Рівне - 2002 1 страница

С.С. ТРОЯН, М.Д. БУДЗ

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ІЗ МЕТОДИКИ

КРАЇНОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Рівне - 2002

 

 

ББК 26.89(0) Я 2

Т-76

Троян С.С., Будз М.Д. Термінологічний словник із методики країнознавчих досліджень. - Рівне: РІС КСУ, 2002. - 97 с.

Відповідальний за випуск: доцент, канд. історичних наук Л.О.Шелюк

Рецензенти: професор, кандидат географічних наук

С.В.Трохимчук;

доцент, канд. історичних наук О.І.Санжаревський

Розглянуто на. засіданні кафедри міжнародних відносин і країнознавства 16 лютою 2001 року, протокол №7.

Рєкомендовано навчально-методичною радою Рівненського інституту слов'янознавства 13 березня 2001 р. в якості довідника для студентів спеціальності «Країнознавство» денної та заочної форм навчання,

Рекомендовано до друку Вченою радою Рівненського інституту
слов'янознавства Київського славістичного університету, протокол № І
від 2 квітня 2002 р.

С.С.Троян, М.Д.Будз, 2002.

Рівненський інститут слов'янознавства Київського інституту

«Слов'янський університет»,'2002.

 

Аксіома (від грецьк. ахіота) - 1) положення, яке приймається без логічних доказів у зв'язку з безпосередньою переконливістю, очевидна істина; 2) істинне, вихідне положення теорії.

Альтернатива - кожна з взаємовиключних можливостей; можливість вибору з двох взаємовиключних явищ, методів дослідження тощо.

Американська історико-географічна школа - склалася в період між двома світовими війнами. Засновником американської школи став професор університету Берклі в Каліфорнії К.Зауер, який започаткував новий напрям географії - екологію людини. У своїх книгах "Морфологія ландшафту" (1925), "Походження і розповсюдження агрокультури" (1952) К.Зауер проводить думку, що головним завданням географії є дослідження перетворення природного ландшафту в культурний. Він широко застосовував у географії історичний метод досліджень, прагнення розглядати у взаємозв'язку за тривалий період історію ландшафту та історію людини. Дослідження районів проходження і шляхів міграції людей, формування їхніх навичок і результатів праці вимагають зіставлення історії природи і історії суспільства. К. Зауер - піонер дослідження екологічних проблем у сучасному світі і їхнього впливу на долю цивілізації. Він вивчав походження культурних рослин і домашніх тварин, шляхів їх розповсюдження. Але К. Зауер заперечував переважну орієнтацію географії на вирішення суспільних проблем, підкреслюючи, що географія це наука про Землю.

Одним з напрямів американської географії 1920-1930-х років був кліматичний детермінізм (засновник Е. Герінгтон), який вказував на прямий зв'язок між кліматичними циклами розвитку Землі та історичними подіями. Вторгнення монголів в Європу, Китай і Індію було зумовлено засухами. На його думку є типи клімату, які стимулюють розвиток народів, і кліматичні умови, які ведуть до їх занепаду.

Обґрунтування географії як соціальної політичної науки спробував дати американський географ І. Боуман, який з 1917 року очолив Американське географічне товариство, у склад якого входило 150 географів, істориків, економістів, статистиків, етнографів, державознавців та юристів. В книзі "Піонерський кордон" (1931) ним розглянуті питання освоєння нових територій. Концепцію географії як соціальної науки І.Боуман розвив у книзі "Географія по відношенню до соціальних наук" (1934), де в центр географії він поставив людину, яка змінює саму себе в процесі перетворення природи.

Аналіз (від грецького analysis - розкладення) - 1. Розчленування (в думках або реальне) об'єкта на елементи. А. нероздільно зв'язаний з синтезом (з'єднанням елементів у єдине ціле). 2. Синонім науково дослідження взагалі. 3. У формальній логіці - уточнення логічної форми (структури).

