В сучасній науці розрізняють та вивчають 2 види доходу:
1) дохід на мікрорівні (від праці за наймом, від підприємницької діяльності, від власності);
2) дохід на макрорівні (національний доход).
За суб’єктами привласнення виділяють такі доходи:
- доходи домашніх господарств (населення);
- доходи фірм;
- доходи держави;
- доходи нації (національний доход).
Сукупність цих доходів визначає максимальний попит в економіці.
Валовий дохід домашніх господарств включає:
- чисту заробітну плату, субсидії та інші виплати по соціальному забезпеченню;
- проценти, дивіденди, орендну плату;
- підприємницький дохід;
- доходи від особистого підсобного господарства, оренди житла;
- компенсації і страхові відшкодування збитків та інше.
При визначенні доходів приватних осіб враховуються доходи від факторів виробництва, які не одержують домашні господарства, наприклад, нерозподілені прибутки комерційних організацій, внески на соціальне страхування, які відраховуються із національного доходу, і трансферти, які доповнюють національний дохід.
Розрізняють такі трансферти (незароблені доходи):
- державні (пенсії);
- соціальні (виплати із фондів соціального страхування і сімейна допомога);
- міжфірмові (одні фірми одержують дивіденди від інших);
- некомерційні (спонсорська допомога).
Одними із основних недоліків ринкової системи є нерівність в доходах і виникнення на цій основі бідності. Нерівність розподілу доходів властива усім країнам незалежно від типу їхньої економічної системи.
У ринковій економці найзагальнішою причиною нерівного розподілу доходу є безпосередньо ринковий механізм.
Інші причини:
- відмінності у здібностях людей;
- відмінності у рівні освіти і професійної підготовки працівників;
- професійні смаки і схильність людей до ризику;
- володіння власністю;
- талант;
- зв’язки;
- дискримінація;
- передача доходів у спадщину тощо.
Зменшити нерівномірність розподілу доходів можна за рахунок перерозподілу доходів, який спрямований на досягнення соціальної справедливості.
Перерозподіл доходів здійснюється по кількох напрямах:
1) через державну податкову систему і державний бюджет;
2) через соціальне страхування;
3) черезколивання ринкових цін як на фактори виробництва, так і на товари і послуги;
4) через добровільні внески до громадських, доброчинних, релігійних фондів і організацій.
Але треба знаходити компроміс між зрівнюванням доходів і ефективністю економіки. Якщо надто велику частину національного доходу перерозподілятиме на користь бідних, це пригнічуватиме економічні стимули, звужуватиме обсяг національного доходу. З іншого боку, посилення нерівномірності може призвести до зубожіння більшості населення і збагачення невеликої кількості сімей. Це збільшує поляризацію суспільства та посилює його соціальну і політичну нестабільність.
Для аналізу індивідуального розподілу доходу використовують криву Лоренца та коефіцієнт Джині.
Крива Лоренца – крива, яка показує, яку частину сукупного грошового доходу країни отримує кожна група сімей.
Рис. 7.1. Крива Лоренца
Таким чином, вона відображає у відсотках розподіл доходу між родинами із різним статками. Крива характеризує наскільки фактичний розподіл доходу відрізняється від рівномірного розподілу. Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца показує ступінь нерівності у розподілі доходів.
Якщо площу заштрихованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (показник нерівності в доходах):
KДЖ = T / ОАВ,
Значення від 1 до 0:
1 – весь дохід отримує одна людина
0 – абсолютно рівномірний розподіл
Економіка України характеризується зростанням диференціації доходів (коефіцієнт Джині коливається в інтервалі 0,3 – 0,37).
2. Кейнсіанська функція споживання
Існують такі типи моделі споживання:
- статична
- динамічна.
Типовим прикладом статичної моделі є кейнсіанська функція споживання. Динамічні моделі підрозділяють на двоперіодні (дійсний і майбутній період) і багатоперіодні (за роками життя суб’єкта). Останні використовують дисконтовані оцінки потоків доходів, споживання, заощадження і майна.
Розглянемо кейнсіанську функцію споживання. Частина доходу, яка залишається після сплати всіх податків (Y-Т), називається використовуваним доходом (Di).
Використовуваний доход спрямовується на споживання (С) та заощадження (S).
Di = C+S
Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання (рис. 7.2).
Рис 7.2. Функція споживання
Дана функція була запроваджена вперше Кейнсом, який вважав, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі. Функція споживання має вигляд:
C = a + b*(Y-T) або
C = C'+MPC*Di
а або C' – автономне споживання.
Автономне споживання–
b або MPC – гранична схильність до споживання.
Гранична схильність до споживання –
МРС = ∆С/∆Di
ΔС – приріст споживчих витрат;
ΔDi – приріст використовуваного доходу.
МРС може змінюватись від 0 до 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження.
Середня схильність до споживання (АРС) – це відношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу.
АРС = C/Di
Найпростіша функція заощадження має вигляд (рис. 7.3).
Рис. 7.3. Функція заощаджень
S = - a + (1- b) * (Y-T) або
S = S'+MPS*Di
де S – величина заощаджень у приватному секторі;
а або S'– автономне заощадження;
(1 - b) або MPS– гранична схильність до заощадження.
Гранична схильність до заощаджень (MPS) –
MPS = ∆S/∆Di
ΔS – приріст заощаджень;
ΔDi – приріст використовуваного доходу.
Середня схильність до заощадження (APS) – це частина використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують.
APS = S/Di
Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково заощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці.
MPS + MPC = 1
Сучасні дослідники показали, що споживання – функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор і є основним). На споживання впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (зменшує особисті заощадження), а також раціональні очікування споживачів.
Доповідь:
1. Сучасна теорія споживання: міжчасовий вибір споживачча І. Фішера;
2. Сучасна теорія споживання: теорія життєвого циклу Ф. Модельяні;
3. Сучасна теорія споживання: теорія перманентного доходу М. Фрідмена.
ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при которых тело находится под действием заданной системы сил...
Концептуальные модели труда учителя В отечественной литературе существует несколько подходов к пониманию профессиональной деятельности учителя, которые, дополняя друг друга, расширяют психологическое представление об эффективности профессионального труда учителя...
Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры.
2. Исследовались не только человеческая...
Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит...
Рис. 7.1. Крива Лоренца
Таким чином, вона відображає у відсотках розподіл доходу між родинами із різним статками. Крива характеризує наскільки фактичний розподіл доходу відрізняється від рівномірного розподілу. Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца показує ступінь нерівності у розподілі доходів.
Якщо площу заштрихованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (показник нерівності в доходах):
KДЖ = T / ОАВ,
Значення від 1 до 0:
1 – весь дохід отримує одна людина
0 – абсолютно рівномірний розподіл
Економіка України характеризується зростанням диференціації доходів (коефіцієнт Джині коливається в інтервалі 0,3 – 0,37).
