Мета, завдання лекції

ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Модуль І. Мистецтво Північного Відродження.

Тема: Мистецтво Північного Відродження. Нідерланди.

Кількість навчальних годин: 2

Актуальність теми: дана тема відіграє величезну роль є вивчення однієї з базових навчальних дисциплін в освіті, що є спрямованою на формування їхньої загальної художньої культури і розвитку професійної ерудиції.

Мета, завдання лекції

Метою викладання теоретичного курсу є знайомство з основними теоретичними поняттями мистецтвознавства, особливостями історичних етапів світової образотворчості, декоративно-ужиткового мистецтва та архітектури, пам’ятками світової культури допоможе студентам оволодіти належним рівнем методичної готовності до професійної діяльності, виховати високий рівень художньо-естетичного смаку, креативний підхід у поєднанні традицій та новацій у професійній діяльності.

- засвоєння історії образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва та архітектури Північного Відродження;

- розуміння специфіки візуально-просторових мистецтв у системі художньої діяльності людства;

- формування широкого гуманістичного світогляду.

Опорні (ключові) поняття: Відродження Нідерландів, художники Нідерландів: брати Ван Эйк, Р.Ван дер Вейден, І.Босх. Творчість П. Брейгеля

Міжпредметні зв’язки: кольорознавство, образотворче мистецтво

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література:

1. Алпатов М.В. Искусство. Книга для чтения. Живопись, скульптура, графика, архитектура. – М., 1969.

2. Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура: Терминологический словарь. – М., 1997.

3. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. – М., 1996.

4. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. Т. 1-4. – М., 1991- 1993.

5. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво. Т.1,2,3. – Львів, 2003-2008.

6. Малая история искусств. – М., 1978.

7. Популярная художественная энциклопедия. В 2т. – М., 1986.

8. Словарь искусств. – М., 1996.

9. Холл Д. Словарь сюжетов и символов в искусстве. – М., 1996.

10. Серия журналов- альбомов «Великие художники».

План і організаційна структура лекції:

1. Художні особливісті культури Відродження Нідерландів

2. Спільні і відмінні особливісті культури Відродження Нідерландів

3. Життя і творчість художників Нідерландів (брати Ван Эйк, Р.Ван дер Вейден, І.Босх. Творчість П. Брейгеля)

Зміст лекційного матеріалу:

Своєрідним осередком художньої культури Північного Відродження (XV—XVI ст.) оули Нідерланди — одна із найбагатшйх й передових країн Європи, яка успішно змагалася у промисловості і в торгівлі з містами Італії І витісняла їх із світового ринку.
Процес формування нової культури проходив тут повільніше, ніж в Італії, характеризувався постійними компромісами між старим, традиційним і виникаючим новим. Тільки в кінці XVI ст. Нідерланди, які були насильно об'єднані під владою бургундських герцогів незалежною проміжною державою, що включала в себе Фландрію, Голандію, багаточисленні провінції між Маасом і Шельдою, стали переживати економічне піднесення і демократичні перетворення, а звідси і процес становлення культури, багато в чому подібної до італійської.

Основними центрами виникнення цієї культури стали багаті міста південних провінцій Фландрії і Браоанта.Особливості їх історичного розвитку, як і розвитку Нідерландів у цілому, надали своєрідного колориту художньому життю. Тут феодальні традиції зберігалися до кінця ХІУст. і співіснували з новими буржуазними відносинами, що порушили станову замкнутість, а це змусило переглянути і змінити оцінку особистості людини. Через те, що нідерландські міста не мали такої політичної незалежності, як у Італії, а промисловість постійно переміщалася у село, селянство виступало тут вирішальною силою у визвольному русі (буржуазний розвиток охопив широкі верстви суспільства), взагалі боротьба з феодалізмом набула більш гострих форм, що трансформувалися наприкінці XVI ст. у рух Реформації, який закінчився перемогою буржуазної революції.

