Зовнішня політика «липневої монархії» у Франції. Колоніальні завоювання.Липнева революція → переорієнтація франц. внутр. політики. Фр. вийшла з орбіти впливу Священ. союзу, який фактично розпався. Погіршились відносини з Пруссією, Авст. і Росією, які негативно ставились до скинення Бурбонів. Відб. зближ. з Анг., яка була її осн. торговим суперником → «сердечна угода». Це змусило Фр. поступитися своїми позиція в Єгипті і Сирії. Фр. займала обережну позицію щодо подій у Європі. Опозиція вимагала організаційної підтримки революцій в європ. країнах. 40-і рр. – посилення анг.-фр. протистояння. Відновлено завоювання Алжиру. Причини: - необхідність у сировині, промисл. товарах і ринку збуту товарів; - політичні інтереси ультра-роялістів в укріпл. влади; - покриття військ. експедиції шляхом пограбування алжир. казни; - дворянство хотіло відновити своїх багатства в Алж.; - виробники зброї і купці були прихильниками – можливість збуту своїх товарів. 1835 – окупація Алжиру. Емір Абд-Ель-Кадер – очолив спротив алжирців. 1837 р. – мирний договір, який згодом порушила Фр. Під час війни відб. спекуляція зі сторони офіцерів, генералів і маршалів на купівлі-продажу алжир. нерухомого майна. 1841 – генерал. правителем Алж. став жорстокий генерал Бюжо, який здійсн. звірські розправи з алж. За його наказом димом у печері було задушено 600 туземців. кін. 1847 – капітуляція Абд-Ель-Кадера. Він був ув’язнений.
|
