Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 10. Соціальна група і колектив




Зміст понять «соціальна психологія»; «група», «колектив», «соціально-психологічний клімат», поняття, структура і методи вивчення малих груп. Людина і суспільне середовище. Види груп. Особа в групі. Особливості колективу пожежного підрозділу: соціальна зрілість, ціннісно-цільова і мотиваційна єдність, організованість, дисциплінованість, оперативність. Колектив та його ознаки, види, рівні, стадії розвитку. Макаренко А.С. про колектив. Психологічна характеристика колективу. Етапи становлення колективу пожежного підрозділу. Фактори, що обумовлюють соціально-психологічний клімат у колективі. Соціометрія. Соціальна психологія сімейних взаємовідносин. Методи вивчення груп і колективів в умовах професійної діяльності пожежників.

Людина входить до складу багатьох суспільних об’єднань: різних груп, організацій, общин, є членом свого народу, нації, сім’ї.

Група – це людська спільнота, яка вирізняється на основі певної ознаки, наприклад соціальної приналежності, характеру, сумісної діяльності, особливостей організації і т.д. Головними ознаками групи є: зміст та характер спільної діяльності, цілі та завдання цієї діяльності, тип відносин між членами групи, прийняті групові норми, цінності, наявність “почуттями”, групових атрибутів (назва, символи); зовнішня і внутрішня організація. Найзагальнішою є класифікація груп на умовні та реальні, малі й великі.

Великі соціальні групи. До різновиду таких груп відносять: етнічні групи (нації), соціальні класи, прошарки, професійні, вікові групи (молодь, літні люди). Б. Грушин вирізняє 5 типів соціальних спільностей: людство, організації і рухи світового характеру, окремі країни, класи, нації, соціокультурні групи, малі групи.

Особливим типом суспільного об’єднання є натовп (юрба). Це тимчасове, безструктурне скупчення людей, об’єднаних безпосередньою просторовою близькістю, немає чітко усвідомленої мети, дії учасників зумовлені зовнішнім стимулом та загальним емоційним станом. Перші дослідники натовпу Г. Лебон, Г. Тард, М. Михайловський, З.Фрейд розглядали його як сліпу, руйнівну силу; де панують неусвідомлені імпульси, зараження і навіювання. Поведінка натовпу нагадує поведінку дикуна, зграї диких тварин.

Вплив натовпу залежить від особистих рис учасників, особливо їх провідників, вік, виразність, цілі.

Великі соціальні групи. Оскільки кожна група характеризується не однією, а багатьма ознаками, М. Корнєв та А. Коваленко пропонують поділити їх так:

За типом головної діяльності: виробничо – трудові; соціально – політичні; навально – виховні; виконавчо – примусові; сімейні; військові; спортивні, ігрові; аматорські.

За соціальною спрямованістю: соціально – корисні; соціально – небезпечні.

За мірою організації: неорганізовані, випадкові; цільові.

За типом домінуючої структури: формальні - неформальні.

За мірою безпосереднього впливу на особистість: первинні – вторинні; основні – неосновні; референтні - нереферентні.

За мірою відкритості зв’язку з іншими групами: відкриті - закриті.

За мірою міцності зв’язків: згуртовані - малозгуртовані; роз’єднані.

За тривалістю існування: короткочасні - довготривалі.

Психологи визначають кількісну межу малої групи (2 особи - діада), інші – не менше трьох (3 особи – тріада). Верхня межа малої групи від 7 до 45 осіб і більше. Більшість психологів часто посилаються на “магічне число” 7 + 2.

Кожна з позначених нами груп має свою психологічну характеристику.