Дані процеси обумовили демократичний характер художньої культури цього часу—у ньому яскраво проявляється фольклор, народна фантастика, взагалі народна основа. Національна своєрідність життя, народні форми його існування» соціальні контрасти можна вважати головними особливостями нідерландської культури Відродження. Властиві даному періоду садіальїи протиріччя, атмосфера ворожнечі і насильства, що встановилися, протиборство різноманітних сил посилювали усвідомлення дисгармонії життя, а тим самим породжували критичні тенденції в художньому житті, які проявлялися у розквіті експресивного, трагічного гротеску, що часто ховався під маскою жарту.
Ще однією відмінною особливістю культури Відродження Нідерландів була стійкість середньовічних традицій, через що нове співвідносилося із старою середньовічною системою поглядів, обмежуючи можливості розвитку нових поглядів і одночасно забезпечуючи асиміляцію цієї системи.

Тут же треба звернути увагу на те, що, незважаючи на інтерес Нідерландів до точних наук, античної спадщини, італійського Відродження, вони ішли своїм шляхом до пізнання світу, в якому інтуїція замінює науковий підхід до зображення природи, а засвоєння пропорцій людського тіла, побудова простору тощо відбувається завдяки безпосереднім спостереженням за конкретними явищами.

Для художників Нідерландів не існувало панування образу досконалої людини титана, у їх творчості людина виступала як невід'ємна частина всесвіту. Ренесансна основа тут полягає в тому, що людина визнавалася найбільшою цінністю серед великого числа явищ всесвіту.

Взагалі для нідерландської культури доби Відродження властиве реалістичне бачення світу, утвердження як художньої цінності такої дійсності, якою вона була насправді, розуміння органічної єдності людини з навколишнім середовищем, вивчення можливостей, якими природа і життя наділили людину. Майстрів Нідерландів цікавить у людині характерне і особливе, сфера його духовного й повсякденного життя, вони захоплено відтворюють у своїй творчості різноманітність індивідуальностей, багатство їх природи і духу; тонко відчувають поетичність буденності, речей та предметів, серед яких живуть люди. Цілком природна властива їм любов до деталей, конкретність їх зображення, орієнтація та розповідність, витонченість у передачі настроїв, уміння відтворити цілісну картину світотворення з його просторовою безмежністю. Правда, такі прояви нерівномірні для різних видів художньої діяльності: в архітектурі і скульптурі, наприклад, аж до XVI ст. розвиток Ішов у межах готичного стилю, а в живопису, в першу чергу станковому, що замінив настінні розписи та вітражі і відділився від іконопису, вже в першій третині XV ст., відбулися якісні зрушення.

Іншими словами, саме живопис започаткував відродження художньої культури Нідерландів. Головним виражальним засобом художників-нідерландців став колорит, за допомогою якого передавалася найтонша різниця між предметами, відтворювалася фактура матеріалу, досягалися різнорідні оптичні ефекти. При цьому насиченість образу передавалася через колір, значимість якого стала очевидною у зв'язку з використанням олійної фарби, що створювала ілюзію повної відповідності матеріальному світу. Тоді ж, з XV ст. у релігійні сюжети і проникли жанрові мотиви, конкретні деталі, а самі вони стали емоційно насиченішими

Основоположниками Відродження в Нідерландах вважаються брати ван Ейки — Губерт і Ян, для яких світ став носієм вічної краси. В основному до нас дійшла творчість Яна ван Ейка - художника філософського розуміння живопису, який уперше побачив та показав життя в цілісності, і, одночасно, в різнобарвності одиничних проявів, у своїх творах він досяг єдності, заснованій на відчутті світла і декоративності.
Створений братами ван Ейк Гентський олтар, виконаний для капели Вейде, пронизувала думка про те, що людська суть полягає у високому етичному покликанні, духовній красі. Гентський олтар, який налічує сотні фігур, об'єднаний сюжетною дією. Потім Ян ван Ейк став об'єднувати героїв своїх полотен загальним настроєм — «Мадонна каноніка ван дер Пале». Він відмовлюється від типу героїчного профільного портрета, повертає обличчя на три чверті, підкреслюючи глибинність зображення, наближає його до глядача, оживляє тон грою світлотіні — «Портрет кардинала Альбергаті», «Тимофій», «Людина у червоному тюрбані», «Портрет подружжя Арнольфіні».

