ПЕРЕДМОВА. Змінювалось і відношення до паковання — найдревнішого винаходу, що з’явилось задовго до того, коли люди навчились одягатись

Людське суспільство в процесі свого існування та господарської діяльності суттєво змінило природне оточення та життя значної кількості людей: вдосконалювались засоби праці, створювались нові, прогресивні, потужні машини, обладнання та механізми, технології і процеси, направлені на видобування сировини, корисних копалин, отримання матеріалів і виробів, які задовольняли постійно зростаючі його вимоги, смаки та попит.

Змінювалось і відношення до паковання — найдревнішого винаходу, що з’явилось задовго до того, коли люди навчились одягатись, добувати вогонь, винайшли колесо, гончарний круг, виготовляти папір,— відкриття, що стали значним кроком розвитку пакувальної галузі, змінюючи умови свого існування та життєдіяльності, все більше і більше втручаючись в оточуюче природне середовище.

Втручання людини в природні процеси, не завжди раціональними та доцільно обргрунтованими методами і темпами видобуваючи багатства надр Землі і водного Океану, забруднюючи навколишнє середовище шкідливими викидами та відходами, в тому числі відходами пакувальної індустрії, яка останнім часом інтенсивно розвивається, вносить значний вклад до екології природного оточення. За відсутності бажання збирати та повторно переробляти, ці використані тара та паковання з засобів для зберігання та переміщення запакованої продукції до споживача можуть стати сміттям, тягарем, перешкодою, заставляючи думати, як швидше та без небажаних наслідків від них позбавитись. Разом з тим, відходи пакувальної галузі можуть бути цінною сировиною і використані в різних галузях економіки.

Така діяльність людства в різних галузях і сферах створила глобальні екологічні проблеми, від вирішення яких залежить здоров’я людей та подальше їхнє існування. А це свідчить, що не можна окремо будувати економіку та суспільство, розвивати бізнес — інтереси потужних виробництв, не думаючи про екологію навколишнього природного середовища, що є складовою частиною економіки, забуваючи або знехтуючи правами, вимогами та здоров’ям людей, тобто нас з Вами — споживачів виготовленої ними продукції.

Проблеми пакувальних відходів в розвинених країнах Європи вже багато років стали важливою національною проблемою, що вирішується на всіх рівнях: від владних структур до пересічних громадян, вони перестали бути сміттям і переведені в розряд цінної сировини, придатної до вторинного перероблення та виготовлення з неї високоякісних матеріалів і виробів широкого асортименту з необхідним комплексом функціональних, експлуатаційних і споживчих властивостей.

Система поводження з відходами з’явилась в 90-их роках минулого століття в Німеччині (Дуальна система), характерною ознакою якої є те, що для створення і впровадження її в багатьох країнах поряд з екологами, споживачами пакувальної продукції, крупними торговими організаціями активну участь беруть фахівці пакувальної галузі, оскільки її відходи складають значну частину твердих побутових відходів (ТПВ) у великих містах — мегаполісах.

З утворенням системи, яка об’єднує промислові підприємства, що виготовляють будь-які види продукції, відповідає за створення програм і проектів з перероблення відходів і їхнього фінансування за рахунок внесків від виробників продукції Німеччини шляхом продажу ліцензії на використання товарного знаку «Зелена точка», який розміщується на пакованні продукції; організацією і гарантією відповідних можливостей з боку держави, вперше частина домашніх ТПВ, в тому числі і відходів паковання була задіяна у процес збирання, утилізування і перероблення на вторинну сировину. «Зелена точка» як торговельна марка застосовується в багатьох країнах Західної Європи, де Дуальна система адаптована до конкретних місцевих умов збирання та перероблення пакувальних відходів з урахуванням національних і економічних особливостей та інтересів промисловості.

У виданні автор акцентує увагу на сучасному етапі життєдіяльності людства, коли вимоги до захисту навколишнього середовища стають все більш жорстокими і необхідними і який стає поворотним для багатьох компаній, організацій, що встановили нові стандарти екологічності і безпечності продукції, витрачаючи значні суми для переходу на «Зелені» технології. Це свідчить, що виробництво продукції харчування, промислових товарів і виробів пакувальних матеріалів і паковання має бути вільним від застосування ртуті, миш’яку, важких металів, токсичного полівінілхлориду, замінивши їх екологічно чистими матеріалами, придатними до 100 відсоткового перероблення під час утилізування. Крім цього паковання, в якому продукція постачається споживачеві, повинно виготовлятись з максимальним використанням вторинної сировини: «Зелені» технології наближають продукцію до споживачів.

Все частіше і гостро ставиться проблема щодо більш широкого використання репродуктивної сировини, оскільки паковання з відтвореної біологічно розщеплюваної сировини, інтерес до якої зростає з підвищенням екологічної свідомості населення, дає змогу завершити кругообіг матеріалів з великою вигодою для навколишнього природного середовища.

