Злежування зерна, борошна, крупи. Злежування зернових мас та продуктів їх переробки обумовлено здібністю їх в процесі самозігрівання ущільнюватись або зовсім втрачати сипкість.Злежування зернових мас та продуктів їх переробки обумовлено здібністю їх в процесі самозігрівання ущільнюватись або зовсім втрачати сипкість. Злежування виникає в результаті однієї з наступних причин: Тиск маси зерна верхніх шарів на нижчі шари насипу. Це фізична причина. Таке злежування має місце в силосах елеваторів. Злежування у цьому випадку спостерігається частіше при зберігання вологого зерна. При цьому в нижніх шарах може бути навіть запресовування, а в зерні змінюється форма. Але бувають випадки, коли злежуються зернові маси з вологістю 12-14%, якщо їх зберігати без переміщення (понад року) у високих залізобетонних силосах. Змерзання зернової маси під впливом високих температур, також носить суто фізичний характер. При заморожуванні сирої зернової маси в нерухомому стані вона перетворюється у тверді гриби. Самозігрівання. Особливо сильно злежується зернова маса при запущених формах самозігрівання. Ми вже знаємо, що при цьому втрачається сипкість, окремі зерна склеюються між собою і під вагою верхніх шарів сильно запресовуються. Бувають випадки, коли таку злежану зернову масу видобували з силосів за допомогою лому. Але тут потрібно знати. Що не завжди злежування це наслідок самозігрівання зернової маси. Де - коли злежування попереджає процес самозігрівання. Фізіологічні процеси в зерновій масі: - головним чином, в результаті дії мікроорганізмів, - накопичення шкідників, - інколи проростання зерна в окремих шарах зернової маси, За яких би причин не виникло злежування зернової маси, його необхідно обов’язково своєчасно усунути. Треба знати,що в початковий період злежування його можливо легко усунути шляхом простого переміщення. Але після цього необхідно усунути і причину виникнення, щоб процес злежування не виник знову. Борошно - значно менш довговічний продукт, ніж зерно. Термін зберігання борошна в звичайних умовах становить декілька місяців, а особливих умов зберігання - не перевищує двох років. Це обумовлене фізичними та біохімічними процесами, які відбуваються в борошні. З точки зору впливу цих процесів на технологічні та споживчі якості борошна їх можна поділити на дві групи: позитивні та негативні. Позитивні - це процеси, які покращують якість борошна, сприяють більшому виходу його. Сукупність позитивних процесів при зберіганні борошна називають дозрівання. Час, протягом якого проходять процеси зветься відлежкою. Хліб, випечений з дозрілого борошна, має більший об’єм, високу пористість, більш світлий колір. Це пояснюється тим, що під час відлежки підвищуються колоїдні властивості складових частин борошна (його білків та вуглеводів), підвищується водопоглинальна здатність, крім того, борошно під дією кисню біліє. Але треба пам’ятати, що час, протягом, якого підвищуються якості борошна, досить невеликий від 2 тижнів до 2-6 місяців в залежності від якості клейковини та температурного режиму зберігання борошна. Після цього наступає період швидкого погіршення хлібопекарних властивостей борошна, воно наче перезріває. Також необхідно знати, що відбувається з клейковиною. На початку зберігання в партіях борошна, яке має слабку клейковину, вона стає більш сильною, еластичною - борошно дозріває. Але коли борошно перезріло, то клейковина стає занадто упругою та сильною, йде зменшення технологічних властивостей всього борошна. Тут треба пам’ятати, що в борошні, яке спочатку мало сильну клейковину, навіть недовгий час зберігання може супроводжуватись погіршенням його технологічних властивостей, тобто швидко настає час перезрівання. Визрівання борошна відбувається значно скоріше, якщо воно зберігається при температурі 25-45°С.