Новітні технології і матеріали для сучасної пакувальної індустрії

Проблеми щодо забезпечення серійного виробництва конкурентоспроможної продукції можуть бути вирішені встановленням та розвитком постійного діалогу з постачальниками сировини, навчанням персоналу, впровадженням новітніх технологій, сучасного обладнання і автоматизованих ліній. Виготовляти будь-яку продукцію, використовуючи морально і фізично застаріле обладнання минулого століття, з засиллям праці та відсутністю необхідних санітарно-гігієнічних умов, не може бути перспективним.

Таким чином важливими факторами забезпечення високоякісної продукції для виробника також є: ніколи не забувати і не втрачати контакт із споживачем, який з кожним днем стає все більш вимогливим (і це нормально), знати, що він шукає, чого очікує від продукту, працювати систематично над удосконаленням його якості і технології виготовлення, поставляти ідентичний продукт стабільної якості, бути готовим до того, що вимоги споживачів будуть зростати.

Межі удосконалення якості продукції харчування і паковання для неї дійсно не легко визначити, особливо коли і продукт і паковання дуже подобаються. І тоді ловите себе на думці, що вони стають все кращими і кращими. Куди вже краще? - можна подумати. І все ж таки - меж для удосконалення немає, пакувальні матеріали і паковання з'являються більш досконалими, менших розмірів і маси, привабливими і зручними, особливо, коли вміст паковання залишається найвищої якості.

Піклування за споживача, бажання врахувати його смаки, вимоги і навіть трохи раніше перевершити його очікувані смаки і захоплення є головними напрямками маркетингової стратегії щодо створення нових високоякісних і багатофункціональних матеріалів і паковань, їхніх сучасних форм і дизайну.

Новий дизайн паковання, оригінальність форми, зручність і надійність у використанні не тільки притягуватимуть нових споживачів, але і підкреслюватимуть його високий іміджевий статус, який, без сумніву, може бути сформованим завдяки стабільно високій якості продукту.

Впровадження нового паковання для продукції високої і стабільної якості на підвищення вартості (ціни) позначиться незначною мірою, що є можливим для сприйняття в наш непростий час, з полегшенням.

Крім високого рівня бар'єрних і захисних властивостей та технологічності перероблення під час фасування і упакування продукції на швидкісному устаткуванні, пакувальний матеріал, наприклад, папір повинен задовольняти вимогам поліграфії під час нанесення на один з його боків багатокольорової етикетки.

Етикетка має свій "язик", від того, наскільки вірно ми його зрозуміємо, залежить правильний вибір того або іншого продукту харчування. Секрети "язика етикетки" відкривають покупцеві харчову і енергетичну цінність продукту, вміст в продукції вітамінів або мінералів, їхні корисні властивості і добову потребу, технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція.

Перспективним напрямком є використання таких «активних» паковань як їстівні покриття на основі природних полімерів, які володіють високою сорбіційною здатністю, що зумовлює їхній позитивний фізіологічний вплив.

За попадання в організм ці речовини адсорбують і виводять іони металів, радіонуклідів і інші шкідливі метали та сполуки, виконуючи таким чином функцію детоксикантів. Завдяки введенню спеціальних добавок

(ароматизаторів, барвників) в полімерну оболонку можна регулювати смако-ароматичними властивостями м’ясного продукту в їстівній плівці, змінюючи тим самим сенсорне сприйняття продукту споживання, що особливо важливо під час вживання продуктів лікувальної профілактичної дії, наприклад, їжи з пониженим вмістом жиру, цукру, з додаванням рослинного білка.

Вчений одного з провідних державних науково-дослідних центрів США відкрив метод вилучення матеріалу для створення їстівного харчового паковання молочного протеїну – казеїну, який конвертується у водонепроникне покриття.

Це покриття може кардинально змінити традиційні способи упакування, які використовуються за роботи з певними продуктами – молоком, сиром йогуртом тощо. Попередні спроби створити подібне плівкове покриття були невдалі, оскільки казеїнові похідні не витримували контакту з водою.

В 2012 році один з ресторанів Бразилії швидкого харчування став виробляти гамбургери в їстівному пакованні: споживачам навіть не потрібно розгортати його – гамбургер можна з’їсти разом з папером. На думку автора, винахід зможе замінити паковання з пластику, значною мірою зменшивши кількість відходів.

