Вимоги до якості води, що скидається в централізовані біологічні очисні споруди та природні водойми

 

Здебільшого воду, що використовується в технологічних процесах і містить невеликі кількості органічних і неорганічних забруднювачів, об’єднують з побутовими стічними водами і направляють у споруди централізованого біологічного очищення міста. Системи очищення великих хімічних комбінатів часто використовують і для очищення стічних вод населених пунктів, розташованих поблизу. Для того щоб не порушувалась робота каналізаційних споруд і не погіршувалися умови їх експлуатації, стічні води, які скидаються в міську каналізацію, повинні задовольняти певним вимогам. Основні з них такі [21].

Виробничі стічні води не повинні бути агресивними щодо матеріалів каналізаційних споруд та їх обладнання. Вони не повинні містити домішки такого розміру і такої щільності, які могли б засмічувати каналізаційну мережу міста або відкладатися на дні та на стінках труд і каналів. У виробничих стічних водах не повинно бути горючих домішок (бензину, нафтопродуктів, ефіру тощо), а також розчинених газоподібних речовин у таких кількостях, які можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в трубах і каналах каналізаційної мережі, в приймальних резервуарах насосних станцій і очисних спорудах. Температура суміші міських і виробничих стічних вод у місці їх надходження не повинна перевищувати 40 ^оС.

Загальні вимоги до виробничих стічних вод, що скидаються в централізовані біологічні очисні споруди, встановлюються для кожного міста окремо з урахуванням потужності очисних споруд, співвідношення обсягів побутових і промислових стічних вод, профілю промислових підприємств, кількісного та якісного складу їх стічних вод тощо. Приймає рішення і дає дозвіл на відведення у міську каналізацію промислових стічних вод діючих підприємств або тих, які реконструюються чи споруджуються, організація, що експлуатує водопровідно-каналізаційне господарство. Так, для Києва це державне комунальне об’єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал». Загальні вимоги до виробничих стічних вод, що приймаються в міську каналізацію Києва, наведені в табл. 2.2. Крім загальних вимог встановлюється перелік граничних норм (ГН) на приймання забруднювальних речовин, що зазнають біологічного розкладання, та гранично допустимих концентрацій (ГДК) речовин, що не піддаються біологічному розкладанню, з урахуванням місцевих умов. Якщо в переліку речовин, що зазнають біологічного розкладання, немає якихось речовин, що їх скидає підприємство, то граничні норми для них приймаються на рівні ГДК чи ОДР на скидання у водойми. Скидання в каналізацію речовин, для яких не розроблені ГДК, забороняється [22].

 

Таблиця 2.2 - Загальні вимоги до виробничих стічних вод, що приймаються в міську каналізацію Києва

Показник	Граничні норми (вимоги)
БСК (повне), мг/л
ХСК, мг О2/л
Жири рослинні і тваринні
Завислі та спливаючі речовини
Сульфати
Сульфіди	1,5
Сухий залишок	Не більш як 1000
Хлориди
Водневий показник (рН)	6,5-9,0
Температура, оС	Не вище 40

Продовження таблиці 2.2 - Загальні вимоги до виробничих стічних вод, що приймаються в міську каналізацію Києва

Кислоти, горючі суміші, токсичні та розчинені газоподібні речовини, здатні утворювати в мережах і спорудах токсичні гази	Не допускаються
Нерозчинні масла, смоли, мазут	Не допускаються
Будівельне, промислове, господарсько-побутове сміття, грунт, абразивні речовини	Не допускаються
Радіоактивні речовини, eпідеміологічно небезпечні бактеріальні та вірусні забруднювачі	Не допускаються
Речовини, для яких не встановлені ГДК для водойм	Не допускаються

 

Вимоги до скидання виробничих стічних вод у водойми зумовлені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» і регламентуються «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» та «Правилами санітарної охорони прибережних районів морів». Згідно з цими правилами, встановлені нормативи якості води для водойм за двома категоріями водокористування. До першої відносять ділянки водойм, що використовуються як джерело централізованого чи децентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості. До другої категорії належать ділянки водойм, що використовуються для купання, занять спортом і відпочинку населення, а також ті, що знаходяться в межах населених пунктів. Крім того, встановлені більш жорсткі нормативи якості стічних вод, що скидаються у водойми, які використовують з рибогосподарською метою [23].