Тому партії борошна зі слабкою клейковиною в перший період зберігання при температурі 20-25°С в сухих приміщеннях. Ці партії повинні довше відлежуватись до подачі в систему хлібопечення. Борошно, яке зразу має добрі хлібопекарні властивості, відвантажують хлібопекарним підприємствам в першу чергу. Якщо виникає потреба в довгочасному зберіганні такого борошна, то його необхідно зберігати при низьких температурах. Борошно можна зберігати до двох років, якщо температура не перевищує 0°С. При цьому треба пам’ятати, що аерація значно скорочує термін дозрівання. При організації зберігання борошна треба знати і природу негативних процесів, які відбуваються в ньому. Після 3-4 місяців зберігання при температурі 20-25°С в борошні з¢являються гіркій смак та запах зіпсованої олії. Це явище має назву прогіркання і залежить від: Початкової якості борошна. Борошно, вироблене з доброякісного зерна, прогіркає лише через 6-8 місяців зберігання. Борошна з зерна, яке було під впливом самозігрівання, мало пророслі або морозобійні зерна, прогіркає через 4-5 місяців. Тому на довгочасне зберігання треба закладати партії борошна, яке вироблені з зерна нормальної якості. Доступ повітря. За звичайних умов зберігання і навіть при сильному ущільненні в мішках, повітря достатньо для того, щоб викликати окислення та прогіркання борошна. Цікаво, що в інертних середовищах та вакуумі борошно не прогіркає. Температура зберігання борошна. Найбільш швидко процес прогіркання іде при температурі 30-35°С зв’язку з підвищенням швидкості окислювальних реакцій та збільшенням ступеню гідролізу жирів. Тому в південних районах країни прогіркання настає швидше. Вологість борошна. На відміну від інших процесів, підвищена вологість не активізує, а гальмує окислення та прогіркання борошна. Найбільш інтенсивно прогіркає борошно з низькою вологістю. В більш вологому борошні цей процес дещо затримується в зв’язку з меншим доступом кисню, який необхідний для розщеплення жирів. Сонячне світло прискорює процес прогіркання борошна. Вихід борошна. Борошно високих сортів прогіркає значно швидше, ніж обдирного помелу, хоч в останньому жирів більше. Це пояснюється тим, що в обдирному борошні знаходяться рештки зародка, які містять в собі антиокисні речовини. Слід пам’ятати, як тільки виявлені показники прогіркання борошна його треба негайно використати за призначенням. Крім прогіркання в борошні можуть завестись кліщі та комахи. Таке борошно не може бути використане для виробництва хліба. Мікроорганізми в борошні є завжди. Потрапляють вони туди з зерна. Більше їх в борошні з свіжозібраного зерна. Таке зерно треба добре очищати перед помелом, найкраще - вимити, а потім висушити. Розвиток мікроорганізмів при зберіганні дуже залежить від вологості. Підвищення вологості до 16-17% призводить до активного розвитку мікроорганізмів, та поширення процесів пліснявіння, прокисання та самозігрівання. Пліснявіння звичайно має місце в борошні, яке прилягає до тканин мішку або стінки силосу. Цей процес дуже швидко розповсюджується по всій масі борошна. Початкова стадія пліснявіння характеризується появою легкого запаху затхлості, який легко вивітрюється з хліба під час випікання. Якщо цей процес розвивається далі, то в борошні зростає кількість водорозчинних сполук, різко підвищується кислотність, зростає пружність клейковини, борошно набуває темного кольору і втрачає свої технологічні та харчові властивості. Можуть навіть за сприятливих умов утворитись мікотоксини. Прокисання борошна характеризується появою в ньому специфічного кислого смаку та запаху, а також значним підвищенням титруємої кислотності. Це пов’язане з розвитком кислоутворюючих бактерій. Прокисання звичайно протікає в середині маси борошна. Самозігрівання борошна - складний процес, схожий на самозігрівання зерна. В результаті дії багатьох факторів, головним чином мікроорганізмів - температура борошна може досягати 50-60°С, при цьому якість борошна різко падає, воно набуває затхлості та кислого запаху, втрачає сипкість та хлібопекарні властивості. Під час зберігання борошна можуть мати місце його ущільнення та злежування. Ущільнення - це природний процес в масі борошна, коли з часом воно під впливом своєї ж ваги з рихлої маси перетворюється в більш ущільнену. При цьому не втрачається сипкість. Якщо має місце злежування, то різко падає сипкість борошна, воно випадає грудками. Під час особливо несприятливих умов збереження (підвищення вологості та довгочасному терміни зберігання) можуть утворюватись суцільні глиби борошна (моноліти). Що завдає великих проблем при розвантаженні та переробці борошна. Зрозуміло, що виникненню цих негативних процесів під час зберігання борошна треба запобігати. Багатьма способами встановлено, що покращення якості під час зберігання крупи не відбувається. Негативні процеси