Тема 1. Макроекономіка як наука

 

№433. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

1) виробничі відносини економічних суб’єктів;

2) ефективність функціонування національної економіки як цілого;

3) поведінку економічних суб’єктів на ринках ресурсів;

4) глобальні тенденції економічного розвитку людства;

5) окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих товарів тощо).

 

№434. Яка змінна є потоковою:

1) залишок на рахунку в банку;

2) державний борг країни;

3) робоча сила;

4) заробітна плата особи;

5) майно особи.

 

№435. Яке твердження неправильне:

1) платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами;

2) різницю між податковими надходженнями і трансферними платежами називають чистими податками;

3) до реальних змінних відносять кількісні змінні та відносні ціни;

4) поєднання в аналізі номінальних і реальних змінних називають класичною дихотомією;

5) видатки на товари й послуги становлять виторг, або надходження, фірм від продажу товарів і послуг.

 

№436.Яке твердження неправильне:

1) відмітною рисою макроекономічної моделі є те, виходить вона з гнучких чи негнучких цін;

2) модель – спрощена теоретична схема впливу екзогенних змінних на ендогенні;

3) більшість економістів уважають, що припущення про гнучкість цін є прийнятнішим для дослідження довгострокових явищ;

4) період, в якому ціни є негнучкими, і тому ресурси можуть у виробництві використовуватись неповністю, називають довгостроковим;

5) нахил прямої лінії у кожній її точці є однаковим.

 

№437. Яке з тверджень поділяють прихильники ліберальної філософії макроекономіки:

1) зрівняльний розподіл доходів творить ефективну національну економіку;

2) ефективною є лише приватна власність, всі ж інші форми власності малорезультативні;

3) національна економіка не має автоматичного механізму, який забезпечує повну зайнятість ресурсів;

4) директивне планування забезпечує найефективнішу організацію національної економіки;

5) уряд через фіскальну та монетарну політику має впливати на сукупний попит.

 

№438. Стабілізаційна політика – це:

1) сукупність правил поведінки економічних суб’єктів;

2) здатність ухвалювати ефективні господарські рішення;

3) конкуренція різних економічних ідей;

4) здатність керувати економічним процесом;

5) заходи уряду, спрямовані на вирішення макроекономічних проблем.

 

№439. Що не є основним каналом зв’язку держави з іншими економічними суб’єктами:

1) державні видатки;

2) податки;

3) державні закупівлі товарів і послуг;

4) державні запозичення;

5) споживчі видатки.

 

№440. Якого постулату не поділяють прихильники кейнсіанської філософії макроекономіки:

1) приватна власність є високоефективною;

2) ринкова система не має автоматичного механізму, який забезпечує повну зайнятість ресурсів;

3) обсяг національного виробництва й рівень зайнятості визначаються чинниками попиту;

4) ефективність функціонування економіки важливіша за соціальну рівність становища людей;

5) уряд має регулювати національну економіку.

 

№441. Макроекономісти заслужили репутацію людей, які не можуть дійти згоди з будь-якого питання тому, що:

1) вони керуються передовсім своїми особистими інтересами;

2) їх теорії надмірно ускладнені;

3) вони використовують неоднакові методи наукового аналізу;

4) вони виходять з різних філософій макроекономіки;

5) усі відповіді неправильні.

 

№442. Що не є проявом макроекономічної нестабільності:

1) уповільнення темпів зростання виробництва, які нерідко стають від’ємними;

2) зростання розриву в доходах між найбіднішими і найбагатшими верствами населення;

3) зростання масштабів безробіття;

4) різкі коливання курсу національної валюти;

5) прискорення темпів зростання цін.

 

№443. Яке твердження неправильне:

1) нахил прямої лінії однаковий у кожній її точці;

2) нахил висхідної лінії є додатним;

3) нахил спадної лінії є від’ємним;

4) вертикальна лінія має нульовий нахил;

5) нахил кривої лінії змінюється, коли переміщуємось по ній від одної точки до іншої.

 

№444. Макроекономіка досліджує економічні процеси на рівні:

1) національної економіки;

2) підприємства;

3) галузі виробництва;

4) світового виробництва певного продукту;

5) усі відповіді неправильні.

 

№445. Основним методом макроекономіки є:

1) спостереження;

2) контрольований експеримент;

3) наукове абстрагування;

4) статистичний аналіз;

5) усі відповіді неправильні.

 

№446. До основних макроекономічних цілей суспільства не можливо віднести:

1) економічне зростання – виробництво більшої кількості й ліпшої якості товарів і послуг;

2) повну зайнятість – забезпечення робочими місцями усіх, хто бажає і здатний працювати;

3) стабільний рівень цін – уникнення значного їх зростання;

4) рівновагу у зовнішньоекономічних зв’язках – стабільний курс валюти, розумний баланс зовнішньої торгівлі та міжнародних фінансових операцій;

5) рентабельність підприємства – перевищення виторгу від продажу товару чи послуги над витратами на їх виробництво.

 

№447. Яка ознака не характеризує вітчизняну модель перехідної економіки:

1) сильна регулятивна роль держави;

2) відсутність ефективного приватного власника;

3) високий рівень криміналізації господарського життя;

4) схильність чималої частини населення до державного патерна­лізму;

5) розв’язанням соціальних проблем здебільшого займаються підприємства.

 

№448. Яке твердження неправильне:

1) сукупні видатки чотирьох покупців – споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі та видатки іноземців на наші товари і послуги мають дорівнювати вартості національного продукту;

2) запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам;

3) потік дорівнює сумі запасів на початок і кінець періоду;

4) основними складовими монетарної економіки є гроші й ціни;

5) у графічних макроекономічних моделях незалежна змінна нерідко міститься на вертикальній осі.

 

№449. Макроекономічні моделі будуються для:

1) точного відображення процесів, що відбуваються у національній економіці;

2) виявлення принципових економічних зв’язків;

3) економічного прогнозування;

4) усі твердження правильні;

5) правильні твердження 2 і 3.

 

№450. У якому випадку сукупні видатки в економіці не дорівнюють сукупному доходові:

1) якщо чистий експорт не дорівнює нулеві;

2) якщо зміни у запасах є від’ємною величиною;

3) якщо державний бюджет має надлишок;

4) якщо чисті інвестиції є від’ємною величиною;

5) усі відповіді неправильні.