Методи навчання молодших школярів зорового сприймання

Групи методів навчання
Наочні	Практичні	Словесні
· спостереження; · ілюстрування; · демонстрування	· вправи; · ігрові завдання; · практичні роботи; · графічні роботи; · вимірювальні роботи; · дослідні роботи	· бесіда; · розповідь; · пояснення; · інструктаж; · робота з підручником і посібниками

 

Ураховуючи потужність упливу на процеси зорового сприймання, логічно припустити найвищу ефективність наочних методів навчання, до якихналежать: упорядковане спостереження предметів і явищ дійсності, споглядання ілюстративних зображень; демонстрування процесів кольоро- та формоутворення. Так, с постереження доречно використовувати для організації безпосереднього сприймання молодшими учнями предметів і явищ оточення – розрізнення зовнішніх властивостей предметів класного інтер’єру, шкільного приладдя (кольору; форми і величини; відстані, на якій вони розміщені від споглядача й один від одного; напряму, в якому вони перебувають); виявлення багатобарвності природи, різноманітності її форм під час проведення екскурсій. Ілюстрування, тобто пред’явлення ілюстративної статичної наочності (репродукцій творів мистецтва, навчальних картин, предметних малюнків, рисунків на дошці, креслень, ескізів, схем, таблиць, технологічних карт, фотографій тощо), застосовується з метою організації ретельного огляду школярами об’єктів сприймання, формування точних кольорових і просторових сенсорних еталонів. Демонстрування здійснюється як показ способів і технік образотворчої діяльності, прийомів креслення, написання букв і цифр, а також дії рухомих засобів унаочнення. При цьому вчитель може сам виконувати зразок роботи або організувати перегляд молодшими учнями дослідів (змінювання кольорів при накладанні кульок, вирізаних із світлофільтрів або напівпрозорого паперу; утворення гострих, прямих і тупих кутів шляхом зближення або віддалення сторін шарнірної моделі кута); відеосюжетів електронних засобів навчання з виконання різноманітних художньо-творчих завдань, відтворення форми букв з ґудзиків, горошинок, насіння, кубиків цукру, клаптиків кольорового паперу, кавових зерен, кукурудзяних пластівців, морської гальки тощо; фрагментів кінофільмів, наприклад, про виготовлення гончарями посуду, розписування його народними художниками.

Наочні методи навчання реалізуються за допомогою різноманітних прийомів аналізу та порівняння: впізнавання в оточенні та на ілюстраціях названої якості (знайдіть у класі предмети, які мають форму прямокутника; хто сидить за партою поруч, хто позаду, спереду?; які предмети знаходяться справа, а зліва?; полічіть фігури: скільки квадратів, трикутників; покажіть великий трикутник, маленький квадрат; покажіть початок, середину і кінець рядка); категоризація об’єктів сприймання і називання їхніх зовнішніх ознак (помилуйтеся красою квітів на цій картинці природи та спробуйте назвати їх кольори; розкажіть, як називаються ці геометричні фігури; яку назву мають лінії рядка?); аналіз і синтез кольорових та просторових особливостей наданих унаочнень (отже, у веселки сім кольорів, з них три – основні, три – похідні, а сьомий колір – голубий; роздивіться, з яких частин складається тіло птаха, давайте пригадаємо: тулуб, голова, шия, хвіст, лапки; згадайте, з яких елементів складається буква а, мала писана буква а складається з овалу і прямої лінії, закругленої внизу); зіставлення предметів та зображень за їхніми сенсорними властивостями (роздивіться квіти в букеті та порівняйте їх між собою; погляньте: у порівнянні з іншими деревами тополя здається високою та стрункою; порівняйте за розміром предмети класного інтер’єру: електричну лампочку і шматочок крейди, класну дошку і вікно, стіл і стілець, підручник і зошит; знайдіть серед ламаних ліній таку, що відрізняється від інших; тепер ми порівняємо букву а друковану і рукописну: що в них спільного, що відмінне?; чим відрізняється велика буква Л від великої букви А?).

Питому вагу практичних методів навчання зорової перцепції посідають вправи, ігрові завдання, практичні, графічні, вимірювальні та дослідні роботи, спрямовані на організацію обстеження та відтворення кольорових і просторових властивостей предметів у різних видах навчальної діяльності. Вправи представлені здебільшого тренувальним різновидом, організуються за зразком або інструкцією, наданими вчителем, є поширеним елементом уроків образотворчого мистецтва, математики, письма. Якщо виконання навчальної дії організовано в цікавій формі, то такі вправи набувають ігрового характеру. Ігрові завдання створюють ті особливі емоційні ситуації, які стимулюють пізнавальну активність учнів, посилюють інтенсивність та ефективність процесу навчання.

