Тема 3. Філософія європейського Середньовіччя та епохи Відродження.Істинна філософія є істинною релігією, і істинна релігія є істинною філософією. Скот Еріугена План. 1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя. 2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя. 3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії. 1.Середньовічна філософія формується в умовах станово – ієрархічної структури феодального суспільства і панування богослов’я у всіх сферах розумової діяльності. В цей час на передній план висуваються духовні характеристики людини (людина усвідомлює себе істотою, що має душу). Оскільки найдосконалішим виявом духовності мислився Бог, знання про Бога (богослов’я, теологія) підносяться на рівень «найголовнішого» знання. Звідси і форма середньовічної філософії: вона існує переважно як теоцентричний світогляд, а любов до мудрості реалізується як течія богословської думки. Раціональний елемент знання у ній автоматично підпорядковується вірі, науковий інтерес – релігії (філософія – служниця богослов’я). Отже, основними рисами середньовічного світогляду можна вважати: монотеїзм (єдинобожжя); Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентність); вихідна якість Бога – любов до людини; Бог творить світ із нічого; природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії; людина в усьому покладається на віру в Бога; головне життєве завдання людини – спасіння душі; у сприйнятті дійсності акцент падає на внутрішнє, зовнішнє скоріше заважає правильно зрозуміти внутрішнє; всі люди є рівними перед Богом; панує символічне світосприйняття.
2. Вихідним джерелом середньовічного світобачення постає Біблія. Біблія озброює християн цілою низкою вихідних догматів. Але ці догмати потребують певних пояснень і тлумачень. Першими це почали робити апостоли (перші учні Христа), але розгалужено і деталізовано здійснили це історичне завдання представники християнської патристики – так звані Отці церкви (лат. «pater» – батько). На ранньому етапі свого розвитку патристика набула характеру апологетики (ІІ – IV ст.): перші християнські мислителі зверталися до римських імператорів або широкого загалу із посланнями на захист християн («апологія» в пер. з грецької - захист). У таких зверненнях апологети почали розглядати та розробляти важливі світоглядні ідеї, такі, як розуміння сутності Бога, характеру та змісту божественного творіння, природа та сутність віри, співвідношення віри і знання. У перші століття існування християнства інтенсивніше розвивалася східна (грецька) патристика. У її межах найбільш уславлені імена так званих «великих каппадокійців»: Василія Великого (Кесарійського) (329 – 379), Григорія Богослова (330 – 389), Григорія Ниського (335 – 394). Найбільш значною фігурою серед християнських мислителів Візантії був Діонісій Ареопагіт, який у своїх «Ареопагітиках» проводив думку про ієрархічну (суворо підпорядковану) будову світу, про шляхи богопізнання. Найбільш завершеного вигляду ідеям патристики надав представник західної патристики – Аврелій Августин (Августин Блаженний) (354 – 430). У його численних творах знайшли вираз усі найважливіші проблеми християнського світобачення. Особливо уважно розглядає Августин усе те, що пов’язане з людиною, висуваючи в людині на перший план людську свідомість. Отже, підбиваючи підсумок, можна сказати, що християнська патристика вперше докладно розробила ідейні засади нового, християнського світобачення. 3. Схоластика і містика – варіанти релігійної філософії. Відмінність між ними полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання. Схоластика вважала, що слід повною мірою використовувати можливості розуму, а найкращим засобом діяльності розуму є логіка. Містика ж наполягала, що розум і роздумування ведуть лише до гріха, а шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога та самозречення. Першим видатним представником схоластики вважають Й.С. Ериугену(810-877). Однією із особливостей середньовічної філософії є боротьба між «реалістами» і «номіналістами». Реалізм – це вчення, згідно з яким об’єктивна реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з ученням реалістів, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо ця сутність є не що інше, як загальне поняття. До реалістів належали Ансельм Кентерберійський (1033 – 1109), Бернар Клервоський (1091 – 1153). Номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття (універсалії) – лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням. Основними представниками цього напряму були Д.Скот(1265 – 1292), І.Росцелін(1050 – 1120), У.Оккам(1285 – 1349). Одним із найвидатніших представників середньовічної філософії був Фома Аквінський (1125/26 – 1274). Фома (Тома) став засновником томізму – одного з найвпливовіших напрямів християнської філософії. Під буттям Фома розуміє християнського бога, який актом своєї волі створив світ і речі, що в ньому існують. Є чотири рівні буття. Найнижчий рівень складають неорганічні стихії і мінерали. Потім ідуть рослини, тварини. На всіх трьох рівнях форма по-різному входить у матерію. На четвертому рівні форма вже не залежить від матерії. Це дух, або розум, розумна душа, найвища із створеного сущого. Внаслідок того, що душа не пов’язана з тілом, вона не гине зі смертю тіла. Найвищою здібністю людини є розум. Практичний розум – це воля, що спрямована не на пізнання, а на діяльність, яка керує людськими вчинками і поведінкою. За Фомою, розум вищий від волі, але любов до Бога набагато важливіша за його пізнання. Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, поза чуттєвих і нескінченних. Контрольні питання та завдання 1. Назвіть загальні риси і особливості середньовічної філософії. Чим вони зумовлені? 2. Чим пояснюється панування теоцентризму у середньовічній філософії? 3. Що таке патристика? Назвіть основних її представників. 4. Зробіть порівняння вихідних ідей схоластики і містики. 5. У чому суть суперечки між реалістами і номіналістами? 6. Дайте характеристику релігійно-філософського вчення Ф.Аквінського. 7. Складіть словник ключових понять та категорій, якими оперували філософи середньовічної філософії. 8. Фома Аквінський писав: «…божественне милосердя виявило рятівнику передбачливість, приписавши приймати на віру й те, що здатний дослідити розум, щоб таким чином всі легко могли бути причетними до пізнання Бога без сумніву і помилки» (див. його: Сумма против язычников// Мир философии. Ч.1. – с. 15). Визначте тенденцію у співвідношенні розуму й віри, що її висловлено в наведеному уривку. Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт 1. Основні зміни світоглядних орієнтирів при переході від античності до Середньовіччя. 2. Вплив ідей візантійської патристики на культуру Київської Русі. 3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії: тотожне та відмінне. Завдання для самостійного опрацювання Головне для людини – уславити себе земними вчинками. Франческо Петрарка Завдання: 1. Опрацюйте тему «Філософія епохи Відродження». 2. Окресліть провідні ідеї ренесансного гуманізму. 3. Розкрийте, у чому полягають особливості ренесансного платонізму. 4. Розкрийте і поясніть історичні здобутки ренесансної натурфілософії. Література: 1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ – IV рівнів акредитації. – К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. –Тема 5. 2. П.Ю.Саух. Філософія: навчальний посібник. – К.: центр навчальної літератури, 2003. – Тема 6. 3. Філософія: Навч. посібник /за ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 2001. – С. 50-55. 4. Філософія. Курс лекцій / Струк Р.Й. – К.: Інтас, 1995. – Тема 5.
|
