Утворилась Барська конфедерація.

Лекція 7. Тема: «Українські землі у складі Речі Посполитої, після національно-визвольної війни сер.17-19 ст.».

 

1. Політика влади.

2. Суспільно-політична та демографічна ситуація в Україні.

3. Включення в склад Австро-Угорської монархії та його наслідки.

По Вічному миру (80-ті роки 17 ст. Пруцький 1711(Туреччина та Петро 1, та ще дві) Україна була поділена, і Правобережна Україна відійшла до складу РП.

Сучасні землі Донеччини були у складі РП, згодом Лівобережна цілком відійшла до РП, а Правобережна до Московії.

Яка склалася ситуація? Край спустошено, всі фортеці було підірвано, край був знелюднений.

Що почали робити поляки, коли прийшли на Україну? Вони ліквідували податки – потягнулися люди із Галичини, із Волині, з Лівобережної України та Слобожанщини.

Почалися утиски на православну церкву, і зрештою це призвело до її ліквідації на теритоторії Правобережної України. Залишились католики і уніати.

Становище погіршувалося економічними аспектами: тиск на селянство; посилюється кріпацтво, ослаблення управлінської вертикалі в державі, зменшення коштів, як наслідок відбулося скорочення армії, ослаблювались і кордони.

Утворилась Барська конфедерація.

Барська конфедерація (1768–1772) — військово-політичне об'єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського та Російської імперії.

Створена конфедерація 29 лютого 1768 року у місті Бар на Поділлі (тепер Вінницька область) за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю. Пуласького та інших. Учасники Барської конфедерації виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти.

Виникає гайдамацтво.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини — соціального руху на Правобережжі у XVIII ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рухоб'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення.

Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Гайдамаки грабували все навколо, більшість їх – українці.

Поляки переслідували їх.

На Галичині – Опришківський рух.

Опришки — учасники селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдавських бояр, угорських феодалів, згодом — також протиавстрійської адміністрації. Діяли у XVI ст. — 1-й половині XIX століття.