаться приймати знаки уваги.
ЗАНЯТТЯ:Бесіда «Культурна людина в конфліктній ситуації» Елементи незгоди, навіть насилля (критики, суперечки, гніву, образи) у житті неминучі. Жодного разу не висловити своєї образи, не вилаятись — практично неможливо. Але і в такому стані слід пам'ятати про гідність і недоторканість особистості, а отже, про заборону на лайку. Слід пам'ятати, що в житті трапляються ситуації, коли чиїсь погляди, думки, життєві позиції не збігаються. Тоді слід спробувати поставити себе на місце іншого, не забувати про гумор і жарт, але не насміхатись, не зловживати іронією (Ф. Ніцше порівнював іронічну людину з собакою, яка кусає і одночасно махає хвостом), тобто поводитись, як культурна людина. А як бути, якщо співрозмовник агресивний? Для такого випадку існують ефективні способи взаємодії. Агресивному співрозмовнику слід дати виговоритись, при цьому варто підтримувати постійний контакт очей, не переривати його, не давати порад, підбивати підсумок тому, що почули, робити рефлексивні зауваження, показуючи, що ви розумієте його стан. Якщо агресивний співрозмовник відчує, що до його потреб ставляться з повагою і не відповідають агресією на агресію, то стане менш войовничим і запальним. Психологічний коментар. Матеріал бесіди підкреслює, що в емоційно напруженій ситуації культурна людина не лихословить. Практичні поради щодо взаємодії з агресивним співрозмовником розвивають психологічну уяву учнів і сприяють розвиткові вміння моделювати схожі ситуації.
Вправа «Спілкування з агресивним співрозмовником» Учасники діляться на пари. Один — агресивний співрозмовник, який висуває претензії, звинувачує свого партнера, ображає: «Ти завжди запізнюєшся. Ніколи на тебе не можна покластися. Незібраний, телепень». Другий має розмовляти з ним так, щоб не перейти межі дозволеного і нейтралізувати агресивного співрозмовника. Йому забороняється пояснювати, виправдовуватись або також звинувачувати. Завдання другого учня — відповісти так, щоб з'ясувати причину агресивної позиції іншої людини. Психологічний коментар. Вправа вчить виявляти емоційну стійкість, не піддаватись на провокації іншого, розвиває вміння використовувати емпатійне слухання і взаємодію.
Вправа «Контраст» (засіб емоційної саморегуляції) Психолог. Сядьте зручно, стисніть праву руку в кулак (максимально сильно). Тримайте міцно стиснуту руку близько 12 секунд. Розслабтеся та із заплющеними очима прислухайтесь до відчуття знятого напруження (це може бути тепло, жар, пульсація, набухання тощо). Те ж повторіть лівою рукою, потім чергуйте напруження і розслаблення двома руками одночасно. (Руки мають тремтіти від напруження. Пауза — 10 секунд.) Як засіб саморегуляції можна використовувати інші схожі вправи. Психологічний коментар. Учні навчаються швидко знімати напруження, роздратування, знижувати агресивність, мобілізуватись у ситуації розгубленості, сильного хвилювання. Вправа «Відійди, ти заважаєш» Проводячи корекційні заняття, ми приділили увагу лихослів'ю в міжособистісному спілкуванні учнів, адже саме в таких ситуаціях звучить найбільше непристойних слів. Перш за все, наші зусилля були спрямовані на те, щоб учні почали помічати власне лихослів'я. Для цього їм було рекомендовано кілька вправ. Ми пропонували учням нейтральну фразу-прохання (наприклад: «Відійди. Ти заважаєш») і просили вимовити її в різних варіантах: • образливий тон із грубими словами; • презирливий тон з образливими словами; • голосно, категорично; • злим тоном, із насмішкою; • сказати так, щоб людина не образилась. Ці фрази можна було доповнювати іншими словами, щоб досягнути поставленого завдання. Під час обговорення практично в кожному класі дівчата зауважували, що хлопці цю фразу мінімізують до єдиного слова «Відвали», яке звучить грубо, зверхньо і зневажливо. А хлопці повідомляли про те, що найпримітивніші прохання дівчата примудряються висловлювати крикливо, зі злістю, як наказ. При обговоренні вправи доцільно обмежуватись кількома типовими негативними прикладами, основну увагу учнів спрямувати на те, що існує безліч способів вимовити цю фразу у прийнятній формі. Психологічний коментар. Учні відпрацьовують вміння адекватної комунікації, соціальної перцепції. Вправа сприяє мінімізації неадекватних емоційних реакцій.
