НА ТЕМУ ДНЯ
Минуть колись химери "ренесансу". Підуть воли, вовки і пастухи. І вільна Русь, отямившись від трансу, Відзначить всіх за труд і за гріхи...
Не вірим вам, і не простим провини: Життя безпутнє, марення ідей... Нащо слова? Спасайте Україну, ЇЇ майбутнє - землю і дітей!
Нехай права дадуть до рук покласти - Слабку опору, старості кийок... Нащо слова! Ви перестаньте красти Із жалюгідних наших копійок...
1998
* * *
Зима притамувала осінь, В сніги закутала село, А над березами на просинь Червонне золото лягло.
Розвидню доленьку незрячу, Переборю думки, жалі. Бо вірую - колись побачу Димок над комином в селі.
1998 с.Черевач Чорнобильського р-ну
ЛЮДМИЛІ і ВАСИЛЮ ШЕВЧЕНКАМ Ддрузям-чорнобилянам, переселеним у смт Згурівку
Натяк на замок - дім підводиться, - Амбар - на п’ятеро дверей. Потроху в Згурівці розводиться Коней, корів, свиней, курей.
Новий виток в майбутнє втілювать Сумлінний тужиться земляк. А я молюсь, щоб розкуркулювать Його не здужав новий ляк.
Щоб в двір міцний не сунув "шнобеля" Лаштун гешефтових подій І більш відлуннями Чорнобиля Не цвів вінок ясних надій.
А поки нам Часник з Галушкою Лаштують тости за живих І сам Василь частує юшкою Волиньських хлопців майстрових.
1998 смт Згурівка
* * *
Моя журба - стара верба, Благенькі верболози, В краю дібров - калини кров, Світанку чорні сльози.
І повесні на мілині, - Веселки візерунки. Німі вуста, бліді літа, Нещирі поцілунки...
Надію мав, а тінь впіймав. Натхнення завмирає. На сполох б’є єство моє, Вітчизна душу крає.
Тамую сум квітневих дум. Милую серцем промінь: Скупі рядки, тепло руки, Майбутнього відгомін.
Спішать літа, спада вода, - І повінь проминає... Та щастя є усім своє, Лиш юнь про це не знає...
1998
НАПИС НА "САРКОФАЗІ";
Ти на колінах сучий сину? Утри з потилиці ропу! Тут розпинали Україну Розумну, сильну - та сліпу.
Зіпнись на рівні, блудний сину, Прозрій, кремезний "малорос"! Не поховати Україну! Вона - безсмертна, як Христос!
1998
|
