Топп-Топф

П = ----------------- х 100 (8.23)

Топф

 

де П — можливе зростання продуктивності праці;

Топп — обсяг оперативного часу (проектований баланс), хв.;

Топф — обсяг оперативного часу (фактичний баланс), хв.

 

• Коефіцієнт втрат робочого часу:

(Пптд + Пвідпп)- Пвідпф

Квч = --------------------------------- (8.24)

Тзм

де Квч — коефіцієнт втрат робочого часу;

Пвідп.п., Пвідпф — перерви на відпочинок у проектованому й фактич­ному балансах.

• Виправний коефіцієнт, який застосовується при нормуванні праці:

 

Тпл + Тобол + Пвідп + Пот

Кв = 1 + —-------------------------------- (8.25)

Топ

• Коефіцієнт втрат робочого часу на підготовчо-заключні опе­рації:

Кпл = (Тпл / Тзм) х100 (8.26)

• Можливе зростання продуктивності праці за рахунок ліквідації перерв, пов'язаних з порушенням трудової дисципліни:

 

Кптд = (Пптд/Тзм)х 100 (8.27)

• Можливе зростання продуктивності праці за рахунок перерв, пов'язаних з порушенням виробничого процесу:

Кот = (Пот/Тзм)х100 (8.28)

• Коефіцієнт втрат робочого часу за рахунок відпочинку й ви­трат часу на особисті потреби

Квідп = (Пвідп/ Тзм) (8.29)

• Коефіцієнт зростання ефективності використання робочого часу:

Кен = [(Тпл + Топ +Пптд + Пвідп) / Тзм]х100 (8.30)

• Коефіцієнт зростання продуктивності праці:

Кпп = (Кен /[100-Кен])х100 (8.31)

Аналіз використання кадрового потенціалу підприємства є не повним без здійснення аналізу чисельного й кваліфікаційного скла­ду працівників.

Для визначення необхідної чисельності й кваліфікаційного складу працюючих слід визначити обсяг загальних фактичних витрат часу для виконання конкретної виробничої програми підприємства. Ці витрати розраховуються за встановленими нормативами на здійс­нення окремих операцій чи виготовлення окремо взятих виробів.

Поки що такі нормативи встановлені лише для об'єктів гро­мадського харчування й містяться у виданнях: «Нормы времени и расценки для оплаты труда работников производства заготовоч­ных предприятий общественного питания, 1981», «Нормы времени и расценки для оплаты труда работников столовых за изготовле­ние блюд, полуфабрикатов, кулинарных и кондитерских изделий, 1984», «Нормы времени и расценки для оплати труда работников производства в ресторанах, 1987». Розрахунок необхідної чисель­ності працівників за допомогою технічно встановлених норм часу проводиться за формулою:

де Ч — необхідна чисельність працівників виробництва, осіб.;

N — норма часу на виготовлення окремих видів продукції, хв.

(додаток 1);

n — запланована кількість окремих видів продукції, од.;

і=1 — запланована кількість асортиментних різновидів продукції;

Т — запланований фонд робочого часу одного працівника на день, год. (для підприємств з одним вихідним днем кількість робочих годин становить — 6,83; з двома — 8,2; без вихід­них— 11,5). У додатку 5 наведені норми часу на виготовлення продукції в підприємствах харчування різних типів і націночних категорій (429 найменувань, стовбчики 3-7), структура робіт за розрядами (відсот., стовбчики 9-13) й середній розряд виконуваних робіт при приготовленні окремих видів продукції (стовбчик 8). Показники стовбчиків 8-13 використовуються для визначення необхідного кваліфікаційного складу працівників.

Зіставлення отриманих результативних показників щодо чисель­ного й кваліфікаційного складу з фактичною чисельністю й квалі­фікаційним рівнем працівників надає дані щодо стану виробничого потенціалу досліджуваного підприємства, визначення стратегії його використання й необхідності щодо його перекомплектування.

Під інформаційними ресурсами слід розуміти набір усіх видів

інформації (комунікацій), використовуваних в процесі управління як

окремими структурними підрозділами, так і підприємством у цілому.