За своїм сенсорним змістом вправи та ігрові завдання досить різноманітні, спрямовані на: класифікацію предметів за кольором, формою, величиною (групування навчальних предметів за різними властивостями; поділ паперових трикутників на окремі купки: рівносторонні, різносторонні, рівнобедрені; розкладання довгих та коротких паличок у торбинки іграшкового зайчика і кошеняти); серіацію світлотних відтінків кольору, предметів за їхньою величиною (отримання висвітлених і затемнених «розтяжок» кольору; складання трубок різної ширини в рядок від товщої до тоншої); ідентифікацію об’єктів за певними властивостями (накладання і прикладання різних за довжиною паличок, різних за шириною смужок, різних за величиною кружечків і кубиків; вкладання трубок різної товщини одна в одну; поєднання пазлів); відтворення кольорових та просторових властивостей об’єктів сприймання (моделювання спектральної послідовності кольорів: складання «веселки» з предметів, що є в учнів у портфелях; створення «живої веселки» шляхом розміщення дітей у ряд за кольорами їхнього одягу; змішування кольорів: утворення похідних тонів з основних; теплої та холодної гами кольорів додаванням оранжевої або синьої фарби; копіювання форми: наведення контуру зображень по кальці або твердій поліетиленовій плівці, пунктирних лініях, за трафаретом, шаблоном або викрійкою, обрис елементів букви в повітрі; наведення ліній лабіринтів або ліній, якими з’єднані певні зображення: тваринка і килимок, який вона розпускає; конструювання фігур з паличок, пластиліну, ниток, дроту та за допомогою гумки, розміщеної на дошці зі вбитими в неї цвяхами; відновлення складеної фігури з її частин або складання інших можливих фігур; зображення кругів, кіл, квадратів, прямокутників, ліній різного напрямку, різної ширини; письмо розчерків, букв і цифр та їхніх елементів; «зорові диктанти»: розміщення геометричних фігур на аркуші паперу за малюнком на дошці, спеціальними таблицями, під диктовку вчителя; самостійне складання візерунків з наступним їх описуванням; виконання рухів у заданому напрямі: піднесіть руки вгору, поверніться вправо, іди вперед – знайдеш м’яч, шукай ліворуч).

На відміну від вправ, які передбачають відпрацювання окремих зорових операцій, практичні роботи передбачають комплексне застосування перцептивних дій під час виготовлення художньо-творчих виробів на уроках образотворчого мистецтва і трудового навчання. Учителю початкових класів пропонують організовувати такі найвимогливіші до сенсорного розвитку види практичних робіт: малювання зображень різними кольорами (ахроматичними і хроматичними, основними і похідними, холодними і теплими тонами, світлими і темними відтінками), різної форми (з геометричних фігур або з їхніх частин), орнаментів з крапок, ліній і фігур; домальовування загальної форми до її частини, перетворення плями в художній образ; вирізування геометричних фігур з кольорового паперу; симетричне вирізування; виготовлення аплікацій; ліплення грибів, фруктів, овочів, тварин, пташок, іграшок-свистунців, казкових героїв, рельєфного декору (наліплювання пластиліну на контурні зображення); конструювання об’єктів з паперу в техніці орігамі та пап’є-маше, з об’ємного природного матеріалу, геометричних фігур, сірникових коробок, паперових смужок; архітектурне та технічне моделювання.

Значну роль у розвитку зорових сенсорних процесів відіграють графічні та вимірювальні роботи, які школярі виконують на уроках математики і трудового навчання. Побудова та вимірювання геометричних фігур, вимірювання різних відстаней, відрізування заготовок з ниток і дроту заданої довжини, обведення шаблонів і трафаретів, розмітка розгорток куба і конуса, деталей виробів за поданими кресленнями тощо сприяють удосконаленню уміння розрізняти форму об’єктів сприймання, визначати найдрібніші відмінності їхньої величини, ідентифікувати їх зі зразком, відтворювати їхні просторові властивості.