Із 40-х років XV ст. від нідерландських майстрів відходить почуття гармонії, єдності світу і людини. Людина залишається центральною дійовою особою художніх творів, але інтелект, аристократія духу поєднані у неї з самотністю, трагізмом, песимізмом. Виникає концепція людини, яка не вірить у міцність земного щастя. Вона відображена у полотнах Рогира ван дер Вейдена, Гуго ван дер Гуса та ін.
Найзагадковішим і незбагненним художником того часу є Ієронимус Босх (Ієронимус ван Акен). Багато значність, таємність, філософська глибина, а також велике різнобарв'я і багатство джерел, які використовував Босх у творчій діяльності, обумовили створений ним духовний світ. У ньому були об'єднані два протилежних початки — середньовічне і ренесансне: містика і схоластика минаючого часу, гуманізм сучасності, страх перед карою за гріхи культ почуттєвого у людині, розуміння внутрішнього ЇЇ світу. Творчість Босха пронизує народна основа, він сміється над людськими слабкостями, хибами, вважаючи матір'ю всіх вад дурість, звертається до сатиричного гротеску, карикатури. У його переломний час загибель старого здавалася крахом світу, а народження нового уявлялося підступами диявола, злом, що не могло не відбитися на світорозумінні художника. Босха характеризує, крім усього іншого, дивна самобутність: живучи далеко від художніх центрів, він формувався та розвивався поза будь-якою школою, поза всякими напрямками. Досить точно згадати хоча б деякі твори художника, щоб уявити собі його світ — «Операція дурості», «Фокусник», «Корабель дурнів», «Сади земних насолод», «Спокуса святого Антонія», «Іоанн Хреститель у пустелі» та ін.

Життя у Нідерландах XVI ст. було знаменне бурхливим піднесенням, викликаним відкриттям Америки і перенесенням центру світової торгівлі саме в Нідерланди. Разом із тим, у другій половині XVI ст. тут загострилися протиріччя між багатими провінціями, реакційною Габсбургською імперією, феодальною Іспанією, яка з кінця XV ст. володіла Нідерландами, що привело до революції 1566—1609рр. У той час очевидним став факт протиставлення релігійним ідеалам раціоналістичного світосприймання, практицизму. Ідей віротерпимості і рівності. У другій половині XVI ст. відбулася криза ідеалів гуманізму, проявилася мізерність особи, яка не здатна змінити життя. Почалося формування нових уявлень про світ та місце у ньому людини, що викликало нові пошуки, руйнування старих традицій.

Художники того часу побачили необхідність безпосереднього відтворення дійсності, у першу чергу сучасності, і звернулися до вивчення знахідок майстрів італійського Відродження. У художніх творах велика увага приділялася життю народних мас, у живописі розвинувся монумен-тальний побутовий жанр, з'явився натюрморт, удосконалювався портретний жанр. Особливого розквіту досягнули у цей час гротесковий реалізм із казково-сміховими сюжетами, фольклорними мотивами.
Значне місце у плеяді діячів культури XVI ст. займає художник Пітер Брейгель Старший (Мужицький), який поширив тематику жанрового живопису, розкрив єдність людини та природи, показав сучасне йому життя. Його творчість визначила новий, завершальний етап еволюції нідерландського живопису.

Художник бачив соціальні протиріччя, контрасти життя, філософськи осмислив їх, прийшовши до розуміння того, що краса життя полягає у трудовій діяльності народу. Село стало для нього основою творчості, у якій він постійно звертався до образної мови фольклору, народної фан-тастики, користувався алегоріями, притчами, прислів'ями і т. д. Його полотна є відбитком роздумів про сенс життя, про людину, яка перестала бути центром світотворення, яка розчинилася у суєтному натовпі—«Падіння їкара», «Битва Масляниці та Посту».

