Вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор перших штучних супутників Землі та космічних кораблів. Місце народження – м. Житомир

Народився в сім’ї вчителів. З трьох років жив у дідуся і бабусі у Ніжині, потім з матір'ю переїхав до Саратова. В1914 році переїжджає до Києва, в жовтні 1916- в Одесу, де навчається в першому класі Третьої гімназії, але навчання перериває революція, і після цього навчається вдома. В 1922 році вступає в Першу будпрофшколу в Одесі, приєднується до Товариства авіації і повітроплавання України та Криму, в липні 1924 року закінчує будпрофшколу і восени вступає на механічний факультет КПІ. Влітку 1926 року переводиться на аеромеханічний факультет МВТУ ім. М.Баумана, як диплом захищає проект двомісного літака «СК-4». В 1928-30 роках закінчив школи планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту. В 1930 році захворів на тиф, став інвалідом, але вивчає працю «Реактивний аероплан» К.Ціолковського, повертається працювати Тсоавіахімі (Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву). В 1931 р. у Москві й Ленінграді створюються Групи вивчення ракетного руху (ГВРР) при Тсоавіахімі, які очолює Корольов. В 1933 році випробувано перші радянські ракети на гібридному і рідинному паливі. 2 вересня 1933 р. у Москві на базі МосГВРР і газодинамічної лабораторії (ГДЛ) було сформовано Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ), Корольова призначають заступником начальника, керівником відділу крилатих ракет, з 1937 – начальником групи ракетних апаратів. 27 червня 1938 р. Корольова арештовано, присуджено на 10 років таборів з конфіскацією майна і відправлено на Колиму, 2 березня 1940 р. його етапують в Бутирську тюрму в Москву, і вирок скорочують до 8 років. З вересня 1940 року – в закритому ЦКБ-29, де працювали ув'язнені вчені, потім – в аналогічному Особливому технічному бюро в Казані, котре розробляло ракетні двигуни для пікіруючого бомбардувальника. 27 липня 1944 року ВР СРСР знімає з нього судимість, але не дозволяє переїхати. В вересні 1945 року здійснив поїздку до Німеччини для вивчення трофейної ракетної техніки. В 1946 році його призначено головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. В 1952 році подав заяву на вступ в Комуністичну партію, яка була задоволена лише в 1957 році. З серпня 1956 керує спеціальним ракетним конструкторським бюро. 27 серпня 1957 р. здійснено запуск наддалекої міжконтинентальної багатоступінчастої балістичної ракети, 4 жовтня – перший штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 здійснено перший політ людини в космос (пілот – Ю.Гагарін). 12 жовтня 1964 р. виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту. 18 березня 1965 О.Леоновим здійснено перший вихід в відкритий космос. Під керівництвом Корольова створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Помер, не доживши до 60-ліття, похований в Кремлівській стіні в Москві.

Антонов Олег (1906 - 1984)

Радянський авіаконструктор, котрий створив понад 60 видів літаків та планерів типу АН

Місце народження – селище Троїци, Московська губернія, Росія

З молодих років Антонов захоплювався авіабудуванням, займався у шкільному гуртку любителів авіації. В 1924 році протягом навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. В 1925 році вступив на машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту, який закінчив у 1930 році.

Антонов є одним з основоположників радянського планеризму. Створив близько 30 типів планерів, у тому числі і серійні. В 1938—1940 роках Антонов працював ведучим інженером в ОКБ А. С. Яковлева. В 1940—1941 працював на заводі «Красный лётчик» над легким літаком зв'язку. В 1943—1946 роках Антонов — 1-й заступник головного конструктора ОКБ Яковлева. 1945—1946 начальник філіалу цього ОКБ у Новосибірську. З 1946 року головний конструктор ОКБ (1952 року перенесено в Київ), що було організоване на базі цієї філії. У 1967—1984 генеральний конструктор. У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, суцільнометалеві планери А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13 і дельтаплани «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків. Під керівництвом Олега Антонова було розроблено літак Ан-22 «Антей», що став новим кроком в літакобудуванні – цей літак став першим в світі широко фюзеляжним літаком. Останньою розробкою Антонова стало створення важкого транспортного літака Ан-124 «Руслан».

