Джерела забруднення вод та вплив забруднення на здоров'я людини

 

Стічні води котелень містять пом'якшувачі, продукти ерозії. Наявність на поверхні води масел, нафти, погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. 1 л нафти забруднює до 12 м² поверхні води водоймища. Якщо вміст нафтопродуктів складає понад 200 мг/м³, порушується зоологічна рівновага водних об'єктів. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною [1].

Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води, що може викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки лікарень тощо. Органічні забруднення часто призводять до зв'язування кисню у воді, загибелі живих організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах.

Радіоактивні речовини потрапляючи до води викликають її іонізацію, що негативно відбивається на розвитку живих організмів. Більш того фітопланктон та риби здатні засвоювати велику кількість радіоактивних речовин та накопичувати їх у своєму організмі. Споживання такої риби небезпечне для здоров’я людей [2].

Забруднення підземних та поверхневих вод може спричинити до загибелі не тільки організмів у воді, але може стати загрозою для людини. Грунтові води, які є основним джерелом водозабезпечення населення Івано-Франківської області досить легко забруднюються через грунти і породи зони аерації. Проникненню забруднюючих речовин у напірні горизонти сприяє відсутність регіональних витриманих водоупорів та вплив розвинутої дренажної системи річкової та ерозійної мережі, що підсилюють водообмін гідро літосфери (табл. 1.2).

Досить небезпечним видом забруднення гідросфери є теплове забруднення. Воно спричинене спуском у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. Велика кількість тепла, що надходять з нагрітими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний і біологічний режим. Особливо сильне забруднення викликають теплові й атомні електростанції, що скидають у водойми воду, нагріту до 45 граду-сів [3].

Зміна будь якого показника спричиняє до погіршення якості питної води. Нижче наведемо ще деякі показники, за якими оцінюють не тільки якість води але й непридатність до споживання:

Окисленість. Величини окисленості більше 5-8 мг/л кисню вказує на можливе забруднення води стічними водами; викликає піну води у парових котлах; вказує на можливість розвитку органічних речовин в охолоджуючих теплообмінних апаратах;

Таблиця 1.2 - Наслідки споживання людиною забрудненої води.

Характер споживання води	Забруднювач	Захворювання
Біологічний
Пиття та їжа	Патогенні бактерії	Холера, дизентерія, черевний тиф, гастроентерит, лептоспіроз, туляремія
Віруси	Інфекційний гепатит
Паразити	Амебна дизентерія, дракункульоз, гельмінтоз, ехінококоз
Вмивання, прання у воді	Паразити	Шестосоміазиз, дерматит, стронгілоідоз
Приживання або знаходження біля води	Через комах-переносників	Малярія, жовтв лихоманка, сонна хвороба, філяроритоз
Хімічний
Пиття та їжа	Нітрати	Метагемоглобінемія
Сполуки фтору	Ендемічний флюороз
Миш’як	Інтоксикація
Селен	Селеном, інтоксикація
Свинець	Інтоксикація
Полі циклічні ароматичні вуглеводні	Рак
Надто м’яка вода	Артесклероз, гіпертонія
Хром	Уровська хвороба

 

Жорсткість - це властивість, зумовлена наявністю солей кальцію й магнію вигляді сульфатів, хлоридів і бікарбонатів;

Залізо – підвищення вмісту заліза у воді господарсько-питного водопроводу впливає на смак води, може викликати старіння білизни і появу ржавчини; вміст заліза у питній воді не повинен перевищувати 0,3 мг/л;

Сульфати та хлориди – викликають агресивність води по відношенню до бетону на силікатному цементі;

Фториди – підвищення їх вмісту викликає мінералізацію води, що перешкоджає її використанню у питних цілях; недостатніст фтору у питній воді менше 0,5 мг/л, а також його залишок – більше 1,5 мг/л – при довготривалому вживанню такої води викликає захворювання зубів – ендемічний флюороз;

Аміак, нітрати, нітрити – вміст їх є сигналом, що вода забруднення стічними водами;

Розчинений кисень – підсилює корозію металу котлів та водопровідних труб;

Сірководень – надає воді поганий запах; викликає корозію труб і їх заростання в результаті розвитку [4].

