Структура менеджменту фізкультурно-спортивної організації

1. Поняття та значення організації у спортивному менеджменті.

2. Лінійна організаційна структура.

3. Функціональна організаційна структура.

4. Лінійно-функціональна структура.

Будь-яку конкретну групу людей, що об'єдналися для реалізації конкретних цілей, можна розглядати як фізкультурно-спортивну організацію й досліджувати в ній всі організаційні процеси. Організація може бути погано або добре організована, на думку керівників державних та громадських органів управління галузі фізичної культури та спорту, однак конкретних критеріїв для оцінки організації управління набагато більше.

Можна розглядати способи організації підрозділів з метою виявлення їх відповідності майбутнім завданням. Реалізація цілей або завдань може гальмуватися діяльністю окремих груп організації, мета яких не збігається із цілями фірми.

Можна розглядати також логіку взаємозв'язку співробітників при вирішенні управлінських завдань і судити про ступінь організованості роботи. І, нарешті, можна розглядати регламентуючі документи, що змушують співробітників виконувати свої функції. У цьому випадку особлива увага повинна бути приділена повноті регламентуючих документів.

Можна розглядати форму організації управлінської діяльності й пристосованість її до мінливих цілей організації.

Із усього сказаного випливає, що робота у фізкультуро-спортивній організації повинна бути організована таким чином, щоб працівники виконували свою роботу відповідно до плану дій ефективно, знали своє місце й завдання в організації, при цьому ці завдання повинні збігатися із цілями організації в цілому.

Зазначені фактори варто враховувати при побудові будь-якої реальної структури управління в організації.

Для чіткої роботи організації необхідно наступне:

· мета повинна бути зрозуміла усім працівникам організації;

· система цілей повинна реалізувати глобальну мету;

· інформаційні канали зв'язку не повинні мати «вузьких» місць;

· працівники повинні мати чіткі робочі інструкції, що регламентують їхню діяльність;

· задоволеність роботою повинна забезпечуватися обраною системою мотивації.

Можна зробити висновок, що управління фізкультурно-спортивними організаціями реалізується в рамках конкретного господарського механізму, у якому розрізняють статику (його організаційну структуру) і динаміку (процеси, які протікають у підготовці прийняття управлінського рішення) [18, 46].

Сформулюємо основні правила створення організаційної структури управління:

1) організаційна структура повинна бути гранично проста, чим вона простіше, тим легше персоналу її зрозуміти;

2) схема організаційної структури повинна бути доступна для огляду;

З) кожний працівник повинен мати посадову інструкцію;

4) інформаційні канали повинні забезпечити передачу інформації як у прямому напрямку (передача управлінських рішень), так і у зворотному (контроль виконання);

5) лінії підпорядкованості й відповідальності повинні бути чіткими, необхідно уникати подвійного підпорядкування;

6) координацію всієї діяльності здійснює вище керівництво на рівні заступників керівників організацій;

7) остаточні, глобальні рішення приймаються на рівні керівників організацій з урахуванням можливостей і перспектив її розвитку;

8) функції лінійного керівництва й функціональних підрозділів повинні бути розмежовані.

Реалізація зазначених правил дозволить проектувати найбільш ефективну структуру управління організацією.

Організаційна структура менеджменту представляє собою сукупність певним чином взаємозалежних ланок (підрозділів, посад та ін.) фізкультурно-спортивної організації, що забезпечують ефективну реалізацію функцій управління.

До організаційної структури менеджменту пред'являються наступні основні вимоги: мінімальна кількість управлінських ланок, усунення елементів дублювання в роботі структурних підрозділів, оперативність і гнучкість у роботі та ін.

У цей час фізкультурно-спортивні організації залежно від специфіки (розмір, вид і форма власності, організаційно-правова форма й т.п.) створюються й функціонують із використанням різних організаційних структур менеджменту.

Строго лінійна організаційна структура ґрунтується на відносинах «керівництво - підпорядкування» і відображає самий загальний щабель поділу управлінської праці - на віддачу наказів, розпоряджень, вказівок і на їхнє безумовне виконання. У чистому вигляді цей тип організаційної структури менеджменту у сфері фізичної культури та спорту зустрічається вкрай рідко. Однак мають місце випадки, у першу чергу в професійному спорті, створення специфічних міні організацій, що складаються з менеджера й спортсмена-професіонала, у якій менеджмент ґрунтується на строго лінійній організаційній структурі.

