ЯЙЦЕ-РАЙЦЕЛюдина своє життя порівнює з Божою сутністю і хоче відчувати свою спорідненість з Богом. Недаремно ми називаємо себе дітьми чи онуками Божими. Для кращого розуміння приведу приклад Світового Яйця. Таке розуміння притаманне більшості арійських народів. Людина уявляла Всесвіт у вигляді величезного Яйця, себе вона ставить у центрі Всесвіту і спостерігаючи як усе там рухається. Все Яйце ми називаємо Родом Всевишнім. Люди на землі – Рід земний. Так, як наші родини складаються з тата, мами і їхніх дітей, так і Бог Род також поділяється на батька Сварога – це верхня частина Яйця, купол небесний; з нижньої частини Яйця твориться Рожаниця – Мати Земля. Оскільки Яйце має тверде скорлупіння, то існує твердь небесна і земна. Батько і Мати, звичайно, мають дітей: з жовтка твориться Сонце, ми називаємо його Дажбогом, а з білка твориться Вода – Богиня Макош. Батько Сварог запліднює Рожаницю, і вона випускає Води, і виходить Сонце. Народившись, Сонце проходить по Небу синьому і знову потрапляє до лона Матері Землі, а зранку воскресає. Так постала віра у вічне воскресіння. Більшість сонячних Богів у різних народів також вмирає і воскресає. У тому числі й поширений міфоперсонаж Ісус Христос. людина уподібнюється до Сонця. Після смерті її душа йде до Батька Сварога, а тіло повертається до Матері Землі. І щоб людина воскресла треба справити весілля Неба і Землі, тобто поєднати дух і тіло. І людина має воскреснути у майбутньому поколінні. Тому людину клали до лона Матері-Землі, зверху насипали могилу – символ вагітності, і на могилі ставили стелу – образ Батька Неба, який мав запліднити Матір-Землю. Щоб людина відродилася, треба було продовжити рід – аби померлий міг прийти до світу життя. І тому вважається, що свою землю ми бережемо не стільки для дітей чи онуків, а для самих себе, бо знову повернемося, як і Сонце повертається до нас. Що ми залишили в минулому житті, те отримаємо і в майбутньому. Тому людина мала дбати як за землю, що дали їй Боги, так і за продовження роду.
Усі відомі і відновлені святилища на Хортиці мають яйцеподібну форму, як і самі кургани. Якщо святилище-обсерваторія на пагорбі Брагарня, де проводяться богослужіння має форму круга, але з ознаками яйця, то святилища-поховання, поблизу балки Молодняга, мають форму яйця у площині, гострий кінець яких спрямований на схід, туди, де відроджується Сонце. Це своєрідні маленькі, як і труна, човни. В одному з цих яєць на місці жовтка, тобто Сонця, похована людина в зігнутому вигляді, наче немовля в утробі. В іншому яйці поховання не було, а в жовтку був залишений прямокутний горщик. Можна припустити, що людина загинула на чужині і тіло не привезли, але обряд відродження був проведений. Такий звичай у нас існував до останніх часів. Були випадки, коли під час Другої світової війни приносили «похоронку». Село збиралося на похорон, робили труну, запрошували священика і процесія без тіла, але із зерном в труні, йшла на кладовище, ніби за померлим.
Яйце — символ зародження Всесвіту, Сонця з його весняним відродженням, життя та його безсмертя й воскресіння. У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком. У багатьох народів існує поняття світового або космічного яйця, з якого народжується Всесвіт. Одна половина яйця стає небом, інша - землею, а жовток - сонцем. „Різні народи світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення. Яйце прикрашали і в Давньому Єгипті, Греції, Римі, Стародавньому Китаї. Індійськими племенами навколо нього було створено безліч міфів і легенд. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український“ писав Єраст Біняшевський. Образ світового яйця і птаха притаманні ассіро-вавілонським, фінійським, кельтським міфам. В індійській космогонії космічне яйце знесла божественна птиця на споконвічні води. Із світового яйця з'являється творець усього живого Праджапаті, якого пізніше почали ототожнювати з Брахмою. У слов'ян яйце було символом сонячного культу, зародження життя, символ бога сонця. Звичай зустрічі весни був пов’язанний з поверненням птахів. Птахи – це вісники весни, пробудження та відродження до нового життя природи. Птахи перебуваючи "у небі", несуть людям утіху від сонця, а в собі носять яєчко – емблему сонця-життя, народження, воскресіння. Тому наші пращури надзвичайно їх шанували. Існує думка, що первісно галунки розписувались на яйцях летючих птахів, таких, як бузьки, журавлі та гуси, які на своїх крилах приносили людям сонячне тепло, гніздилися біля людських обійсть, висиджували пташенят, які знову ж здатні були виношувати в собі велику життєдайну і чарівну силу сонця. До цього часу збереглись у писанкових орнаментах їхні "крильця" та "лапки". Далеко пізніше, наші предки почали розписувати курячі яйця, пов'язуючи їх з культом Сонця, адже півень першим сповіщає про його прихід. Також яйце посідало важливе місце у ритуалах родючості. Звідси писанка у Великдень є символом родючості. В давнину воно символізувало - добро, радість, щастя, любов, достаток. У Давньому Єгипті воно символізувало потенційну можливість, сім'я зародження, таїну життя. Яйце – не тільки джерело родючості землі, але й різних щедрот. Воно дає людині не лише необхідність, а й багатство. Про це йдеться в народних казках. Миша і горобець ділилися просом і почали бійку, в неї влізли всі звірі і птахи та за допомогою людини птах виграв і нагородив людину яйцем, в якому було ціле царство. Відомі всім казки під назвами "Яйце-Райце", "Яйце-бильце", "Курочка ряба" та інші. З іншого боку яйце є добрим і надійним оберегом особливо від різних напастей та стихій: грому, блискавки, граду, а також пожежі. Можна назвати багато прикладів, пов'язаних саме з такою обереговою функцією яйця. Сила оберегу, що закрита в яйці, особливо активно дієва у відношенні захисту домашніх звірів, приплоду та самої людини. До символа відродження та безсмертного життя належить і звичай насипати могили овальної форми у вигляді яйця, який розповсюджений у багатьох теренах України. У наших предків також збереглося безліч легенд, переказів, казок, де розкривається образ яйця. «Казка про Курочку Рябу» є космогонічною. У казці «Яйце-райце» розповідається про яйце, яке в себе вміщувало цілий світ. Смерть Кощія Безсмертного – в яйці.