Пітер Брейгель не нав'язував глядачам своїх висновків, його приваблювало життя селян, його багатогранність, взаємодія із природою. Саме в народі бачить він згусток енергії,
«Похмурий день», «Жнива», «Мисливці на снігу». У той же час він не відходить від показу у своїх творах жорстоких подій сучасності — «Перепис у Віфліємі», «Биття дітей». «Селянський танок».

Пітер Брейгель, проникнувши у глибини внутрішнього світу людини, створив й художні твори, особливо сильні за своїм психологічним рішенням — «Сліпі», «Буря».
У живопису воно починається з братів Яна та Губерта ван Ейків, які створили Гентський вівтар (собор св. Бавона в Генті). Він становить собою двоярусний складень, на дванадцяти дошках якого (у розкритому вигляді) подано десять сцен. Вгорі зображений Христос на троні, попереду стоять Марія та Іоанн, музичать Адам і Єва; внизу нa п'яти дошках сцена "Поклоніння агнцю". Особливість цього живопису (який ще не знав анатомії і перспективи) — надзвичайна старанність і детальність у передачі навколишнього світу: кожна чавинка, кожний шматок тканини є для художників високим предметом мистецтва (як і для дослідників природи — предметом, гідним Дослідження). Ван Ейки вдосконалили техніку малювання олією, що дало змогу повніше передавати яскраву звучність барв.

Так само старанно малював численних мадонн, візерунок їхнього брання, складний рисунок підлоги та вітражів Ян ван Ейк. Художник багато часу приділяв портрету, достовірно передавав індивідульність, не забуваючи при цьому про характеристику людини як дитини всесвіту ("Людина з гвоздикою", "Людина в тюрбані"). Його герої принципово споглядальні, а не діяльні, бо ван Ейк вважав споглядальність якістю, що допомагає людині осягнути красу багатоманітності світу і знайти своє місце у ньому.
Предметний світ він передав із захватом, обов'язково вводив у портрети реальні деталі оточення: дзеркало у дерев'яній рамі, зову люстру, бахмату шерсть песика, одяг.
Мистецтво братів ван Ейків мало величезний вплив на розі нідерландського Відродження, їх пантеїстична багатобарвність, правда, поступово зникла, зате людська душа розкривалася у всіх її таємницях. Останнє властиве також Рогіру ван дер І дену (Рож'є де ла Патюр, близько 1400—1464 pp.). Його мистея високо оцінив Микола Кузанський, коли ван дер Вейден відвідав а також Дюрер. Типовий його твір — "Зняття з хреста" (на відбиток аналітичного спостереження, майже безжальної констат часом гротескової загостреності).
На кінець XV ст. припадає творчість надзвичайно обдарованого художника Гюго ван дер Гуса (близько 1435—1440—1482 pp.) Вже вмів передавати (у грандіозному за розмірами, монументальному за образами вівтарі Портінарі) душевне потрясіння пастухі) ангелів (у сцені поклоніння Немовляті), обличчя яких промовлю вони знають наперед істинний зміст події, її незвичайність. Роботи художника позначені рисами дисгармонії, роз'єднаної з світом.

Творцем похмурих містичних видінь став Ієронім Босх (Хіе мус ван Акен, близько 1450—1460—1516 pp.). В них є й слід середньовічного алегоризму, і жива дійсність. Демонологія Босха зі здоровим гумором, почуття природи — з аналітичні глядом на людину і гротесковістю в зображенні її ("Корабель нів"). У вівтарному образі він примудрився дати тлумачення флаїському прислів'ю, де світ порівнюється з копицею сіна, з якої ний вириває стільки, скільки може вхопити. У "Саді втіх", найвидатніших картин, Босх змалював образ гріховного життя. Світ Босха фантастичний (він створював істот з поєднання форм і предметів неорганічного світу) — і при цьому реаль хоч і пройнятий передчуттям якихось всесвітніх катастроф.