Строго функціональна організаційна структура характеризується таким взаємозв'язком, коли між вищим і наступним рівнями менеджменту відсутні лінійні відносини єдиноначального розпорядництва, а формуються лише перехресні функціональні зв'язки. Такий тип організаційної структури приводить до виникнення величезного обсягу координаційної роботи на рівні топ-менеджера. Названий тип організаційної структури зустрічається у фізкультурно-спортивних організаціях, зокрема в міжнародних федераціях з видів спорту. Прикладом може служити взаємодія віце-президентів (функціональних керівників), що відповідають, як правило, за окремі напрямки діяльності міжнародної федерації з національними федераціями з видів спорту.

Лінійно-штабна організаційна структура пов'язана з виділенням виконавців так званих штабних функцій при керівниках. У таких структурах штабні підрозділи й окремі виконавці підкоряються тільки своєму вищестоящому менеджерові; ніяких інших видів відносин формально не допускається. Даний тип організаційної структури досить широко застосовується у фізкультурно-спортивних федераціях. Найбільш характерним прикладом може служити створення, наприклад, у федераціях з видів спорту, комітетів (комісій) з окремих напрямків діяльності.

Лінійно-функціональна організаційна структура характеризується тим, що загальне розпорядництво ресурсами й цілеполягання входять у повноваження лінійних менеджерів, а керування процесами досягнення поставлених цілей у рамках виділених ресурсів покладає на менеджерів функціональних підрозділів. Названа організаційна структура універсальна за своїм характером і досить поширена у фізкультурно-спортивних організаціях до використання в різних модифікаціях.

Однією з модифікацій є організаційна структура дивізіонального типу, коли управлінський апарат структурується й диференціюється не за функціями управління, а за виділенням самостійних відділень (підрозділів) у рамках органа керування з використанням виробничої, територіальної орієнтацій. Важливою властивістю організаційних структур такого типу є формування усередині кожного відділення (підрозділу) власного функціонального апарата управління, більш-менш тісно пов'язаного із центральним управлінським апаратом. Дивізіональний тип організаційної структури досить широко використовується у фізкультурно-спортивних організаціях у різних варіантах. Особливо характерний для управління розвитком видів спорту.

Програмно-цільові організаційні структури формуються у випадку участі фізкультурно-спортивної організації у різних міжгалузевих та міжфункціональних взаємодіях. Найбільш типовими серед програмно-цільових організаційних структур є централізовані й координаційні.

Централізована (лінійно-програмна) організаційна структура характеризується повним підпорядкуванням усіх основних учасників програми єдиному органу лінійного керівництва. Застосування такої структури виправдано у випадку виконання складних і довгострокових програм. Найбільш ілюстративним прикладом використання централізованої організаційної структури є організаційний комітет, створений у певній країні для здійснення міжгалузевої взаємодії у зв'язку з організацією й проведенням Олімпійських ігор.

Координаційна організаційна структура пов'язана зі створенням спеціальних координаційних органів і перерозподілом функцій менеджменту. Одним із прикладів може служити Генеральна асоціація міжнародних спортивних федерацій, що включає в себе частину міжнародних федерацій з видів спорту й міжнародних об'єднань з технічних видів спорту, а також ряд міжнародних спортивних об'єднань, не пов'язаних безпосередньо з розвитком конкретного виду спорту (наприклад, Міжнародна федерація спортивної медицини і т.д.). У зв'язку з цим Генеральна асоціація міжнародних спортивних федерацій займає своєрідне «міжсистемне» положення й дає можливість координувати міжфункціональні взаємозв'язки й взаємодії міжнародних федерацій з видів спорту з іншими за цілями діяльності міжнародними спортивними об'єднаннями.

Охарактеризовані вище організаційні структури менеджменту у великих фізкультурно-спортивних організаціях повинні застосовуватися й застосовуються в різних сполученнях, забезпечуючи цим необхідне різноманіття, що вимагається для максимальної відповідності організаційної структури специфічним цілям певної організації, а також умовам її взаємодії з навколишнім середовищем [22, 45].

Питання до модуля №5:

1. Фізкультурно-спортивна організація як соціальна система.

2. Типи організацій за формою власності.

3. Типологія ФСО за цільовим призначенням.

4. Структура менеджменту фізкультурно-спортивної організації.

5. Технологія створення ФСО.

Перелік використаної літератури:

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”. - К.; 1994.- 22с.

2. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: „Академвидав”, 2003. – С. 11-12.

3. Лубышева Л.И. Социология физической культуры и спорта: Учеб. пособие – 2-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240с.

4. Менеджмент и экономика физической культуры и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений/М.И. Золотов., В.В. Кузин, М.Е. Кутепов, С.Г. Сейранов. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 432с.

5. Мудрик В.І. Організаційно-управлінська практика студентів – Харків: 2007 – 204с.