Мистецтво Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв.

Після смерті Августа в державі міцнішає деспотична форма правління і республіка поступається місцем імперії. Імператори вказаної династії (14-96 р. н.е.): Юлії-Клавдії – Тіберій, Калігула, Клавдій, Нерон. Після громадянської війни – Флавії: Веспасіан, Тіт, Томіціан. Якщо правління Юліїі-Клавдіїв позначилось жорстокістю і громадянськими війнами, то перші Флавії вносять спокій та рівновагу в суспільство. Правління цієї династії – це доба розквіту імперії і найповніший прояв її складних протиріч. Втрачається політична роль сенату, зовсім позбавляється прав римський пролетаріат. Поступово нищиться традиційна сімейна мораль. Криза рабовласницької системи господарювання призводить до появи колонату і – до змін в суспільній ідеології відносно рабства взагалі.

Однією з характерних рис доби став загальниий інтерес до філософії, зокрема – до етики. Освіта має літературно-естетичний характер. В мистецтвах спадає вишуканий покров августівського класицизму. В літературі переважають брутальні сюжети. В архітектурі переважає помпезність, грація поступається перед розкішшю. В живописі – тривожний ІV стиль, в скульптурі – декламація і манірність.

Архітектура. Цивільні та приватні споруди доби свідчать про високий рівень інженерної думки та будівельної техніки. Акведук Клавдія виник для розв’язання проблеми постачання мілльйонного міста водою. Він мав висоту 27 м., довжину – 60 км, в складі його було багато мостів та тунелів. Так, акведук пересікав ддва шляхи біля Риму і в цьому місці були зведені величні двопрольотні ворота - Порта Марджоре. Споруди відзначаються складністю форм. Правителі будують багато заміських резиденцій: загальновідомі вілли Тиберія на Капрі. Особливою гігантоманією відзначалась доба Нерона, для якого побудували величезні терми на Марсовому полі, “Прохідний палац” типу вілли. Після страшної пожежі 64 року, яка винищила 2/3 римських будинків, Нерон почав зведення “Золотого дому” з штучним озером та грандіозними апартаментами, перевантаженими декором. Після вбивства Нерона все це зрівняли з землею.

При Флавіях спорудили палац на Палатині, що став резиденцією всіх імператорів. Він мав тронний зал 30×35 м., перекритий склепінням, а по боках – судову базиліку та ларарій для релігійних обрядів. За тронним залом розташовувався перестиль з басейном і триклініум. Однією зкращих будівель доби стала тріумфальна арка Тіта на честь перемоги в війні з іудеями 70 року. Це зразкова споруда згаданого типу струнких пропорцій, стриманого декору і прольотом 5,3 метрів. В 75 р. при Веспасіані було закладено, а в 80 при Тіті – завершено будівництво Колізею. В центрі споруди міститься еліпсоїдна арена з вісями 54×86 м; довжина загальних осей 156 на 188 м, висота зовнішньої стіни – 48,5 м. Розрахований на 50000 глядачів, Колізей мав 80 виходів, що дозволяло за 15 хвилин звільнити зал. Конструкція Колізею проста і геніальна: від еліпсу арени відходять 80 радіальних стін, що поступово підвищуються; вони перетинаються 7 концентричними стінами, найвища з яких – зовнішня. Це – основа конструкції, на ній тримаються ряди крісел. Підлога арени рухалась, її можна було заливати водою для морських битв. В спеку над ареною натягували тент на кронштейнах. Основа художнього образу Колізею – ритми зовнішньої стіни, тобто горизонталі 3-х рядів аркад і четвертого – глухого ярусу – і вертикалі напівколон, пілястр, статуй в арках. В декорі використані наступні ордери: нижній – тосканський, другий – іонічний, третій – коринфський останній поверх – коринфські пілястри. Висота поверхів збільшується доверху, а висота арок – зменшується.

Скульптура. Твори доби відзначаються помпезним стилем, зовні ефектними позами та падінням смаків: імператор Калігула наказав зняти голову античного Зевса Олімпійського і приставити до статуї свою. В рельєфах більше, ніж раніше напруженості. До кращих творів епохи належать рельєфи арки Тіта. В центрі склепіння орел несе на небо обожненого Тіта, на фризах зовнішніх – жертвопринесення, в тимпанах – Вікторії в польоті. В бічних прольотах розміщено два історичних рельєфи: римські воїни з пограбованими скарбами йдуть до тріумфальної арки та Тіт, що виїздить на колісниці тріумфатора. Композиції позначені новими рисами: більше планів в глибину, різкіші контрасти, подаються деталі міських будівель, зростає багатофігурність. Найоб’ємніші фігури – в центрі, що створює враження руху по колу. Ускладнення композиції та більш важкі форми характерні і для прикладного мистецтва, зокрема камей. Камея Августа з рожевого онікса своєю двоярусною композицією створює враження перевантаженості, втрати почуття міри; про теж свідчить камея Тіберія.

Підкресленою виразністю відзначається портрет, майстерність обробки поєднується з глибоким психологізмом. Цецилій Юкунд – помпейський лихвар, самовдоволений та нахабний. Нерон – тип самодура, його обличчя з класично правильними рисами відштовхує виразом зловісної жорстокості і підступності. Манірної витонченістї сповнений дуже складний по техніці виконання портрет римлянки, де чи не вперше використовується буравчик (для зачіски). Статуї імператорів Нерви, Клавдія справляють складне враження, поскільки сповнені ідеалізації, та скепсису водночас.

Живопис. Останній помпейський стиль відзначається розмаїттям сюжетів: побутові, міфологічні, портрет, пейзаж, натюрморт. Захоплює уміння достовірно передавати матеріальність речей. Цікавим взірцем живописної майстерності може бути портрет молодого юриста Теренція Нео з дружиною. Відчувається точність передачі індивідуальних рис подружжя. Загалом декоративні розписи пишно-яскраві, помпезні. Композиції руйнують конструктивність стіни. В соковитих “декораціях”, очевидно, відбито реальні будівлі того часу. Загалом протиріччя доби виступають в поєднанні театралізованої величності і відвертої цинічності образів.