Інформаційні ресурси підприємств можуть забезпечуватись і

зростати за рахунок:

• оптимізації інформаційних потоків;

• взаємодії керівника й підлеглих;

• організації ефективної системи зворотного зв'язку;

• впровадження системи збирання пропозицій;

• інформаційних повідомлень адміністрації підприємства;

• використання сучасної інформаційної технології — засобів організаційної й обчислювальної техніки — персональних комп'ю­терів, телефаксів та ін.

Характеристика застосовуваних видів засобів розповсюдження інформації й пов'язані з цим витрати підприємства наведені в табл. (8.34).

 

Таблиця 8.34 Характеристика основних видів засобів розповсюдження

інформації досліджуваного підприємства

 

Засоби інфор­мації	Переваги	Недоліки	Витрати на рекламу за рік, тис.грн.
Газети	Гнучкість, своєчасність, ши- роке місцеве ринкове охоп- лення, широке розповсюджен- ня, високий ступінь довіри	Низька якість відтворення, низька розповсюджуваність серед населення
Телеба- чення	Комбінує зображення, звук і рухи, звертається до почуттів, висока увага, високий ступінь охоплення	Висока абсолютна вартість, високий рівень різних реклам, швидкість показу, менша кількість ви­бірковості аудиторії
Радіо	Масове використання, висока географічна й демографічна селективність, низька ціна	Лише звукове предс- тавлення, більш низька увага, ніж до телеба­чення, не стандартизо­вана структура розці­нок, швидкість об'яв
Жур- нали	Висока географічна й демографічна селективність, довіра і престиж, високоякісне зображення, довгий період придатності, масове розпов­сюдження серед читачів	Тривалий час закупівлі об'яв, ніякої гарантії щодо позиції розміщення реклами
Зовнішня рек- лама	Гнучкість, високий ступінь повторення, низька ціна, низька конкуренція	Ніякої селективності аудиторії, обмеження у творчості

 

Аналіз забезпеченості інформаційними ресурсами дає змогу ви­явити невикористані інформаційні резерви підприємства, вдоско­налити існуючі види комунікаційних зв'язків тощо.

Фінансові ресурси. Звіт про фінансові результати за формою №2, затвердженою Мінфіном України за погодженням із Держкомстатом України для річної звітності є основним документом, що підтверджує фінансовий стан підприємства. При аналізі форми №2 за останні роки діяльності, відслідковується динаміка змін основних фінансових показників, джерел формування й отримання власних фінансових ресурсів підприємства (схеми 8.2; 8.3).

Фінансові ресурси підприємств, які складаються з власних коштів (статутний капітал, резервний фонд, фонд спеціального призначення, додатковий капітал, капітальні вкладення, нероз­поділений прибуток), позикових коштів (довгострокові кредити банку, довгострокові позики, короткострокові кредити банку, ко­роткострокові позики) і залучених коштів (розрахунки з кредиторами, отримані аванси, прибуток майбутніх періодів та ін.) не­обхідно проаналізувати (з урахуванням інфляційних процесів) за останні 2-3 роки роботи підприємства.

Доцільно також визначити відхилення (зростання або зниження) цих показників у кількісних, та відсоткових показниках, причому аналіз цих показників повинен відбивати фінансовий стан власних, позикових і залучених коштів як окремо, так і в загальному обсязі

Схема 8.2. Механізм формування власних фінансових ресурсів підприємства

 

Показники фінансової усталеності підприємства є такими що характеризують співвідношення власних і позикових коштів (ко­ефіцієнт автономії, фінансової залежності від позикових коштів та покриття інвестицій), стан обігових коштів (коефіцієнт забезпече­ності матеріально-виробничих запасів обіговими коштами, манев­рування власних обігових коштів та функціонального капіталу) та стан основних засобів (індекс постійного активу, коефіцієнт реаль­ної вартості майна, накопичення амортизації, співвідношення по­точних активів і нерухомості).

Показники рентабельності виробництва та продуктивності праці (в динаміці) повинні відбивати рентабельність активів і влас­ного капіталу (за валовим і чистим прибутком) та рентабельність реалізованих послуг (загальну — всіх видів діяльності; основної діяльності, продуктивність праці, прибуток на одного працюючо­го, фондоозброєність).

