Тема. Диференційоване фізичне виховання школярів. Особливості фізичного виховання школярів, які мають відхилення у стані здоров’я.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Поняття “диференційований підхід” (диференціація – від лат. “differenta” різниця – означає поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини) вживаються поруч.

Диференційоване фізичне виховання – це, така методика фізичного виховання, в якій мають враховуватися не тільки загально-вікові, а й індивідуальні особливості дітей в межах групи учнів, схожих за морфо-функціональними показниками.

Диференціація фізичного виховання передбачає пристосування навчального матеріалу програми до індивідуальних можливостей учнів за рахунок диференціації методів, засобів, інтенсивності фізичного навантаження стосовно груп, що складаються із приблизно однакового контингенту учнів

Індивідуальні відмінності учнів зумовлені наступними чинниками:

1) біологічними (вік, стать, генетично зумовлені особливості, та ін.);

2) соціальними (сім’я, оточення, школа);

3) психологічними (сприйняття, мислення, характер здібності і др.);

4) особливостями фізичного розвитку.

Все це зумовлює індивідуальний підхід до фізичного виховання того чи іншого учня, який передбачав би необхідність застосування таких методик дозування фізичних навантажень, які б відповідали фактичному стану фізичного розвитку організму учнів. Внаслідок невідповідності застосування засобів і методів фізичного виховання до фізичного стану учнів вправи можуть оцінюватись як важкі для одних і легкі для інших, і як наслідок, зменшується можливість оздоровчого впливу занять фізичною культурою. Але класно-урочній формі занять властиві труднощі в реалізації індивідуального підходу. Тому багато дослідників в галузі дидактики почали вести пошуки таких способів навчання, у яких в певній мірі зберігалися переваги фронтального та індивідуального методів і одночасно нейтралізувалися їхні недоліки. Саме таким вимогам відповідає організація навчально-виховної роботи на основі диференційованого підходу. Цей підхід у ФВ зменшує небезпеку фізичних перенавантажень, сприяє підвищенні оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, сприяє міцному засвоєнню рухових навичок вдосконаленню рухових якостей.

Диференційоване фізичне виховання в школі здійснюється таким чином. На початку навчального року служба медичного забезпечення загальноосвітньої школи проводить поглиблений огляд учнів і виявляє дітей із відхиленням у стані здоров’я. комплексна оцінка кожної дитини проводиться з урахуванням 4 критеріїв: рівня функціонального стану основних систем; ступеня опірності і реактивності організму; рівня фізичного і нервово-психічного розвитку та ступеня його гармонійності; наявності або відсутності хронічної (в тому числі вродженої) патології.

У відповідності до зазначених критеріїв виділяють 5 груп здоров’я:

1-а. Здорові, без хронічних захворювань, з нормальним фізичним і нервово-психічним розвитком, не мають вроджених аномалій і функціональних відхилень, що вимагають корекції. Вони рідко хворіють.

2-а. Діти, у яких немає хронічних захворювань, але існують морфо-функціональнівідхилення; із зниженим опором організму до гострих і хронічних захворювань. Це діти, які перенесли інфекційні захворювання, підлітки із затримкою загального фізичного розвитку (без ендокринних патологій) і значним дефіцитом маси тіла, які часто хворіють (4 рази і більше в рік).

3-а. Діти з хронічними захворюваннями в стані компенсації, збереженими функціональними можливостями.

4-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії субкомпенсації із зниженими функціональними можливостями.

5-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії декомпенсації. Як правило, діти з такою патологією не відвідують школу, вони знаходяться у спеціальних лікувальних закладах.

На основі даних про стан здоров’я, рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярі для проведення занять фізичного виховання діляться на три групи: основна, підготовча і спеціальна.

До основної групи відносяться учні, які не мають відхилень у фізичному розвитку і стані здоров’я, а також школярі з незначним відхиленням в стані здоров’я функціонального характеру при умовах достатньої фізичної підготовленості.

До підготовчої групи зараховуються діти, які не мають відхилень в стані здоров’я або мають незначні відхилення в стані здоров’я та фізичному розвитку з недостатньою фізичною підготовленістю.

До спеціальної медичної групи (СМГ) відносяться учні із значними відхиленнями в стані здоров’я постійного або тимчасового характеру. Це діти, у яких діагностовано вроджена вада серця, ревматизм, бронхіальна астма із частими приступами, порушення опорно-рухового апарату (зокрема сколіоз ІІ-ІІІ ступені, порушення нервової та ендокринної систем, тощо.

Основна група виконує шкільну програму з предмету фізична культура у повному обсязі. Додатково їм рекомендуються заняття різними видами спорту. Підготовча група відвідує заняття з ФВ разом із основною, але частковими обмеженнями у бігу, стрибках, вправах на гімнастичних снарядах. Діти цієї групи повинні займатися додатково у секціях (гуртках) ЗФП, самостійно для підвищення рівня фізичної підготовки.