Аналіз документів - спеціальний метод отримання первинної країнознавчої інформації, коли в якості джерела останньої виступають документи, а інформація з них вилучається за допомогою спеціальних процедур. А. д. може бути традиційний і формалізований. Традиційний (класичний) метод А. д. становить всю багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію документальних відомостей з позицій дослідника-країнознавця. Формалізований метод А. д. (контент-аналіз) спрямований на переведення в кількісні показники текстової інформації через виявлення в текстах документів таких легких для підрахунку ознак, які з необхідністю відображали б суттєві сторони їх змісту. В результаті отримана інформація піддається статистичній обробці, дозволяє одержати узагальнені країнознавчі показники.

Аналіз і синтез - у найзагальнішому значенні процеси розумового розкладу цілого (системи міжнародних відносин, об'єкту країнознавчих досліджень) на складові частини (структурні елементи) і відтворення цілого з частин.

Аналіз спілкування (аналіз розмови) - емпіричне дослідження розмовних особливостей на основі залучення етнометодологічних технічних прийомів.

Аналітика країнознавча - обробка й аналіз отриманої країнознавчої інформації.

Анархізм - політична доктрина, яка заперечує будь-яку владу в країні (державі), розглядаючи її як насильство над собою.

Англійська історико-географічна школа - склалася в період між двома світовими війнами, заснована професором Кембріджського університету Г.Дербі. Він простежив процес формування культурних ландшафтів Англії, накопичення в них нових властивостей під впливом людської праці. Вагомий внесок у вчення про ландшафт зробив 3. Пасарге, який обґрунтував таксономію ландшафтних просторів, взаємозв'язок між ландшафтознавства, загального землезнавства, країнознавства. На його думку ландшафтознавство - це "стовбур географічного дерева", фізичне землезнавство - це "коріння", а країнознавство - "крона". Недолік - відсутність генетичного підходу до вивчення ландшафту.

Велика увага приділялась також проблемі природного районування. Для становлення ландшафтознавства велике значення мали великомасштабні польові дослідження рельєфу, ґрунтів і рослин. Пізніше в практику картування було внесено поняття однорідних територій. У результаті прийшли до ідеї виділення елементарних природних територіальних комплексів.

Англійська школа країнознавства - розвивалась у XVII -XVIII ст. як описова з комерційним нахилом (Г. Чисхольм "Керівництво з комерційної географії").

Анкетування - метод і технічний засіб конкретного соціального (може бути й країнознавчого) дослідження, який ґрунтується на складанні, поширенні, опрацюванні та вивченні анкет.

Антропогеографія - наука про вплив природних факторів на формування і розвиток держав (звідси й термін "геополітика"), а також на життя людей, їх заняття і розселення. Виникла в кінці XIX ст. і зв'язана з двома видатними німецькими географами - К.Ріттером і Ф.Ратцелем. Слід відзначити, що роль природних факторів у житті країн дещо перевищувалась.

 

Аргумент -1) судження або їх сукупність, до яких вдаються для підтвердження істинності іншого судження, теорії, точки зору, положення; 2) логічний висновок, який є підставою для доказу.

Ареал - поняття, яке використовується в методиці країнознавчих і краєзнавчих досліджень. У кожному конкретному випадку в якості А. можуть виступати групи країн, країни, адміністративні й економічні райони, ареали сільськогосподарської спеціалізації, ресурсів, рекреаційні зони, пояси цін і т.д..

Арістотель (384 - 322 pp. до н. є.) - давньогрецький мислитель і філософ, автор праці "Політика", яка була написана на основі аналізу державного устрою різних сфер суспільного життя 158 давньогрецьких міст-полісів і містила багато даних країнознавчого характеру.