Біоінженери з Гарварду створили компанію WikiCells, що працює над вирішенням проблеми з виробництва істівних паковань для фруктових соків, кави, морозива та інших продуктів. Таке паковання, являє собою тонку плівку, що повністю складається з часток натурального походження, зв’язаних поживними іонами, і покрита захисним зовнішнім шаром, який або їстівний, або біологічно розкладний.

Ці мембрани не тільки допомагають зберігати навколишнє середовище, але також володіють і приємним смаком. Інші інновації в сфері пакувальних матеріалів обіцяють підвищити терміни зберігання продуктів, що швидко псуються, втрачаючи свої споживні властивості.

Компанія Pepccuticabs, що розташована в Лестері (Великобританія), проводить дослідження з розроблення спеціальної антимікробної плівки, яка спроможна значною мірою запобігати псуванню свіжого м’яса та знизити кількість відходів.

Не зважаючи на очевидні переваги «активне» паковання все ще не знайшло широкого застосування, оскільки попит на нього поки що прихований. Потенційні споживачі такої продукції або мало знають про вітчизняні технології, або ще не усвідомили, яку вигоду можуть принести інвестиції в цей напрямок. Однак цілком імовірно, що технології активного паковання стануть новим етапом в розвитку пакувальної галузі майбутнього.

Робота щодо створення і впровадження національних цільових позицій для зниження вартості пакувального матеріалу і повторного застосування паковання є ще слабкою для матеріальної і енергетичної реалізації. Однак, в новий період пакувальна галузь вступає, маючи вже нові орієнтири і бажання рухатися вперед. На сьогоднішній день виробництво тари і паковання стає рентабельним бізнесом, що швидкими темпами розвивається в Україні. Вже сьогодні видно, як підвищуються вимоги до якості продукції.

Можливості для підвищення якості сучасних пакувальних матеріалів, паковання та допоміжних засобів підтверджуються результатами досліджень і знаннями нанонаук. Уже після дослідження поверхні паперу, покритої наночастками двоокису титану ТіО₂, стало ясно, що ці наночастки забезпечують пакованню ряд нових властивостей, а саме: знищення бактерій, вірусів і грибків, а також і руйнування отрут і запахів упакованої продукції. За допомогою наночасток можна цілеспрямовано впливати на властивості пакувальних матеріалів.

Освоєння нових функцій паковання тісно пов'язане з підвищенням його якості. Під час впровадження наночасток в паковання для знищення мікроорганізмів в упакованій продукції забезпечувалась та ж функція, що і за покриття паковання консервантами. Такі додаткові функції полягають у зниженні вмісту кисню всередині паковання, відносної вологості або встановленні необхідного вмісту двоокису вуглецю і етилену в пакованні. До розробок, які призвели до відкриття нових функцій паковання, відносяться також індикатори герметичності паковання і свіжості упакованого продукту.

Сьогодні в багатьох економічно розвинених державах матеріалізуються науково-технічні програми, що націлені на впровадження передових енерго- і ресурсоощадних технологій промислового і сільськогосподарського виробництв. В цих країнах поставлена ще одна стратегічна проблема - націлити зусилля науки і виробництва на розроблення та впровадження таких наднових технологій, які будуть працювати в мікроскопічних шарах будови матерії - на рівні атомів і навіть елементарних часток. Вчені стверджують, що так звані нанотехнології спроможні здійснити справжню революцію в сільському господарстві і промисловості, оскільки дають змогу не тільки вирішити фактично всі існуючі на сьогоднішній день матеріальні проблеми людства, але і фантастично розширити його технічні можливості.

Останнім часом такі поняття, як нанотехнології, наноматеріали все більше і більше стали з'являтися в публікаціях та телепрограмах, присвячених науково-технічному прогресу. Впевненість є в тому, що ці поняття не залишать осторонь новітні і сучасні нанотехнології в розвитку сучасної пакувальної індустрії.

Що ж таке є нанотехнології? Нанотехнології – вид виробництва, що оперує величинами порядку нанометра. Нанометр – це одна мільярдна частина метра, розмір нанометра можна порівняти з атомом. У нанотехнології, відповідно, працюють вже не з речовинами, а з її складовими частками – атомами і молекулами. Іншими словами, нанотехнології – це керування та прогнозування властивостей або усунення недоліків.