До аналізу фінансових ресурсів підприємства відносять також аналіз розрахунків із замовниками, який включає: індекс зростання цін (Іц), коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей (Кі), втрати від інфляції з кожної тисячі гривень договірної ціни, втрати від надання знижки з кожної тисячі гривень договірної ціни та ре­зультат політики надання знижок в разі скорочення терміну оплати.

До організаційних ресурсів підприємства відносять: способи прийняття рішень, організацію систем планування та контролю.

При аналізі застосовуваних способів прийняття рішень необхід­но врахувати використання керівництвом підприємств готельно-ресторанного бізнесу таких спеціальних методів і моделей: експерт­них оцінок, мозкового штурму, платіжної матриці, дерева рішень, тощо.

Доцільно також детально проаналізувати структуру управління підприємством, визначити конструктивні й реальні пропозиції що­до її вдосконалення. Аналіз розподілу обов'язків між працівниками апарату управління доцільно провести у розрізі: наявності посадо­вих інструкцій, виконання посадових обов'язків, виконання інших обов'язків, незакріплених інструкцією, дублювання обов'язків то­що.

Крім аналізу системи управління та посадових обов'язків працівників необхідно провести аналіз впливу якості роботи апа­рату управління та його підрозділів (інженерної служби, планово-економічного відділу, бухгалтерії та відділу постачання) на резуль­тати економічної діяльності підприємства.

Схема 8.3. Схема формування власних фінансових ресурсів

за рахунок прибутку підприємства

Теорія й практика менеджменту визначають планування як стратегічну функцію, яка охоплює всі функції управління підпри­ємством. Від організації системи планування залежить визначе­ність, індивідуальність, перспективність господарської діяльності підприємства, тому аналіз цієї системи слід проводити регулярно, змістовно й об'єктивно.

Аналізуючи ефективність застосовуваних видів контролю (по­переднього, поточного й заключного) необхідно визначити такі його характеристики: відповідність виду діяльності, яка контро­люється, своєчасність, гнучкість, простота й економічність.

Аналіз сильних і слабких сторін діючого підприємства. Розгля­даючи результати аналізу використання потенціалу доцільно виз­начити відносні переваги й недоліки підприємства в конкуренції, перелік його сильних і слабких сторін. Цей перелік для різних під­приємств є специфічним і визначається їх особливостями й факто­рами внутрішнього середовища.

Розрізняють дві групи факторів, які забезпечують підприємству конкурентні переваги:

• переваги в ресурсах (краща якість, низькі ціни);

• вища майстерність і уміння (ефективне виконання всіх видів діяльності підприємства, ефективна робота виробничої й допоміж­ної служб).

Переваги в ресурсах і вища майстерність дозволяють підпри­ємству пропонувати більш ширший асортимент послуг більш висо­кої якості за більш низькими цінами, ніж конкуренти (досягнення переваг), що дає змогу зайняти більш стійкі позиції на ринку по­слуг, отримувати рентабельність вищу за середню по галузі, розви­вати сильні сторони й ліквідовувати слабкі.

До сильних сторін підприємства відносять: висока компе­тентність, достатні фінансові ресурси, досконала технологія, хоро­ший менеджмент, висока трудова етика, кваліфікована команда уп­равлінців, хороша система контролю якості послуг і виробничих процесів тощо.

До слабких сторін підприємства відносять все, що не дозволяє йому досягти переваг над конкурентами, а саме: застаріле облад­нання готельних номерів, виробничих і підсобних приміщень, ви­сокі виробничі витрати, відсутність чіткої стратегії розвитку, відсутність фінансових або інших ресурсів, застаріла організаційна структура, слабка уява про ринок тощо.

Приклад оцінки сильних і слабких сторін підприємства наведе­ний у табл. 8.35.

Кінцевим етапом аналізу зовнішнього й внутрішнього середо­вищ є складення таблиці «загроз і можливостей, сильних і слабких сторін підприємства» (табл. 8.36).