У багатьох випадках якість води може також погіршуватися під час її обробки на очисних станціях. По-перше, в якості когулянта там часто використовують алюміній. Однак накопичення алюмінію у питній воді викликає небезпеку, так як є данні, що алюміній здатний накопичуватися в організмі людини, особливо в головному та спинному мозку, і негативно впливати на нервову систему людини (хвороба Альцгеймера). Ще небезпечнішим є хлорування води. Тут проблема полягає в тому, що хлорування можна використовувати для добре очищеної води, яка на території України взагалі відсутня. Хлорування призводить до появи найбільш токсичних речовин, ніж ті, які знаходяться у воді. Надмірне хлорування води може викликати утворення у воді групи небезпечних речовин – діоксини [5].

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема зумовлених надмір­ним або недостатнім надходженням в організм людини мікро­елементів. Відомо, що разом з водою в організм надтодять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють велику роль в обміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому люди можуть недоотримувати або, навпаки, отримувати їх у надмірній кількості з їжею і водою. У людей мо­жуть розвиватися захворювання, що звуться геохімічними ендеміями, причиною виникнення яких є збільшення вмісту деяких мікроелементів у воді. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де у мінеральному складі фунту і води відсутні або наявні у великій кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі пору­шуються функції щитовидної залози і нормальний розвиток, виникає ендемічний зоб. Для запобігання цьому захворюванню у районах, ен­демічних щодо зоба (наприклад, у західних областях України), люди повинні споживати сіль, у яку додано калію йодид (йодована сіль) [4].

Велике гігієнічне значення має наявність у воді такого мікрое­лемента, як фтор, що вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді, що дорівнює 0,7-1 мг/л, сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання, яке нази­вається флюорозом і проявляється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жовтих або коричневих плям. Якщо вміст фтору у воді перевищує 5 мг/л, уражається і кістково-суглобний апарат. Нехват­ка фтору у воді (менше ніж 0,7 мг/л) призводить до розвитку іншо­го захворювання зубів - карієсу. У зв'язку з тим, що більшість джерел водопостачання містить мало фтору, водопровідну воду у деяких містах почали збагачувати цим елементом, тобто фторува­ти. Фторування проводять натрію фторидом або кремнефторидом [6].

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемо-глобінемія). Це захворювання уперше було описане у 1945 р. і воно розвивається у разі споживання води з підвищеною концент­рацією солей азотної кислоти - нітратів. На нього частіше хворіють діти, коли молочні суміші готують на воді із вмістом нітратів, що перевищує 40 мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які у крові спо­лучаються з оксигемоглобіном і утворюють метгемо-глобін, який неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню у крові. Усе це проявляється ціанозом слизової обо­лонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на киш­ки, серцево-судинну систему [4].

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит тощо. Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти у підземні води з вигрібної ями, яка неправильно зроблена, а в колодязну воду - у разі користування забрудненими відрами.

Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапля­ють у воду, тривалий час можуть зберігати свою життєздатність за Г. Кондратьевим, 1972 (табл. 1.3) [5].

 

Таблиця 1.3 - Терміни виживання мікроорганізмів у воді

Мікроорганізми	Виживання у воді (дні)
колодязній	річковій
Кишкова паличка		21-183
Бактерії черевного тифу	1,5-107	4-183
Бактерії дизентерії	-	12-92
Холерний вібріон	1-92	0,5-92
Лептоспіри	7-75	до 150
Бактерії туляремії	12-60	7-32
Бруцели	4-45	-

 

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть міститися яйця гельмінтів. Через воду можуть передаватися і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих гризунів, свиней, корів у водоймище можуть потрапляти лептоспіри, що викликають лептоспіроз у лю­дини. До організму людини лептоспіри потрапляють у разі пиття води, що забруднена лептоспірами, а також через слизову оболон­ку та ушкоджену шкіру [6].

Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки, можуть потрапляти у водоймище не тільки з виділеннями хворих тварин, але і з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є важливішим оздоровчим заходом і одним з основних елементів бла­гоустрою населених місць.

Небезпечним фактором водопостачання є поганий стан труб через які подається вода і які десятками років не мінялися. Хімічні та бактеріологічні речовини накопичуються у них роками, поки не досягнути «критичної маси», після чого попадають у крани квартир. У трубах також спостерігається таке явище як розмноження синьо-зелених водоростей, виділення яких досить небезпечне для людини (так звані ДВ-молекули, які проявляють стійкість до кипіння та хлору) [5].