спостерігаються при цьому у всіх видах крупи: - розвиваються мікроорганізми і шкідники, - зменшується розварюваність крупи, особливо гороху та ячменю, - крупи прогіркають, особливо з вівса, проса та кукурудзи, які містять значну кількість жиру, - для всіх видів крупи характерно збільшення кислотного числа жиру. Кислотне число жиру дуже залежить від якості зерна, з якого одержанні крупи, методу вироблення, вологості температури, доступу повітря. Дуже знижується якість крупи, одержаних з дефектних зерен, в ній процес розпаду жиру та прогіркання йде швидше. Покращення якості досягають шляхом пропарювання, тобто гідротермічної обробки. Це стабілізує кислотна число жиру та затримує процес прогіркання в зв’язку з зниженням дії ферментів ліпази та ліпоксидази. Високий рівень вологості та температури завжди знижує стійкість крупи при зберіганні. Характерно, що при всіх однакових умовах зберігання крупи з рису, перлова та гречана зберігаються краще і довше. Рис зберігається до семи років, а перлова крупа - до п’яти. Пшоно, ядриця та манна крупа зберігають свої властивості до трьох років. Таким чином - низька температура (10-12°С), своєчасне охолодження, ізоляція від шкідників значно збільшують терміни зберігання крупи. Вимоги, які встановлені ГОСТами на зберігання крупи та борошна: - приміщення, де зберігаються крупи, повинно бути чистим, мати добру вентиляцію, - в ньому треба підтримувати температуру від -15 до 5°С, але ні в якому разі не вище 18°С, - відносна вологість становити 60-70%, - в приміщенні не повинно знаходитись гостро пахнучих продуктів, - перед закладанням на зберігання борошно та крупу перевіряють на зараженість шкідниками. Шкідники не допускаються! - краще зберігати борошно та крупу в мішках, по вісім мішків в ряд, - допускається зберігання і в ящиках, оббитих цинковим металом, - періодично в цілях профілактики ці продукти просушують або пересипають. Останнім часом практикується безтарне зберігання, тобто зберігання у різних місткостях, головне підтримувати температуру та вологість. Запитання для самоконтролю 1. Що таке самозігрівання? 2. Які умови сприяють виникненню процесу самозігрівання? 3. Які види самозігрівання Ви знаєте? 4. Назвіть стадії самозігрівання? 5. Міри боротьби з самозігріванням.
Література: [3] ст. 88 – 93, [5] ст. 237 – 261, [7] ст. 99 – 120.
ТЕМА 5. МІКРООРГАНІЗМИ ЗЕРНОВОЇ МАСИ 5.1. Походження мікроорганізмів зернової маси 5.2. Умови, які впливають на життєдіяльність мікроорганізмів 5.3. Зміна складу мікрофлори зернової маси під час зберігання 5.1. Походження мікроорганізмів зернової маси Відомо, що ріст, розвиток, а також формування плодів і насіння відбувається в умовах середовища, де дуже багато мікроорганізмів. Вони присутні всюди: в ґрунті, повітрі, на коренях, стеблах, суцвіттях, насінні. Під час збирання врожаю комбайном більшість мікроорганізмів з усіх частин рослини попадають на зерно. При дослідженні будь-якої зернової маси у 1 грамі її визначається від декілька десятків тисяч до сотень тисяч, а інколи і до мільйонів різних представників мікробіологічної о світу. Деякі мікроорганізми живляться продуктами життєдіяльності рослин, які виділяються ними на поверхні своїх тканин, інші - потрапляють у внутрішні частини рослини. Перші з них, які не завдають шкоди рослині і існують на поверхні їх органів називаються епіфітами. Другі, що викликають захворювання рослин - паразитами. Мікроорганізми, які розвиваються на зерні поділяють на три групи: 1. Сапрофіти - бактерії, дріжджі, плеснові гриби. 2. Фітопатологічні - викликають захворювання: бактеріози, мікози. 3. Патогенні - шкідливі для тварин та людей. Кількісний та видовий склад мікрофлори зернової маси значно підвищується, якщо не виконуються необхідні вимоги під час збирання врожаю, перевезення та зберігання зерна. Слід зазначити, що в свіжо зібраному зерні 90-99 % мікробів становлять бактерії. У нормальних здорових зернах і насінні більша частина мікрофлори розміщена на поверхні. Іноді досить сильно бувають заселені /крізь макро- та мікро шпари/ покривні тканини зерна, алейроновий шар, зародок і навіть ендосперм. Треба сказати, що на зерно можуть попадати і спороутворюючі бактерії, такі як: картопляна паличка, сінна паличка, гнильна паличка. Вони дуже термостійкі /105-ІІЗ0С/. Це треба враховувати при хлібопеченні.