Творчістю Босха завершується перший етап великого мистецтва Нідерландів — XV ст., "пора шукань, прозрінь, розчарувань і знахідок"
Вершиною нідерландського Ренесансу була творчість Пітера Брейгеля Старшого, прозваного Мужицьким (близько 1525—1569 pp.). У ранніх творах він перебував під впливом Босха ("Бенкет тонких" — зла іронія, недвозначний присуд). Але дальший його шлях — від пейзажу-панорами, який фіксує деталі і намагається показати нескінченність і грандіозність світу, до пейза-.„v лаконічного, філософського. З ім'ям Брейгеля зв'язується остаточне оформлення пейзажу як самостійного жанру. Пейзаж з фону перетворився на розповідь про важливі сторони життя. Найбільш відомий з них у Пітера Брейгеля Старшого "Зимовий пейзаж" з циклу "Пори року" (інша назва — "Мисливці на снігу"). Він ліричний, щемливий, від нього віє сумом. Темно-коричневі силуети дерев, мисливців і собак, білий сніг і зникаючі в далині пагорби, крихітні постаті людей на льоду і літаючий птах, який здається зловісним у цій напруженій, майже відчутно лункій тиші.
Щодо жанрового живопису, то тут Брейгель — незаперечно родоначальник. Його полотна заповнені людьми — рядженими, гультяями, жебраками, перекупками. Пізніші твори суворіші, цілісніші, але повнокровні й життєрадісні. Головне ж у них — новий предмет зображення. Це і є народження жанрових картин ("Селянський танець").
На початку 60-х pp. він малював картини, які перевершили силою виразності всі фантасмагорії Босха, звертався до релігійних сюжетів, щоб з їх допомогою зобразити сучасні події. "Віфлеємське побиття немовлят" — біблійний сюжет, але фактично це картина різні іспанців у нідерландському селищі (солдати навіть в іспанському одязі).
Трагізм сучасного йому життя, пов'язаний з першою кризою у розвитку нідерландської революції, Брейгель Старший виражав алегоричною мовою. Одна з останніх його картин — "Сліпі". П'ять сліпих людей, що тримаються за одну довгу палицю, летять в яр слідом за вожаком, який оступився. Один з них дивиться прямо — у нього порожні очниці, дикий вищир. Ці страхітливі, приречені на страж-Дания люди здаються ще жахливішими на тлі спокійного, безжурного краєвиду з церквою, порожніми пагорбами й зеленими деревами. Природа неупереджена і вічна, а шлях сліпих — це життєвий шлях Усіх людей. Враження приреченості художник посилює сіро-сталевим тоном з бузковими відтінками.

Висновок
На відміну від Італії, в північних країнах не було умов для скільки-небудь значного розвитку монументального живопису; чільне місце належить у XV столітті у Франції та Нідерландах книжкової мініатюри, що мала тут міцні традиції. Суттєвою особливістю мистецтва північних країн була відсутність передумов для того інтересу до античності, який настільки велике значення мав в Італії. Античність приверне увагу художників лише в XVI столітті, разом з розвитком гуманістичних студій. Головне місце в продукції художніх майстерень належить вівтарним образам (різьбленим і мальовничим складаний), стулки яких з обох сторін покривалися зображеннями. Релігійні сцени переносяться в реальну життєву обстановку, дія відбувається часто серед пейзажу або в інтер'єрі. Значний розвиток отримує в Нідерландах ще в XV столітті, а в Німеччині - на початку XVI століття портретний живопис.

Протягом XVI століття відбувається поступове виділення в самостійні жанри побутової живопису, пейзажу, натюрморту, з'являються міфологічна і алегорична картини. У XV столітті виникає новий вид образотворчого мистецтва - гравюра на дереві і на металі, що досягає швидкого розквіту наприкінці століття і першій половині XVI століття.