Фактори, що визначають динаміку споживання, заощаджень та інвестицій.

Споживання – це видатки домогосподарств, які спрямовані на задоволення власних потреб. Займає найбільшу частку ВВП (близько 70%).Споживанняв кейнсіанській моделі поділяється на 2 види: - автономне(споживання, яке не залежить від доходу), - споживання, яке залежить від доходу. Показник, що відображає частку споживання в доході назив. Середня схильність до споживання. (APC), APC = C/DI. Гранична схильність до спожив.показує частку приросту доходу, що йде на споживання (MPC) MPC = ∆C / ∆DI, DI = Y – T, C = Ca + MPC * DI, C = Ca + MPC * (Y – T), C = Ca + MPC * Y(1 – t) – ф-ція споживання в кейнсіанській моделі. Графік 1. Частка доходу зростає, що спрямовується на споживання назив – гранична схильність до заощадження. Заощадження – це частина коштів, які залишаються у домюгосподарств після здійснення витрат на споживання. (MPS). MPS = ∆ S / ∆DI, MPC + MPS = 1, MPS = 1 – MPC, DI = c + S, S = DI – c, S = DI – (Ca + MPC * DI), S = DI – Ca – MPC * DI, S = DI – Ca – (1 – MPS) * DI, S = DI – Ca – DI + MPS * DI, S = - Ca + MPS * DI – ф-ція заощадження в кейнсіанській теорії. Графік 2. Фактори, що визначають І та с: 1)р-нь цін, 2) багатство – зі ↑ накопиченого майна у домогосп.менше стимулів для накопичення нового, тому с↑, S↓ 3) очікування: с↑, S↓ 4) р-нь споживацької заборгованості: S↓, с↑ 5) оподаткування: S↓, с↓. Згідно з кейнсіанською теоррією споживання та заощадження відносно стабільні за умови, що держава не застосовує спеціальних дій щодо їх зміни. Стабільність цих величин пов’язана з тим, що у дом.г-в є певні традиції щодо споживання та заощадження.

Інвестиції – витрати на росширення вир-ва і накопичення коштів вир-ва та ↑ матеріальних запасів вир-ва. Інвестиції в кейнсіанській теорії найбільш нестабільний елемент сукупного попиту. Вихідний мотив – отримання прибутку. Норма прибутку = чистий прибуток / вартість інвестицій. Інвестування буде прибутковим, якщо норма прибутку > ставки %, тому що ставка % єР за придбання інвестиційних коштів. Відповідно інвестування буде здійснюватись до тієї точки, поки норма прибутку не буде = ставці %,тому I = Ia – L * r – ф-ція інвестування в кейнсіанській моделі. Графік 3. Фактори, що впливають на динаміку інвестування: 1)витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання(↓ норми прибутку), 2) податки (↓ норми прибутку), 3) технологічні зміни: впровадження інновацій, прогресивної техніки та технологій дозволяє поліпшувати своє становище на ринку (↑ прибуток, за рахунок економії витрат), 4) наявний основний капітал: якщо галузь або під-во добре забезпечине вир-ми потужностями і тов.-мат. Запасами, то у них стимули до інвестування зменшуються і пр-с інвестування уповільнюється, 5) очікування. На макрорівні інвестиції залежать не тільки від ставки %, але й від р-ня ВВП в країні. Взаємозалежність між інвестиціями та обсягом випуску пояснюється 2 осн.факторами: 1) великі інвестиційні фіансування за рахунок п-ого прибутку (зі ↑ обсягу продаж ↑ чистий прибуток, ↑ ВВП, ↑ Ів) 2) при низьких обсягах вир-ва накопичуються невикористані виробничі можливості, тому обсяг інвестицій буде призупинений. Графік 4. Фактори нестабільності інвестицій: 1) тривалі строки використання обладнання; 2) нерегулярність інновацій; 3) зміни в прибутках; 4)зміни в оподаткуванні.