Пулюй Іван (1845 - 1918)

Автор видатних праць у галузі електротехніки, молекулярної фізики, у дослідженні мікроскопічних процесів

Фізик, електротехнiк

Місце народження – в Гримайлові, на Тернопільщині

З відзнакою закінчив Тернопільську класичну гімназію. Навчався у Віденському університеті. Був асистентом кафедри експериментальної фізики цього університету, згодом — асистент-викладач кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії). Навчається у Страсбурзькому університеті. Здобув звання приват-доцента Віденського університету. Обіймав посади технічного директора електротехнічного бюро у Відні, професора експериментальної та технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі (м. Прага). 1902 р. — перший декан першого в Європі електротехнічного факультету. Нагороджений Лицарським Хрестом. Знав 15 мов. Саме таку людину шукав Пантелеймон Куліш для перекладу Біблії. Творча співпраця тривала понад двадцять років. Переклад Нового Завіту було закінчено 1871 року. Остаточну редакцію, кінцеву коректуру Іван Пулюй завершив через вісім років, а ще через два роки книга побачила світ. Помер І.П.Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі.

44. У який час була заснована Києво-Могилянська колегія? (також відома під назвою Києво-Могилянський колегіум та Київська Академія) — вищий навчальний заклад, заснований святим Петром Могилою в Києві 1632 як правонаступник стародавньої Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Колегія утворена в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл.Одним з найцікавіших феноменів української культури XVII — XVIII ст. стала школа, яку сучасники називали колегіумом (колегією), або — на пошану її фундатора — Києво-Могилянським колегіумом, згодом Києво-Могилянською академією. Як вже зазначалося, безпосереднім попередником цього вищого навчального закладу була Київська братська школа. У Києві українська братська школа могла розвиватися вільніше, ніж братські школи у Львові та Луцьку, оскільки перебувала під захистом козаків.

Деякі автори дотепер повторюють погляд істориків середини XIX ст., що школа при братстві Богоявлення в Києві вже існувала наприкінці XVI ст., а в 1588 — 1589 рр. була перетворена патріархом Єремією зі скромної братської школи на колегіум. Однак ряд документів засвідчує, що як братство, так і школа в Києві були організовані в 1615 — 1616 рр.Матеріальною підставою для функціонування школи був подарунок Галшки (Єлизавети) Гулевичівни Лозчини, дружини мозирського маршалка Стефана Лозки, 14 жовтня 1615 р. земельної ділянки Богоявленському монастиреві "на монастир... также на школу дітем, так шляхетським, яко і местським"

Від самого початку у Київській братській школі були класи інфіми, граматики і синтаксими. Таким чином, і ця школа була побудована на засадах, що прийшли в Україну із Західної та Центральної Європи

Традиція про те, що Київська академія веде свій початок від світської братської школи, зберігалась і пізніше, навіть тоді, коли в Києві забули вже, в чому полягала діяльність братства. У 60-х рр. XVIII ст. в Україні вже не уявляли справжнього характеру колишнього Київського братства, забулось і те, що Могила заснував не братську школу, а лаврську, тобто монастирську. Проте в пам’яті залишилося головне — те, що найстарша школа вищого типу в Києві, яка дала початок пізнішій академії, була братським навчальним закладом.

45. Назвіть прізвище видатного українського вченого, знавця понад 60 мов, що залишив яскравий доробок і пам’ять не лише в Україні,

.Агатангел Юхимович Кримський.

А. Кримський — автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу:

• «Історія мусульманства», 1904-12;

• «Історія арабів і арабської літератури», 1911-12;

• «Історія Персії та її письменства», 1923;

• «Історія Туреччини та її письменства», 4 тт., 1924-27);

• «Перський театр, звідки він узявся та як розвивався», 1925).

Окремі історико-літературні монографії Кримського присвячені «Хамасі» Абу Таммана, Абану Ліхікі, Хафізу, П.Алеппському.