Всі школярі, незалежно від того, до якої медичної групи належать, відвідують обов’язкові уроки, але виконують загально-розвиваючі і коригувальні вправи з різним фізичним навантаженням та ті, які їм не протипоказані. Крім цього, для учнів СМГ організовуються додаткові заняття за спеціальною програмою, які проводить відповідно підготовлений вчитель.

На сьогоднішній день існує кілька підходів щодо організації уроків фізичної культури з учнями СМГ:

1. Звільнення учнів від занять фізичними вправами на уроках фізичної культури. Причиною такого рішення є довідка від лікаря, в якій рекомендується звільнити дитину від виконання фізичних вправ у зв’язку з хворобою.

2. Спільні заняття учнів спеціальної, підготовчої та основної медичної групи під керівництвом одного вчителя.

3. Спільні заняття учнів спеціальної та підготовчої медичної групи під керівництвом одного вчителя.

4. Заняття учнів спеціальної медичної групи, що проводяться окремою підгрупою, за розкладом уроків основної медичної групи.

5. Заняття учнів СМГ на уроках фізичної культури, що проводяться в позаурочний час.

Виходячи з інтересів дітей СМГ найбільш ефективними є останні два підходи. Четвертий підхід не вимагає корекцій у протіканні навчального процесу, однак вчителю необхідно давати диференційовані завдання учням з різними захворюваннями і менше звертати увагу на кожного учня зокрема. В свою чергу, п’ятий підхід передбачає кращі умови для співпраці вчителя з учнями, оскільки в групі можна зібрати учнів з однотипними захворюваннями, але проведення таких занять вимагає додаткового часу, порушуючи тим самим навчальний режим учнів.

До об’єктивних чинників, що перешкоджають ефективно організувати уроки фізичної культури з учнями СМГ, слід віднести недостатній рівень підготовленості фахівців до роботи з дітьми із різними видами захворювань, а також недостатнє матеріально-технічне забезпечення місць занять.

Залежно від характеру і тяжкості захворювання рекомендується поділити дітей СМГ на три групи: А, Б, В.

Група “А” формується з осіб із серцево-судинними і легеневими патологіями, ревматичними вадами серця, тонзилокардіальним синдромом, хронічною пневмонією, туберкульозом легенів в стадії ущільнення, залишковими явищами після перенесеного ексудативного плевриту, гіпертонічною хворобою першої стадії, а також з тиреотоксикозами першої стадії. Сюди ж можна включити і осіб з бронхіальною астмою, але тільки не раніше, ніж через рік після останнього приступу, а також якщо у хворих немає змін в легенях і явищ недостатності в спокої і при фізичному навантаженні. Якщо ж ці явища спостерігаються, то такого студента (учня) краще направити для занять фізичними вправами в групу ЛФК.

У підгрупу “Б” зараховуються особи з хронічним частими тонзилітом, виразковою хворобою, хронічним гастритом, колітом, холециститом, з порушенням жирового і водно-сольового обміну, з порушенням функцій сечостатевої системи.

У підгрупу “В” об’єднуються особи з вираженими порушеннями опорно-рухового апарату, залишковими явищами паралічу, парезів, після перенесення травм верхніх і нижніх кінцівок, із залишковими явищами кісткового туберкульозу, деформацією грудної клітки. Для цієї групи необхідна спеціальна гімнастика, коригуючі і загальнорозвиваючі вправи. Заняття зі студентами (учнями) проводяться індивідуально, а також в групах. При наявності умов у вузі слід створити окремі навчальні групи для осіб з міопією в межах від 5 до 7 діоптрій, підібрати для них методику викладання і протягом двох-трьох років прослідкувати за впливом фізичних вправ на зір студентів. Коли ж студенти (учні) з міопією займаються в групі “В”, вони додатково обмежуються в бігових і стрибкових вправах, а також вправах, пов'язаних з опором, натужуванням, і на витривалість.

За даними педагогічного тестування та функціонального стану група ділиться на підгрупи А (“сильну”) і В (“слабку”). У підгрупу “А” направляються школярі, що не мають суттєвих відхилень у стані здоров’я, задовільно оволодівають руховими діями та учні, що тимчасово направляються у СМГ для повного відновлення їхнього здоров’я після травм та захворювання. У підгрупу “В” направляються учні з патологічними змінами в організмі, загостреними хронічними захворюваннями, з аномалією розвитку опорно-рухового апарату.

Заняття плануються в розкладі і проводяться до або після уроків 2 рази на тиждень по 45 хв або три рази по 30 хв.

Основні завдання ФВ учнів, що відносяться до СМГ:

● Зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку, загартування школярів.

● Розширення функціональних можливостей основних фізіологічних систем організму.

● Посилення захисних функцій організму школярів до різних захворювань.

● Формування та закріплення рухових умінь та навичок.

● Виховання в дітей морально-вольових якостей і стійкого інтересу до регулярних самостійних занять фізичними вправами.

● Роз’яснення учням ЗСЖ, принципів гігієни праці і відпочинку, раціонального харчування.

Заняття з учнями СМГ діляться на 2 періоди: підготовчий і основний. Підготовчий період триває перші 2 місяці навчального року. Його завдання: