Формування готичного стилю в мистецтві ХІІІ – ХУ століть.

Доля готичного мистецтва і, зокрема, архітектури – драматична: триста літ забуття і нерозуміння, а в ХІХ столітті – захоплення і захват.

Архітектура. Як зазначалось, застосування каркасної системи крім естетично-художнього ефекту дало практичні результати: гранична висота романських середніх нефів 18-20 м, а готичних вдвічі більша. Провідною національною школою в архітектурі готики була французька: саме тут формуються найраніше особливості цього стилю. Один з перших готичних храмів – Нотр-Дам де Парі, призваний свідчити про ідеали і смаки доби. Почав собор будуватися в 1163 році, тобто, в романські часи, а припинення робіт відноситься до XV століття. Це п’ятинефна базиліка довжиною 130 м, висота центрального нефа – 35 м, висота недобудованих башт – 69 м. Склепіння – шестичастні, хрестові, готичні за конструкцією. Будівля вміщує до 9 тисяч прихожан, з них біля 1,5 тисяч могло знаходитись на емпорах, тобто, відкритих у головний неф галереях типу хор, що розташовувались над бічними нефами. Оскільки це – початок готики, то в фасаді ще суперничають вертикаль і горизонталь. Портал схожий на церкву св. Трійці в Кані, але над ним – галерея царів, вище – роза та подвійні вікна; вище баштові аркатури – вузькі вікна на всю висоту башт. Портали і роза – не глибокі, в цілому фасад випромінює спокій і ясність.

Реймський собор (1211 – кінець XVст.) знаменує розквіт готики у Франції. Високі могутні башти легко височіють на тлі неба, прорізані вузькими вертикальними пройомами, кутові башточки пом’якшують контури. В плані Реймс – надзвичайно масивний, центральний неф довгий і вузький, висотою 38 м. Опорні стовпи масивні і часто поставлені, що робить арки гострішими. Портали головного фасаду виступають далеко вперед, центральна роза лежить глибоко під “стрілою”. Високий другий поверх обумовлює загальну перевагу вертикалі. Тимпани вхідних порталів замінені невеликими розами, що додатково освітлює західну стіну.

Ам’єнський собор (1218 – кінець XVI ст.). Башти так і не завершені, вони майже не здіймаються над дахом, що збоку надає дисгармонії загальному об’єму будівлі. В плані храм поділено майже на половину тринефним трансептом, нефи завершуються 7 абсидами з капелами; порівняно з Шартром ці капели зливаються з внутрішнім простором, не дрібнять його. Всі опори полегшені і в плані помітно, яку малу роль порівняно з Шартром відіграють башти. Довжина Ам’єну – 145 м, ширина центрального нефу – 14,5 м, ширина бічних – 8,5 м, висота центру – 42 м, висота аркади – 18 м, прольоти між опорами широкі. Фасад вражає злиттям архітектури і пластики. Нижній поверх – три перспективних портали, тимпани з рельєфами, орнаментований цоколь. Врата поділені центральним стовпом. Склепіння порталів оздоблені горельєфними фігурами апостолів. Другий поверх відділено похилим карнизом, є чотиригранні виступи з башточками. Третій поверх – оздобна аркада. Четвертий – галерея царів. Поверхи відокремлюються орнаментованими тягами, що посилює світлотіньову гру. Між вістрями вікон – маленькі ружі, вікно в цілому увінчує велика троянда. Розчленовані вікна ліквідували верхній поверх, замінивши його “кришталевою” перегородкою. Ширина і висота бічних нефів дорівнює половині ширини і висоти центрального. Під вікнами – трифорій.

Прикладом раціональної забудови можуть бути монастирі, де концентрувалось все для матеріальних і моральних потреб монастирської братії. Монастирі гостинно приймали прочан, влаштовували шпиталі, школи, мали різні майстерні. Центром готичного монастиря часто був квадратовий, оточений колонадою клуатр; з півдня – церква, на сході – на першому поверсі дордуари (спальні), на другому – капітулярний зал і малий зал для приватних бесід. На сході також розташоване єдине опалюване приміщення для роботи, бібліотека, далі – трапезна, школа, житло абата, і замикали коло майстерні, служби. За таким планом побудований найпрекрасніший монастир середньовіччя – Мон Сен Мішель.

Шедевром пізньої готики є двоповерхова каплиця при королівському палаці на о. Сіте – Сен Шапель. Іззовні вона має 36 м в довжину, 17 м в ширину і 42,5 м висоти. Всередині каплиця має 33 м довжини, 10,7 м ширини; висота першого поверху – 6,6 м, висота другого – 25 м. Висота добудованої в ХІХ ст. стріли – 33 м. Каплиця призначена для зберігання тернового вінця і вирішена як дорогоцінний ковчежець. В муруванні стін використано залізні кріплення: скоби і ланцюги. Зовні каплиця оточена складно профільованими контрфорсами, членованими по горизонталі. Вхід – двоповерховий портал з відкритими арками, нижні вікна низькі, а верхні займають весь простір між контрфорсами. Нижня каплиця – це тринефна крипта з низькими склепіннями. Верхній поверх справляє приголомшуюче – прекрасне враження: широкі арки, що замикаються в нервюрах склепіння, з вітражами між каркасом. Роль каменю зведена до мінімуму, склепіння розписане олією та позолотою, Глядача оточує ніби мозаїка з дорогоцінного каміння урочистого пурпурово-червоного тону. Грандіозний вітражний комплекс містить біблійні сцени, народження та страсті Христа.

