Тема 12. Рівновага відкритої економіки
1. Зовнішньоекономічна діяльність і платіжний баланс.
2. Валютний ринок і валютні курси.
3. Зовнішня торгівля і макроекономічна рівновага.
4. Модель Манделла-Флемінга.
Зовнішньоекономічна діяльність і платіжний баланс
| Відкрита економіка –
Розрізняють два види відкритої економіки:
- мала (невелика) відкрита економіка, при якій зміни цін і процентної ставки не впливають на їхній світовий рівень. Мала відкрита економіка перебуває під впливом зазначених параметрів світової економіки;
- велика відкрита економіка, при якій ціни і процентна ставка, змінюючись, впливають на їхній світовий рівень.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це сукупність економічних відносин резидентів і нерезидентів країни у таких основних формах:
- торгівля кінцевими товарами, зокрема, послугами;
- рух чинників виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, інформації, технологій);
- спільна виробнича, торговельна, науково-технічна та інша діяльність;
- валютно-фінансові й кредитні відносини;
- міжнародна економічна інтеграція;
- членство в міжнародних організаціях;
- спільні зусилля з розв’язання глобальних проблем людства.
Усі види зовнішньоекономічної діяльності можна поєднати в дві великі групи:
1) зовнішню торгівлю;
2) міжнародні фінансові операції.
1) Сучасні теорії зовнішньої торгівлі спираються на принцип порівняльних переваг: за умов постійності витрат перевагу в експорті товарів мають суб’єкти ЗЕД країн з відносно нижчими витратами на одиницю продукції. При цьому володар відносної переваги має абсолютно спеціалізуватися на виробництві й збуті переважного товару, що у підсумку міжнародного обміну збільшує споживання обох товарів у торгуючих країнах.
Зовнішньоторговельна політика –
Відомі два типи зовнішньоторговельної політики держави:
- фритредерство (вільна торгівля) з перевагою ринкових механізмів саморегулювання і мінімальним втручанням держави;
- протекціонізм, тобто захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції засобами стимулювання національного експорту і обмежень імпорту.
2) Механізм міжнародних фінансових операцій охоплює операції з отримання позик i надання кредитів, операцій з купівлі-продажу реальних i фінансових активів. Перелічені операції породжують відповідні витрати або надходження валюти.
Статистичним звітом зовнішньоекономічної діяльності країни виступає платіжний баланс.
Платіжний баланс –
Розбіжність національного випуску (Y) і внутрішніх витрат (AE) у відкритій економіці виражається формулою:
Xn = Y − (C+ I +G), (1)
Якщо Xn>0, національне виробництво перевищує внутрішні витрати економіки, тобто експорт перевищує імпорт і навпаки.
Отже, сукупний дохід відкритої економіки дорівнює витратам її агентів на вітчизняні та імпортні товари та чистий експорт:
Y = C + I + G + Xn, (2)
Сукупні витрати відкритої економіки (АЕ), на відміну від закритої, можуть перевищувати її дохід (Y) або бути меншими від нього.
Якщо країна виробляє більше ніж споживає (Xn > 0), то її експорт перевищує імпорт, а (Y > АЕ) сукупний дохід перевищує сукупні витрати.
Якщо країна споживає більше ніж виробляє, то Xn < 0, а (Y < АЕ).
Сальдо поточного рахунку врівноважується фінансовими потоками – національними заощадженнями та інвестиціями в економіку країни. Цю залежність можна вивести, якщо відняти з обох частин рівняння (2) витрати домогосподарств на споживання (С) та урядові видатки (G):
Y – C − G = C + I + G + X n − C − G, (3)
Залишок правої частини рівняння відповідає внутрішнім заощадженням країни:
Y − C − G = S, (4)
Підставивши заощадження у ліву частину рівняння (3) та скоротивши праву частину, одержимо:
S = I + Xn, (5)
Звідси:
(I − S) + Xn = 0, (6)
Остання тотожність визначає макроекономічний зв’язок між заощадженнями, інвестиціями і сальдо основних рахунків платіжного балансу країни – рахунку поточних операцій і рахунку руху капіталу.
Фактично це тотожність зовнішніх реальних та фінансових потоків на рахунках платіжного балансу країни, яка називається основним рівнянням платіжного балансу.
Часто виникає дефіцит платіжного балансу (пасивне сальдо платіжного балансу).
У такому випадку дефіцит покривається центральним банком за рахунок золотовалютних резервів і рівнянням платіжного балансу з урахуванням зміни резервів центрального банку має вигляд:
Xn + (I − S) + ΔR = 0, (7)
де ∆R – зміна офіційних резервів центрального банку.
(I – S) – різниця сукупних інвестицій та національних заощаджень являє собою сальдо рахунку руху капіталу.
Співвідношення між ними такі:
- якщо I > S, внутрішні інвестиції мігрують за кордон у вигляді експорту капіталу;
- якщо I < S, переважає імпорт капіталу в дану країну.
|
|