Арон Раймон (1905 -1983) - французький соціолог і політолог. З 1955 р. - професор, керівник кафедри соціології у Сорбонні. У 1963 р. став членом Академії моральних і політичних наук Франції. Аналізу міжнародних відносин присвячені праці "Мир і війна" (1967) та "Клаузевіц: філософія війни" (1983). Головну увагу в них приділено з'ясуванню значення політичного чинника, який, на думку A. P., якнайповніше проявляється в міжнародних відносинах. Вважав, що основний зміст міжнародних відносин становлять взаємодії між державами, а незаперечним прикладом міжнародних відносин є міждержавні угоди. Представник французької школи з соціології міжнародних відносин; вважається також одним із теоретиків напряму політичного реалізму.

Археологія - наука, що вивчає історичне минуле людства за речовими пам'ятками. Археологічні пам'ятки (городища, кургани, залишки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, місця давніх поховань, наскальні малюнки, старовинні речі тощо) можуть слугувати важливим джерелом країнознавчих досліджень.

 

Атласи географічні - систематизовані збірники географ. карт, зміст і оформлення яких підпорядковані єдиній програмі; можуть виступати в якості важливого джерела при здійсненні різноманітних країнознавчих досліджень.

Базисний рік - рік, вибраний як база для порівняно розрахунку індексу або рівня цін. Баранський М.М. (1881-1963) - російський професор, чл.-кор. Основні праці-з економічної економічної картографії та країнознавства. Основоположник радянської школи країнознавства, обґрунтував учення про район як органічну складову країни. З 1929р. працював у Московському університеті, де розробив ряд курсів і видав низку підручників.

Белл Деніел ( 1919 р.н.) – американський соціолог і футуролог, професор соціології Гарвардського університету. Брав участь у складанні низки американських соціально-політичних прогнозів, очолював "Комісію 2000 року", яка зробила прогноз на кінець нашого століття. Популярність йому принесла "Кінець ідеології" та "Постіндустріальне суспільство Головною рушійною силою суспільного розвитку вважав НТП. Поділив історію людства на доіндустріальне, індустріальне постіндустріальне суспільства.

Бжезінський Збігнєв (1928 р.н.) - американський державний політичний діяч, фахівець у галузі міжнародних відносин. У 1977-1981 р.р. був помічником президента Д.Картера з питань національної безпеки. 3 1989 р. - професор американської зовнішньої політики Нітуськї школи передових міжнародних досліджень університету Дж. Гопкінса. Член Ради з міжнародних відносин. Передбачив можливий розпад СРСР та соціалістичного блоку держав у творі "Великий провал: народження та смерть комунізму в XX ст." (1989). В останнє десятиріччя написав низку праць, присвячених змінам у системі міжнародних відносин, серед яких виділяється книга "Велика шахівниця". Відзначив велике міжнародне значення утворені незалежної України, його суттєвий вплив на зміну геополітичної ситуації в Європі. Представник напряму політичного ідеалізму.

Біографічний метод - один із принципів дослідження, спосіб аналізу політичних біографій і складання психологічних портретів індивідів.

Біхевіористичний метод (підхід) - спосіб дослідження країнознавчих явищ і процесів, який виводить їх із природних властивостей і поведінки окремих особистостей або груп людей, вирішальним фактором впливу котрих є прагнення до влади.

Блаш П. Відаль де ла (1845 -1918) - засновник французької школи "географії людини", яка займається головним чином вивченням впливу географічного середовища на людину, зокрема місцевих природних умов на історію даного району. Заснував журнал "Аннали географії" (1891). Обґрунтував концепцію посибілізму, згідно якої політична історія має два аспекти - просторовий (географічний) і часовий (історичний). Це означало, що кожне природне середовище надає людині різні можливості для її діяльності, а людина з часом сама розумно пристосовується до природи. Важливою особливістю цієї концепції є теза про поступове подолання протиріч між морськими і континентальними державами за рахунок "взаємопроникнення" землі і моря, розширення взаємозв'язків між ними за рахунок розгалуження комунікацій. Вважав, що географія повинна досліджувати Землю як єдине ціле, тому основний принцип географії - "принцип земної єдності", а безпосереднє поле досліджень - поверхня Землі, тобто сукупність явищ, які відбуваються в зоні контакту твердих, рідких і повітряних мас.