Наноматеріали –– це не самостійна область знань і не нове відкрите явище. Скоріше за все - це новий виток розвитку цілого ряду наук. В кінці минулого ХХ-сторіччя, завдяки своєму інтенсивному розвитку, такі науки, як фізика, хімія, біологія, матеріалознавство перейшли на нанорівень - тобто в цій сфері стали проводитись дослідження на частках розміром 10^{-9 м.}

Вперше про нанотехнології сказав нобелівський лауреат Ричард Фейман, який майже 50 років тому передбачив, що людина зможе конструювати матеріальний світ, маніпулюючи атомами та молекулами,як видами та властивостями паперу і картону в залежності від призначення, наприклад, в пакувально-поліграфічному виробництві.

Саме ці поняття «нанотехніка та нанотехнологія» були введенні в 1974 році японцем Танігуті для опису процесу побудови нових об’єктів і матеріалів за допомогою маніпулювання окремими атомами. По суті це стало початком третьої науково-технічної революції. При цьому вчені вперше отримали можливість за своїм бажанням створювати нову матерію, що базується на штучній регуляції.

Перші засоби для нанотехніки були винайдені і отримані в швейцарських лабораторіях - в 1982 році був створений растровий тунельний мікроскоп (його творці отримали Нобелівську премію), а в 1986 р. був створений атомний силовий мікроскоп. У 80-х роках XX сторіччя були розроблені комп'ютерні програми, які дали змогу точно керувати маніпулятором скануючих зондових мікроскопів. Таким чином, вчені та інженери отримали в своїй діяльності інструментарій, що дав можливість не тільки спостерігати об'єкти таких малих розмірів, але і перетворився в інженера, який вже може вирішувати практичні завдання:

- конструювати наночастки;

- створювати з отриманих наночасток матеріал;

- досліджувати та вдосконалювати властивості наноматеріалу.

Характерна риса наночасток - великі відношення площі поверхні до об'єму і, як правило, велика поверхнева енергія. Самі наночастки і створені з них наноматеріали виявляють нехарактерні для "традиційних" матеріалів властивості, хоча атоми і молекули в них одні і ті ж.

Так, наприклад, використовуючи наноматеріали, в структуру, конструкцію і композицію яких можна ввести молекули так званих фотохромних сполук, отримано паковання, оптична щільність якого буде зростати або знижуватись в залежності від інтенсивності світлового потоку.

Таке паковання необхідне для упаковування продуктів, які потребують захисту від сонячного випромінювання, причому, чим вище інтенсивність цього випромінювання, тим більш високим захистом повинне володіти паковання.

Ще один із напрямків використання нанотехнології в пакованні - це застосування тонкоплівкових датчиків, що інформують (споживача чи виробника) про стан упакованої м’ясомолочної продукції, овочів, фруктів, інших продуктів.

Це може бути дуже тонка (декілька мікрон) полімерна плівка з рисунком, який змінює свою форму або колір в залежності від хімічного або біологічного складу продукту в процесі його зберігання, або від наявності специфічних ферментів у біологічному зразку. Датчики, побудовані на основі таких голограм, можуть суттєво спростити діагностику стану продукту або перевірку їжі на безпеку для людського організму. Полімери, розроблені вченими в рамках цієї технології, "програмуються" на відгук, на чітко визначені речовини або сполуки.

Дуже велике значення і увагу приділяють нанотехнологіям в США, Європейському Союзі, в країнах Азії, в Росії, Японії.

За ініціативою комісії Європейського Союзу група інвесторів фінансує науково-дослідну програму Sustain Pack щодо використання нанотехнології для виробництва паковання з волокнистих матеріалів. До складу спонсорів увійшли відомі компанії Stora Enso, Smurtif Kappa Grup, Ahlstrom, Pira International і інші фірми. Бюджет програми –– 36 млн. євро, з них 19 млн. євро повинні поступити від фонду комісії Європейського Союзу з наукових досліджень.

За рахунок змінювання структури і армування на мікроскопічному рівні очікується підвищити міцність, довговічність паковання з паперу і картону, покращити якість крейдованого покриття, друкарські та бар’єрні властивості. Планують створити з волокнистих матеріалів тонку, що біологічно розкладається, плівку, яка зможе замінити полімерні пакувальні плівки.