5.2. Умови, які впливають на життєдіяльність мікроорганізмів Зерно є дуже сприятливим середовищем для мікроорганізмів, особливо для плісеневих грибів. Вирішальне значення для розвитку мікроорганізмів мають такі фактори: Вологість. Чим вище вологість навколишнього середовища, тим інтенсивніше іде обмін речовин між клітиною та середовищем, тим швидше розвиваються та розмножуються мікроби. Це обумовлене тим, що мікроорганізми на 80-96 % складаються з води. Ріст та розвиток мікробів починається тоді, коли в зерні з'являється вільна волога. Температура. В залежності від оптимальних температурних умов мікроорганізми поділяються на: - холодостійкі /психрофільні/ оптимальна температура 10-20°С, - теплолюбні /термофільні/ оптимальна температура 50-60оС, - мезофільні, оптимальна температура 20-40оС. Мікроорганізми, які діють в зерновій масі головним чином мезофільні, оптимальні температури для їх дії 20-40°С, але їх діяльність не припиняється, хоч і значно зменшується, і при температурі 5-10 о С. Тому слід пам'ятати, що низькі температури діють на мікробів лише як консервуючий фактор, тобто уповільнюють життєдіяльність, але не призводять до загибелі мікроорганізмів. На основі багатьох дослідів встановлено, що температурна межа, за якою значно зменшується діяльність мікробів зерна знаходиться на рівні 8-ІОоС. Але слід пам'ятати, що при підвищенні температури і створенні сприятливих умов, розвиток мікроорганізмів поновлюється. Повітря має суттєвий вплив на розвиток мікроорганізмів. За необхідністю повітря для свого розвитку мікроби поділяються на: - аеробні /потребують повітря/, - анаеробні /можуть розвиватись без повітря/, - факультативні анаероби /можуть розвиватись як в кисневому середовищі, так і без доступу повітря. Мікроби зернової маси майже повністю аеробні. Тому нестача кисню та накопичування в зерновій масі двоокису вуглецю гнітюче впливає на її мікрофлору. Стан покривних оболонок зерна. Покривні тканини зерна обмежують розвиток всіх мікроорганізмів, які не здатні порушувати клітковину. Мікроби в зерновій масі найбільш енергійно розвиваються, перш за все, на битих і травмованих зернах. Тому для кращого зберігання їх треба виділити з зернової маси. Наявність сміттєвих домішок в зерновій масі значно збільшує кількість мікробів. Тому своєчасне виділення з неї сміттєвих домішок сприяє її кращому зберіганню. 5.3. Зміна складу мікрофлори зернової маси під час зберігання В залежності від умов зберігання зернової маси зміни в її мікрофлорі можуть бути різні: 1. Якщо зернова маса зберігається в умовах, які виключають активний розвиток мікроорганізмів, то з часом спостерігається повільне відмирання мікроорганізмів, залишаються головним чином спори плісеневих грибів та спороутворюючі бактерії. 2. Довге зберігання зерна в умовах, несприятливих для розвитку мікроорганізмів, не виключає можливості їх швидкого розмноження, якщо з будь-яких причин підвищилась вологість певної ділянки, або всієї зернової маси. 3. За сприятливих умов, як в свіжо зібраному зерні, так і в тому, що зберігається тривалий час перш за все розвиваються плісеневі гриби. В практиці роботи з зерном необхідноа пам'ятати, що, якщо в зерновій масі коли-небудь проходив активний розвиток мікроорганізмів, то зернова маса при всіх інших рівних умовах буде менш стійкою при зберіганні. Вплив мікроорганізмів на зернову масу проявляється у таких формах: - втрата партією зерна показників свіжості, тобто зміна кольору, запаху, смаку та титрованої кислотності. - погіршення технологічних якостей зерна / круп'яних, борошномельних та хлібопекарських/. - зниження посівних та товарних якостей зерна в зв'язку з враженням його зародку. - придбання зерном токсичних властивостей. - утворення та накопичування в зерновій масі значної кількості тепла - втрата в масі сухих речовин зерна. Але в початковий період розвиток мікробів протікає зовні непомітно, тому що на зернах ще не спостерігаються явні ознаки псування. Тому дуже важливо своєчасно запобігти розвитку мікроорганізмів в зерновій масі та своєчасно застосовувати спеціальну обробку зернових мас та підібрати режими зберігання. Запитання для самоконтролю 1. Які мікроорганізми розвиваються на зерні? 2. Які умови сприяють розвитку мікроорганізмів? 3. Шляхи потрапляння мікроорганізмів у зернову масу. 4. Як впливають мікроорганізми на зернову масу? 5. Шляхи зменшення кількості мікроорганізмів.
Література: [3] ст. 47 – 59, [5] ст. 157 – 190, [7] ст. 41 – 50.