У 2007–2010 роках Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського здійснено перевидання рідкісних сходознавчих праць А. Ю. Кримського «Вибрані сходознавчі праці в п'яти томах»: Т. I. Арабістика. (2007) Т. II. Тюркологія. (2007) Т. ІІІ. Тюркологія.(2010) Т. IV. Іраністика.(2008) Т. V. Іраністика.(2010)

Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. Кримський — автор праць:

• «Українська граматика» (2 тт., 1907-08),

• «Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим)

• «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного»

• Редактор першого тому «Академічного словника» (1924).

Агатангел Юхимович Кримський вважається одним з найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки.

Як письменник Кримський відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки «Пальмове гілля» (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. «Повістки й ескізи з українського життя»,1895 і «Бейрутські оповідання» 1906 та романом — «Андрій Лаговський» (1905, повністю опублікований в 1972).

Кримському належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдоусі та багатьох інших, у тому числі західноєвропейських поетів.

Перші переклади, переспіви й оригінальні твори друкував в часописах «Зоря», «Правда», «Народ», «Зеркало», «Буковина».

Ім'я Кримського міститься у затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу. Інститут сходознавства НАН України носить ім'я Агатангела Кримського.

46. До якого архітектурного стилю належать приміщення Університету (1837-1843 рр.) та інституту шляхетних дівчат (1839-1843 рр.), що знаходяться в Києві?

Університет в Києві. Будівлю будували в період 1837-1843 рр.. Будівля має 4 поверхи і виконана в стилі російського класицизму. Архітектори - Вікентій Іванович Беретті і його син Олександр Вікентійович Беретті. Будівля вийшла величною і суворою.

Серед цікавих історичних пам'яток міста Києва слід відзначити колишню будівлю Інституту шляхетних дівчат. Будівля була зведена в 1839—1843 рр. в стилі класицизму. Автором проекту є архітектор В Беретті.

Класицизм — це велична простота, відсутність зайвих деталей, строгість, лаконізм, який проявляється в усьому, і в зовнішній, і у внутрішній обробці будівлі. Архітектурному стилю також характерна природність і м’якість квітів, які не кидаються в очі. Будівля, оформлене у відповідності з напрямком класицизм, звичайно виконано в кремових, бежевих, молочних і блідо-жовтих кольорах.

Також цього стилю властиве верховенство надійності, гармонійності, стабільності і комфорту. Класицизм в архітектурі володіє своїми ключовими рисами. Це високі стелі, розписані хитромудрими візерунками і прикрашені ліпниною. Це царствені колони і арки, вишукані вітражі, ажурні перила. У будівлях, оформлених в цьому стилі, зазвичай присутні світильники, які розміщені на сходах, у підлозі і нішах в стіні. Класицизму властиві камінні решітки, якнайлегші штори простого покрою, на яких відсутні зайві декоративні деталі у вигляді кистей, складних драпіровок і бахроми. Меблі, відповідна цьому стилю, також виконується за принципом розумної простоти. Тобто, це прості геометричні форми, функціональність. Окрасою меблів виступають лише скляні елементи, малюнок деревини, незвичайна структура каменю.

Класицизм в архітектурі — це вишукана і ненав’язлива розкіш. Тут відіграє важливу роль все, в особливості аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм — це, перш за все, відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаний в загальну картину. Різні деталі доповнюють і взаємодіють один з одним.

. Російський класицизм в архітектурі з’явився орієнтовно на початку 18 століття. Його розвиток невідривно пов’язане з безліччю реформ в політичній, культурній та господарській сфері, які почав здійснювати Петро I, а пізніше його справу продовжила Катерина II. Російський класицизм відрізнявся великим просторовим ордером, безліччю містобудівних комплексів. У ньому відчувалися відгомони давньої культури нашої країни. Крім того, класицизм перегукувався з бароко, і це не дивно, адже обидва архітектурних стилю були першою сходинкою безпосередньої взаємодії російської самобутності з провідними європейськими течіями.

Пам’ятки в Україні:

Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпропетровськ)

Костел Св. Олександра, Київ

Вознесенська церква (Ромни), Сумська обл.

Троїцька церква, м.Богуслав

Церква Різдва Богородиці (Юнаківка), Сумська обл.

Конквікт піарів. (Львів) та інші.