Загальні показники якості промислових вод, що скидаються у відкриті водойми господарсько-питного і культурно-побутового призначення, наведено нижче.

Розчинений кисень. У воді водойми після змішування з нею стічних вод кількість розчиненого кисню не повинна становити менш як 4 мг/л у будь-який період року в пробі, відібраній до 12 години дня.

Біохімічне споживання кисню (БСК). Повна потреба води в кисні при біохімічному окисленні домішок за 20 хв. не повинна перевищувати 3 мг/л для водойм першої і другої категорії, а також для морів.

Завислі речовини. Вміст завислих речовин у воді водойми після скидання стічних вод не повинен зростати, більш ніж на 0,25 і 0,75 мг/л для водойм відповідно першої і другої категорій. Для водойм, які містять понад 30мг/л природних мінеральних речовин, допускається збільшення концентрації завислих речовин у воді не більш ніж на 5 %. Стічні води, які містять завислі речовини зі швидкістю осідання понад 0,4 мм/с для проточних водойм і понад 0,2 мм/с для водосховищ, скидати забороняється.

Запахи, присмаки. Вода не повинна мати запахів і присмаків інтенсивністю понад 3 бали для морів і 2 бали для водойм першої категорії, якщо ці показники розпізнаються безпосередньо або після хлорування води. Для водойм другої категорії ці показники не повинні розпізнаватися безпосередньо. Вода не повинна надавати сторонніх запахів і присмаків рибі.

Кольоровість не повинна виявлятися в стовпчику води, яку скидають, заввишки 20 см для водойм першої категорії і 10 см – для водойм другої категорії та морів.

Водневий показник (значення рН) після змішування води водойми зі стічними водами повинен бути в межах 6,5< рН< 8,5.

Спливаючі речовини. Стічні води не повинні містити мінеральних масел та інших спливаючих речовин у таких кількостях, які здатні утворювати на поверхні водойми плівку, плями і нагромадження.

Мінеральний склад. Вміст неорганічних речовин для водойм першої категорії не повинен перевищувати за сухим залишком 1000 мг/л, у тім числі хлоридів – 350 мг/л і сульфатів – 500 мг/л; для водойм другої категорії мінеральний склад нормується за показником «Присмаки».

Збудники захворювань не повинні міститись у воді. Стічні води зі збудниками захворювань треба знезаражувати після попереднього очищення. Методи знезараження біологічно очищених стічних вод повинні забезпечувати колі-індекс не більше 1000 при вмісті залишкового хлору не менш як 1,5 мг/л.

Температура води у водоймі внаслідок скидання в неї стічних вод не повинна підвищуватися влітку більше ніж на 3 ⁰С порівняно із середньомісячною температурою найтеплішого місяця року за останні 10 років.

Отруйні речовини неповинні міститися в стічних водах у концентраціях, які можуть чинити прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров’я населення.

В Україні прийнята система нормування шкідливих забруднювачів у стічних водах на підставі гранично допустимих концентрацій. Практично у складі промислових стічних вод у водойми можуть потрапляти десятки видів різних забруднювачів, що призводить до комплексної їх дії на якість води у водоймі. Точно оцінити комплексну дію таких речовин неможливо, тому застосовують метод оцінки сумарного ефекту впливу на санітарний стан водойми кількох шкідливих речовин за формулою (2.1):

 

С₁/С₁, ГДК + С₂/С₂, ГДК + … + С_і/С_і, ГДК = 1, (2.1)

 

де С₁, С₂, С_і – концентрації шкідливих речовин у воді водойми;

 

С₁, ГДК, С₂, ГДК, С_і, ГДК – їх гранично допустимі концентрації.

 

Якщо ця умова при скиданні стічних вод не дотримується, то санітарний стан водойми не відповідає нормативним вимогам, і слід вживати заходів щодо підвищення ефективності очищення промислових стічних вод [24].