Характерний взірець пізньофранцузької готики – Руанський собор. Гострі кути і прямі лінії співставлені з трикутними контрфорсами. Весь фасад вкритий архітектурними мотивами, які використані в ролі орнаменту, а також рядами статуй. Високо поставлена розета затінена козирком. Центральну частину фланкують тендітні башти. Інтер’єр загромаджений стовпами з нерфюрами. В Руанському соборі найповніше втілений тип “полум’яної” готики.

Англійські культові споруди в цей період зводились переважно в сільській місцевості. Специфічні риси англійської готики – це перевага горизонталі в основній конструкції і вертикалі – в декорі. Наприклад, собор в Солсбері, в зв’язку з цим органічно поєднується з сільським ландшафтом. Тут два поперечних трансепти і на перехресті з нефами – башта. В інтер’єрах англійських готичних пам’ятникив підкреслене прагнення до вертикализму породжує так званий “перпендикулярний стиль”.

Німеччина порівняно з Францією має більше містицизму і камерності. Найбільший собор в Кельні побудований з зразком Ам’єна. Унікальною для своєї доби спорудою є собор у Фрайбурзі з однією лише грандіозною баштою, що ніби увібрала в себе весь західний фасад. В Італії готика має найбільший вплив на архітектуру Венеції. Але і тут цей вплив відбивається переважно на декорі, а конструкція залишається гармонійно-вагомою.

Таким чином, провідна роль в створенні готики як архітектурного стилю належить Франції, але характерні риси її розповсюдились по всій Європі доби середньовіччя.

Скульптура. Символічний ліс готичного собору населений різною звіриною: реальною і фантастичною. Химери, горгулі у вигляді тварин, безліч деталей. Але над усім панує людина. Це призвело до колосального розвитку пластики. Паризький, Ам’єнський, Шартський собори містять на фасадах та в інтер’єрі до двох тисяч скульптур. Справжнім царством скульптури є Реймський собор – “готичний Парфенон”. Понад 10000 скульптур майже замаскували архітектурний задум. В альтаночках аркбутанів оселились ангели, на найвищій галереї фасаду – фігури королів, на балюстрадах – звірі. Майстри так розчленували зовнішні стіни абсиди і бічних фасадів, що сітка аркбутанів з пінаклями, контрфорсів, пілястр і галерей, населена скульптурою, закономірно оточила основну форму будівлі напівпрозорим овальним кільцем.

Готична скульптура – явище величезного значення в світовому мистецтві. Вона вже не підпорядковується так суворо архітектурі, все більше місця відводиться круглим статуям і вони живуть окремим життям. Живий і виразний стрункий ангел посміхається кожному в порталі Реймса, його називають “Реймська посмішка”. Значущість романського мистецтва – в його цільності. Ідеал готичного мистецтва багатогранніший, але менш цілісний. Багато що змінилось в свідомості людей, в їх сприйнятті релігії. Достатньо згадати грізного романського Христа з Страшного суду собору в Отені – типовий образ тієї доби. А в готичній скульптурі переважає образ страждаючого, милосердного Христа в терновому вінці, на хресті. Це – бажання прославити людську шляхетність і милосердя. Ідея ця найповніше втілена в такихшедеврах як “Благословляючий Христос з Ам’єну” – “прекрасний Бог”, ”Зустріч Марії з Єлизаветою” – з Реймсу.

“Христос-подорожній “– з Реймсу, задумливо прекрасний.

В скульптурному мистецтві Німеччини більш відчутна народна течія. Проте, і тут образи сповнені глибокого психологізму і носять конкретний характер. Уособленням етичних ідеалів доби лицарства сприймається знаменитий “Вершник” з Бамбергу. Чудовий портретний цикл створено в Наумбурзі: особливо вражають психологізмом, яскравим внутрішнім контрастом подружня пара Еккегард і тендітно ніжна Ута; не меншої виразності сповнена “Таємна вечеря”.

Живопис. Найуславленіший західноєвропейський твір живопису до часів Джотто – вітраж з Шатру “Мадонна з немовлям”. Тут колір – вирішальний засіб художньої виразності. Вітраж не просто замінив фреску – завдяки новим якостям готичних інтер’єрів відкрились нові можливості цієі техніки. Вітражний живопис – монументальний по суті і не намагався передати просторову глибину, створити враження реальності. Уславлений ансамбль Сен-Шапель містить 1359 сюжетів, розташованих у 146 вікнах.

Широким діапазоном сюжетів відзначається готична мініатюра. Це сцени з середньовічних легенд і пісень про кохання: епізоди з “Трістана і Ізольди”, “Облоги замку кохання”. Незалежно від світського чи релігійного сюжету мініатюрист вводив в композицію побутові мотиви, підпорядковані декоративній схемі. Шедеврами доби в цій галузі є:

“Псалтир Людовика Святого”, “Псалтир королеви Марії”. Найчарівніший пам’ятник – “Найкоштовніший часослов герцога Беррійського”, розписаний трьома братами Лімбург, повний неусвідомленого реалізму.