Один із слав'янських міфів про народження світу оповідає: «И во Теми нерожденной лежало яйцо, а в нем Род непроявленный пребывал. Птица Матерь Сва крыльями махала, во Теми сияла, – Тьму нарождала. Темь – Тьма – Коло первое. А во Тьме яйцо, что в матке зерно. В яйце сам Род пробудился, светом-любовью свет-себя пролил, яйцо разбил, сам себя народил. Так во Тьме Свет засиял, так Род сам себя нарождал. Темь что Мара сама, Тьма что Матерь Сва, Свет – то Род нарожденный, Яйцо – Мир сотворенный. Мир-Яйцо раскололося, время зачалось – из желтка колесо – то время само, то золотое веретено. А бель Небом стала, а другая бель в бездну вод упала – за ней Род селезнем нырял: Землю из вод трижды доставал…». У «Велесовій книзі» знаходимо такі рядки: «Це Бог-Дажбог створив нам яйце, Що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбог землю нашу, Аби та удержана була. Так це душі пращурів суть. І ті світять зорями нам від Іру...» (ВК, дощ.1). Таким чином, наші предки уявляли собі Всесвіт у вигляді великої писанки. У деяких слав’янських легендах і піснях про створення світу відображується уявлення, що шкаралупа – це небо, плівка – хмари, білок – вода, жовток – земля. За іншою легендою, білок (води) – це Див, непроявлене, велике Ніщо, в якому є все, непроявлена енергія або первинний Океан, фізичний вакуум, торсіонні поля. Від слова «Див» походять слова «диво», «дивитися», «дивовижна», («дивитися» – означає вдивлятися в невідоме, те, що ще неясно, дивитися в корінь, глибину, суть, «видіти» – значить вже розгледіти, зрозуміти). Жовток – Камінь Алатир, твердиня, на якій тримається світ. З цього Каменя Алатиря росте Дерево Життя – те, що зараз фізики й астрономи називають Метагалактиками, галактиками, планетами, зірками. Наші предки усвідомлювали, що космічні закони проявляються на всіх рівнях буття. Макрокосмос, тобто Великий Всесвіт, дорівнює мікрокосму, якійсь своїй маленькій частинці, наприклад, якомусь явищу в природі, людському буттю. Таким чином, Закони Всесвіту однакові для всього сущого, все у світі розвивається за одними й тими самими принципами. Структура курячого яйця відповідає структурі Всесвіту. Так, наша планета Земля за будовою схожа на яйце. Земля так само покрита корою, як яйце шкаралупою. Мантія – ніби білок, а ядро – жовток. Така ж структура характерна для будь-якого земного плоду: шкірка, м'якоть, кісточка. Матка жінки з дитиною всередині – так само нагадує яйце. Жіноче лоно можна порівняти зі шкаралупою, амніотичний мішок – із плівкою, амніотичну рідину – з білком, плаценту – із жовтком. Таким чином, яйце уявляється мікромоделлю Всесвіту, а також символом створення світу. Крім того, яйце служить символом переходу з небуття в буття, в ньому закладена можливість, ідея життя, руху й розвитку. Поява живого в мертвій шкаралупі викликало священний трепет у багатьох народів. Яйце – це і символ відродження природи, життя якої була скута морозом, льодом і снігом, як життя пташеняти була скута яєчною шкаралупою. Таким чином, яйце служить і символом безсмертя, вічного життя. Тому в могилах, курганах, древніх похованнях знаходять яйця як натуральні, так і виконані з різних матеріалів – мармуру, глини, дерева, дорогоцінних каменів. Наші предки розуміли, що оскільки яйце – це мікромодель Всесвіту, значить, наносячи на нього певні знаки й символи, можна впливати на макромодель – сам Всесвіт. Так виник звичай писати писанки. Чому ж цей найдавніший оберіг називається саме «писанка»? Тому що наші власні думки, бажання, створення майбутнього – все «записується» на писанці. Писанка – це як лист до Бога, молитва, звернення до Богів і предків. Є також думка, що знаки на писанках – це стародавнє рунічне письмо. У знаках інформація зашифрована, «заархівована» у стислому вигляді. Через знаки та символи людина спілкується з Божественним Світом – Правою. http://pokon.kiev.ua/ua/interest/mrodolad/87.html
|