Боден Жан (1530 - 1596) - французький політичний діяч, юрист, теоретик держави. Вперше у праці "Шість книг про республіку" обґрунтував поняття суверенітету як суттєвої ознаки держави: "Суверенітет - це абсолютна і постійна влада держави. Абсолютна - не пов'язана ніякими законами влада над громадянами і підданими". Найкращою формою правління вважав обмежену законами монархію, де суверенітет повністю належить монарху, а управління державою та порядок призначення на посади поєднує аристократичні й демократичні принципи. Серед суттєвих ознак суверенітету держави Б. виділяв право видавати та скасовувати закони, оголошувати війну й укладати мир, призначати вищих посадових осіб, здійснювати суд в останній інстанції та ін.

Брифінг (від англ. Briefing - інформаційна нарада) - один з різновидів зустрічі працівників преси з офіційними державними та політичними діячами. Це, як правило, коротке інформування журналістів з якоїсь певної теми без подальшого обговорення чи коментування її.

Вареній Б. (Вареніус) (1622-1650) - голландський географ, який написав працю "Всесвітня географія", де виклав основи країнознавства. Його концепція полягала в поділі географії на генеральну (загальну) і власне географію (окрему), яка вивчає різні країни - країнознавство. У структурі країнознавства виділено три розділи: 1. "земний" - (положення країни, її межі, конфігурація, площа, рельєф, видобуток руд, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ); 2. "небесний" - широта місця і висота Сонця, тривалість сезонів року, кліматична зональність; 3. людський - склад населення, особливості його життя, торгівля, міста, політичний устрій.

Виборча (електоральна) географія - практика маніпуляції з виборчими округами, довільного і умисного їх визначення, "нарізання" з метою отримати перевагу на виборах.

Виборча інженерія - наукова галузь і практична діяльність, яка займається пристосуванням виборчих процедур до реалізації інтересів правлячої і політичної еліти щодо завоювання та збереження влади в державі (регіоні/районі, місті тощо).

Візитна картка країни - коротка або поширена інформація країнознавчого характеру про дану державу (символіка, устрій, територія, населення, історія, політика, ресурси, природа, географічне положення).

Військова географія - наукова дисципліна, що вивчає військово-політичні, військово-економічні, фізико-географічні умови й оперативне прогнозування можливих сухопутних і морських театрів військових дій і їх вплив на підготовку та ведення війни та військових дій. В. г. включає військове країнознавство.

Вікова структура населення - розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. При цьому населення розподіляється за однорічними або 5-річними віковими групами. Для оцінки загальних структурних зрушень населення розподіляють на три вікові групи: 0-14 років, 15-59 років, понад 60 років. У міжнародних порівняннях населення розділяють на дві вікових групи: 0-14 років, 15 - 64 роки. Графічно В. с. н. зображується віковою пірамідою: по горизонталі відкладаються пропорційні чисельності (частки) окремих вікових груп, а по вертикалі - вік. У 1990 р. у світі спостерігалась така В. с. н.: 14 років-32,0 %, 15 -64 роки-61,0 %; у країнах з високим доходом відповідно - 20,5 % і 66,8 %; у країнах з середнім доходом - 36,2 % і 58,7 %; у країнах з низьким доходом - 35,5 % і 60,0%.

Вільна економічна зона (зона вільного підприємництва) - частина території, яка виділяється із загального митного кордону держави і має певну свободу в розв'язанні господарських питань, особливий режим управління і пільгові умови діяльності для місцевих підприємств та іноземних фірм. Основна мета створення вільних економічних зон - залучення іноземного та місцевого капіталу для організації виробництв з високою конкурентною спроможність на зовнішньому ринку. В. є. з. може виступати об'єктом країнознавчого дослідження.