Дослідні роботи (пізнавально-практичні пошукові завдання) використовують зазвичай у вигляді «кольорових експериментів», які сприяють формуванню аналітичного розрізнення кольорів. Зразком завдань дослідницького типу може бути такий варіант організації навчання: учитель виокремлює перцептивну задачу (повідомляє казковий сюжет про те, як основні кольори потрапили під дощик і на землю впали краплини інших тонів), діти самостійно проводять «кольоровий експеримент» (дослідним шляхом отримують похідні кольори) і формулюють висновок (самостійно закінчують казку) [11, с. 31]; або такий: учитель, а згодом учень, відвернувшись від дітей, змішує якісь два кольори в склянці з водою, потім демонструє утворений колір; школярі мають визначити, які саме фарби створили колір, отримати такий же і довести правильність свого припущення або переконатися в помилці [11, с. 32]. Наведені приклади свідчать, що дослідницькі роботи, забезпечуючи високий рівень самостійності та напруженості пізнавальної діяльності, спрямовують школярів на усвідомлене сприймання та запам’ятовування сенсорних ознак предметів.

Серед словесних методів навчання учнів зорового сприймання чільне місце займають бесіда, розповідь, пояснення, інструктаж, робота з підручником. Бесіда в процесі навчання сприймати реалізується як діалоговий метод: учитель шляхом постановки системи запитань спонукає учнів до усвідомлення нової або поглиблення раніше засвоєної інформації перцептивного змісту. Найчастіше проводяться бесіди: вступні, спрямовані на актуалізацію у свідомості учнів тих знань, що є опорними для виконання творчої роботи (пригадайте, які кольори належать до хроматичних, а які є ахроматичними; давайте повторимо, як отримати похідні кольори; які плоскі геометричні фігури ви знаєте?, у яких предметах можна побачити коло, овал, квадрат?, якими бувають лінії?); супроводжувальні, які використовують під час споглядання ілюстрацій, творів образотворчого мистецтва, спостережень (розгляньте уважно репродукцію картини і поміркуйте, про що вона, яка трава восени?, яке листя на деревах?, яке небо на картині?, чому осінь називають «золотою», «багряною»?; у яку просту геометричну фігуру можна найбільш точно вписати квітку?, скільки у квітки пелюсток?, якої вони форми?; зверніть увагу, як намальовані фрукти, які геометричні фігури вони нагадують?, назвіть найбільший фрукт, найменший, середнього розміру). Виправдано, що в забезпеченні зорового сенсорного розвитку застосовують також евристичні бесіди, під час яких учитель проблемними запитаннями скеровує учнів на самостійний пошук нового знання (поміркуйте, як покласти для малювання папір: так? (горизонтально) чи так? (вертикально), при якому положенні паперу кожному із звірів буде зручніше?; поміркуйте, якої фарби додати до зеленої, аби вона стала холодною) [4, с. 20, 39, 69], [5, с. 23], [14, с. 13].

Розповідь здебільшого використовується як образний, емоційний і послідовний виклад фактичного матеріалу про кольорові та просторові особливості предметного оточення. Різновидами розповіді є дидактичні вірші та казки: перцептивна інформація закладена в них обов’язково, але втілюється вона в цікаву поетичну або прозову форму. Вірші присвячені в основному актуалізації уявлень учнів про різнобарвність природи, запам’ятовуванню назв кольорів, послідовності їх розташування в спектрі [3, с. 3], [11, с. 13]. Героями казок – віршованих та прозових – бувають кольорові гноми, фарби, лісові звірі, а сюжети ґрунтуються на певних явищах колористики, наприклад: отримання похідних кольорів від змішування основних (коли зустрічалися червоний, жовтий і синій гноми та подавали один одному руки для привітання, відбулося диво; Жовта та Червона фарби потоваришували та стали як «нерозлийвода»); розподіл кольорів на групи ахроматичних і хроматичних, теплих і холодних (сім друзів-художників жили в сірому місті й ніколи не бачили яскравих фарб, та одного разу налетів на місто вітер і розігнав хмари; під Новий рік між зайченям і лисичкою виникла суперечка – іграшками якої кольорової гами прикрашати ялинку; Снігуронька і Весна складають килими із квітів різних кольорових груп) [5, с. 116], [7, с. 89], [14, с. 22]. Безумовно, такі форми подання теоретичних відомостей є доречними в аспекті посилення мотиваційного супроводу навчання, урахування вікових особливостей не лише зорового, а й загального розвитку молодших школярів.