Гра-змагання «Хто швидше скаже комплімент» Вибирають 2—3 пари учасників. Кожен із пари стає навпроти одне одного на відстані приблизно 5—7 м і по черзі говорить іншому комплімент. Повторюватися не можна. Одне слово — 1 крок. Перемагає та пара учасників, яка швидше за інших зустрінеться одне з одним. У результаті гри виявилося, що учні не дуже вміють «дарувати» одне одному компліменти. Останні кроки давалися дуже важко. Особливо безпорадними були хлопці. Набір використаних слів був одноманітним: «котик», «зайчик», «лапуся», «сонечко», «розумник», «красунчик», «золотко». Гра пришвидшилась, коли ми дещо змінили завдання. Учням було запропоновано говорити про себе образливі слова. Швидкість, з якою вони «підбігли» одне до одного, викликала у класі сміх. Психологічний коментар. Гра наочно ілюструє учням те, наскільки добре вони вміють ображати одне одного і не вміють говорити приємних слів.
Бесіда «Лихословлю, бо це «круто»!» Аналіз анкет виявив, що чимало учнів лихословить, «бо вважає, що це «круто», бо, мовляв, «крутий» — означає «сильний». Ми спробували пояснити учням, що це не так, використовуючи таку схему [29; 179]: А. «Крутий = самовпевнена поведінка + багато агресії». Б. «Сильна особистість = впевнена, виважена, адекватна поведінка + багато підтримки і доброти». Отже, «крутий» виявляє фізичну і вербальну агресію, для нього це, як правило, самоціль. А насправді сильний використовує свою силу для утвердження добра. Учням було запропоновано порівняльні характеристики «крутої» і сильної особистостей. 1. Сильна особистість — це людина, яка вміє опанувати себе, а не інших; вміє приймати рішення сама, а не робить це за інших; сильна зріла особистість спочатку збирає факти, а потім приймає рішення, і тому є відкритою для спілкування. 2. «Круті» часто стикаються з опором і агресією щодо себе, бо люди не хочуть, щоб їх хтось контролював; незріла особистість спочатку приймає рішення, а потім підганяє під нього факт, і тому часто є підозрілою. 3. Сильну особистість люблять, а «крутого» — бояться. 4. Під час суперечки сильна особистість не обмежує прав інших, а «крутий» відстоює позицію «Я правий, ти — ні», яка часто-густо супроводжується образливими словами. Щоб стати сильною особистістю, слід навчитись уникати негативних оцінних суджень — «придурок», «ідіот» тощо. Ці слова викликають «лихі» думки, спричиняють роздратування і гнів. Такий стан провокує грубу лайку. «Лихі» слова, незалежно від того, вимовляються вони вголос чи мовчки, мають такі особливості: • драматизують ситуацію — вона стає «жахливою» і «катастрофічною»; • за допомогою цих слів ви стверджуєте, що «нічого не можна виправити» і не шукаєте виходу із ситуації; • у цих словах неодмінно згадується те, що хтось перед вами у чомусь завинив; думка фіксується на вимогах, які висуваються до інших, — «ти повинен», «я вимагаю», «ніхто не має права». Щоб побороти «лихі» слова, потрібно вміти переключатися на «хвилю поміркованості». Прикладом тут може бути така позиція: «Зріла людина світ бачить реалістично. Варто пам'ятати про те, що люди не можуть бути бездоганними і мають право на помилки, що ніхто з людей (навіть батьки) не прийшов у цей світ для того, щоб задовольняти мої вимоги й очікування». Аби вміти побороти