Таблиця 8.35 Сильні й слабкі сторони підприємства

Аспект середовища	Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Вироб- ництво	1. Можливість розширення виробничих потужностей. 2. Високий рівень виготовлюваних послуг. 3. Ефективна система контролю за якістю. 4Можливість впровадження нових наукових досягнень.	1. Велика енергоємність. 2. Вузький асортимент послуг. 3. Швидке застарівання виробничих потужностей. 4. Наявність дільниць із шкідливим виробництвом.
2. Кадри	1. Власна база професійної підготовки. 2. Природне обмеження мобільності населення.	1. Застарілі системи управління персоналом і стимулювання праці. 2. Висока плинність серед найкваліфікованіших і працездатних працівників.
3. Науково- дослідна робота	1. Наявність відповідної бази для ведення науково-дослідної роботи.	1. Дефіцит коштів. 2. Орієнтування НДР на повсякденні запити.
4. Маркетинг	1. Ефективні канали розповсюдження і переміщення інформації. 2. Цінові переваги на ринку.	1. Високі витрати. 2. Відсутність коштів на більш досконале вивчення ринку.
5. Підпри- ємство	1. Комплексне керівництво	1. Орієнтація на командні методи. 2. Складність організаційної структури. 3. Не визначені цілі й стратегія розвитку підприємства.
6. Фінанси	1. Наявність доходів у твердій валюті.	1. Інфляційне обезцінення накопичень. 2. Утримання на балансі підпр. недохідних структурних одиниць. 3. Недостатня кількість обігових коштів.

Таблиця 8.36 Загрози, можливості, сильні й слабкі сторони

досліджуваного підприємства

Можливості	Сильні сторони
1. Спрямування політики уряду на розвиток ринкових відносин. 2. Невисокий рівень конкуренції. 3. Зростання доходів населення. 4. Використання дешевої робочої 5. сили. Використання дешевих видів сировини.	Можливість розширення потужностей. Можливість надання більшого обсягу послуг. Збільшення обсягу виручки. Збільшення валового доходу.
Загрози	Слабкі сторони
1. Спад виробництва. 2. Високі податки. 3. Зниження курсу національної 4. валюти. 5. Нестабільність у суспільстві. 6. Зменшення прибутку. Різке підвищення цін на сировину.	Велика енергоємність виробництва. Нестача обігових коштів. Відсутність чітких цілей і стратегії розвитку підприємства. Низький рівень маркетингових досліджень. Плинність кадрів. Зниження потенціалу підприємства.

Контрольні запитання

1. Заповніть табл. 8.24 і проведіть аналіз внутрішньої ефектив­ності діючої стратегії.

2. Визначіть номенклатуру витрат додаткових послуг.

3. Назвчіть основні критерії оцінки зовнішньої ефективності діючої стратегії.

4. Подайте визначення основних ресурсів підприємства.

5. Як визначається ефективність використання просторових ре­сурсів?

6. Як і для чого визначаються коефіцієнти використання облад­нання?

7. Які напрями впроваджуваних заходів впливають на викорис­тання технологічних ресурсів?

8. Які методи використовуються при аналізі використання тру­дових ресурсів?

9. Які резерви робочого часу можна використати при страте­гічному плануванні й управлінні?

10. Як визначається необхідний чисельно-кваліфікаційний склад працівників?

11. За рахунок чого можуть забезпечуватись і зростати інфор­маційні ресурси підприємства?

12. Що відносять до організаційних ресурсів підприємства?

13. Перелічіть сильні і слабкі сторони діяльності підприємства.

14. Визначіть необхідний чисельний і кваліфікаційний склад працівників за допомогою додатку 5.

Рекомендована література

• 1. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

2. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менедж­мент. Искусство разработки и реализации стратегии. — М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1998.

3. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации. — М.: Аспект пресс, 1998.

4. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финанса­ми. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», 1996.

5. Быкадоров В.А., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. — М., 1999.

6. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный эко­номический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень) / Учеб.-метод, пособие. — К.: МАУП, 1998.

7. Шеремет А.Д., Сайфулин М.Н. Методика финансового ана­лиза. — М.: ИНФРА-М, 1995.

8.4. Стратегічне планування й управління