Відповіді. Тема 11.Ринок праці та соціальна політика

B	А, Г	А	Б	Б	А, Г	Б	А

Тема 11. Ринок праці та соціальна політика

1. Методичні поради до вивчення теми

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

— ринок праці та механізм його функціонування;

— державне регулювання зайнятості;

— економічна нерівність та політика соціального захисту населення.

Для самостійного вивчення теми пропонується література: 10,
с. 197 — 207; 15, с. 244 — 263; 17, с. 338 — 342; 20, с. 322 — 332.

Мета теми — надати студентам базові знання про механізм ринку праці, державного регулювання зайнятості та соціального захисту населення.

На ринку праці домогосподарства в якості найманих робітників пропонують свою робочу силу (N), а підприємці, як роботодавці, задовольняють свій попит у робочій силі. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили формується зарплата (W) і певний рівень безробіття.

Існує кілька теорій, які по-різному пояснюють механізм функціонування ринку праці. Згідно з класичною теорією зарплата є основ­ним регулятором ринку праці, а попит і пропозиція на цьому ринку є високоеластичними щодо зарплати. Це означає, що в умовах зростання зарплати попит скорочується, а пропозиція збільшується. І навпаки. Отже, рівновага на ринку праці забезпечується автоматично за допомогою абсолютно гнучкої зарплати. Це можна виразити за допомогою рис. 11.1.

 

 

Рис. 11.1. Класична модель ринку праці

На рис. 11.1 початкова рівновага між попитом і пропозицією на робочу силу в точці Т ₁ забезпечується рівноважною зарплатою на рівні W ₁. Якщо через зовнішні причини зарплата збільшиться до W ₂, то попит на робочу силу впаде до N ₂, а її пропозиція збільшиться до N ₃. Внаслідок цього виникає безробіття: S_L > D_L. Згідно з класичною теорією причиною його виникнення є надмірна зарплата.

Проте ринок здатний усунути нерівновагу через вплив попиту і пропозиції на зарплату. Недостатній попит і надлишкова пропозиція швидко примусять зарплату зменшитися до рівноважного рівня (W ₁), що відновить рівновагу на ринку праці.

Отже, згідно з класичною теорією надмірна зарплата викликає безробіття, а безробіття, зменшуючи заробітну плату, відновлює
рівновагу і в такий спосіб само себе усуває. Якщо певна частка ро-
бітників не бажає найматися на роботу за зниженої зарплати, то, за
цією теорією, таке безробіття є добровільним.

Але, як показує практика, зниженню зарплати протистоять наймані робітники та профспілки. Роботодавці теж не завжди зацікавлені в її зниженні, оскільки це викликає соціальні конфлікти і справ­ляє негативний вплив на продуктивність праці. Це враховує кейнсіанська теорія, згідно з якою в короткостроковому періоді зарплата майже не змінюється під впливом попиту і пропозиції на ринку праці, особливо в бік зниження. Іншими словами, ринок неспроможний швидко усувати безробіття і забезпечувати повну зайнятість. Вирішити цю проблему можливо за умови державного втручання в економіку. Відповідно до кейнсіанської теорії держава, застосовуючи політику стимулювання сукупного попиту, може викликати збільшення попиту на ринку праці, що дозволяє зменшувати безробіття і підвищувати номінальну зарплату.

Досить часто причиною безробіття є не загальний спад виробництва, а негнучкість ринку праці. На тлі цього явища виникла теорія гнучкого ринку праці, згідно з якою високе безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією на ринку праці за професією та кваліфікацією робочої сили; між територіальним розміщенням вільних робочих місць та зайнятою робочою силою. Для усунення цієї невідповідності пропонується посилити гнучкість ринку праці за допомогою підвищення мобільності служб зайнятості, системи перепідготовки і підвищення кваліфікації та фінансової підтримки міжрегіонального переміщення робітників.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень зарплати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності.