ТЕМА 6. ШКІДНИКИ ХЛІБНИХ ЗАПАСІВ 6.1. Класифікація шкідників хлібних запасів 6.2. Запобіжні методи боротьби з шкідниками хлібних запасів 6.3. Винищуючі заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів 6.4. Методи боротьби з мишеподібними гризунами 6.1. Класифікація шкідників хлібних запасів Сезонність виробництва з однієї сторони, та постійне використання, з другої, потребують довгочасного зберігання великих мас зерна в елеваторах та сховищах. Під час зберігання зерно може пошкоджуватись кліщами, жуками, гризунами та птахами, в наслідок чого зменшується маса, втрачається якість зерна. В зв’язку з цим захист зерна від пошкодження шкідниками є – дуже актуальна проблема. За даними Організації Об’єднаних Націй кожен рік втрати зерна в світі складають біля 10% і більше. Тільки від шкідливих комах кожен рік втрачається близько 15 мільйонів тон зерна. Всіх шкідників хлібних запасів поділяють на дві групи: безхребетні (членистоногі) та хребетні (хордові) Безхребетні представлені двома класами – комахи (жуки, метелики) та павукоподібні (кліщі), круглі черв¢яки та інші. Хребетні поділяються на два класи гризуни та птахи, добре переміщуються, можуть легко проникнути в приміщення, мають власну температуру тіла, а тому можуть жити та розвиватися незалежно від температури повітря. Безхребетні: Зараз відомо до мільйона різних комах. Всі шкідники зерна та зернових продуктів належать до ряду жорсткокрилих (жуки) та лускокрилих (метелики). Вони мають три частини тіла: голову, груди та черевце. Рот - гризового типу. Майже всі комахи – різностатеві і перша фаза розвитку у них - яйце. В подальшому розвиток у комах може бути повним або неповним. При неповному розвитку комахи проходять три стадії - яйце, личинка, доросла комаха. При повному розвитку чотири стадії - яйце, личинка, лялька та доросла комаха. Жуки - проходять наступні стадії розвитку: яйце, личинку, ляльку доросла комаха (жук). Жуки не довговічні, після завершення функцій розмноження вони, як і всі комахи швидко старіють та помирають. Вони поїдають частину зернових продуктів і знижують якість всієї партії. Жуки нараховують понад 250 тис. видів. В тому числі шкідники хлібних запасів об’єднані більш як в 10 родин: довгоносики, зернівки, До жуків відносять: Амбарний довгоносик – завдає найбільшої шкоди зерну. Пошкоджує до 40 % зерна і тому віднесений до дуже шкідливих. Самка відкладає 50-250 яєць, причому кожне в окрему зернівку замазуючи ямочку липкою рідиною, яка швидко утворює пробку яку практично не видно. Личинка що виходить з яйця живиться ендоспермом доки не перейде в стадію лялечки, а лялечка знаходиться в стані анабіозу доки не перетвориться в дорослого довгоносика і не вийде з зернівки. Від зернівки залишається лише одна оболонка. Рисовий довгоносик і кукурудзяний довгоносик – ззовні і за розвитком подібні до амбарного але ці комахи ще додатково добре літають. Хрущаки (малий борошняний хрущак, великий борошняний хрущак, притворяшка – вор, хлібний точильник, рижий мукоїди, суриманський мукоїди, мавританська козявка, горохова зернівка) живляться не тільки зерном, але і висівками, крупою, борошном. Самки хрущаків відкладають до 450 яєць. Всі жуки пошкоджують зерно і зерно продукти, засмічують їх екскрементами, личинками і є додатковим джерелом тепла і вологи. Метелики – всього відомо 80 тис. видів метеликів. Лише 20 видів відносять до шкідників зернопродуктів. Метелики проходять повний розвиток - яйце, личинка, лялька та доросла комаха. Подібно жукам і кліщам метелики не тільки знищують, але і засмічують зернові продукти своїми екскрементами, шкурками, трупами. Самі шкідливі для зернових продуктів – зернова міль, амбарна (хлібна) міль, зернова совка, борошняна вогнівка. Метелики здатні заражати зерно ще у полі, а уже потім в зерносховищах. Метелики відкладають яйця на поверхні зерен, з яких виходить гусінь, вгризається в зерно і розвивається в середині, виїдаючи борошнисту частину (ендосперм до 75 %). Для розвитку гусені характерно те, що вона виділяє павутиння, яке скріплює в грудки окремі зерна. Гусінь борошняної вогнівки за допомогою павутиння скріплює до декількох кілограм зерна. Кліщі (павукоподібні) – в зерні і продуктах переробки зустрічається 15-30 видів кліщів. Кліщі поділяють на два типи – гризучі та сосуни. Хребетні – криси, миші. Криси бувають риючі і лазячі. До риючих відноситься сіра криса (пацюк), до лазячих – чорна криса. Довжина тіла криси від 18 до 25 см, довжина хвоста приблизно рівна довжині тіла. Одна криса за день може з’їсти 25-70 г зерна. Криси потребують води, без води вони живуть не більше двох діб. Миші (домова, польова, звичайна лісова) мають довжину тіла від 8 до 12 см, довжина хвоста близька до довжини тіла. Харчуються миші переважно продуктами рослинного походження. Часто поселяються в зерносховищах і поїдають значну кількість зерна. Полівки (звичайна, суспільна) відрізняються від мишей формою тіла, більш тупою мордою і коротким фостом. Довжина тіла – 8-10 см, хвоста – 2-4 см. Живуть в неглибоких норах. Харчуються травою. В період дозрівання зерна пошкоджують посіви. Інколи на зиму переселяються в зерносховища, де знищують значну кількість зерна. Птахи. До пташиних шкідників хлібних запасів відносять голубів (домашній голуб) та горобців (домовий та польовий горобець). Вони не тільки поїдають зерно у зерносховищах, але можуть і налітати на посіви і викльовувати насіння з ґрунту.
