НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГАСхема виведення хворого з гіпотиреоїдної коми. 1. Негайно призначають L-тироксин (250-500 мкг внутрішньовенно) на протязі 1 год, далі-L-тироксин внутрішньовенно по 50-100 мкг щодоби, або трийодтиронін по 100 мкг інтраназально (або по 25-50 мкг внутрішньовенно краплинно через кожні 4 години на ізотонічному розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози). При ІХС або серцево-судинній недостатності не більше 10 мкг 2 рази на добу. 2. Кортикостероїди (гідрокортизон 50 - 100 мг внутрішньовенно струминно; добова доза до 200 мг). 3. Оксигенотерапія. 4. Кофеїн 2,0 підшкірно через 30-60 хвилин від початку коми. 5. Продовжують внутрішньовенно краплинне введення 6. Лазікс 40 мг 2-4 мл вводять при артеріальному тиску, вищому ніж 7. Якщо артеріальний тиск є нижчим 90 мм рт ст, призначають кордіамін 1 -2 мл, мезатон 0,5-1 мл. 8. При необхідності призначають серцеві гаікозиди (строфантин 0,05%-0,5 внутрішньовенно). Через 4 години після надання першої невідкладної допомоги доцільно провести наступні заходи: 1.Внутрішньовенно краплинно - трийодтиронін по 25 мкг (при ІХС або серцево-судинній недостатності не більше 10 мкг 2 рази на добу). При наявності гіпертермії, тахікардії дозу трийодтироніну знижують до 50 мкг (двічі на добу), а згодом 1 раз на добу. 2. Кортикостероїди (преднізолон 30-90 мг, гідрокортизон 100-125 мг внутрішньовенно). 3. Оксигенотерапія. 4. Для боротьби з анемією призначають еритроцитарну масу. 5. Антибіотикотерапія при підозрінні на інфекцію. Гіпопаратиреоїдна кома виникає внаслідок недостатньої функції прищитовидних залоз, зменшення концентрації паратгормону, з розвитком гіпокальціємії. Основні причини: видалення прищитовидних залоз при операції на щитовидній залозі, видалення аденом, запальні процеси прищитовидних залоз, іонізуюче опромінення прищитовидних залоз, аутоімунні ураження і травматичне пошкодження прищитовидних залоз. Різке зниження продукції паратгормону призводить до порушення фосфорно-кальцієвого метаболізму. Ппокальціємія спричиняє надмірну збудливість нервово - м'язового апарату, що проявляється розвитком судом. Основним клінічним проявом гіпопаратиреозу є тетанічний синдром. До початку судомного приступу з'являються ранні симптоми: відчуття повзання «мурашок», оніміння, біль у кінцівках і в ділянці обличчя, далі приєднуються тонічні та клонічні судоми. Больові судоми спочатку виникають в м'язах верхніх ("рука акушера"), а пізніше в нижніх кінцівках ("кінська стопа") (Табл. 1). Поширення судом на м'язи тулуба і діафрагми супроводжується порушенням дихання, можливістю розвитку ларингоспазму. Ларин-госпазм, бронхоспазм і спазм м'язів діафрагми можуть привести до смерті внаслідок асфіксії. Лабораторні дані: біохімічний аналіз крові - гіпокальціємія, гіперфосфатемія, зниження рівня паратгормону. На ЕКГ - збільшення інтервалу Q-T, що зумовлено гіпокальціємією. НЕВ1ДКЛАДНАДОПОМОГА 1. Хлорид або глюконат кальцію (10% р-н 10-20 мл) внутрішньовенно. 2. При необхідності - інтубація трахеї, або трахеостомія. 3. Паратиреоїдин (20-40 ОД в/м), кожні 4 год. 4. Но-шпа 2 мл, або 2 мл 2% розчину гідрохлориду папаверину. 5. Хлоралгідрат в клізмі, або per os. Надниркова криза (гостра недостатність кори надниркових залоз) -результат різкої недостатності гормонів кори надниркових залоз і різке загострення всіх симптомів надниркової недостатності. Основні причини: гострі інфекції, фізичні і психічні травми, токсикоінфекції, інтоксикації, операції (одно- і/або двобічня адреналектомія), недіагНостована або неадекватно лікована хронічна надниркова недостатність, менінгококовий сепсис з великими крововиливами в кору надниркових залоз, дія стресових факторів, аддісонова хвороби, яка маніфестувала наднирковою кризою. Різке зниження продукції кортизолу, альдостерону, андрогенів призводить до гіпоглікемії, зменшення синтезу білків та літогенезу, затримки калію та втрати натрію, дегідратації, артеріальної гіпотонй, м'язевої слабості. Гостра недостатність надниркових залоз, яка розвивається на фоні аддісонової хвороби, проявляється артеріальною гіпотонією, вираженою адинамією, дегідратацією, різкою слабкістю, пігментацією долонь ліктьових згинів і в місцях підвищеного тертя, вираженим болем у животі, нудотою, блюванням, проносами (інколи з кров?ю), неінтенсивним напруженням м'язів черевної стінки, зниженням тургору та еластичності шкіри, загостренням рис обличчя, запалими очима, тахікардією, зменшенням показників артеріального тиску (майже до колапсу). Лабораторно: у гемограмі - анемія, лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, збільшення ШОЕ; у біохімічному аналізі крові - гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкаліємія; при кризі - підвищений рівень сечовини; на ЕКГ —низкийвольтаж зубців Т, подовження інтервалу P-Q і комплексу QRS. НЕВЩКЛАДНАДОПОМОГА 1. Гідрокортизон (200 -400 мг) і преднізолон (30-60 мг) у 5% розчині глюкози (500 мл) внутрішньовенно краплинно повільно. 2. Гідрокортизон (50-75 мг) внутрішньом'язово кожні 4 години.
3. ДОКСА 0,5% розчин 5 мл внутрішньовенно краплинно або внутрішньом'язово по 1 -2 мл 2 рази в день. 4. Глюкоза (5% розчин 500 мл) з хлоридом калію (4% р-н 40 мл) в/в повільно.
|
