Вересня 1996
РОЗДУМИ ПРО ПОЕТА
Перетасовують відтінки Псевдонародної душі, За вуха тягнуть на сторінки Бліді, невиразні вірші...
Поет, що дба про гідну власність, А не вита в пір’їнах хмар, Співа відверто про сучасність І не принижує свій дар.
Коли талановите слово З нічев’ям разом він загріб, - Не понесе на млин полову, Бо не подякують за хліб.
Якщо з душевного веління Сприймають люди сіль рядків, То з покоління в покоління Одвіють крихти остюків.
І щоб не дати на наругу Важке поезії буття. Поет картає вбогість духу, Не зацяцьковує життя!
ВЕСНЯНЕ
Вже весна милується Лісом синьооким, Душу не лінується Причащати соком.
Краплі на сережечках Солодко-пророчі: Сестроньки-березоньки Розвидняють очі.
Голоси із вирію Збудять голос крові, Між снігами вигріють Пролісок любові.
З давнини почуються Голоси на ниві, Мов усе минулося, Ніби всі щасливі...
1997
ДІТИ І СТАРІ
Повірим вам. Простим усі провини, Життя безпутнє, марення ідей. Нащо слова? Спасайте Україну, - ЇЇ майбутнє. Землю і дітей!
Нехай права Дадуть до рук покласти Слабу опору, старості кийок... Нащо слова? Ви перестаньте красти Із жалюгідних наших копійок!
1997
А ДЕ Ж НАРОД? САДЖА ГОРОД...
"С советской властью жить нам по нутрю... Теперь бы ситцу... да гвоздей немного...";
|
