Факторинг як форма кредитування.

Факторинг – (від англ. фактор – агент, посередник) – це купівля банком або спеціалізованою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду. Факторинг – це різновид торгово-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. Факторинг у будь-якій формі пов'язаний з неоплаченими розрахунковими документами, які виникають між виробниками та споживачами в процесі реалізації товарів і послуг, тобто він пов’язаний з інкасацією дебіторської заборгованості клієнта. Факторингову операцію ще можна назвати кредитуванням продаж постачальника або наданням факторингового кредиту постачальнику.

Факторинг був відомий ще у ХУІ-ХУІІІ ст. Однак лише у 60-ті роки ХХст. факторингові операції приходять на зміну комерційному кредиту у вексельній формі і починають широко застосовуватись для обслуговування процесу реалізації продукції. Це було викликано посиленням інфляційних процесів і нестійкістю економіки ряду країн. Таке становище вимагало швидшої реалізації продукції, тобто переводу капіталу з товарної форми у грошову. Адже, досить широко використовувана в багатьох країнах вексельна форма розрахунків не завжди гарантує своєчасне отримання коштів. Тому проблема дебіторської заборгованості для постачальника набула важливого значення. При несплаті в строк фірма – векселедержатель вимушена утримувати належну їй суму в судовому порядку. Однак, судові видатки можуть бути дуже високими, що може призводити до списання боргів на збитки. Також фірми прагнуть «не виносити сміття з хати» і не вдаватись до судової тяганини.

У пошуках виходу з таких ситуацій фірми почали звертатися за допомогою в банки, щоб урегульовувати спірні питання з приводу оплати векселів та інших товарних документів. Пристосуванням комерційного кредиту до сучасних вимог і став факторинг.

У відповідності до Конвенції про міжнародний факторинг, що була прийнята у 1988р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє хоча б двом вимогам з чотирьох:

1) Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

2) Ведення бухобліку постачальника, перш за все обліку його реалізації;

3) Інкасація його заборгованості;

4) Страхування постачальника від кредитного ризику.

Суть факторингу в тому, що факторингова компанія (фактор - фірма) купує в своїх клієнтів їх платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80-90% вартості відфактурованих поставок і сплати іншої частини за мінусом комісійних та % за кредит у строго зазначені строки, незалежно від того, коли надійде виручка від покупця. Платіж, який надходить потім від покупця, зараховується на рахунок фактор-компанії (банку).

Відмінність факторингового кредиту від комерційного для продавця товару полягає в тому, що він отримує платіж готівкою, а при продажу в кредит він отримує вексель. Цей вексель може бути дисконтова ний в банку, але гроші будуть отримані в меншій сумі, ніж у випадку продажу рахунку-фактури. Крім того, завдяки факторингу постачальник отримує такі переваги:

· Завчасна реалізація боргових вимог;

· Звільнення від ризику неплатежу;

· Спрощення структури балансу;

· Економія на бухгалтерських, адміністративних та інших видатках.

Для покупця придбання товару за допомогою комерційного кредиту майже нічим не відрізняється від факторингового кредиту. І в тому, й в іншому випадках покупець зобов’язується вернути борг через певний строк: при комерційному кредиті – векселедержателю, при факторинговому кредиті – факторинговій компанії. Однак факторингове кредитування має ряд переваг і для покупця: в окремих випадках борг може пролонгуватись під додаткові зобов’язання, і дозволяється також часткове погашення боргу, що стимулює купівлю товарів за підтримки факторингових кредитів.

Факторингові операції поділяються на:

· Внутрішні – якщо постачальник, покупець та фактор-фірма в одній країні; міжнародні – якщо якась із трьох сторін знаходиться в іншій державі;

· Відкриті (конвенційні) – якщо боржник знає про участь в угоді факторингової компанії; закриті (конфіденційні) - коли ніхто з контрагентів постачальника не знає про кредитування його продаж факторинговою компанією. Саме тому вартість конфіденційних операцій факторингу вища, ніж конвенційних і значно дорожча усіх інших банківських кредитів;

· З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника повернути сплачену йому суму; без права регресу – без такої вимоги;

· З умово. Кредитування постачальника у формі попередньої оплати або оплати вимог на певну дату.

Факторингове обслуговування сприяє своєчасній інкасації боргу та мінімізації втрат від прострочення платежу; сприяє уникненню появи сумнівних боргів, забезпечує допомогу підприємствам в управлінні кредитом. Факторингова компанія стає власником неоплачених боргових вимог, отже, вона бере на себе ризик їх несплати. Тому, перш ніж укладається угода про факторингове обслуговування, фактор-фірма повинна провести відповідну роботу по вивченню платоспроможності клієнтів того постачальника, якого вона буде обслуговувати. Для цього постачальник повідомляє факторинговій компанії перелік своїх покупців і планові обсяги поставок товарів. Фактор-фірма перевіряє платоспроможність кожного з покупців і повідомляє постачальнику можливі кредитні ліміти за кожним покупцем. У межах цих кредитних лімітів постачальник може відвантажувати продукцію без усякого ризику. Коли використовується відкритий факторинг, то постачальник після відвантаження продукції повинен повідомити покупця про те, що він користуватиметься послугами факторингової компанії і всі платежі повинні зараховуватись на її рахунок.

Світова практика знає кілька типів факторингових угод в залежності від вимог постачальника до факторингової компанії:

1) Угода про повне обслуговування (відкритий факторинг без права регресу). Звичайно укладається за умов регулярних і перевірених контактів між постачальником і факторинговою компанією. Повне обслуговування включає: повний захист від появи сумнівних боргів, гарантовану оплат грошових документів, управління кредитом, облік реалізації, кредитування у формі попередньої оплати або на певну дату. Повне обслуговування здійснюється за умов, що постачальник перепоступає факторинговій компанії борги усіх своїх клієнтів, без винятку: надійних – собі. Ненадійних – факторинговій компанії. Договір без права регресу в світовій практиці укладається досить рідко – лише за умови мінімальної можливості виникнення спірних моментів.

