Центральні органи публічного адміністрування 1 страница

До публічних адміністрацій належать органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (Уряд України), який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші ЦОВВ, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених Конституцією України.

Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Кабінет Міністрів України: є колегіальним органом; приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України затверджує Регламент, який визначає порядок проведення засідань, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання діяльності.

Відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 р. № 2591-VI до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної
самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої

релітики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

 

4) розроблення й виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження й виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація та забезпечення провадження
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших
органів виконавчої влади, здійснення контролю їхньої діяльності.

Відповідно до Указу Президента України "Про склад Кабінету Міністрів України" від 15 грудня 1999 р. № 1572 установлено, що до складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України; Перший віце-прем'єр-міністр; Вще-прем'єр-міністр України з питань "Євро-2012", Віце-прем'єр-міністр України з питань економіки; Віце-прем'єр-міністр України з питань регіональної політики, а також 20 міністрів, які очолюють відповідні установи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів

України" від 12 серпня 2009 р. № 850 Секретаріат Кабінети Міністрів України (далі — Секретаріат) є постійнодіючиш органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України

Основними завданнями Секретаріату є організаційне,' експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України урядових комітетів, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, \ Міністра Кабінету Міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерства.

Секретаріат у своїй діяльності взаємодіє в установленому порядку із Секретаріатом Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, міністерствами та іншими ЦОВВ, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

До складу Секретаріату входять:

— керівництво Секретаріату — Міністр Кабінету Міністрів України, його перший заступник і заступники;

— патронатні служби (далі — служби) — Апарат Прем'єр-міністра України, служби Першого вще-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерства;

— структурні підрозділи — бюро, департаменти, самостійні управління та відділи та інші підрозділи.

Секретаріатом керує Міністр Кабінету Міністрів України. Міністр Кабінету Міністрів України:

1) організовує роботу Секретаріату і є персонально відповідальним за виконання покладених на нього завдань;

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання про призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника та заступників Міністра Кабінету Міністрів України, а також перших заступників і заступників керівників ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується Міністром Кабінету Міністрів України;

3) вносить Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується Міністром Кабінету Міністрів України.

ПО

^Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України" від 17 червня 2009 р. № 599 установлено, що консультаційні, дорадчі та інші допоміжні органи Кабінету Міністрів України (далі — допоміжні органи) утворюються на постійній або тимчасовій основі Кабінетом Міністрів України для забезпечення здійснення його повноважень.

Допоміжні органи діють на громадських засадах за колегіальним принципом.

Як допоміжний орган утворюється:

комісія — для забезпечення узгодження дій центральних (І місцевих органів виконавчої влади з питань, пов'язаних із реалізацією повноважень Кабінету Міністрів України;

комітет — для розгляду питань щодо присудження державних премій;

організаційний комітет (координаційний центр) — для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань підготовки і проведення заходів загальнодержавного значення;

рада — для вивчення проблемних питань, пов'язаних із реалізацією державної політики у відповідній сфері;

робоча група — для участі в підготовці проектів нормативно-правових актів, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України;

урядова комісія — для розслідування причин аварії (катастрофи), вжиття заходів до подолання наслідків стихійного лиха, надання допомоги потерпілим громадянам та їхніми сім'ям.

Рішення про утворення допоміжного органу приймається Кабінетом Міністрів України у формі постанови, якою затверджується положення про такий орган, його посадовий склад, керівник та заступник (заступники) керівника.

У разі недоцільності подальшого функціонування допоміжного органу або виникнення потреби в достроковому припиненні його діяльності Кабінет Міністрів України приймає за пропозицією відповідного органу виконавчої влади або з власної ініціативи рішення про його ліквідацію.

Допоміжний орган, утворений на визначений у постанові Кабінету Міністрів України термін, вважається таким, що ліквідований, з дня закінчення зазначеного терміну.

Основні завдання допоміжного органу такі:

— сприяння забезпеченню координації дій органів! виконавчої влади з питань, що належать до його компетенції;

— підготовка пропозицій щодо формування й реалізації \ державної політики у відповідній сфері;

— визначення шляхів, механізмів та способів вирішення проблемних питань, що виникають під час реалізації державної політики у відповідній сфері;

— підвищення ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади;

— удосконалення нормативно-правової бази з відповідних
питань.

Допоміжний орган діє відповідно до покладених на нього завдань, а саме:

1) проводить аналіз стану справ та причин виникнення проблем у процесі реалізації державної політики у відповідній сфері;

2) вивчає результати діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій із питань, що належать до його компетенції;

3) проводить моніторинг стану виконання органами виконавчої влади покладених на них завдань;

4) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів із питань, що належать до його компетенції;

5) подає Кабінетові Міністрів України розроблені за
результатами своєї роботи рекомендації та пропозиції.