32. Кейнсіанська модель «витрати – випуск» («кейнсіанський хрест»)

Ця модель являє собою метод визначення і пояснення рівноважного рівня вир-ва в кейнсіанській теорії. Згідно з цією моделлю, рівновага в економіці досягається тоді, коли р-нь вир-ва = сукупним витратам (У = АЕ). Рівноважний р-нь вир-ва – це такий р-нь, рп якому на ринку створюється дохід достатній купівлі всіх товарів на ринку. Графічно модель «витрати – випуск» хар-ться ч-з «Кейнський хрест» (модель товарного ринку). Графік 1. Бісіктриса показує лінію, в кожній т. якої планові витрати = фактичним або доходу. В точці перетину кривих виникає рівновага, тобто У = АЕ і весь доход витрачається згідно плану. Якщо обсяг вир-ва У1 >ˉУ, то це означає, що споживачі купують товарів менше, ніж фірми пропонують (попит< пропозиції). Непродана продукція набуває форми товарно-матеріальних запасів, зростання запасів змушіє фірми ↓ обсяг вир-ва і зайнятість => У1 ↓ до ˉУ при цьому виручка від реалізації та планові витрати вирівнюються (беззбиткове вир-во). Якщо обсяг випуску фактичний У2 < ˉУ – товарів виробляють менше, ніж покупці готові придбати (AD > AS). Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланованого ↓ товарозапасів фірми, що створює стимул для ↑ обсягів вир-ва і зайнятості => У2 ↑ до ˉУ. Графік 2. Коли обсяг випуску < ˉУ спостерігається інфляційний розрив, який являє собою величину, на яку повинен ↓ сукупний попит (AD) для досягнення нового рівноважного обсягу випуску та неінф. р-ня зайнятості. Для подолання інфляційного розриву застосовується 1) фіскальна політика: - держвитрати↑, - ставка податку↓. 2) монетарна політика: - облікова ставка↓, - операції з цінними ппааерами r↓→I↑, - норма обов’язкового резерву R↑→r↓. Подолати інф.розрив можно шляхом стримування сукупного попиту з АЕ до АЕ1 і нова точка рівноваги встановлюється в т.А. Графік 3. АЕ = AD↑ + c ↑ + G↑ +_ Nx. Якщо обсяг випуску У1>ˉУ, то спостерігається рецесійний розрив, яки являє собою величину, на яку повинен ↑ сукупний попит, щоб обсяг рівноважного випуску ↑ до неінфляційного р-ня зайнятості. Подолання рецес.розриву можливо за доп.стимулювання AD при якому AE ↑ до р-ня AE2 і рівновага встановиться в т.В. Приріст сукупних планових витрат на певну величину викликає ↑ доходу на величину більшу, ніж сукупні планові витрати. ∆ AE ↑ yf 1 ≠ ∆Y ↑ на 1. Показник, що визначає у скільки разів приріст сукупного доходу перевищує приріст планових витрат назив.мультиплікатор. МULT = ∆ Y / ∆ AE, простий мультиплікатор Кейнса m = 1 / (1 – MPC) = 1 / MPS. Податковий мультиплікатор Кейнса m = 1 / (1 –MPC (1 – t)).

33. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.

Щоб уникнути значних втрат від ↓ вир-ва необхідна держ.політика регулювання сукупного попиту. Сукупні планові витрати (АЕ) – це загальна сума витрат, яку дом.гос0ва, фірми, держава, закордон планують витратити на купівлю товарів. АЕа – автономні сукупні планові видатки. Їхній обсяг формується як сума автономного споживання, автономних державних витрат, автономного споживання та чистого експорту. Фактичні видатки – реальна сума витрат суб’єктів господарювання на придбання товарів і користування послугами. Сукупні фактичні видатки відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси при раптових змінах в рівнях продаж. Сукупні фактичні видатки = Унд. Порушення рівності між сукупними плановими та сукупними фактичними витратами приводить до дисбалансу в економіці. Фактичні витрати (У) (AD) відрізняються від планових на величину незапланованих інвестицій в товарно-матеріальних запасах. AE = Y = AD = c + I + G + Nx. Для спрощення припустимо,що G, Ів, Nx – є величинами автономними і позначаються Ia, Ga, Nxa, тоді АЕ = Ca + Ia + Ga + Nxa + MPC * DI, де MPC – гранична схильність до споживання. AE = A + MPC * DI. Графік 1.