6.2.Запобіжні методи боротьби з шкідниками хлібних запасів Виходячи з загальнодержавних інтересів, запобіжні заходи провадяться не тільки на підприємствах, що зберігають і переробляють зерно, але й в системі сільського господарства, торгівлі та громадського харчування. В основі запобіжних заходів по боротьби з шкідниками хлібних запасів повинно виконуватись три правила: Перешкодити проникненню шкідників до місця зберігання та переробки зерна. Для цього: - не допустити завозу шкідників з зерном з поля та з місць тимчасового зберігання у виробничих умовах (колгоспах, фермерських господарствах), - своєчасно та якісно обробляти ядохімікатами склади та сховища. Додержуватись чистоти на всіх етапах роботи з ним, а саме: - під час приймання нових партій зерна, - при його розміщенні, - на протязі його зберігання, - під час переробки, - при транспортуванні зерна та продуктів його переробки. Створити умови, несприятливі для розвитку шкідників: - зерно має бути сухим (сушка зерна), - охолодження зерна, - своєчасна очистка зерна, - своєчасна обробка зерна проти шкідників, - обмеження доступу повітря. Найбільш ефективним є зберігання зерна в охолодженому стані без доступу повітря. Чітке виконання всіх цих заходів повинно запобігати виникненню зараження зернової маси шкідниками. Якщо ж все-таки виявлена зараженість, то необхідно своєчасно вжити винищуючі методи боротьби з шкідниками.
6.3.Винищуючі заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів Всі ці методи боротьби мають загальну назву дезинсекція (від латинських слів: - знищення та - комахи). Всі методи дезинсекції поділяються на дві великі групи: фізико - механічні та хімічні. 1.До методів фізико - механічних відносять: - механічну очистку, - термічну дезинсекцію, - іонізуюче випромінювання. Механічна очистка використовується як обов’язковий допоміжний захід перед хімічною дезинсекцією. Використовують скребки, пилососи, очисні машини для очистки приміщення, транспорту, устаткування. Але слід пам’ятати, що механічна чистка не може гарантувати повне обеззаражування об’єктів, це пов’язане з малими розмірами комах та кліщів, особливо їх яєць, тому вона має суто допоміжне значення. Слід пам’ятати, що механічну очистку зернопродуктів треба організувати таким чином, щоб усунути змогу розповсюдження шкідників по іншим об’єктам, тому відходи, придатні до використання, обеззаражують, а непридатні - спалюють. Термічна дезинсекція заснована на базі використання високих температур. А саме: сушіння зерна на зерносушарках, сонячна сушка, обробка устаткування та тари сухим жаром та інші. Ці засоби використовуються головним чином для дезинсекції зерна та продуктів їх переробки. Цих засобів недостатньо для обеззараження сховищ, та приміщень зернопереробних заводів. Тому тут велика увага приділяється хімічним методам боротьби з шкідниками. ІІ. До хімічних методів відносять такі, де знищення шкідників відбувається за допомогою спеціальних хімічних речовин. Зараз використовують до 50 хімічних препаратів, які носять загальну назву пестициди. При роботі з ними треба пам’ятати, що вони отруйні і для людини, тому треба суворо дотримуватись правил безпеки. За засобами використання ці речовини поділяються: Обпилювання. На поверхні рослини (дуже рідко зерна) наносять порошкоподібні речовини у суміші з наповнювачами (така суміш називається дуст). Цю обробку використовують в основному для обробки рослин в полі. Обприскування. Хімічний реактив наносять у крапельно - рідинному стані. Цю обробку нерідко називають вологою дезинсекцією. Використовують в системі хлібопродуктів для обеззараження зерносховищ та підприємств. Аерозолі дають добрі результати, якщо досягнутий високий рівень дисперсності ядів. Обробляють пусті приміщення зерносховищ. При цьому не потрібна попередня механічна чистка та герметизація приміщень. Фумігація (від латинського слова - дим). Ці найбільш поширений засіб обробки. При цьому пари та гази фумігантів змішуються з повітрям та проникають у мало проникні для інших пестицидів місця, що дає змогу отримувати 100 процентний ефект дезинсекції. Але для використання цього метода потрібна висока герметичність об’єктів. Основні фуміганти: дихлоретан, бромистий метил, оксид етилену, синильна кислота, акрілнітрил та інші. Після дегазації об’єкта визначають її якість.