Відповідно до Конституції України до системи ЦОВВ України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Відповідно до Указу Президента України "Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України" від 12 березня 1996 р. № 179/96 міністерство є головним (провідним) органом у системі ЦОВВ в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення й реалізацію державної політики, спрямовує Й координує здійснення ЦОВВ заходів із питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів.

Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що

нплежать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить ік на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль їхньої реалізації.

Міністерство:

—бере участь у формуванні та реалізації державної Волітики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

—прогнозує розвиток економіки у виробничії!, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічнії!, соціальнії!, фшансовій та інших сферах;

—бере участь у розробленні проектні Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

—готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;

— розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує
комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної
реформи;

в реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей); Міністерство має право:

— залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням із керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

— представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

— одержувати в установленому законодавством порядку від мшістерств, інших центральних органш державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України — статистичні дані, для виконання покладених на міністерство завдань (безоплатно);

— скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

— притягати до дисциплшарної відповідальності керівники* територіальних органів міністерства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

 

— самостійно або за участю роботодавців підприємств
недержавної форми власності проводити переговори і укладати
галузеві угоди з представниками найманих працівників.

До складу міністерств України належать:

— Міністерство аграрної політики та продовольства України;

— Міністерство внутрішніх справ України;

— Міністерство екології та природних ресурсів України;

— Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

— Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

— Міністерство закордонних справ України;

— Міністерство інфраструктури України;

— Міністерство культури України;

— Міністерство надзвичайних ситуацій України;

— Міністерство оборони України;

— Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

— Міністерство охорони здоров'я України;

— Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

— Міністерство соціальної політики України;

— Міністерство фінансів України;

— Міністерство юстиції України.

Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади очолює міністр (керівник), якого призначає Президент України. Міністр (керівник) має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Розподіл обов'язків між заступниками провадить міністр (керівник). Міністр (керівник) здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності і є відповідальним перед Президентом України та Урядом України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів міністерства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівника) за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших ЦОВВ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя

Нйкозами міністерства. Для розгляду наукових рекомендацій їй Інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і Техніки, обговорення найважливіших програм та інших питань у міністерстві може утворюватися науково-технічна (наукова) ряда з учених і висококваліфікованих фахівців.

► У міністерстві з урахуванням специфіки його діяльності Можуть утворюватися й інші дорадчі та консультаційні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує міністр (керівник).

Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих Повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Державний комітет (державна служба) є ЦОВВ, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.

Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Відповідно до Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 1572 ЦОВВ зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. ЦОВВ зі спеціальним статусом очолює його голова.

ЦОВВ можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого ЦОВВ — керівник цього органу.

Відповідно до Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 1572 для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих ЦОВВ зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їхнє утримання, можуть бути утворені

 

відповідні департаменти (служби). Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департаменти (службу) здійснює Президент України.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного ЦОВВ. Урядові органи державного управління здійснюють:

—управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

—контрольно-наглядові функції;

— регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо
фізичних і юридичних осіб.

Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного ЦОВВ.

Відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 р. №2591-УІ для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, утворюються урядові комітети. Перелік урядових комітетів та їхній посадовий склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Члени Кабінету Міністрів України, які не входять до складу урядового комітету, можуть брати участь у роботі цього комітету з правом вирішального голосу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України" від 18 липня 2007 р. N 950 урядовий комітет для забезпечення своєї діяльності:

1) утворює в разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції;

2) отримує в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для його роботи інформацію;

3) запрошує на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців з питань, що розглядаються.

Порядок організації роботи урядових комітетів визначається Регламентом Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового

складу" від 1 листопада 2010 р. № 2071-р затверджений такий перелік урядових комітетів:

—Урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки то науково-інноваційної політики;

—Урядовий комітет з питань економічної політики;

—Урядовий комітет з питань національної безпеки, правової, Молодіжної політики, екології та підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу;

—Урядовий комітет з питань регіональної та соціальної Політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку.

Встановлено, що у складі апарату міністерств та інших ЦОВВ утворюються такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу):

Департамент — структурний підрозділ, що утворюється для виконання основних завдань високого ступеня складності (багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий напрям діяльності), координації роботи, пов'язаної з виконанням цих завдань, за умови, що в його складі буде не менш як чотири відділи. Департамент очолює директор. Директор департаменту може мати не більш як два заступники, у тому числі одного заступника, який не очолює відділ.

