Отруєння морфіном.

Отруєння барбітуратами.

Симптоми отруєння барбітуратами: блювання, сонливість, пригнічення дихання, порушення гемодинаміки, зниження артеріального тиску, колапс, зниження температури тіла, параліч центральної нервової системи, мимовільне виділення сечі.

Домомога при отруєнні: промивання шлунка, сольові проносні, бемегрид 0,5% - 10 мл, камфора, кофеїн, гарячий чай, зігрівання тіла, глюкоза, перитонеальний діаліз, гемодіаліз, форсований діурез.

Отруєння морфіном.

Симптоми отруєння: пригнічене дихання (періодичне за типом Чейн-Стоксагіпотонія, сповільнення ритму серцевих скорочень, загальне пригнічення, зниження температури тіла, звуження зіниць з послабленням реакції на світло, затримка сечі внаслідок спазму сфінктера сечового міхура, гіперемія шкіри, підвищення сухожильних рефлексів. При важкому отруєнні - спостерігається асфіксія, різкий ціаноз слизових оболонок, розширення зіниці ока, серцево-судинна недостатність.

Смерть може наступити внаслідок пригнічення дихання.

Допомога при отруєнні - промивання шлунка розчином калію перманганату (незалежно від шляху введення і часу, бо морфін має здатність виділятись слизовою оболонкою шлунка і знову всмоктуватись), сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію), введення налорфіну гідрохлориду 0,5% - 1 мл, глюкозу 20% - 10 мл, лобеліну гідрохлорид 1% - 1 мл.

11. Отруєння мускарином з'являється нудота, блювота, водянистий стілець, рясне потовиділення, гіперсалівація, бронхорея, сльозотеча. Виникає бурхлива перистальтика, бурчання кишечника. Порушення з боку ЦНС характеризуються сплутаністю свідомості, галюцинаціями, маренням. Зіниці звужені, зір порушено. Дихання утруднене, шумне, свистяче, вологі хрипи.

Специфічним антагоністом є атропін сульфат.

Неспецифічна детоксикація включає в себе промивання шлунка 05% розчином таніну, введення активованого вугілля, сольового проносного.

12. Бромізм - хронічне отруєння бромом, що виявляється ринітом, бронхітом, шкірним висипом, шлунково-кишковими порушеннями, розладами сну й мови, зниженням пам'яті та іншими неврологічними розладами.

Проводити інгаляції лужні і містять 2 відсотки розчину тіосульфату натрію. Внутрішньовенно 10 мл 10 відсотків хлориду кальцію. По 0,025 грам димедролу, піпольфену всередину.

13. Отруєння атропіном — ознаки, обумовлені парасимпатичної блокадою: сухість слизових оболонок, спрага, дисфагія, хрипота, ксерофтальмія, розширені зіниці, затуманення зору, підвищення внутрішньоочного тиску, припливи крові, сухість шкіри і підйом шкірної температури, лихоманка, тахікардія, гіпертензія, затримка сечі і розтягнення живота.

Лікування: Внутрішньовенно вводять фізостигнін (антихолінестеразний засіб), який добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр. В іншому разі проводять стандартні методи при отруєння(промивання шлунку, введення сорбентів, форсований діурез і т.д.)

14. Отруєння парацетамолом можливий у разі прийому разової дози вище 10 г та більше 150 мг/кг маси тіла; розгорнута клінічна картина ураження печінки проявляється через 1 - 6 днів, рідше можливе швидке порушення функції печінки з можливим ускладненням у вигляді ниркової недостатності.

Невідкладні заходи – промивання шлунка, введення антидоту N-ацетилцистеїну (Ацетилцистеїн) внутрішньовенно або внутрішньо, можливо в межах 10 годин після прийому препарату, симптоматичне лікування.

15. Бета-адреноблокатори перешкоджають дії катехоламінів на серце. Вони застосовуються при стенокардії, артеріальнії гіпертонії і порушеннях ритму серця.

Загальне периферичний опір судин і судинний опір в нирках збільшуються. На тлі блокади бета-адренорецепторів проявляється судинозвужувальну дію ендогенних катехоламінів, взаємодіючих з альфа1-адренергічними рецепторами. Ризик збільшення загального периферичного опору судин зменшується при введенні селективних бета1-адреноблокаторів (метопрололу, атенололу та бетаксололу) спостерігається стійке зниження АТ.