6.4.Методи боротьби з мишеподібними гризунами Ці методи називаються дератизацією. Комплекс заходів по боротьбі з гризунами включає також запобіжні та винищувальні методи. Запобіжні заходи, які перешкоджають проникненню пацюків та мишей на території та безпосередньо в місця зберігання зерна, це: - підтримувати в належному стані фундаменти сховищ, - оббивати нижні частини дверей листовим залізом, - щільно зачиняти двері, - утримувати в належному стані місця вводу електроприводів, - підтримувати чистоту в приміщенні, не допускати накопичування сміття, - захищати металевою сіткою вентиляційні канали, - зробити недоступною для гризунів воду. Виконання цих заходів перешкоджає проникненню пацюків та мишей на територію підприємств в жовтні - листопаді та березні - квітні, дає змогу запобігти їх розмноженню на території підприємства. Винищувальні заходи застосовуються, якщо попередні заходи виконувались недостатньо ретельно і на підприємство все ж - таки проникнули гризуни. Є такі винищувальні заходи: - відловлення гризунів - це самий старий метод. Для цього використовують різного роду пастки та капкани, - хімічна дератизація має три види: - травлення парами отруйних речовин, - застосування отруйних приманок, - обпилення об’єктів отруйними речовинами. - використання природних ворогів гризунів (кішок), - біологічний метод - використання мікробів - збудників деяких хвороб гризунів. Головне, слід пам’ятати про правила безпеки та суворо їх дотримуватись, особливо під час проведення хімічної дератизації. Запитання для самоконтролю. 1. Як поділяються шкідники хлібних запасів? 2. Які методи боротьби з безхребетними шкідниками ви знаєте? 3. Методи боротьби з гризунами? 4. Що таке фумігація? 5. Що таке винищувальні методи боротьби з шкідниками? 6. Що таке запобіжні методи боротьби з шкідниками? 7. З якою метою проводять дезинсекцію?
Література:[3] ст. 61 – 87, [5] ст. 191 – 236, [7] ст. 103 – 105.