В першій частині програми Sustain Pack повинні бути встановлені вимоги ринку і споживачів. Головна частина роботи доручена науково-дослідному інституту STFI Packfors (Стокгольм, Швеція),а вивчення способів електронного друку виконує інститут VTT (Гельсінкі, Фінляндія).

Після завершення наукових досліджень партнери Sustain Pack складуть програму промислового впровадження і реалізації нанотехнології.

Як свідчить інформація різних засобів масової інформації, світові інвестиції в нанотехнології зростають. За останні роки створено більше 20000 нанокомпаній. Наноматеріали, наноінструменти, наноелектроніка і нанобіотехнології починають приносити комерційну віддачу. Країни-лідери у світі давно оцінили інноваційний потенціал нанотехнологій і створили національну нанотехнологічну корпорацію, що фінансується державою.

В Росії вже розпочато виробництво експериментальної тканини для нанобронежилетів товщиною 1-2 міліметри, які не зможе пробити ні одна куля. Принцип дії такої супертканини в тому, що під час удару по поверхні наноброні, ця частина і дільниця навколо неї миттєво твердіють, короткочасно набуваючи міцності алмазу. Така тканина може слугувати надійним матеріалом для створення спеціальних видів тари і паковання з високим ступенем герметичності і стійкості до різних впливів під час використання, зберігання та транспортування упакованої в них продукції.

В Університеті Каліфорнії розробили методику масового створення мікро- і наночастинок з точним дотриманням (збереженням) їхніх форм і розмірів. Демонструючи можливості цієї методики, науковці сформували декілька мільярдів часток у вигляді букв латинського алфавіту.

В Ізраїльському технологічному інституті розробили технологію, що дає змогу вмістити весь текст "Ветхого Заповіту" на площі 0,5 мм² - менше, ніж вушко голки.

Науковий центр Компанії Eka Chemical створив спільно з лабораторією університету Лунд (Швеція) на базі нанотехнології добавку Compozil Select з частинками діаметром 3-5 нм, введення якої в паперову масу дає змогу підвищити ступінь утримання в паперовому полотні дрібних волокон, часток наповнювача та покращити якість формування паперу.

Лабораторія групи 8СА (Швеція) застосувала нанотехнологію для отримання спеціальних покриттів пакувального паперу, придаючи йому той або інший комплекс бар'єрних і специфічних властивостей.

Таким чином, мабуть, нанотехнології перетворять сучасне виробництво та багато технологічних процесів і, без сумніву, внесуть свій революційний внесок в процес розвитку цивілізації, на радикальне перетворення як сучасного виробництва і пов'язаних з ним технологій, так і життя людей в цілому.

На думку фахівців, нанотехнології викличуть таку ж революцію в маніпулюванні матерією, яку викликали комп'ютери в маніпулюванні інформацією.

Згідно з прогнозами, вже в найближчі роки повинна різко зрости віддача від сьогоднішніх розробок, буде продовжуватись перерозподіл ринку використання нанотехнологій, який, на думку експертів, закінчиться до 2015 р. Прогноз щодо розділення ринку між промисловими напрямками і країнами наведено в табл. 1.

Таблиця. 1. Прогноз розвитку ринку використання нанотехнологій за напрямками виробництва матеріалів, товарів і виробів і країнами на період до 2015 р.

Промислові напрямки, країни:	Частина ринку, %
Нові матеріали	30-35
Напівпровідники	18-25
Пристрої зберігання даних	15-20
Біотехнології	9-14
Полімери	8-12
Країни: США	40-48
Японія	25-30
Євросоюз	15-20
Азія	5-30

 

Американські вчені розробили перший матеріал, який здатний відхиляти видиме світло, що є новиною щодо чергового прориву в нанотехнологіях.

Сутність відкриття формулюється однією фразою - вчені створили речовину, яка може відхиляти світло. Зазвичай ми бачимо будь-які предмети, оскільки вони якимось чином взаємодіють зі світлом - поглинають, відбивають або переломлюють його. Створений американськими вченими з застосуванням нанотехнологій метаматеріал не взаємодіє зі світлом ні одним з зазначених способів. Він відхиляє світлові промені, в результаті вони відбиваються від предметів, що розмішені за об'єктом, покритим наноматеріалом. Дивлячись на об'єкт, людина побачить лише те, шо знаходиться за ним.