Серед перелічених функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю, тобто забезпечення повної зайнятості. Теоретичною основою державного регулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунення вимушеного безробіття має досягатися за допомогою політики стимулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого — породжує інфляцію. отже, за зменшення безробіття суспільство повинно розплачуватися інфляцією. Це означає, що між безробіттям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв’язок між безробіттям (U) та інфляцією (i) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філіпса (рис. 11.2).

 

 

Рис. 11.2. Крива Філіпса у короткостроковому періоді

 

Крива Філіпса свідчить, що за зменшення безробіття від U ₁ до U ₃ інфляція зростає від i ₁ до i ₃. Спираючись на криву Філіпса, можна зробити три висновки:

1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливі лише велике безробіття і низька інфляція або
навпаки;

2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції;

3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми (зменшенню безробіття чи зниженню інфляції) він віддає перевагу.

Проте наведений варіант кривої Філіпса адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроковому пе­ріоді. В довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією спостерігається інший зв’язок. Про це свідчить «крива» Філіпса у довгостроковому періоді (рис. 11.3).

 

 

Рис. 11.3. «Крива» Філіпса у довгостроковому періоді

 

На рис. 11.3 короткострокова «крива» Філіпса 1 характеризує такий стан в економіці, коли інфляція дорівнює i ₁, а безробіття — природній нормі, тобто U_n. Тепер припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється збільшення сукупного попиту. В короткостроковому періоді це, з одного боку, зменшить безробіття, a з іншого, внаслідок збільшення сукупного попиту зросте інфляція попиту до i ₂, що перемістить економіку в точку T ₂.

Реагуючи на зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно підвищити зарплату. Це, з одного боку, змен­шить прибутковість виробництва, скоротить його обсяги і збільшить безробіття до U_n, що перемістить економіку в точку Т ₃. З іншого боку, виникне інфляція витрат, яка зросте до i ₃. Внаслідок цього «крива» Філіпса переміститься в положення 2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то цей процес повториться на умовах зростання інфляції до i ₅ і повернення безробіття до природної норми. З’єднавши точки Т ₁ і Т ₅, отримаємо вертикальну лінію, яка є «кривою» Філіпса у довгостроковому періоді.

Наведений сценарій відповідає теорії адаптивних очікувань, згідно з якою зарплата постійно наздоганяє ціни, завдяки чому забезпечується лише короткострокове скорочення безробіття. Але згідно з теорією раціональних очікувань спіраль «ціни — зарплата» не виникає, оскільки робітники здатні враховувати майбутню інфляцію наперед у своїх вимогах до зарплати. Тому прибутковість не зросте, що не викличе навіть короткострокового збільшення виробництва і скорочення безробіття, а крива Філіпса матиме лише вигляд вертикальної лінії.

Висновок: у довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією не існує альтернативи. Стимулювальна політика у підсумку не зменшує безробіття, а лише породжує інфляцію. В довгостроковому періоді проблему зайнятості можна вирішити лише за допомогою неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання виробництва за рахунок нагромадження капіталу і збільшення потенцій­ного ВВП.

Крім політики експансії додатковим елементом політики зайнятості є застосування державою спеціальних методів впливу на ринок праці. З цією метою розробляються державні програми сприяння зайнятості (наприклад, програма суспільних робіт) та гнучкі фор­ми зайнятості (наприклад, запровадження неповного робочого дня, надомної праці тощо).

Кінцевою метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку до­сягнення цієї мети супроводжується виникненням надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця (рис. 11.4).

 

 

Рис. 11.4. Крива Лоренця

На рис. 11.4 бісектриса 0Д відображає абсолютну рівність у доходах, наприклад, 5 % сімей отримує 5 % доходу, 25 % сімей — 25 % доходу і т. ін. В дійсності певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренця, тобто опукла крива 0Д, яка відхиляється від бісектриси і свідчить про існування певної нерівності в доходах.