2) Угода про повне обслуговування з правом регресу – в цьому випадку факторингова компанія не страхує кредитний ризик, його продовжує нести постачальник. Факторингова компанія має право повернути постачальнику боргові вимоги, які не оплачені клієнтом протягом певного періоду часу.

Світова практика показала, що використання факторингу особливо ефективне для невеликих та середніх підприємств, а також для нових, які виходять на ринок та мають перспективи зростання обсягів виробництва, а також відчувають дефіцит грошових коштів через несвоєчасне їх надходження від дебіторів. Факторинг сприяє прискоренню оборотності коштів у розрахунках, що особливо важливо для таких підприємств. У фінансовому сенсі факторинговий кредити не створює в позичальника нових пасивів, а значить не впливає на його кредитоспроможність.

Комісійна винагорода факторингової компанії складається з двох елементів:

1) Плата за кредит. Її розмір визначається за період між отриманням платежу від факторингової компанії і датою надходження платежу від платника. % за факторинговим кредитом звичайно на 2-4 пункти перевищує % за короткостроковими позиками клієнтам з аналогічним оборотом та кредитоспроможністю. Це пояснюється необхідністю компенсувати додаткові витрати та ризики факторингової компанії.

2) Плата за обслуговування, яка розраховується як відсоток від суми рахунку-фактури. Її величина залежить від обсягів і структури виробничої діяльності постачальника і кредитоздатності його покупця, від того, наскільки трудомісткою та ризикованою є робота факторингової компанії. Її розмір коливається від 0,5 до 3% від суми рахунків. При наявності права ре7гресу робиться знижка на 0,2-0,5 пунктів. Плата за обслуг7овування – це плата за ведення обліку, страхування, інкасацію та інші послуги.

Строк факторингового кредиту – 90-120 днів.

Кредитний ризик постачальника особливо зростає при поставках товарів на експорт. Це пов’язано із складнощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, більш тривалими строками документо-і товарообороту, а значить і строків надання комерційного кредиту, політичною, економічною нестабільністю країни-імпортера, наявністю валютного ризику.

Працюючи з експортером, факторингова компанія, як правило, укладає договір з факторинговою компанією країни-імпортера і передає їй частину своєї роботи, а сама,в свою чергу, виконує частину робіт за дорученням цієї іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг отримав назву взаємного, або двохфакторного. Переваги взаємного факторингу в тому, що для кожної компанії, яка обслуговує імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не

зовнішніми, а це спрощує всю роботу по визначенню кредитоздатності імпортера, страхуванню ризиків, інкасації боргових вимог і т.д.

 

Постачальник

Покупець

Фактор-фірма

 

 

1 – Відвантаження продукції

2 – Акцепт платіжних документів за продукцію

3 – Пред’явлення розрахункових документів факторинговій компанії

4 – Перевірка платоспроможності покупця

6 – оплата документів.

 

Рис. Схема факторингової операції.

7.3.1. Факторингові операції

Факторингові операції з’явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Факторинг – різновидність торговельно-комiсiйної операції, пов’язаної з кредитуванням оборотних коштів. Факторинг є інкасуванням дебіторської заборгованості покупця i специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької дiяльностi. Факторинг – це:

1) стягнення (iнкасування) дебiторської заборгованостi покупця;

2) надання йому короткострокового кредиту;

3) звільнення його від кредитних ризиків при операціях.

Головною метою факторингу є отримання коштів негайно або у термін, визначений угодою.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятій у 1988 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум дві із наступних чотирьох вимог:

· наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

· ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все обліку реалізації;

· інкасування його заборгованості;

· страхування постачальника від кредитного ризику.

Разом з тим, у ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур, тобто операцію, що задовольняє лише першу вимогу.

Ці операції проводять спеціальні фактор-фірми, які, як правило, тісно пов’язані із банками або є їх спеціалізованими філіями і дочірніми компаніями. Факторингові операції застосовуються в нашій країні з грудня 1989 року і здійснюються комерційними банками.

Факторинг здійснюється наступним чином. Банк отримує у господарчого суб’єкта-продавця право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) i протягом 2 – 3 днів перераховує господарчому суб’єкту 70 – 90 % суми коштiв за відвантажену продукцiю на час її пред’явлення. Після одержання платежу за цими рахунками вiд покупців банк перераховує господарчому суб’єкту суми рахунків 30 – 10 % за мінусом процентів i комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища, клієнта тощо.

При визначенні оплати за факторинг слід виходити з прийнятого сторонами процента за кредит i середнього терміну перебування коштiв у розрахунках з процентами. При розміщенні документа продавця в картотеку покупця вся сума пені також є доходом факторингу.

 

Існують різні види факторингових операцій: відкриті (конвенційні) та закриті (конфіденційні), з правом регресу і без нього. При відкритому факторингу постачальник ставить до відома боржників про участь банку (фактор-фірми), і всі платежі направляються на адресу банку. При закритому – боржники не повідомлені про посередництво банку. Факторинг з правом регресу означає, що банк має право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кредитний ризик. Угода без права регресу в світовій практиці укладається досить рідко, так як вважається, що вона виправдана лише в тому випадку, коли можливість появи суперечливих моментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Від виду операції залежить ступінь ризику, яка визначає і вартість операції (комісійну винагороду банку).

Переваги факторингу для клієнта: зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгованості, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспроможності. Крім того, банки (фактор-фірми) надають своїм клієнтам додаткові послуги.