свій гнів і попередити вживання лихослів'я, ми запропоновували учням схему: • у чернетці наведіть ситуації, що провокують лихослів'я; • опишіть ситуацію об'єктивно, як би її зафіксувала відеокамера; • визначте мету вживання лайки (встановлення контролю над іншими; уникнення когось або чогось; помста; перемога в суперечці; захист своїх прав); • запишіть свої «лихі» слова; • запропонуйте альтернативу у вигляді «поміркованих» думок; • спробуйте відчути, які нові почуття з'явились у вас тепер. Для того, щоб не користуватись у скрутних ситуаціях інвективною лексикою, людина повинна вміти: упевнено попросити, твердо і впевнено вимагати, адекватно відповідати на справедливу і несправедливу критику, не дозволяти маніпулювати собою, твердо відмовити. Психологічний коментар. Бесіда дозволяє зняти знак рівності між поняттями «крутий» і «сильний», розкриває особливості «лихих» слів, а запропонована схема — розвиває уяву та вміння моделювати відповідні до теми ситуації.
Вправа «Відійди, ти заважаєш» Проводячи корекційні заняття, ми приділили увагу лихослів'ю в міжособистісному спілкуванні учнів, адже саме в таких ситуаціях звучить найбільше непристойних слів. Перш за все, наші зусилля були спрямовані на те, щоб учні почали помічати власне лихослів'я. Для цього їм було рекомендовано кілька вправ. Ми пропонували учням нейтральну фразу-прохання (наприклад: «Відійди. Ти заважаєш») і просили вимовити її в різних варіантах: • образливий тон із грубими словами; • презирливий тон з образливими словами; • голосно, категорично; • злим тоном, із насмішкою; • сказати так, щоб людина не образилась. Ці фрази можна було доповнювати іншими словами, щоб досягнути поставленого завдання. Під час обговорення практично в кожному класі дівчата зауважували, що хлопці цю фразу мінімізують до єдиного слова «Відвали», яке звучить грубо, зверхньо і зневажливо. А хлопці повідомляли про те, що найпримітивніші прохання дівчата примудряються висловлювати крикливо, зі злістю, як наказ. При обговоренні вправи доцільно обмежуватись кількома типовими негативними прикладами, основну увагу учнів спрямувати на те, що існує безліч способів вимовити цю фразу у прийнятній формі. Психологічний коментар. Учні відпрацьовують вміння адекватної комунікації, соціальної перцепції. Вправа сприяє мінімізації неадекватних емоційних реакцій. Гра-змагання «Хто швидше скаже комплімент» Вибирають 2—3 пари учасників. Кожен із пари стає навпроти одне одного на відстані приблизно 5—7 м і по черзі говорить іншому комплімент. Повторюватися не можна. Одне слово — 1 крок. Перемагає та пара учасників, яка швидше за інших зустрінеться одне з одним. У результаті гри виявилося, що учні не дуже вміють «дарувати» одне одному компліменти. Останні кроки давалися дуже важко. Особливо безпорадними були хлопці. Набір використаних слів був одноманітним: «котик», «зайчик», «лапуся», «сонечко», «розумник», «красунчик», «золотко». Гра пришвидшилась, коли ми дещо змінили завдання. Учням було запропоновано говорити про себе образливі слова. Швидкість, з якою вони «підбігли» одне до одного, викликала у класі сміх. Психологічний коментар. Гра наочно ілюструє учням те, наскільки добре вони вміють ображати одне одного і не вміють говорити приємних слів.