На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.

Соціальний захист населення включає заходи, які захищають громадянина певної країни від економічної та соціальної деградації внаслідок безробіття та у випадках втрати доходів, викликаних хворобою, народженням дитини, виробничою травмою, інвалідністю, похилим віком тощо.

Сучасна система соціального захисту включає такі основні елементи: сукупність державних соціальних гарантій, державна соціальна допомога та державне соціальне страхування. Система гарантій передбачає надання всім громадянам благ високої соціальної значущості на безкоштовній основі (освіта, лікування тощо) та певних пільг окремим категоріям населення. Соціальна допомога здійснюється щодо малозабезпечених верств населення, доходи яких нижчі за прожитковий мінімум. Соціальне страхування має за мету компенсувати втрати доходу, викликані виходом на пенсію, тимчасовим безробіттям тощо.

2. Термінологічний словник

Добровільне безробіття — безробіття, яке згідно з класичною теорією виникає в разі небажання робітників найматися на роботу на умовах низької зарплати.

Крива Лоренця — крива, яка характеризує фактичний розподіл доходів між домогосподарствами на основі зв’язку між відсотком сімей у складі населення та їх відсотком у сукупному доході.

Крива Філіпса — крива, яка показує зв’язок між безробіттям та інфляцією.

3. Питання для дискусії

1. У чому полягає зміст та відмінність окремих теорій у розумінні механізму функціонування ринку праці?

2. Розкрийте суть короткострокової кривої Філіпса та висновки, які випливають на її основі для державного регулювання зайнятості.

3. Розкрийте суть довгострокової кривої Філіпса та висновки, які випливають на її основі для державного регулювання зайнятості.

4. Визначте основні чинники, які викликають нерівність у доходах та принцип кривої Лоренця.

5. У чому полягають роль та основні елементи політики соціального захисту населення?

4. Тести для самоперевірки знань

1. Згідно з кейнсіанською теорією причиною циклічного безробіття є:

А. Надмірна зарплата.

Б. Недостатність сукупного попиту.

В. Негнучкість зарплати.

Г. Негнучкість ринку праці.

 

2. Добровільне безробіття є елементом:

А. Теорії гнучкого ринку праці.

Б. Кейнсіанської теорії.

В. Класичної теорії.

Г. Теорії раціональних очікувань.

 

3. Крива Філіпса у короткостроковому періоді відображає:

А. Обернену залежність між безробіттям та інфляцією.

Б. Пряму залежність між безробіттям і зарплатою.

В. Пряму залежність між безробіттям та інфляцією.

Г. Обернену залежність між безробіттям та зарплатою.

 

4. Крива Філіпса у довгостроковому періоді відображає:

А. Обернену залежність між безробіттям та інфляцією.

Б. Пряму залежність між безробіттям та зарплатою.

В. Обернену залежність між безробіттям та зарплатою.

Г. Незалежність безробіття від інфляції.

 

5. Із кривої Філіпса у короткостроковому періоді випливає висновок:

А. Зниження безробіття сумісне зі зниженням інфляції.

Б. Безробіття та інфляція змінюються в протилежних напрямах.

В. Зростання інфляції є ціною зниження безробіття.

 

6. Нерівність у доходах зумовлюється наступною причиною:

А. Економічною нестабільністю.

Б. Здібностями до праці.

В. Спадщиною від попередніх поколінь.

Г. Економічним зростанням.

7. Крива Лоренця відображає:

А. Фактичний розподіл доходів.

Б. Абсолютну рівність доходів.

В. Розподіл трансфертів.

Г. Розподіл мінімальних доходів.

 

8. Яке із наведених положень є правильним?

А. Соціальне страхування компенсує втрати доходу від безробіття.

Б. Пенсія за віком — це форма соціальної допомоги.

В. Програма суспільних робіт є елементом політики експансії.

Г. Безкоштовна освіта є елементом системи соціальних гарантій.