Сутність пояснення щодо забезпечення зорового сприймання школярів полягає в словесному тлумаченні зовнішніх властивостей досліджуваного об’єкта, окремих понять, явищ, слів, термінів у галузі колористики і формоутворення. Наприклад, ознаки основних і похідних кольорів рекомендується пояснювати учням так: «Існують три основні кольори – червоний, жовтий і синій. Ці кольори не можна скласти з інших кольорів. Решта – похідні, їх отримують, змішуючи будь-які два основні кольори» [14, с. 7].

Для чіткого формулювання перцептивного завдання та розкриття способів його виконання в методиці образотворчого мистецтва і трудового навчання застосовують також інструктування, яке зазвичай передує практичній роботі учнів. Наведемо зразок інструктажу учнів під час виготовлення ними сніжинки в техніці витинанки: «Згинаючи аркуш паперу прямокутної форми, дістанемо квадрат. Складаємо його по діагоналі вдвоє. Одержаний трикутник згинаємо ще раз. Умовно поділяємо трикутник на три частини. Спочатку згинаємо третю частину зліва направо, а потім праву згинаємо вліво. Робимо малюнок і вирізаємо його. Розгортаємо папір – сніжинка готова» [14, с. 59]. Як бачимо, такий інструктаж має досить впливовий потенціал розвитку зорового сприймання: учням необхідно чітко розрізняти форму деталей, застосовувати окомірні припущення, орієнтуватися в напрямках простору. Але якщо реальний процес виготовлення витинанки побудувати лише на основі словесного інструктування, правильного усвідомлення учнями способу дій може й не статися. Тому в методичних працях справедливо наголошується на необхідності поєднання цього методу з наочними, зокрема, з ілюструванням, демонструванням учителем послідовності операцій художньо-творчої діяльності.

Робота з підручником і навчальними посібниками (альбомами з образотворчого мистецтва і трудового навчання, зошитами з друкованою основою з математики і письма)використовується для організації самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що надає їм можливості глибоко осмислити та закріпити навчальну інформацію перцептивного змісту. Прийомами реалізації цього методу є: читання текстів про кольорові та просторові явища дійсності та аналіз прочитаного; розгляд і аналіз ілюстративного матеріалу; виконання запропонованих у підручнику практичних завдань на сприймання та відтворення певних властивостей предметів.

Важливою організаційною формою зорового сенсорного розвитку є урок – своєрідний «відрізок» дидактичного процесу, його завершений у смисловому, часовому й організаційному відношенні етап. Уроки, цілком присвячені ознайомленню молодших школярів із зовнішніми якостями предметів, використовуються як форма навчання образотворчого мистецтва, математики, письма (їх проведення планується переважно в першому класі). За дидактичною метою вони належать до таких класичних типів: засвоєння нових знань про зовнішні прикмети предметів; формування кольорових та просторових сенсорних умінь; застосування набутих знань і вмінь у різних видах навчальної діяльності; узагальнення і систематизації знань з кольоро- та формоутворення; комбінований, який одночасно вирішує низку дидактичних завдань.

Зрозуміло, що кожному типу уроку відповідає певна структура, тобто послідовність і логічний зв’язок елементів. Проте в аспекті реалізації завдань сенсорного розвитку можна виявити узагальнений структурний алгоритм, який передбачає умовне виокремлення таких етапів уроку: підготовчий (актуалізація опорних знань про еталони кольору і форми, досвіду учнів з обстеження предметів оточення; мотивація перцептивної діяльності); основний (урок образотворчого мистецтва: вступна бесіда; перегляд ілюстративного матеріалу з коментарем учителя; інструктаж щодо виконання роботи; показ учителем способів художньо-практичної діяльності; виконання тренувальних вправ; практична діяльність учнів; урок математики: робота з демонстраційним матеріалом, обстеження предметів інтер’єру; практичні вправи та ігрові завдання з паличками, паперовими смужками, кубиками, трубками, на орієнтування в просторі; робота з підручником – аналіз ілюстративних зображень, вправи на розрізнення зовнішніх ознак об’єктів сприймання; робота в зошитах з друкованою основою: зафарбовування, побудова, вимірювання геометричних фігур, поділ їх на частини; урок письма: показ зразка збільшеної писаної букви в сітці зошита; аналіз букви з переліком її елементів; написання вчителем букви на дошці з поясненням послідовності її зображення; відтворення школярами літери в повітрі; наведення зразків, поданих у зошитах з друкованою основою суцільною лінією та пунктиром; самостійне писання учнями кількох букв та їх зіставлення із зразком, аналіз помилок; дописування рядка літер та писання другого рядка букви); підсумковий (аналіз дитячих робіт, підсумкова бесіда за вивченим матеріалом).