Умовні групи виділяються по визначеній ознаці, наприклад професійній. Особи, що включені в ці групи визначаються за професійною ознакою (лікарі, пожежні) вони не входять в групу, а включені, не мають взаємовідносин, однак находяться у прямих або непрямих зв’язках з членами своїх реальних груп, умовними або номінативними групами називаються групи за поділом віку (діти, молодь, люди середнього віку, старики). Реальні групи – це групи які існують і у просторі і у часі, з реальними зв’язками, стосунками, цілями, завданнями (це молодіжні об’єднання тощо). Вільні групи – це добровільні спілки хорони природи, пам’ятників, тощо, але захисту своїх інтересів і прав у них необхідно вступити. Обов’язкові групи – з моральної точки зору іноді стають обов’язковими – профспілка (за радянський період комсомол, піонери, жовтенята). Формальні групи характеризуються організованою структурою. Соціальні стосунки в організації носять безособовий характер і відбуваються через визначені ролі. Ці ролі мають тенденції до формалізації згідно з нормами визначеними зовнішнім середовищем, культурою і т.д. (штати розкладу, штат співробітників). Неформальні групи – група де особисті соціальні стосунки, які реалізуються в ролях, визначаються внутрішнім середовищем. Змістом цих ролей – є результат взаємодії в середині групи, структуру група створює сама, ці групи виникають за симпатіями і антипатіями, за визнання авторитетів, компетентності (компанії за інтересами). Вони існують доки існують симпатії. Первинні групи не багаточисельні за розміром, стосунки в них формалізовані (група, взвод, бригади складаються із 2 – 30 осіб, караул, сім’я). Вторинні групи – це курс, цех. Основні групи – це групи, куди входять первинні і вторинні групи. За визначеними факторами ми можемо ділити групи – об’єкти дослідження, технології праці: реальні, постійні, обов’язкові первинні (бригада, лабораторія – виробничі одиниці); умовні, постійні, обов’язкові вторинні (професійна класифікація робочі із середньою освітою, вищою освітою, інженерні кадри); реальні, постійні, вільні, первинні, стихійні (стихійні групи в середині офіційних груп). Референтні групи – це групи реально або уявно існуючі, в яких норми, погляди слугують взірцем для особистості. Нереферентні групи – характеризуються тісними особистими взаємовідносинами, постійними контактами. Сім’я – мала соціальна група, основне суспільне середовище для кожної людини, оскільки це мала суспільна група, спробуємо визначити і дати характеристику функціям сім’ї. Сім’я виконує ряд функцій, серед яких найважливішими є: відтворення, що пов’язана з народженням дітей та турботою й доглядом за ними; соціалізації, що покликана передати досвід поведінки, традицій, цінностей; економічно-побутова – матеріальна підтримка, фізична підтримка здоров’я; відпочинку – організація і проведення відпочинку; емоційна – психологічний захист, емоційна підтримка; сексуальна – задоволення сексуальних потреб, сексуальне виховання; моральна – формування моральних та правових норм.

Кожна мала соціальна група весь час перебуває в певному русі, відбувається зміна її структурних елементів.

Колектив – це група людей, згуртованих єдністю суспільно значущих цілей, завдань, що склалися у процесі спільної діяльності.

Розглянемо ряд важливих ознак колективу: соціально значима ціль (ціль має будь-яка група: пасажири автобусу, приступне угрупування), але цілі колективу співпадають із суспільними, що не протирічать державі та Конституції; загальна сумісна діяльність по досягненню цілі; відношення відповідальної залежності між членами (моральне єднання); загальний, виборний, керівний орган, органи управління; наявність традицій колективу.

Одна з характеристик колективу – взаєморозуміння, “почуття ліктя”, взаємодопомога та взаємовідповідальність, що так необхідні для колективів пожежної охорони, враховуючи їх специфіку.

Соціально-психологічна функція колективу підпорядковує такі направлення:згуртування членів; задоволення їх розумових потреб і інтересів у праці, спілкуванні, відпочинку тощо; виробниче; виховне.

Види колективів: професійні (виробничі, військові, навчальні); громадські (профспілки, спілки); добровільні товариства (ДПТ, ТОП та інші); самодіяльні колективи

Колективіви поділяються на: первинні – взвод, студентська група, клас, бригада; основні – об’єднання первинних колективів (курс, шкільний колектив, цех); тимчасові – гурток, спортивна секція.

Видатним представником вітчизняної педагогіки, який розробив теорію колективу був А.С. Макаренко. У своїх педагогічних та художніх творах він детально розробив методику колективного виховання. Учення Макаренка містить технологію поетапного формування колективу, стадії її розвитку. Він сформував основний закон життя колективу: рух – форма життя колективу, зупинка – форма його смерті, визначив принципи розвитку колективу (гласність, відповідальна залежність, перспективність ліній, паралельної дії). Щоб стати колективом група повинна пройти не легкий шлях якісних змін. Колектив за Макаренком – це “організм, який живе, діє”, і проходить такі стадії розвитку: створення колективу; поширення впливу активу на весь колектив; вирішальний вплив громадської думки більшості.Для них характерні розвиток інтересу до самовиховання, самовдосконалення. На всіх стадіях розвитку колективу виникають і міцніють традиції.

Традиції – стійкі форми колективного життя, які являють собою стійкі норми, звичаї прикрашають життя колективу. Традиції можуть бути малими та великими. Великі традиції – це яскраві масові заходи, підготовка і проведення яких виховує почуття гордості за свій колектив, віру, бажання служити, працювати і навчатись в ньому (присяга, випуск, ювілеї, змагання на честь загиблих товаришів, навчання на полігонах пожежних частин). Малі традиції – повсякденні, не такі яскраві, але не менш важливі у виховному значенні (конкурси художньої самодіяльності, вечори).

Особливо важливим вважав Макаренко вибір цілі. Практичну ціль, яка здатна об’єднати колектив, він називав перспективою, розрізняв три види перспектив: близьку, середню, далеку.

Основні фактори, які впливають на психологію колективу: вплив колективу на особистість; вплив особистості на колектив. Існує концепція свободи особистості за якою стверджується, що колектив нівелює особистість, підганяє її під єдиний зразок, шаблон. Справжній колектив не може нівелювати особистість, він зацікавлений у всебічному її розвитку, так як від повноти, багатства кожної залежить і сила колективу.

