ЛЕОПОЛЬДУ ЯЩЕНКУ

 

Де рясна калина віти похилила,

В тім краю, де мати пісню сповила,

Робиш ти, козаче, всенародне діло,

Душі незрадливі бережеш від зла.

 

"Гомін" України і ясна "Криниця"

Впевненість вселяють в неспокійний час.

Ще твоя Орлиця і твоя правиця

На твоїм столітті привітають нас!

 

Хай на святі буде в келихах не мілко,

За твоє здоров’я - все земляцтво п’є!

І на всій планеті чарівну сопілку

Й пісню журавлину - кожен впізнає!

 

7 червня 1998

 

 

МИКОЛІ СОМУ

 

З вдячністю за Чорнобильські вірші.

"Земний уклін Миколі Сому

Він тут нарешті охолов.

Та не сказав ніде нікому

Чи він поет, чи риболов.";

М. Сом

 

 

ЕПІТАФІЯ

 

Тут на дні, "пардон", на ложі

Сом лежить,

Та на себе щось не схожий,

Бо мовчить.

На отруєні парафії

Не штампує епітафії.

 

Він тут, жартун несамовитий,

Та не навіки охолов,

Бо має ще наголосити

Чи він поет, чи риболов.

 

Бо має й далі споминати

Шестидесятників значних...

Бо може він шестидесятий,

А може й рівний серед них!

 

1998

 

 

 

 

 

 

У ЗГУРІВЦІ

 

Він рибу вудить,

Він в дитинстві,

При сивині своїй - дитя.

А я в пісеннім материнстві

Рядки єднаю до пуття...

 

Нарешті трапила до друзів,

У Згурівці тепер вони.

Для них несу із царства Музи

Відгомін юної весни.

 

Немов, ми знову в дружнім колі,

В Чорнобильський майнули час,

За спомин вдячні вірі й долі,

Котрі любов плекали в нас.

 

1998

смт. Згурівка

За дорученням Зінаїди -

співавторВ.Михайлюк

 

 

ЛІНІ КОСТЕНКО

 

 

Де б не судилось Вам іти -

Від Вас митці наснагу мають.

Скресають спалені мости,

А українці - прозрівають.

 

Лікуєм доленьку родин

У поетичному сумлінні.

На весь Чорнобиль - я один,

А Ви - не тільки в Україні!

 

1998

 

АЛОЧЦІ ХРОПАК

 

 

Було: війна безжальна і жорстока

У різнобіч розкидала світи,

Та горе й сум скінчилися, нівроку,

Коли в червневий день з’явилась ти.

 

В душі своїй викоріняю зле я,

Взірцем - тебе, мій друже, збережу.

Чарівно-біла розцвіте лілея,

Я їй усе про тебе розкажу.

 

22 червня 1998

 

ЛІДІЇ ТИШКЕВИЧ

 

Сьогодні я зізнатись хочу,

Закличу в свідки небеса:

Мене хвилює і лоскоче

Чарівна русая коса.

 

До тебе серцем нахилюся

І поцілую у чоло

І змовницьки тобі всміхнуся,

Хоч перше квітня й не прийшло.

 

А ти - інакше поцілуєш

І ніжно думка виника:

Чи мо, як завжди, ти жартуєш,

А може - любиш козака!

 

29 березня 1998

 

 

 

 

МАРІЇ РУДНІЧЕНКО

 

 

Під колір трав поліських очі

Не вперше спокій мій порушить,

Теплом лікують в дні пророчі

Мою невиплакану душу.

 

Вже новорічний день жевріє,

Прийде нове тисячоліття,

Туди несу тобі, Маріє

Любові дружньої суцвіття.

 

1998

с.Горностайпіль