Функції макроекономіки

1)теоретико-пізнавальна(полягає у вивчені реальних фактів, з’ясуванні причиново-наслідкових зв’язків властивих національній економіці). 2)практична або прикладна (знаходить прояв у розробці рекомендацій у формі теорій, концепцій, моделей щодо вдосконалення економічного механізму, вирішення проблем розвитку нац.економіки та формування пріорітетів економічної політики). 3) методологічна (означає формування методологічної бази дослідження економічних явищ). 4) світоглядна (формує економічне мислення).

3.Макроекономіка і економічна політика Макроекономіка знаходиться у дуже тісному зв’язку з економічною політикою. Макроекономічна теорія →концепція макроекономічної теорії=розробка економічної політики → ефективний механізм реалізації економічної політики. Економічна політика держави – інструмент держвпливу на формування екон.системи. Сформувалося 2 напрямки макроекономічної політики уряду: - політика управління сукупним попитом, тобто захолди, які пом’якшують або усувають коливання нац.видатків: а) монетарна політика (в Україні її розробляє і реалізує НБУ) б) фіскальна політика (знаходиться в компетенції Верховної Ради) – політика управління сукупної пропозиції – заходи, спрямовані на підвищення загальної ефективності ек-ки(збільшення обсягів і рез-тів виробничої д-ті в країні). Конкретні заходи проведення стабілізаційної політики розрізняються у прихильників різних цінових політик (монетаристи, неокласики, кейнсіанці) Економічну політику поділяють на: -стабілізаційну, - структурну, - зовнішньоекономічну, - соціальноекономічну. До стабілізаційної політки держави звертаються, коли екон.стикається з непербаченими складностями усунення яких потркбує термінових заходів. Структурна політика являє собою набір заходів для роз’язання довготривалих завдань, виникнення яких зумовлено існуванням так званих великих циклів кон’юктури, пов/язаних з закономірностями НТП або переходу до нової економічної системи. До складу структурної політики відносять: промислову, науково-технічну та інвестиційну політики. Зовнішньоекономічна політика покликана сприяти досягненню рівноваги платіжного балансу та конвертованості нац.грошової одиниці. Соціальна політика сптямована на соц.забезпеченя населення країни, розвиток суспільних систем освіти, охорони здоров’я, культури і являє собою екон.підгрунтя всебічного розвитку людини.

4.Функціональний метод в макроекономіці. Метод – засіб пізнання, певна сукупність прийомів і операцій з метою уявного відтворення предмета, що вивчається. Методи дослідження в макроекономіці поділяються на загальнонаукові та специфічні. Загальнонаукові:перехід від абстрактного до конкретного, індукції та дедукції, наукової абстракції. Специфічні: маематичні(особливо граничного аналізу, статистичні, графічні); функціональний аналіз – передбачає розгляд будь-якого економічного як системи взаємопов’язаних елементів та грунтується на визначенні взаємозалежності між окремими параметрами елементів системи у вигляд мат.функцій (запропонував Альфред Маршал) Функціональний метод є базисним в макроекономіці так як дає можливість прогнозувати макроекономічні явища, будувати ек.політику та визначати її наслідки. Вн створює умови для побудови екон.моделей.

5.Моделювання в макроекономіці:поняття моделі та їх види. Модель – спрощений опис реальної екон.дійсності, який здійснюється ч-з сис-му екон.понять та категорій. Жодна макроекон.модель не може бути абсолютною або вичерпною. Види моделей: 1.вербальні (опис причино-наслідкових зв’язків за допомогою слів) 2. кількісні (опис за допомогою числових співвідношень між екон.параметрами): - графічні (відображає функціональний зв’язок на площині) Графік – статистичні (відображає тенденції зміни екон.явища в часі та просторі) – економіко-математичні(описують кількісні зв’язки в екон.за допомогою мат.символів тобто змінних величин).

6.економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання. Економіко-математичні моделі –описують кількісні зв’язки в екон.за допомогою мат.символів тобто змінних величин Моделювання – процес побудови і розв’язання моделей. Зміна – це те, що визначає рез-ти прийняття рішень в екон. Макроекономічна модель – відображає зв’язок між ендогенними та екзогенними змінними. Екзогенні змінні – зовнішні змінні, величина яких визначається поза економічною моделлю. Вони здійснюють вплив на характер самої моделі і відповідно на ендогенні змінні. (ставка податку, ставка позичкового %, величина держвитрат). Ендогенні змінні – внутрішні змінні, значення яких визначаються внутрішніми зв’язками моделі. Це невідомі, які потрібно знайти в рез-ті розв’язання моделі. (ВВП, р-нь інфляції, р-нь безробіття). Екзогенні змінні→макроекономічна модель → ендогені змінні. Економіко-математичні моделі описуються сис-мою рівнянь, число яких відповідає числу ендогенних змінних в моделі. Поряд з класифікацією екон. змінних на ендогенні та екзогенні існує групування змінних залежно від засобів вимірювання їх у часі: а) змінні потоків; б) змінні запасів. Змінні запасів можуть бути виміряні в певний момент часу і хар-ть об’єкт на певну дату (на початок або на кінець періоду) – державний борг, запас капіталу, кількість безробітних тощо. Змінні потоків вимірюються за одиницючасу і характеризують безпосередньо змінну екон. процесів у часі в місяць, квартал, рік. (потік чистих інвестицій за рік, чисельність тих, хто втратив роботу протягом кварталу). Потоки викликають зміни у запасах. Запас дорівнює накопиченим за певний період потокам, а потік = різниці між запасами на кінець та початок періоду.

7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.

Моделювання – процес побудови і розв’язання моделей або систем рівнянь.Модель – спрощений опис реальної економічної дійсності.Графічні моделі відображають функціональні зв’язки на площині. В МА графічні моделі відіграють велику роль. Графічні моделі дозволяють наглядно відобразити зв’язки, що встановлюються між агрегованими величинами за допомогою економіко-математичних моделей. Так, видами графічних моделей є, наприклад, моделі „Споживання-заощадження”, „вилучення-ін’єкції” тощо.