Аутотренінгова вправа «Контраст» Коли обстановка в кімнаті налаштовує на повний спокій, намагайтеся зосередитись на одній думці: «Я спокійний». Вдих, видих, і на паузі подумки проговорюйте, повторюйте, переконуйте себе: «Я спокійний, спокійний». Сприятлива обстановка — обов'язкова умова цієї вправи, поєднання її зі словом «спокійний» має закріпити умовний рефлекс. Тоді в будь-якій ситуації за думкою: «Я спокійний» починатиметься ваш внутрішній спокій. Психологічний коментар. Вправа сприяє психологічному розслабленню, зняттю нервового напруження, адекватним реакціям у міжособистісній взаємодії.
Правила спілкування Для того, аби якнайкраще зрозуміти емоційний стан учня, під час взаємодії з ним необхідно дотримуватись кількох простих правил (ми рекомендували вчителям ці правила записати і вдома обдумати корисність кожного з них). 1. Підтримувати постійний зоровий контакт. 2. Якщо можна, не перебивати. 3. Намагатися не давати порад, якщо в цьому немає потреби. 4. Підбивати підсумки того, що ви почули. 5. Робити рефлексивні зауваження, показуючи, що ви розумієте те, що відчуває інший. Психологічний коментар. Дотримання запропонованих правил сприяє розвиткові рефлексії, дозволяє будувати комунікативну взаємодію професійніше, а отже, уникати лихослів'я у процесі спілкування з учнями.
Вправа «Привіт, я радий тебе бачити» Сказати до улюбленого учня таку фразу і додати щось приємне. Психологічний коментар. Вправа розвиває емпатію, вміння виявляти позитивні почуття до дитини.
Вправа «Спілкування з агресивним співрозмовником» Учасники діляться на пари. Один — агресивний співрозмовник, який висуває претензії, звинувачує свого партнера, ображає: «Ти завжди запізнюєшся. Ніколи на тебе не можна покластися. Незібраний, телепень». Другий має розмовляти з ним так, щоб не перейти межі дозволеного і нейтралізувати агресивного співрозмовника. Йому забороняється пояснювати, виправдовуватись або також звинувачувати. Завдання другого учня — відповісти так, щоб з'ясувати причину агресивної позиції іншої людини. Психологічний коментар. Вправа вчить виявляти емоційну стійкість, не піддаватись на провокації іншого, розвиває вміння використовувати емпатійне слухання і взаємодію.
Вправа «Контраст» ( засіб емоційної саморегуляції) Психолог. Сядьте зручно, стисніть праву руку в кулак (максимально сильно). Тримайте мінно стиснуту руку близько 12 секунд. Розслабтеся та із заплющеними очима прислухайтесь до відчуття знятого напруження (це може бути тепло, жар, пульсація, набухання тощо). Те ж повторіть лівою рукою, потім чергуйте напруження і розслаблення двома руками одночасно. (Руки мають тремтіти від напруження. Пауза — 10 секунд.) Як засіб саморегуляції можна використовувати інші схожі вправи. Психологічний коментар. Учні навчаються швидко знімати напруження, роздратування, знижувати агресивність, мобілізуватись у ситуації розгубленості, сильного хвилювання.
Бесіда «Лихословлю, бо це «круто»!» Аналіз анкет виявив, що чимало учнів лихословить, «бо вважає, що це «круто», бо, мовляв, «крутий» — означає «сильний». Ми спробували пояснити учням, що це не так, використовуючи таку схему [29; 179]: А. «Крутий = самовпевнена поведінка + багато агресії». Б. «Сильна особистість = впевнена, виважена, адекватна поведінка + багато підтримки і доброти». Отже, «крутий» виявляє фізичну і вербальну агресію, для нього це, як правило, самоціль. А насправді сильний використовує свою силу для утвердження добра. Учням було запропоновано порівняльні характеристики «крутої» і сильної особистостей. 1. Сильна особистість — це людина, яка вміє опанувати себе, а не інших; вміє приймати рішення сама, а не робить це за інших; сильна зріла особистість спочатку збирає факти, а потім приймає рішення, і тому є відкритою для спілкування. 2. «Круті» часто стикаються з опором і агресією щодо себе, бо люди не хочуть, щоб їх хтось контролював; незріла особистіст
|