У площині окремого уроку будь-якого типу навчально-перцептивну діяльність школярів зі сприймання зовнішніх властивостей предметів можна організовувати в єдності фронтальної, групової, в тому числі парної, та індивідуальної роботи. Здебільшого увагу вчителів сконцентровано на застосуванні фронтальних форм організації зорового обстеження дійсності, коли всі учні класу в єдиному темпі виконують однакове завдання. За умов вирішення спільної мети, досягнення якої можливе лише зусиллями всіх учнів разом, цей вид діяльності набуває колективного характеру: учасники пропонують, перевіряють і обґрунтовують різні варіанти розв’язання перцептивного завдання (найчастіше в такій формі виконуються колективні художні композиції, які вимагають порівняння багатьох об’єктів за кольором, формою, розміром, положенням у просторі). Групову та парну роботу, спрямовану на організацію співпраці, взаємонавчання, взаємодопомоги та здійснення взаємоконтролю в невеликих за складом групах школярів, доцільно застосовувати під час виконання дітьми практичних завдань, у процесі ігрової діяльності. Зразком організації індивідуальної роботи є виконання учнями на уроках математики завдань за картками – на відтворення кольору, форми, розміщення об’єктів (між кружечком і трикутниками на картці намалюй квадрат, зафарбуй фігури зліва синім олівцем, справа – червоним; зліва від ялинки намалюй грибочок, справа – горішок; зафарбуй предмети).

Удосконаленню зорової перцепції в процесі трудового навчання, а також навчання образотворчого мистецтва та математики в 2–4 класах присвячуються лише окремі елементи уроків, що зумовлено програмними вимогами. До таких елементів належать: актуалізація опорних знань; перегляд демонстраційного матеріалу; інструктаж; практична робота на уроках трудового навчання й образотворчого мистецтва, робота з геометричним матеріалом на уроках математики, каліграфічні вправи на уроках української мови.

Певної уваги в забезпеченні зорової перцепції необхідно приділяти і таким позаурочним формам навчання, як екскурсія та домашня навчальна робота. Під час екскурсій учні мають можливість безпосередньо сприймати все різноманіття барв і форм у природному оточенні. Результати повільного огляду об’єктів спостереження складуть основу для засвоєння школярами теплої та холодної кольорової гами, узагальненої форми предметів, багатьох просторових відношень між ними. Щодо матеріалу, який вивчається на уроках образотворчого мистецтва, математики і трудового навчання, учителю рекомендовано використовувати попередні, супровідні та завершальні види екскурсій. Домашня навчальна робота планується як самостійне виконання учнями завдань у позаурочний час. Найчастіше – це виготовлення художніх творів (виліпи вдома у вільний час овочі та фрукти з пластиліну різними способами;у вільну хвилину виліпіть посудину з глини чи пластиліну і за бажанням прикрасьте розписом) та вирішення задач геометричного змісту (креслення та вимірювання фігур, знаходження їхнього периметра та площі).

Суттєво урізноманітнюють процес зорового сенсорного навчання засоби його реалізації, до яких належать: слово вчителя; навчальна література (підручники, навчальні та методичні посібники); роздатковий дидактичний матеріал (для забезпечення індивідуалізації та диференціації навчання); наочні засоби (натуральні – природні явища, зразки різноманітних виробів; зображувальні – репродукції художніх полотен, навчальні картини, предметні картинки, набори площинних геометричних фігур, моделі об’ємних геометричних тіл, демонстраційні таблиці «Основні та похідні кольори», «Колірний круг», «Прості геометричні фігури», «Основні прийоми ліплення», «Види ліній», «Елементи графічної грамоти», «Куб і його розгортка», «Конус і його розгортка», «Послідовність складання візерунків», «Конструюємо в техніці орігамі», «Моделюємо із деталей конструктора», «Вчимося писати», «Пиши красиво та правильно», «Види каліграфічних з’єднань» тощо; символічні – фотографії тварин і архітектурних споруд, малюнки, ескізи, креслення); технічні засоби (візуальні – діафільми, транспаранти; аудіовізуальні – кінофрагменти, відеозаписи); електронні навчальні комплекси (педагогічні програмні засоби «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Математика», «Трудове навчання»).