ПОБАЖАННЯ

 

Поки з трибун лунають зойки,

А в полі нікому робить,

Ми всі "у дусі перестройки"

Смоктати будем, а не пить.

До гіркоти нема жадоби,

Та слушний випадок бува,

Щоб обминула нас хвороба

І не заводилась черва.

Щоб не гриміли наші кості

І стронцій їх не перегриз,

Возносим щастя в добрім тості,

Помовчимо про комунізм...

Суспільну нашу "вріжем" чашу,

Похмілля - кожному своє,

Відомо - той "не зварить кашу",

Хто не жартує і не п’є.

То ж смійтеся, коли сміється,

Хай шибки й келихи дзвенять,

Життя нам тільки раз дається

І ним не варто жартувать!

Тут зайві сумніви і сварки,

Але для певності простеж:

Яким буваєш після чарки...

І чи за свій рахунок п’єш...

Не наливай по самі вінця,

А то "макітра" загуде,

І довіряй майбутнє - жінці,

Вона додому доведе!

 

1990

 

 

МОНОЛОГ ЖІНКИ

 

То хто ж я? Королева, чи раба?

Питаю й чую відповідь пророчу:

Поміж двома розп’яла боротьба

Одвічне єстество моє жіноче.

 

Та офіційна велич і краса

Не розвидняє логіку жіночу:

На всіх посадах, рівнях, небесах

Не знаю я, чого найбільше хочу.

 

І лиш в однім відверто зізнаюсь

Іванові, Грицькові, чи Петрові:

Не зрадивши, довіку зостаюсь,

Рабинею Любові...

 

1993

 

"ДОБРА ЮШКА..";

 

За мотивами народної пісні

у запису Михайла Павлика

 

Добра юшка, добрі раки,

Чому дівки не однакі?

Одна тонка, друга груба,

Третя смикає за чуба,

А четверта верне пику

Та зраджує чоловіку.

П’ята, наче і хороша,

Та кохає тільки гроші.

Шоста в руки не дається,

Сьома - плаче та сміється

І не знає середини.

Восьма - лає безупинно...

Шукав козак, час не квапив,

Поки все-таки натрапив, -

Є в коханій вище диво:

Серце ніжне й справедливе.

 

ДІАЛОГ - ЖАРТ

 

Навесні сади в цвіту

Та до квіту не піду,

Серце ніжить кращий квіт

То ж твого кохання цвіт...

Де ти милий заблудив,

Ти моє найкраще з див.

Душу тішить ніжний квіт

То твого кохання цвіт.

Ти і я - на цілий світ,

Ти і я - любові квіт,

Ти і я - любов твоя,

Ти і я - любов моя...

Мене мила позови,

Поженемо корови

Будем слухать солов’я,

Принесеш - то вип’ю я.

Ще, кохана, принеси

Цибулину й ковбаси,

Будеш слухать солов’я

А тим часом вип’ю я.

Ти і я - на цілий світ,

Ти і я - любові квіт.

Ти не ти - любов моя,

Та не я - любов твоя.

 

1993