РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ З НАЯВНОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

№	Показники	Обсяг виробництва продукції, шт.
	Потужність на початок року	52 000
	Приріст потужності за рахунок організаційно-тех­нічних заходів
	Вибуття потужності
	Середньорічна потужність [п. 1 + (п. 2 – п. 3) × 0,45]	53 170
	Коефіцієнт використання потужності	0,95
	Обсяг виробництва продукції (п. 4 × п. 5)	50 511

Розрахунки проводять у такій послідовності:

· визначають обсяг продукції, який не можна отримати з діючої потужності, і тому необхідно вводити в дію нові (додаткові) потужності;

· установлюють для кожного року коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей (К _осв) з урахуванням наявних норматив­них строків, наприклад, для першого року — 0,6, другого — 0,8, третього — 1;

· розраховують середньорічну величину нових (додаткових) потужностей (П_сер) для виробництва продукції, не забезпеченої наявною на підприємстві потужністю.

Розрахунки виробничої потужності підприємства використовуються для складання балансу, який віддзеркалює зміни величини потужності протягом планового періоду й характеризує в остаточному підсумку так звану вихідну потужність (П_вих).

(7.24)

де П_вх — вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду; П_зах — збільшення потужності впродовж планового періоду в результаті здійснення організаційно-технічних заходів; П_р — нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства; П_н — збіль­шення («+») або зменшення («–») виробничої потужності у зв’язку зі змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції; П_в — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.

Випуск продукції в плановому році визначають виходячи з розрахунку середньорічної потужності. Плануючи виробничу потужність, необхідно враховувати коливання й сезонність попиту на продукцію.

У ринкових умовах постійно змінюється попит на ту чи іншу продукцію під впливом сезонних та інших факторів. У періоди зниження попиту на окремі види продукції необхідно збільшувати виробництво інших видів продукції, які користуються підвищеним попитом, і в такий спосіб завантажувати устаткування. Інакше кажучи, необхідно протягом усього планового періоду постійно вести розрахунки й балансувати попит та пропозицію підприємства, намагаючись повніше використовувати виробничі потужності підприємства.

На основі балансу виявляють резервну потужність, а також потребу в додатковому введенні нових виробничих потужностей у період підвищення попиту на продукцію. У процесі розроблення балансу також визначають:

· можливості виконання планової виробничої програми;

· ступінь забезпечення програм і робіт з підготовки вироб­ництва, освоєння й застосування нової техніки виробничими потужностями;

· коефіцієнт використання виробничих потужностей;

· внутрішньовиробничі диспропорції та можливості їх усу-
нення;

· капітальні вкладення для нарощування потужностей і ліквідації «вузьких місць»;

· потребу в конкретних видах устаткування.

Крім цього, на основі балансу виробничих потужностей розробляють заходи щодо найбільш доцільної спеціалізації та кооперування підприємства та його виробничих підрозділів.

Під час обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому в процесі складання балансу значне місце відводиться показникам, за допомогою яких можна визначити стан використання діючих потужностей та на основі цього розробити заходи щодо поліпшення використання виробничих потужностей і збільшення виробництва продукції.

Необхідно також ураховувати основні фактори виробництва й можливості їх заміщення. Основні фактори (ресурси) виробниц-
тва — це засоби та предмети праці, а також праця, тобто затрати трудових ресурсів. Ці ресурсні складові виробничого процесу потребують певних витрат коштів.

Виробнича програма кожного підприємства повинна бути обґрунтована виробничою потужністю, про що йшлося вище. Проте в процесі виробництва використовують і інші ресурси: трудові, матеріальні, енергетичні.

З економічної теорії (мікроекономіки) відомо, що обсяг вироб­ництва зі зростанням використання у виробництві змінного фактора, наприклад, витрат на засоби виробництва (основні виробничі фонди) збільшуватиметься, але це збільшення має певні межі за діючої технології. Настає такий період, коли приріст витрат на основні фонди не забезпечує збільшення обсягу виробництва, тому що діє закон спадної граничної продуктивності. Збіль­шення використання одного з факторів (за незмінності інших) призведе до послідовного зниження віддачі від його викорис­тання. Закон віддзеркалює існування пропорцій між різними факторами під час виготовлення продукції.

Рис. 7.2. Ізокванта

Наприклад, за даної технології той самий обсяг випуску продукції може бути забезпечений з більшим використанням коштів на основні фонди (Ф) або з більшими витратами на оплату трудових ресурсів (З). Можливі варіанти, які виникають між цими крайніми положеннями. З’єднавши всі можливі варіанти використання ресурсів, які забезпечують однаковий обсяг випуску продукції, отримаємо ізокванту, тобто криву, яка представляє багато комбінацій факторів виробництва (ресурсів), які забезпечують однаковий випуск продукції (рис. 7.2).

Умовний приклад до рис. 7.2

Плановий обсяг виробів 30 тис. шт. можна виробити за комбінації факторів виробництва, що їх наведено в табл. 7.4.

Таблиця 7.4