Оцінка фінансово-економічного стану підприємства

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті -- нега­тивному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Під час здійснення виробничо-господарської діяльності пе­ред підприємством постає безліч різноманітних завдань, успіш­не вирішення яких визначає стабільність та міцність його фі­нансово-економічного стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспро­можність.

Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про фінансово-економічний стан та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс(форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) та Звіт про рух грошових коштів (фор­ма №3).

Баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

1. Необоротні активи:

1.1. Нематеріальні активи.

1.2. Незавершене будівництво.

1.3. Основні засоби:

1.4. Довгострокові фінансові інвестиції.

2. Оборотні активи

2.1. Виробничі запаси.

2.2. Незвершене вироб­ництво.

2.3. Готова продукція.

2.4. Дебіторська заборгованість.

2.5. По­точні фінансові інвестиції.

2.6. Грошові кошти.

3.Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

1. Власний капітал:

1.1 Статутний капітал.

1.2. Пайовий капітал.

1.3. Резервний капітал.

1.4.Нерозподілений прибуток.

2.Забезпечення наступних витрат і платежів:

2.1. Забезпечення виплат персоналу.

2.2. Інші забезпечення.

2.3. Цільове фінансування.

3. Довгострокові зобов'язання:

3.1. Довгострокові кредити банків.

3.2. Відстрочені податкові зобов'язання.

3.3. Інші довгострокові зо­бов'язання.

4.Поточні зобов'язання:

4.1. Короткострокові кредити банків.

4.2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.

4.3. Векселі видані.

4.4. Кредиторська заборгованість.

4.5. Інші поточні зо­бов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів ба­лансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксова­ну дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів -- звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства застосовують показники:

1. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними обіговими коштами (Кзвк):

 

ВОК

Кзвк = ----------,

Вок

 

де ВОК -- власні оборотні кошти, грн.;

Вок -- вартість оборотних коштів підприємства на початок (кі­нець) періоду, грн. (ф.№1 р.(260+270)).

2. Коефіцієнт маневреності (К_м):

 

З

К_м = --------,

ВОК

 

 

де 3 -- вартість запасів підприємства на початок (кінець) пері­оду, грн. (ф.№1 р.(100+120+130+140)), грн.;

ВОК -- обсяг власних оборотних коштів на початок (кінець) періоду, грн..

3. Коефіцієнт автономії (К_авт):

 

,

 

де Кв – власний та прирівняний до нього капітал підприємства на початок (кінець) періоду, грн. (ф.№1 р.(380+430+630));

П – загальна величина пасивів підприємства на початок (кі­нець) періоду, грн. (ф.№1 р.640).

4. Коефіцієнт співвідношення власних та залучених дже­рел коштів (Кв/з):

 

 

де ДЗ – довгострокові зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, грн. (ф.№1 р.480);

ПЗ – поточні зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, грн. (ф.№1. р.620).

Перевищення власних коштів над залученими свідчить про фінансову стійкість підприємства. У цьому разі Кв/з > 1.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я­зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак­тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л):

,

 

де ГК – грошові кошти та їхні еквіваленти, грн. (ф.№1р.(230+240));

ПЗ – поточні зобов'язання, грн. (ф.№1 р. 620).

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності має перебува­ти в межах 0,2 - 0,35. Якщо ж коефіцієнт набуває значення, нижчого за 0,2, то це означає, що у підприємства виникає ри­зик неспроможності покриття своїх невідкладних зобов'язань.

2. Коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності (Ккр.л):

 

,

 

де ПФІ – поточні фінансові інвестиції, грн. (ф.№1 р.220);

Деб.З – дебіторська заборгованість, грн. (ф.№1 р. (150+160+170+180+ +190+200+210)).

Нормальним вважається стан, коли значення цього коефі­цієнта перевищує одиницю.

3. Коефіцієнт покриття або коефіцієнт поточної ліквід­ності (Кп л):

 

,

 

де З – вартість запасів, грн. (ф.№1 р.(100+120+130+140)).

Нормальним вважається стан, коли значення цього коефі­цієнта перевищує 2.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть­ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут­ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково­му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога­ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели­ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез­печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.