ТЕМА 7. РЕЖИМИ ТА ЗАСОБИ ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ МАС 7.1. Режими зберігання зерна 7.2. Контроль за якістю зерна 7.3. Контроль за санітарним станом зерна 7.4. Кількісно-якісний облік зерна 7.1. Режими зберігання зерна Зерно добре зберігається тільки в тому випадку, якщо всі процеси, що в ньому протікають уповільнені. Найбільший вплив на інтенсифікацію процесів в зерновій масі мають вологість, температура і запебезпеченість киснем. Відомі три режими зберігання зерна: в сухому стані, в охолодженому стані та без доступу повітря або в регульованому газовому стані. Крім того, зерно перед закладанням на зберігання необхідно очистити, знезаразити, і по можливості, забезпечити умови для протікання післязбирального дозрівання (сушіння, активне вентилювання сухим повітрям і т.д.). Режим зберігання зерна в сухому стані полягає в тому, що інтенсивність дихання сухої зернової маси вкрай низька. Численні шкідники та всі кліщі, не можуть пошкоджувати сухе зерно і дожувати з їжею достатню кількість вологи. Мікроорганізми припиняють розмноження і поступово відмирають. Режим зберігання в охолодженому стані полягає в тому, що вже при температурі 10 º С інтенсивність дихання зернової маси знижується, шкідники стають малорухомі і перестають розмножуватись. Подальше охолодження приводить до того, що всі шкідники припиняють розмножуватись і через деякий час відмирають. При знижених температурах припиняється розвиток мікроорганізмів, Али відмирання їх не відбувається. Цей режим дає добрі результати для збереження якості зерна при нетривалому зберіганні. Для тривалого зберігання зернову масу слід сушити. Тому, сукупність двох названих режимів дають добрий результат. Слід відмітити, що при проморожуванні зерна (охолодження до від’ємних температур) може привести до втрат насіннєвих властивостей. Режим зберігання зерна без доступу повітря оснований на тому, що в герметичному приміщенні (місткості), внаслідок дихання зернової маси, витрачається кисень, а накопичується вуглекислий газ. В результаті цього відбувається відмирання шкідників хлібних запасів і аеробної мікрофлори. Анаеробна мікрофлора, кількість якої значно менше 1 % від всієї мікрофлори зерна, не може причинити значної шкоди зерновій масі, що зберігається. Встановлено, що величина критичної вологи зерна при анаеробному зберіганні на 1-2 % вище, як при аеробному (у зернових – близько 16 %). Анаеробні умови зберігання можуть бути створені введенням інертних газів (вуглекислого газу, азоту) в зернову масу. Зберігання зерна без доступу повітря не найшло застосування, так, як важко створити герметичні умови в сучасних приміщеннях для зберігання. Крім того, при герметичному зберіганні повністю втрачаються насіннєві властивості зерна.
7.2. Контроль за якістю зерна Контроль за якістю зерна здійснюється з врахуванням схеми технологічного процесу приймання, обробки і зберігання. При прийманні зерна якість однорідних партій оцінюють за середньодобовою пробою, яку формують у відповідності зі схемою стандарту. До вигризки транспортних засобів із кожної одиниці механічними пробовідбірниками або щупами відбирають проби. В контрольній пробі роблять зовнішній огляд, визначають зараженість, вологість. Потів виділяють частину її для складання середньодобової проби. В середньодобовій пробі визначають: колір, запах, вологість, зараженість, натуру, тип, засміченість, а крім того – специфічні показники для окремих культур: в зерні пшениці – кількість і якість клейковини, скловидність, кількість зерен пошкоджених клопом – черепашкою; в зерні рису – вміст зерен з пожовклим ендоспермом, з червоною насіннєвою та плодовою оболонками; в пивоварному ячмені – здатність до проростання; в насінні бобових – вміст пошкоджених насінин зернівкою; в насінні олійних культур – плівчастість, кількість порожніх та зіпсованих насінин. При очищенні контроль здійснюють до після і в процесі очищення на зерноочисних машинах. До і після очистки проби для аналізу відбирають щупами з зерносховищ з кожної партії. При цьому визначають кількість і характер сміттєвих домішок, невіддільних і пошкоджених зерен. В процесі очистки не менше двох разів із самопливу до і після сепаратора відбирають проби. В зерні визначають кількість домішок, у відходах – наявність зерен. При очищенні зерна від металомагнітних домішок із самопливу до і після магнітного сепаратора ковшом відбирають проби не менше двох разів за зміну і визначають в них вміст металевих домішок. При очищенні зараженого зерна особливу увагу приділяють дослідженню проб на наявність шкідників. При цьому слід проводити заходи, які попереджують розповсюдження шкідників по зерносховищах. Очищення здійснюють у відповідності з планом, який є частиною загального плану приймання, обробки і розміщення зерна. Його складають окремо для кожної культури. В першу чергу очищають з сторонніми запахами та те, що зігрівається. План очистки складають по визначеній формі. Засміченість визначають по стандартній методиці, у відповідності з якою встановлюють склад смітної і зернової домішки. Особливу увагу приділяють виявленню шкідливих домішок – насіння дикорослих рослин а також зерен заражених фузаріозом, головнею та інш. Перед основною очисткою проводять пробну, з метою уточнення параметрів технологічного процесу. В процесі очистки знімають кількісно-якісний баланс для визначення технологічного ефекту роботи зерноочисних машин і фактичну їх продуктивність. При сушінні зерна оформляють письмове розпорядження на сушіння. Режими встановлюють в залежності від вихідної якості тієї чи іншої культури. Ефект роботи по контролю за сушінням складається з наступних заходів: порядок відбору проб, визначення якості до сушіння, в процесі і після сушіння, вимірювання температури агента сушіння, нагрівання і о
|
