Загальна характеристика кримінально-правових та цивільно-правових інститутів за «Руською правдою» та іншими стародавніми пам’ятками Київської Русі.

Лекційний курс

з дисципліни «Історія судівництва в Україні»

Лекція 1. Поняття, предмет курсу «Історія судівництва в Україні».

Організація судівництва за часів Київської Русі

Предмет, завдання курсу «Історія судівництва в Україні».

Зв’язок курсу «Історія судівництва в Україні» з іншими навчальними курсами.

Організація судівництва за часів Київської Русі.

Загальна характеристика кримінально-правових та цивільно-правових інститутів за «Руською правдою» та іншими стародавніми пам’ятками Київської Русі.

1. Предмет курсу «Історія судівництва в Україні» охоплює питання історії розвитку та організації судівництва на різних етапах становлення української держави за часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, за часів Речі Посполитої, в період Національно-Визвольної війни, Гетьманщини, в період з 1-ої пол. ІХХ ст. до 1-ої пол. ХХ ст. і за часів новітньої історії.

Питання організації судівництва вимагає розуміння його загальних засад. На сьогодні, як нам відомо, при юридичній діяльності сучасного суду правосуддя в Україні має здійснюватись на засадах верховенства права, з тим, щоб забезпечувався захист прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

При цьому при здійсненні правосуддя завданням суду є забезпечення: захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина; захисту прав і законних інтересів юридичних осіб; інтересів суспільства і держави. Ці завдання суд виконує, виходячи із принципу верховенства права, який згідно із ст. 8 Конституції має діяти в Україні. Це означає, що суд як правовий інститут держави при здійсненні правосуддя виходить з пріоритету права перед іншими соціальними нормами, наприклад, звичаями, мораллю тощо. Суд, здійснюючи правосуддя, повинен керуватися тільки Конституцією і законодавством України.

Завдання, передбачені у ст. 8 Конституції, суд виконує під час здійснення правосуддя – розгляду і вирішення конкретних судових справ правовими засобами, які йому надані у судочинстві для захисту гарантованих прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Завдання суду при здійсненні правосуддя конкретизовані у процесуальному законодавстві (ЦПК, ГПК, КАС, КПК), яке врегульовує порядок провадження у цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному судочинстві.

Право на справедливий суд закріплено у ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Сприйняття цього принципу судової влади вимагає від держави дотримання наступних умов: гарантії доступу до суду, матеріальних гарантій, тобто забезпечення певних вимог стосовно організації судів та кількісного складу корпусів суддів, процесуальних гарантій щодо здійснення судового розгляду.

Міжнародно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини правом на справедливий суд встановлені певні вимоги до організації суду: його створення на підставі закону; самостійність, безсторонність, доступність, додержання процедури розгляду справи, гласність, забезпечення реалізації наданих процесуальним законом прав учасників судового розгляду; змагальність; розумний строк розгляду справи; виконання остаточного судового рішення.

Згідно чинного законодавства суду надані всі необхідні повноваження приймати рішення на підставі принципу верховенства права. Суди мають всі можливості прямого застосування належним чином ратифікованих міжнародних договорів, у тому числі рішень Європейського суду з прав людини, визнання пріоритетності прав і свобод особи, повноваження по скасуванню неправових актів органів законодавчої і виконавчої гілок влади.

Судова система – це сукупність судових органів держави.

Судова система відповідає рівню соціально-економічного розвитку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів державної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям. Відмінна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра, на відміну від федеративних держав, де існує система як федеральних судів, так і судів окремих суб’єктів федерації (штатів, земель, областей, і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Відмінністю судової системи України є існування двох гілок судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції. Останні в свою чергу складаються із загальних та спеціалізованих судів.

Виходячи із змісту ст. 3 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», можна дійти висновку, що судова система України – це сукупність усіх судів, яка побудована у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

 

2. Зв’язок курсу «Історія судівництва в Україні» з іншими навчальними курсами. Курс «Історія судівництва в Україні» займає самостійне місце в системі юридичних дисциплін. Створює основу для вивчення правових наук і юридичних курсів. Водночас він пов’язаний з іншими навчальними курсами.

Наука «Теорія держави і права» розглядає суть держави, її функції, етапи розвитку, висвітлює питання про право, законність. Все це має значення для розуміння суті судівництва та порядку його організації на різних етапах розвитку української держави.

Зв’язок з дисципліною «Історія держави і права» полягає в наступному. Пізнання багатьох питань організації діяльності суду України вимагає бачення конкретних правових явищ у розвитку на фоні історичних подій, у порівнянні з накопиченим правовим досвідом як у нашій країні, так і за її межами.

Наука «Конституційне право» визначає принципи організації та діяльності судових органів, роль і місце суду в системі органів влади. Конституція України є юридичною базою для законодавства про судоустрій.

Науки «Адміністративне право і адміністративний процес» вивчають відносини, що виникають при організації адміністративної влади суддями. Правила застосування адміністративної відповідальності за відповідні проступки, вирішення справ про адміністративні правопорушення.

Науки «Кримінальний і цивільний процеси» поглиблюють знання про суд та його діяльність з розгляду кримінальних та цивільних справ.

«Історія судівництва в Україні» є дисципліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються історія розвитку юридичних установ і органів нашої держави, тому її норми перебувають у тісній взаємодії з іншими галузями права і цим створюють основу для зв’язку правових наук, і юридичних дисциплін.