Значне місце у виданні відводиться заходам, які впроваджують розвинені країни світу та Європи, що направлені на захист навколишнього середовища, безпеки праці та здоров’я споживачів, і є фундаментальним довгостроковим напрямком глобального розвитку та вирішення цієї проблеми. Вони включають: ековиробництво, екомаркування, екодизайн, створення тари і паковання багаторазового використання, заборона або обмежене використання полімерних матеріалів, проведення сертифікації матеріалів і продукції щодо їхнього впливу на екологію та здоров’я споживачів, наявності або відсутності в них генно-модифікованих організмів або інших шкідливих для організму людини добавок (консервантів, стабілізаторів тощо), а також розвитку новітніх технологій виробництва матеріалів і паковання, наприклад нанотехнології, біоматеріали, впровадження яких вимагає вирішення низки важливих наукоємних і технічних завдань і повинно мати контрольоване застосування, оскільки існує цілий ряд причин, які не залишають місце оптимізму за більш критичного розгляду проблеми, як здається на перший погляд. Головною здоровою альтернативою засиллю «пластикових» овочів і фруктів, супів з пакетів і іншої «сміттєвої їжи» є органічні продукти, товари та вироби, що отримані без застосування хімії, ароматизаторів, консервантів, ГМО, тобто натуральні, природні. Автор аналізує також стан і ситуацію щодо поводження з відходами в Україні і зазначає, що на період отримання незалежності наша країна виявилась непідготовленою до організації робіт з ТПВ, в тому числі з відходами паковання. Лише з середини 90-их років ХХ століття в Україні стала розвиватись інтенсивними кроками пакувальна індустрія, а саме: науковці розробляли сучасні пакувальні матеріали з необхідними властивостями, обладнання, технології і процеси виготовлення з них паковання, а обсяги відходів паковання, особливо у великих містах, стали і зараз продовжують зростати завдяки зростанню темпів виробництва пакувальної індустрії і значному ввезенню запакованих продуктів, товарів і виробів з інших країн.

На сьогоднішній період в Україні за різними даними накопичено від 20 до 30 млрд. тонн відходів, що складає в середньому 50 тис. тонн на 1км² території країни, серед яких 60 млн. тонн припадає на відходи паковання. ТПВ в Україні розміщуються на 5 тис. сміттєзвалищ і полігонів і підлягають спалюванню на двох існуючих сміттєспалювальних заводах, створюючи напружений екологічний стан.

Реальна ситуація з відходами в Україні, зазначає автор, вимагає негайного створення системи утилізування відходів, куди селективно відносяться і відпрацьовані тара і паковання, та зниження забруднення екології природного оточення, що потребує в свою чергу вирішення великої низки задач, а саме: кількість та сфери утворення відходів і їхній композиційний склад. Хто має відповідати за їхнє утворення, хто яким чином і чому має брати участь в їхньому роздільному збиранні, сортуванні, переробленні та повторному використанні як сировини для виробництва нових матеріалів і виробів, тобто розробленню та впровадженню системи, яка сприяла б для нашої країни інтеграції до Європейського Союзу.

Успішно вирішувати проблему роздільного збирання і перероблення відходів паковання, які являють одну з багатьох екологічних проблем і потребують особливої уваги та складають до 70-80% від всіх ТПВ, можливо лише шляхом залучення виробників і споживачів таро — пакувальної продукції, створенням високоефективних програм і систем для всіх шарів української нації, застосовуючи накопичений та позитивний досвід інших країн. Необхідно довести і переконати всіх громадян, що відходи паковання — це не «сміття», не непотріб, це не забруднювач довкілля, а, за уважного до себе відношення, дає можливість повернути у повторне використання як вторинну сировину до 50-60% відпрацьованих тари та паковання.

Значна частка запропонованого читачам видання підготовлена на основі результатів дослідження матеріалів різних науково-технічних та інформаційних джерел, що стосуються використання відходів пакувальної галузі на основі паперу і картону та композиційних і комбінованих матеріалів на їхній основі. Автор є фахівцем паперового виробництва і значний період його творчої діяльності зв’язаний з розробленням та впровадженням широкого асортименту типів, видів і марок паперу та картону, в тому числі пакувальних для харчової промисловості, з технологіями та процесами перероблення їхніх відходів, з отриманням з них високоякісної продукції. Не слід забувати, що кожна тонна використаної макулатури зберігає 17 дерев.

Проблеми, що розглядаються у виданні, підходи до їхнього вирішення, передовий досвід країн Європейського Союзу сприятимуть розробленню систем і шляхів, щодо поводження з відходами, в тому числі з відходами паковання, впровадженню нових екологічно безпечних матеріалів і паковань, технологій і процесів перероблення їхніх відходів на вторинну сировину, знижуючи негативний вплив на оточуюче довкілля забрудненими повітрям, питною водою, ґрунтом, рослинним і тваринним світом.

Ця книга є першим в Україні навчальним посібником українською мовою для вишів зі спеціальностей — «Хімічна технологія переробки деревини та рослинної сировини», «Технологія поліграфічного виробництва», «Технологія розробки, виготовлення та оформлення паковань» та інших, яка присвячена дослідженню систем поводження з відходами та викидами, аналіз шляхів зниження їхнього негативного впливу на навколишнє природне середовище, здоров’я та безпеку життєдіяльності людей.

Книга написана для тих, хто зацікавлений сучасними проблемами ефективного повторного використання відходів, шляхами зниження екологічного навантаження на природне середовище. Значне місце в ній відведено також поясненням та визначенням, що мають бути зрозумілими навіть працівникам і спеціалістам, які не зв’язані безпосередньо з проблемою поводження з відходами, сприяти підвищенню їхнього науково-технічного та професійного рівня, зростанню культури, свідомості, бережливого відношення до природного оточуючого середовища, сприяти збереженню його чистоти, здоров’я та безпеки життя людей.

Автор намагався висвітлити питання щодо сучасного стану утворення, роздільного збирання, перероблення на вторинну сировину та утилізування відходів пакувальної галузі, звернувши увагу на деякі спірні, що потребують проведення додаткових досліджень і робіт, проблем.

Автор заздалегідь вдячний читачам, які вважають за можливе висловити побажання, пропозиції і критичні зауваження на перше видання цієї книги за адресою: 03115 м. Київ, вул. Львівська, 23, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».