Вільсон Вудро (1856 - 1924)-американський державний діяч, президент США; історик, у 1902-1910рр. -ректор Принстонського університету. Спочатку його зовнішньополітична діяльність, викладена в програмі "Нова американська політика", була зорієнтована на активну експансію в Латинську Америку та на Далекий Схід. Вважав, що США повинні бути світовим лідером, але для того необхідні відповідні умови. У січні 1918 р. запропонував американську програму миру та завершення першої світової війни - "Чотирнадцять пунктів". Вони передбачали державно-політичні зміни в Європі та світі, створення Ліги Націй і стали фактично заявкою США на світове лідерство. На Паризькій мирній конференції (1919 - 1920) був одним із провідних політиків, від якого залежали доленосні рішення. Представник напряму політичного ідеалізму.

Вольтер (Аруе) Франсуа Марі (1694-1778) - французький мислитель, який вважав, що три обставини вплинули на людську свідомість - клімат, уряд і релігія. Під кліматом розумів сукупність географічних умов, під урядом - спосіб правління, під релігією -терпимість, фанатизм і переслідування. Головними рушійними силами історії є уряд і релігія, пасивними - клімат.

Вундт Вільгельм Макс (1832-1920) - німецький психолог, філософ, мовознавець, який розробив концепцію "психології народів". Згідно з нею, основним суб'єктом історії є народ як уособлення "руху цілого". Народний дух виявляється у спільності рис характеру, моралі, мови, міфології. Він об'єднує людей в одне ціле - народ. Свідомість народу є синтезом індивідуальних свідомостей.

Гвіччардіні Л. (1483 -1540) - італійський географ, який написав книгу "Опис Нідерландів", надруковану в 1567 р. Більшість географів вважають її першою працею в галузі економічної географії країнознавчого напрямку. Вона складається з двох частин: перша включає загальну характеристику країни (географічне положення, оцінка ролі моря для Нідерландів, характеристика мануфактур і торгівлі) та опис всіх міст і 17 провінцій.

Географічна експертиза - експертиза проектів і програм господарського будівництва, міського будівництва і соціального розвитку з метою запобігання їх шкідливого впливу на довкілля.

"Географічне країновлаштування"; - країнознавча концепція, яка зорієнтована на перехід від опису до конструювання моделі розвитку певної території, регіону/району, країни (вирішення задач розміщення продуктивних сил, створення оптимального середовища життя). Країна при цьому - не просто сума локальних і регіональних систем, вона має певну "генеральну" територіальну структуру, яка склалася в результаті складної взаємодії окремих, проникаючих через всю територію структур (єдиної системи розселення, опорного каркасу розселення, єдиної транспортної системи, єдиної енергетичної системи, рекреаційної системи тощо).

Географічне ресурсознавство - наука про розміщення та структуру окремих видів природних ресурсів і їх комплексів, питання їх охорони, відтворення, економічної оцінки, раціонального використання і ресурсозабезпеченості. Для країнознавства важливе значення мають розроблені в межах Г. р. різні класифікації природних ресурсів і концепції природно-ресурсного потенціалу, ресурсних циклів, територіального поєднання природних ресурсів, природно-технічних (геотехнічних) систем.

Географія (від гео - земля і графія - опис) - система наук, які вивчають географічну оболонку Землі, розміщення та розвиток господарства і населення земної кулі, окремих її районів і країн. Головним завданням сучасної географії є дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів та їх компонентів з метою раціонального використання природних ресурсів, доцільного розміщення виробництва та забезпечення сприятливого для життя людини навколишнього середовища. Відповідно до об'єктів вивчення, в сучасній географії виділяють природничо-географічні і соціально-економіко-географічні науки. Природничо-географічні науки вивчають закономірності будови, структури і розвитку географічної оболонки та її окремих складових частин - рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. До них належить загальне землезнавство, ландшафтознавство, геоморфологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, географія ґрунтів, ботанічна географія, зоогеографія. До соціально-економічних географічних належать науки, що вивчають розміщення виробництва і населення, умови й особливості їхнього розвитку в різних країнах і регіонах - загальна і регіональна економічна географія, соціальна географія, політична географія, географія промисловості, географія сільського господарства, географія населення, географія транспорту.