Конформізм являє собою позицію особистості, що проявляється у схильності уникати самостійних рішень у пасивній, пристосовницькій орієнтації (прийняття оглядів, норм поведінки, оцінок всупереч власним).

Конформізм слід відрізняти від колективізму – протилежне егоїзму, означає об’єднання зусиль групи людей, розподіл між ними функцій і кооперування зусиль, визнання і повага членів колективу, їх особистої гідності.

Колективом у пожежній охороні прийнято називати групу пожежних, що входять, як правило, до складу підрозділу, між якими на основі моралі, спільного життя і служби склалися міцні ділові і особисті зв’язки, що з’єднують їх в єдиний соціальний організм, ефективний у службовій діяльності.

Один з різновидів внутрішньо колективних зв’язків між пожежними складається в схожості і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають, називають однодумцями. Другий різновид зв’язків, що об’єднують пожежних в єдине ціле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування пожежно-технічного озброєння, узгодження індивідуальних дій при рішенні бойових та службових задач. Ці зв’язки являють собою навички і уміння взаємодії і співпраці, які є важливою стороною колективної професійної майстерності. Третій різновид внутрішньо колективних зв’язків основується на почуттях, взаємних оцінках особистості і тій ролі, яку кожний з них грає в житті і діяльності колективу. Переживаючи почуття поваги, довір’я і симпатій до своїх товаришів, воїн виявляє прагнення до дружної роботи з ними, піклується про їх потреби, допомагає їм в службі і навчанні. Цей різновид внутрішньо колективних зв’язків отримав назву взаємовідносин, або дружби.

Колектив характеризується властивим йому соціально-психологічним кліматом. Під соціально-психологічним кліматом (атмосферою, мікрокліматом, етичним кліматом) розуміють сукупність його якостей і станів, які визначають самопочуття кожного його члена, міру задоволення ним своїх соціальних потреб (в спілкуванні, визнанні, повазі, дружбі, розкритті своїх здібностей і ін.) і переважаючі колективні настрої. Необхідною умовою сприятливого клімату в колективі є хороша, стабільна структура колективу, висока психологічна сумісність особового складу, а його результатом привабливість колективу для всіх його членів, почуття гордості за приналежність до нього, прагнення внести максимальний особистий внесок в результат загальної діяльності.

Загальний стан колективу визначається його моральним станом, мірою впливу вищих політичних і етичних переконань пожежних на мотиви конкретних вчинків, розумінням пожежними важливості і відповідальності поставлених завдань. Командири підрозділів піклуючись про стан підлеглих, забезпечують постійну бойову готовність колективу, настрій бадьорості, упевненість в успіху, попереджають втому, ведуть рішучу боротьбу з передумовами панічного настрою.

Соціально-психологічний клімат – це стан членів організації, обумовлений особливостями її життєдіяльності. Такий стан являє собою своєрідний сплав емоційного та інтелектуального – установок, відносин, настроїв, почуттів, думок членів організації. Все це – окремі елементи соціально-психологічного клімату. Розрізняють “здоровий” і “нездоровий” соціально-психологічний клімат.

Особливі риси притаманні соціально-психологічному клімату колективу пожежного підрозділу обумовлені необхідністю колективної діяльності, готовності до активних сумісних бойових дій. В умовах виконання бойового завдання на пожежі принцип колективізму особового складу виявляється у солідарності з колективом, взаєморозумінні, взаємовиручці, взаємодопомозі.

Соціально-психологічний клімат колективів грає важливу роль у виконанні небезпечних завдань по гасінню пожеж. Впливають на клімат колективу пожежної охорони і статутний порядок, добове несення служби, стан дисципліни та організованості, рівень професійної підготовки пожежних, стан техніки, спорядження, засобів зв’язку, управління, захисту.

Умови сприятливого клімату: стабільна структура колективу; психологічна суспільність членів колективу; привабливість колективу для всіх членів, почуття гордості за нього; намагання внести особистий внесок у результат спільної діяльності. Головним завданням керівників пожежних підрозділів є сприяння: зблизити членів колективу розумінню загальних цілей, проблем; вихованню почуття солідарності, взаємозаміни, почуття ліктя товариша; позитивні взаємодії різних служб – медичної, газорятувальної, енергетичної та інших. Велике значення має настрій бойового складу, що залежить від благополуччя в сім’ї, відносин з товаришами, успіхів у службі, стиля керівництва, естетичного оформлення в приміщеннях частин, узгодженість дій начальника та його замісника, педагогічний вплив на підлеглих: заохочення, покарання.

 

Питання для самоконтролю

Що в психології називають групою?

Назвіть які є види груп, та дайте їм характеристику.

Поясніть суть поняття “конформізм”.

Дайте визначення поняття “колектив”.

Назвіть основні ознаки колективу.

Дайте характеристику основним положенням теорії А.С. Макаренка про колектив.

Визначте суть поняття “соціально-психологічний” клімат колективу.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 139. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.031 сек.) русская версия | украинская версия