Оцінка ефективності використання виробничих інвестицій

 

Офіційна методика оцінки економічної ефективності ви­робничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко­номічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень пока­зує загальну величину їх віддачі та обчислюється зістав­ленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Е_р):

 

 

де DП -- приріст прибутку підприємства у випадку вкладен­ня капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне пере­оснащення, грн.;

П -- загальна сума прибутку для новостворюваних об'єк­тів, грн.;

КВ - загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкла­день), грн.

2. Строк окупності капіталовкладень Т_ок, який є обер­неним показником до Е_р:

 

, років.

 

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності ка­піталовкладень Е_р повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Е_н, який встановлюється Міністерством еко­номіки України на певний період. Якщо Е_р > Е_н, то вкла­дення капіталу вважають доцільним.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкла­день є мінімум приведених витрат (Вприв):

 

, грн.,

 

де – собівартість річного випуску продукції по і-му варі­анту капіталовкладень, грн.;

– капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;

Приведені витрати можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Сучасна практика оцінювання ефективності реальних інвестицій використовує певні базові принципи й методичні підходи.

При оцінюванні ефективності капіталовкладень слід ураховувати основні базові принципи. Розглянемо їх.

1. Оцінювати ефективність проектів інвестування капіталу потрібно на основі порівняння обсягу інвестованих коштів, з одного боку, і сум та термінів повернення інвестованого капіталу -- з іншого.

2. При визначенні необхідного обсягу інвестиційних витрат слід ураховувати як основні, так і супутні витрати капіталу. Це пояс­нюється тим, що при інвестуванні крім основних затрат, передба­чених проектом, підприємство часто несе й супутні витрати, спри­чинені реалізацією цього проекту. Тому їх так само необхідно враховувати при оцінюванні ефективності здійснення капітало­вкладень.

3. Повернення інвестованого капіталу оцінюється на основі показ­ника грошового потоку від інвестицій.

Під грошовими потоками від інвестицій (ГП) розуміються отримані від їх реалізації чистий прибуток і суми амортизаційних відрахувань:

 

, грн.,

 

де П – річний прибуток, отриманий у результаті реалізації інве­стицій, грн.;

А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн..

4. Приведення майбутніх грошових потоків від інвестицій до їхньої теперішньої вартості (дисконтування). Оскільки грошові кошти під впливом фактору часу знецінюються, вартість теперішніх гро­шей (тобто їх купівельна спроможність) перевищує вартість гро­шей, що будуть отримані в майбутньому. Такий вплив часу на вартість грошей ураховується шляхом дисконтування майбутніх грошових коштів. Дисконтування передбачає коригування май­бутніх потоків грошей на коефіцієнт, який відповідає певній дис­контній ставці, що враховує ризик і непевність, пов'язані з факто­ром часу. В умовах очікування постійного річного темпу інфляції застосовують постійну річну ставку дисконту і теперішню вартість отриманих у майбутньому грошових потоків обчислю­ють за формулою

 

, грн.,

 

де ТВ – теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інве­стиційного проекту, грн.;

t – кількість років;

ГПt – грошовий потік, очікуваний у t-му році від реалізації проекту, грн.;

r – річна ставка інфляції (у вигляді десяткового дробу);

-- ко­ефіцієнт коригування майбутніх сум грошових потоків.

5. Диференційований вибір дисконтної ставки. Ставки для дискон­тування грошових потоків від реалізації різних проектів вибира­ють диференційовано з урахуванням таких факторів, як очікува­ний темп інфляції, премії за ризик, імовірність низького рівня пла­тоспроможності, тривалість періоду інвестування тощо.

Виходячи з наведених принципів розраховують основні характе­ристики інвестиційних проектів — чисту теперішню вартість, індекс прибутковості, термін окупності, внутрішню ставку дохідності.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) характеризує загальний абсолют­ний ефект від реалізації інвестицій і обчислюється як різниця між те­перішньою вартістю майбутніх грошових потоків, отриманих протя­гом періоду експлуатації об'єкта інвестування, і сумою початкових інвестицій:

 

, грн.,

 

де ТВ – теперішня вартість грошових потоків проекту,грн.;

ПІ -- почат­кові інвестиції,грн..

Якщо чиста теперішня вартість проекту перевищує нуль, проект має бути схвалений як прибутковий, якщо ж вона має від'ємне зна­чення або дорівнює нулю, то проект слід відхилити, оскільки його ре­алізація призведе до збитків або не принесе підприємству додатково­го доходу на вкладений капітал.

Інша характеристика інвестиційного проекту -- індекс прибутко­вості (Іп) – загалом дуже близький до чистої теперішньої вартості. Індекс прибутковості порівнює теперішню вартість майбутніх гро­шових потоків з початковими інвестиціями:

 

 

Проект, який має індекс прибутковості більший за одиницю, схва­люється як прибутковий, а якщо цей індекс менший за одиницю — відхиляють.

Період окупності (Ток) інвестицій характеризує кількість років, за які будуть відшкодовані початкові інвестиції. Період окупності виз­начається як відношення початкових інвестицій до середньорічної величини дисконтованих грошових потоків:

 

, рік,

 

де ГПдиск – середньорічна величина дисконтованих грошових по­токів, грн.

Середньорічну величину дисконтованих грошових потоків визна­чають так:

, грн.,

 

де ТВ – теперішня вартість грошових потоків від проекту, грн.;

Тексп – кількість років експлуатації об'єкта інвестування, протягом яких очі­кується надходження грошових потоків.

Внутрішня ставка доходу (ВСД) характеризує рівень прибутко­вості здійснених інвестицій, що дорівнює дисконтній ставці, за якої чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. Це можна записа­ти у вигляді

 

,

 

де ГП – річні грошові потоки, грн.;

d – дисконтна ставка (внутрішня ставка доходу);

n – кількість років надходження грошових потоків.

З метою схвалення рішення про прийнятність проекту внутрішню ставку доходу порівнюють з необхідною ставкою дохідності діяль­ності підприємства, яку визначають виходячи з вартості залучення капіталу і ступеня ризику проекту. Якщо значення внутрішньої став­ки доходу перевищує необхідну ставку, то проект вважають прибут­ковим.