Самостійне управління (самостійний відділ) — структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування. До складу управління входять не менш як два відділи. Самостійний відділ утворюється з чисельністю не менш як шість працівників. Самостійне управління (самостійний відділ) очолює начальник. Начальник управління може мати не більш як одного заступника — начальника відділу;

Самостійний сектор — структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за окремим напрямом діяльності органу виконавчої влади, функції якого неможливо поєднати з функціями інших структурних підрозділів, з чисельністю не менш як два працівники. Сектор очолює завідувач.

Відділ у складі департаменту (самостійного управління) — структурний підрозділ що утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, з чисельністю не менш як п'ять працівників. Відділ очолює начальник.

Начальник відділу (як самостійного, так і у складі управління чи департаменту) може мати не більш як одного заступника. Така посада може вводитись у разі, коли чисельність працівників у відділі не менш як сім одиниць.

У разі потреби у складі департаменту, самостійного управління та самостійного відділу може утворюватися сектор з чисельністю не менш як два працівники. Такі сектори у складі департаменту та самостійного управління утворюються понад нормативну кількість відділів, а в складі самостійного відділу -понад мінімальну чисельність працівників самостійного відділу, 1

З метою оптимізації системи ЦОВВ, усунення дублювання ' їхніх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищенніи ефективності державного управління та відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України 9 грудня 2010 р. Президентом України був підписаний — Указ "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" відповідно до якого:

1. Утворено:

— Міністерство аграрної політики та продовольства України
та Державну інспекцію сільського господарства України,
реорганізувавши Міністерство аграрної політики України;

— Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, реорганізувавши Міністерство економіки України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

— Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України;

— Міністерство інфраструктури України, Державну автотранспортну службу України, Державну авіаційну службу України, Державну службу зв'язку України, Державну службу морського та річкового транспорту України, реорганізувавши Міністерство транспорту та зв'язку України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сфері туризму;

— Міністерство культури України та Державне агентство України з питань кіно, реорганізувавши Міністерство культури і туризму України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сферах міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин України, релігії;

— Міністерство надзвичайних ситуацій України, Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державне агентство України з управління зоною відчуження,

Державну інспекцію техногенної безпеки України, реорганізувавши Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

— Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у Оправах сім'ї, молоді та спорту;

— Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу Геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

— Міністерство регіонального розвитку, будівництва та
•Житлово-комунального господарства України, реорганізувавши
'Міністерство регіонального розвитку та будівництва України,
"Міністерство з питань житлово-комунального господарства

України;

— Міністерство соціальної політики України, Державну інспекцію України з питань праці, реорганізувавши Міністерство праці та соціальної політики України;

— Державну архівну службу України, реорганізувавши Державний комітет архівів України, а також поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері створення та забезпечення функціонування системи страхового фонду документації;

— Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, реорганізувавши Державний комітет ветеринарної медицини України, а також поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин;

— Державну виконавчу службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів;

— Державну казначейську службу України, поклавши на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету;

— Державну міграційну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців;

 

- Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань^, і

- Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України;

- Державну пробірну службу України, поклавши на цю І Службу функції з реалізації державної політики у сфері! державного пробірного контролю;

- Державну реєстраційну службу України, поклавши на | цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у " сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції ' Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації;

- Державну санітарно-епідеміологічну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, реорганізувавши Державний комітет України у справах ветеранів, а також поклавши на цю Службу функцію з реалізації державної політики у сфері соціального захисту швалідів;

- Державну службу статистики України,
реорганізувавши Державний комітет статистики України;

- Державну службу технічного регулювання України, реорганізувавши Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

- Державну службу України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, реорганізувавши Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобш Міністерства охорони здоров'я України та Державний комітет України з питань контролю за наркотиками;

- Державну службу України з питань захисту
персональних даних;

- Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції /
СЩДу та іншим соціально небезпечним захворюванням;

- Державну службу фінансового моніторингу України, реорганізувавши Державний комітет фшансового моніторингу України;

- Державне агентство водних ресурсів України, реорганізувавши Державний комітет України по водному господарству;

- Державне агентство екологічних інвестицій України, реорганізувавши Національне агентство екологічних інвестицій України;

 

— Державне агентство з енергоефективності та
енергозбереження України, реорганізувавши Національне

І Ігснтство України з питань забезпечення ефективного микористання енергетичних ресурав;

— Державне агентство з інвестицій та управління
національними проектами України, реорганізувавши Державне

І ігвнтство України з управління національними проектами та Державне агентство України з швестицій та розвитку;

— Державне агентство з питань науки, інновацій та
Інформації України, реорганізувавши Державний комітет