Пояснюючи принципи дії наноматеріалу, вчені часто застосовують просте порівняння: світлові промені будуть огинати об'єкт подібно тому, як вода в річці огинає каміння на її дні.

Створений метаматеріал має негативний коефіцієнт переломлення видимого світла, а тому об'єкт, вкритий ним, не відбиває світло і є невидимим для людини збудь-якого боку, під будь-яким кутом зору.

З розвитком нанотехнологій уявлення про те, що є реальним у сучасній фізиці, суттєво змінились. Починаючи з 2003 року групи вчених з різних країн незалежно один від одного потроху перемістили невидимість з області абсолютної фантастики в статус відкриття, до якого залишилось зовсім небагато часу.

Не секрет, що нові матеріали зацікавлять більш за все військових з метою створення невидимості об'єктів для радарів та інших засобів елементарної розвідки.

Останнім часом інформаційний світ переповнений результатами досліджень наноматеріалів та нанотехнологій. Іноді важко збагнути, чого більше у тому зачарованому слові «нано» - реальних переваг чи законспірованих вдалих маркетингових кроків. Обережно ставлячись до такої «моди», слід відмітити деякі позитивні результати у використанні нанотехнологій для створення, перш за все, «розумного» паковання, яке здатне не тільки зберігати якісні властивості харчових продуктів та подовжувати термін їхнього зберігання, але й попереджати споживача про псування продукції, невідповідні до заданих умови зберігання або закінчення терміну придатності до споживання.

Нанотехнології і не тільки дали змогу фізикам за останні десятиліття спричинити справжню революцію. Деякі з відкритих речовин можуть справедливо бути названі матеріалами майбутнього, вони мають докорінно змінити промисловість, витіснивши або і назавжди схоронивши традиційні залізо, алюміній і пластик.

Наприклад, блок речовини під назвою аерогель товщиною в декілька міліметрів і масою всього 2г може витримувати вагу 2,5-кілограмової цеглини. Це не фантастика, а результат досліджень, які розпочалися ще в 1930 році, коли американський хімік Стівен Кіслер вперше спробував замінити в гелі рідину на метанол. Після цього вчений розігрів отриману суміш до 240°С, метанол вийшов з геля, але об'єм геля залишився попереднім.

За цією технологією, яка витримала деякі модифікації, отримують гелі і сьогодні. Отримана речовина являє собою пористий матеріал, в якому порожнини займають понад 90% об'єму, інколи до 99%. Структура цього матеріалу нагадує собою сітку з наночасток розміром не більше 5нм. Отримують аерогелі з діоксиду кремнію, оксиду хрому і олова. Матеріал може витримувати навантаження в 2 тис разів більше власної маси, в півтора рази поступаючись за щільністю повітрю. Широке застосування отримала ще одна розробка - металічна піна - структура з металу, що містить велику кількість пор, заповнених газом: від 70% до 95% об'єму матеріалу займають пустоти. За міцністю металічна піна в декілька разів перевищує традиційні метали, при цьому деякі її види є настільки легкими, що плавають на поверхні води.

Аналогічного за співвідношенням міцності і маси матеріалу наука не знає. В тих галузях економіки, де мінімізація маси має важливе значення, наприклад, в космічних технологіях, металічна піна буде поза конкуренцією.

Одним з фантастичних останніх винаходів є вуглецеві нанотрубки - структури циліндричної форми із згорнутих площин графема. Ковалентні зв'язки між атомами вуглецю забезпечують нанотрубкам дивовижну міцність на розтягування - до 63 Гігапаскалів, що в десятки тисяч разів перевищує міцність кращих марок сталі. Однак, як свідчить аналіз ситуації щодо розроблення і впровадження наднових технологій, думка про безхмарне їхнє майбутнє є безперечною далеко не всім.

Так, вчені в різних країнах світу притримуються точки зору щодо небезпеки, яка може надходити від неконтрольованого використання надтехнологій, які будуть активно розвиватись протягом найближчих 20 років. Кожна з таких технологій, крім безсумнівного блага, кардинального змінювання та покращення якості життя, несе в собі потенційну загрозу для людства.