Географія населення - наука, що вивчає чисельність, структуру і розміщення населення у процесі відтворення та взаємодії з оточуючим середовищем. Розрізняють два основних напрямки: 1) геодемографічний - вивчає чисельність і структуру населення, головні демографічні показники (смертність, народжуваність, природний приріст, середня тривалість життя) і відтворення населення, демографічну ситуацію і демографічну політику в світі, окремих регіонах і країнах; 2) власне географічний або країнознавчий - вивчає загальну географічну картину розміщення населення у світі, окремих регіонах і країнах.

Геоекологія - наука, що вивчає процеси і явища, які виникають в оточуючому природному середовищі в результаті антропогенного втручання в нього. Важливе значення для здійснення країнознавчих досліджень мають такі концепції Г. як концепція моніторингу оточуючого середовища та концепція еколого-географічної експертизи.

Геоінформаційне країнознавство - галузь країнознавства, що вивчає методику одержання, обробки, узагальнення та передачі споживачу географічної інформації про країни, регіони, райони та інші географічні й економічні об'єкти.

Геоінформащйш системи - наукові та навчальні бази даних, створені на основі використання географічної інформації для потреб інших наук/навчальних дисциплін, у тому числі країнознавства.

Геополітика - 1) у найзагальнішому розумінні наука про вплив географічного середовища на політичне і міжнародне життя держав; 2) державна політика насамперед стосовно кордонів країни та її взаємодії з іншими, перш за все сусідніми країнами; 3) політична доктрина, яка надає переважного значення в обгрунтуванні політики зовнішнім чинникам. Г. також це конкретно-історичні форми впливу територіально-географічних особливостей розташування країни чи групи держав на локальні, регіональні й глобальні міжнародні процеси, а також політику якоїсь держави. В останні роки все більш впливовим стає широке тлумачення Г., яке знайшло найповніше вираження в книзі французького соціолога П. Галуа "Геополітика" (Париж, 1990) -сукупність фізичних і соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, що складають той потенціал, використання чи навіть наявність якого дозволяє їй досягнути своїх цілей на міжнародній арені. В сучасних умовах заявляється необхідність узгодженої взаємодії всіх членів міжнародного співтовариства у виробленні та реалізації загальнопланетарної геополітики як позасоціального середовища міжнародних відносин. В основу такої геополітика мають бути покладені інтереси порятунку цивілізації для майбутніх поколінь.

Геопростір - у географії форма існування географічних об'єктів і явищ у межах географічної оболонки. Це складний земний планетарний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі і охоплює всі сфери оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. В філософії Г. - це універсальна форма буття, яка невіддільна від матерії і часу. Виділяють наступні типи Г.: 1. Фізичний, який є нижчим, базовим. 2. Біологічний (біосфера). 3. Соціальний як простір в якому регулюються відносини в суспільстві. 4. Соціально-психологічний як суб'єктивно-сприймаючий. Г. може виступати важливим об'єктом країнознавчих досліджень.

Геоурбаністика - науковий напрям, який вивчає: 1) основні історичні етапи розвитку міст; 2) головні особливості сучасних процесів урбанізації; 3) географічні аспекти урбанізації і розвиток великих урбанізованих зон світу; 4) сітки і системи міст; 5) основи проектування міст і містобудування.

Геродот (між 490 і 480-430 і 424 pp. до н.е.) - давньогрецький історик, який у своїй 4-й книзі "Історія" залишив розділ з країнознавства (географія Пн. Причорномор'я).

Гегнер (Хетнер) (Hettner) Альфред (1859 -1941) - німецький географ. Основні праці - з країнознавства, історії і методології географії. Відносив географію до наук про простір.

