Показувати зуби.

Народна мудрість

ДО ВАС, ПРИРОДОЛЮБИ!

Цей розділ - про взаємини людей і людей з природою.

В час, коли забруднення і винищення флори і фауни подекуди сягає критичної межі, мораль і психологія приймає загрозливий для життя характер, а людина внаслідок нищення нею навколишнього середовища, ворожнечі, недбалості та накопичення надпотужної зброї здатна ініці-ювати загибель земноі цівілізації, визначальним стає дбайливе ставлення до збереження природи і самовдосконалення.

Природа, розкриваючи перед душами і серцями світ краси і мудрості, сприяє розвиткові доброти, доброзичливості, щедрості, порозуміння, оздоровляє особистість і суспільство. Спілкування з природою надихає на творчість і викликає бажання звільнити навколишній світ від негативних явищ, а життя наше зробити високодуховним, змістовним, насиченим, красивим. Лишити нащадкам "чисту хвилю і благодатні береги";.

Суспільство нерозривно зв’язане з природою-матір’ю і стан природи в регіоні відзеркалює стан суспільства, його розумовий, моральний, духовний рівень. Природа – дзеркало душі... Там де над нею знущаються, гублять її - марно сподіватися порядності. Захист природи, піклування про неї з боку особистості - одна з ознак аристократизму у високому розумінні цього поняття. Заслуговують на глибоку повагу і являються прикладом для наслідування люди для котрих полювання та рибалка, - це можливість спілкування з природою на рівні любові, порозуміння, краси, високої духовності, вимогливості до себе і відповідальності, піклування про її збереження. Саме вони захищають природу від знищення варварами, для котрих основне - "м’ясні варіанти, від "гідри мілкорації"- колони "кваліфікованих спеців" по "освоєнню" народних грошей і винищенню народних багатств.

Одним з осередків захисників природи в Києві є клуб "Мисливець та рибалка", створений в Мінському районі м.Києва, за сприяння голови держадміністрації району Миколи Володимировича Товкача, очолюваний президентом клубу Михайлом Кузьмовичем Шитим.

Доля звела мене з цими добрими людьми в мисливському господарстві, котре очолює мій добрий друг і щирий друг природи Ростислав Авксентієвич Вергелес. В оточенні членів клубу і єгерів, у дивовижній аурі доброзичливості, мисливських оповідей, гумору, поезії, душевних пісень у виконанні дуету "Чорнобиляни" та хоровому, планів на майбутнє мисливських угідь, аромату неперевершенної мисливсько-рибальської юшки і відчуття наступних дружніх зустрічей.

І усе оце "Остапо-Вишневе" дійство освячувалося чарівною усмішкою, поки що єдиної феї Діани, члена клубу, красуні Людмили.

Якби не зустріч з колективом клубу "Мисливець та рибалка", членом котрого я маю честь сьогодні бути, виконуючи відповідальні обов’язки - Голосу Душі клубу, це видання було б, певно, у довгому "загоні", а вірші "на номерах" в окремих виданнях все ще "пильнуючи" на здобич, аби зігрівати в Україні серця і душі природолюбів.

Щиро вдячний долі і Вам, мої побратими по природі!