Так, біотехнології обіцяють в перспективі перемогу над хворобами та фізичною смертю. Член Лондонського королівського товариства і Національної академії наук США Фримен Дайсон вважає, що біотехнології незабаром стануть доступними навіть дітям, які будуть грати з генами і клітинами, як сьогодні з конструкторами та простими іграшками, створюючи у власних кімнатах живих динозаврів і невиданих звірів! Футурологи передбачають, що так недалеко до створення вірусів і бактерій, що з неймовірною здатністю будуть заряджати біологічні системи. І винайдуть їх десь в домашніх лабораторіях, звідки зараза розповсюджуватиметься по Землі. Швидкість, з якою розвиваються медицина і біологія, здатна перетворити це прогнозування в життя протягом найближчих 10-15 років.

Не меншу проблему може створити і прорив людства в сфері нанотехнологій –– мова йде про створення нанорозмірних механізмів, так званих нанороботів. Один такий механізм, розміщений у відповідне середовище, зможе незчисленну кількість років відтворювати себе подібно до того, як розмножується жива клітина. Це без сумніву, буде великим досягненням науки: можливим створити щось подібне повністю керованій матерії, придатної до розмножування, переформатувати звичайну матерію. Стане можливим з незначною вартістю виготовляти будь-яку продукцію, використовуючи для цього як компоненти особливим чином запрограмовані нанороботи. Однак, вже сьогодні не виключається їхнє застосування в цих цілях. Упровадившись в організм людини, такий «нановоїн» буде непомітно робити репліку(повторення, авторепродукцію, автосинтез), а потім всією масою атакувати, блокуючи, припустімо, переміщення кисню в кровоносних судинах. Ніхто не зможе гарантовано стверджувати, що процес реплікації наномеханізмів не вийде з-під контролю: створена нанороботами матерія подібно слизу покриє всю поверхню планети, не залишивши на ній місця для живого. Цей сценарій футурологи називають «сірий слиз». Футурологія (від лат. futurum –– майбутнє і логія) в широкому розумінні –– загальна концепція майбутнього Землі і людства; у вузькому –– сфера наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів, синонім прогнозування. Як стало відомо з інформаційних джерел в кінці 2013 р. вченими Південної Кореї розроблено перший у світі наноробот, який зможе допомагати лікарям виявляти та лікувати рак. Результати цих досліджень пропонують нову парадигму перемоги над існуючими перешкодами у діагностуванні та лікуванні страшної хвороби за допомогою нанороботів, які здатні активно рухатись і доставляти протиопухолеві препарати до ракових клітин. Нова технологія, що отримала назву Bacteoriobot, вже запатентована в США, Японії і всіх країнах Євросоюзу.

Нанороботи або наноботи – роботи, розміри яких можна порівняти з молекулою (менше 10 нм), володіють функціями руху, оброблення та передавання інформації, виконання програми. Нанороботи, що здатні до створення своїх копій, тобто до самовідтворення, називаються репліка- торами. Інші визначення описують наноробота як машину, що може точно взаємодіяти з нанорозмірними об’єктами або маніпулювати об’єктами в наномасштабі.

На думку експертів, у найближчому майбутньому можливе масове впровадження наномікрочіпів до організму людини за допомогою спеціальних нанопрепаратів, наприклад вакцини від грипу

Сучасний розвиток науки зробив технічно можливим впровадити кожній новонародженій дитині мікрочіп, який буде функціонувати, як контролюючий пристрій в організмі людини протягом її життя. Сьогодні мікрочіпи діють за допомогою направлених на них низькочастотних радіохвиль.

Через супутник особа з мікрочіпом може бути виявлена в будь-якій точці земної кулі. За допомогою комп’ютера системи дистанційного контролю оператор зможе бачити, «слухати», аналізувати поведінку, наприклад, кожного військовослужбовця на полі бою, а також посилати електромагнітні сигнали в нервову систему, впливаючи таким чином на людину.

Не менше проблем несуть розробки в сфері ядерної енергетики. Так, наприклад, розвиток технології холодного ядерного синтезу допоможе створити щось подібне водневих бомб, при чому виготовляти їх буде можливим у будь-якому місці.

Із всієї футурологічної логіки витікає тільки один оптимістичний аргумент:люди, як вид, здатні пережити самі неймовірні природні і соціальні напасті –– вони підготовлені до них еволюційно. А ось інший висновок тривожний –– до технонаукових катастроф мати-природа нас не готувала.