Гіпотеза (від грец. основа, припущення) - певна форма наукового знання, вихідна частина пізнавальної системи "гіпотеза - закон - теорія". Головною метою висунення та опрацювання Г. є вирішення наукової проблеми, котра задає напрям пошуку більш конкретної Г. і накладає обмеження на її характер. Вона є інструментом побудови логічних висновків відносно предметної галузі, котра вивчається.

Глобальне країнознавство - галузь країнознавства, суть якої полягає в тому, щоб окремі країни розглядати на фоні світових процесів та явищ, насамперед соціальних, економічних, політичних, екологічних тощо.

Глобальність - країнознавчий принцип, який вимагає обов'язкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовими (глобальними) "фоном". Це зумовлено тим, що всі сучасні глобальні проблеми: енергетична, демографічна, екологічна, ресурсна тощо, мають чітку географічну інтерпретацію. Спочатку вони з'являються на більш низьких географічних рівнях (регіонах, країнах, континентах) а потім розвиваються до глобальних масштабів.

Гоббс Томас (1588 -1679) - англійський філософ, політичний мислитель. Головні праці - "Філософські основи вчення про громадянина" (1642) та "Левіафан" (1651). Ставився до питань міжнародного життя, виходячи із своєї концепції "війни всіх проти всіх", яка є природним станом людських взаємовідносин. Для припинення взаємного знищення під час війни люди приходять до розуміння необхідності укладення суспільного договору, наслідком якого стає держава - Левіафан. Це відбувається шляхом добровільної передачі людьми своїх прав і обов'язків державі в обмін на гарантії суспільного порядку, миру і безпеки. Але при цьому держави продовжували залишатися у природному стані і єдиним регулятором міждержавних відносин залишалася сила. Допускав можливість підтримання миру між народами за умови створення політичних організацій, які стояли б над державами, тобто свого роду світового уряду. Отже, у підході до розв'язання проблеми війни англійський мислитель віддавав перевагу не правовим, а політичним засобам. Один із засновників традиційного напряму в науці про міжнародні відносини.

Гобіно Жозеф Артюр де (1816-1882) - французький дипломат, учений-орієнталіст, літератор, один із засновників теорії расизму. Вважав, що в основі цивілізації лежать етнічні, расові ознаки. Виділяв три раси: білу, чорну й жовту, між якими не може бути ніякої рівності. "Вибраною" расою, яка створила і збагачує людську цивілізацію, вважав тільки білу.

Головна задача комплексного країнознавства - полягає у створенні цілісних і якомога ширших за своїм змістом характеристик різних територій, перш за все країн і районів. Вона поділяється на: опис (виявлення фактів), пояснення і передбачення (прогнозування).

"Гра масштабами"; - методичний країнознавчий прийом, суть якого полягає в здійсненні дослідження на основі аналізу переходу від одного територіального рівня до іншого; дозволяє висвітлити найрізноманітніші сторони конкретної території, в тому числі її зональної і макрорегіональної своєрідності.

Гроцій Гуго (1583 - 1645) - голландський юрист, соціолог, державний діяч, один із засновників учення про природне право, погляди якого сформувалися під впливом Нідерландської буржуазної революції 1566 -1609 pp. Найвідоміший трактат - "Про право війни і миру. Три книги". Розробив систему положень, якими повинні керуватися народи й держави у своїх взаємовідносинах. На них мають поширюватися принципи природного права, а в їх основі лежати не сила, а право і справедливість. Виступав проти розв'язання міждержавних проблем шляхом війни. Розрізняв війни справедливі та несправедливі, до останніх належали насамперед загарбницькі, грабіжницькі війни. Визначав війни як неминуче зло і закликав вести їх задля укладення миру, вважав, що вони повинні підпорядковуватися принципам природного права. Один із засновників ідеалістичного напряму в науці про міжнародні відносини.