Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентиості.За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку — об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Можуть виникати й інші ситуації. Так, наприклад, певний суб'єкт економічної діяльності, юридична чи фізична особа використовують наявні в неї ресурси з метою одержання доходу. Ці фінансові ресурси на фінансовому ринку можуть бути трансформовані в цінні папери, що принесуть дохід. Як відомо, ринок у найпростішому розумінні - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він є сукупністю товарного і грошового обороту. У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і являє собою систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку. Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Фінансовий ринок – це сукупність ринкових інститутів, що направляють потоки грошових коштів від їх власників до позичальників. В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні ситуації в потоках грошей: 1. Домашні господарства, як правило, щорічно витрачають коштів менше, ніж отримують доходів, тобто у них з'являються заощадження. Заощадження -- це частина доходів домашніх господарств. яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків та інших боргових зобов'язань. Найбільш розповсюдженою формою заощаджень є: нагромадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів. 2. Як правило, протилежна ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій. Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Отже, якщо у сімейних господарств існують надлишки грошових коштів (заощадження), а фірмам, навпаки, конче потрібні грошові кошти для інвестицій, то необхідний механізм їх передачі. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню фінансових ринків. Канали фінансового ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи: 1. Канали прямого фінансування. 2. Канали непрямого фінансування. Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників (рис. 4.2.):
Рис. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку (пряме і непряме фінансування) Пряме фінансування може здійснюватися двома способами: 1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). 2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик). Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (рис. 4.2.). До фінансових посередників належать різноманітні кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).
Значну роль в кругообігу продуктів і доходів відіграє державний сектор. На додатку 3 показані зв'язки уряду з економічною системою. Перший — зв'язок через так звані чисті податки, які рухаються від сімейних господарств до уряду. Другий — державні закупки, в результаті яких кошти переміщуються від уряду на ринки продуктів. Якщо державні закупки перевищують по величині чисті податки (тобто виникає бюджетний дефіцит), то уряд змушений брати позики на фінансових ринках. Така ситуація представлена на рисунку. Якщо чисті податки по величині перевищують державні закупки, то обсяг платежів уряду протягом минулих років буде перевищувати обсяг нових позик: в результаті утворюється чистий потік коштів від уряду до фінансових ринків (цей випадок не показаний на рисунку). Слід звернути увагу, що тут не показаний прямий потік податків, що сплачуються підприємствами (надходження до бюджету), хоча на практиці фірми сплачують податок на прибуток, а також цілий ряд інших податків. Ще один вид зв'язку держави в особі уряду з економічною системою — державні позики, що здійснюються на фінансових ринках. Державні видатки не завжди врівноважуються податковими надходженнями. Створений в результаті бюджетний дефіцит покривається за рахунок позик, що здійснюються на фінансових ринках. Ці позики здійснюються шляхом продажу прав, облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо сімейним господарствам. Залежно від економічного призначення ресурсів та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: РИНОК ГРОШЕЙ і РИНОК КАПІТАЛІВ. 1. На ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до 1-го року). 2. На ринку капіталів продаються грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов'язання строком більше 1-го року) та акції (рис. 4.5.).
|
