Студопедия — Особливості управління оборотними та необоротними активами підприємства
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Особливості управління оборотними та необоротними активами підприємства






 

Найбільш обширну частину операцій фінансового менеджменту по праву займає управління оборотними і необоротними активами підприємства. Це пов’язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально – речового і фінансового складу, що вимагають індивідуального управління, високою динамікою трансформації їх видів пріоритетною роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабельності і інших цільових результатів операційної діяльності підприємства. Тому доцільно більш детально розглянути особливості управління такими активами.

Необоротні активи є найменш мобільною частиною майна, основна відмінність якої полягає у багаторазовому використанні в процесі господарськоі діяльності та частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управлін­ня необоротними активами необхідно усвідомлювати їх переваги і недоліки порівняно з оборотними активами. Переваги і недоліки оборотних і необоротних активів підприємства наведено в табл..1.1.

До оборотних активівпідприємства відносять ті види майнових цінностей, які повністю споживаються за один виробничий цикл. При цьому необхідно усвідомлювати, що елементи оборот­ного капіталу, вкладеного в поточні активи підприємства, постійно переходять зі сфери виробництва у сферу обігу і знову

 

Таблиця 1.1.

Переваги і недоліки управління оборотними та необоротними активами підприємства

  Оборотні активи Необоротні активи
    Переваги • більш висока ліквідність; • знаходження частини оборот­них активів у вигляді готових засобів платежу; • можливість швидкої реструктуризації оборотних активів; моживість підвищити темпи обігу шляхом раціонального управління • менший ризик інфляційного знецінення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидшими темпами, ніж темпи інфляції; • менший ризик втрати в процесі господарської діяльності; • здатність приносити стабільний прибуток за несприятливої господарської кон'юнктури у формі орендних та лізингових платежів; • можливість більш інтенсивного використання (у дві або три зміни) в періоди підйому ринкової кон'юнктури.  
  Недоліки • можливе інфляційне знецінення грошових активів; • додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів; можливі втрати у зв'язку з природним убутком товарно-матеріальних цінностей; •більш високий рівень фінансових ризиків   • можливість морального зносу за швидкої змінюваності технологій; • низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; • низький рівень ліквідності й неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності.  

 

повертаються у виробництво. Та частина оборотного капіталу, яка постійно перебуває у сфері виробництва, називається оборотними

фондами.До складу оборотних фондів відносять: виробничі запа­си, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Друга частина оборотного капіталу перебуває у сфері обігу і відповідно називається фондами обігу(готова продукція на складі, відвантажені товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші оборотні активи). Залежно від рівня контролю за процесом формування і вико­ристання оборотні активи підприємства можуть бути [ ]:

нормовані (всі оборотні виробничі фонди, а також та части­на фондів обігу, що представлена залишками нереалізованої продукції на складі);

ненормовані (всі інші елементи фондів обігу, крім залишків нереалізованої продукції).

Нормовані оборотні кошти є об'єктом фінансового планування і обов'язково відображаються у бізнес-планах та поточних бюдже­тах підприємства. Ненормовані оборотні кошти, як правило, не плануються.

Можливості оперативного управління необоротними активами незначні. I, навпаки, політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю, можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність, ліквідність та прибутковість.

Відповідно, в процесі управління оборотними активами вирішується набагато більше коло завдань фінансового менедж­менту.

До основних завдань управління оборотними активами нале­жать:

1. Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види ак­тивів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів.

У формалізованому вигляді загальний час, протягом якого грошові кошти підприємства вилучаються з обігу, можна представити так[ ]:

Тфц= Тз + Тдз + Ткз (1.1)

де Тфц— тривалість фінансового циклу; Тз— тривалість обертання виробничих запасів; Тдз — тривалість обертання дебіторської заборгованості; Ткз— тривалість обертання кредиторської заборгованості.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування вироб­ничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання від­строчок платежів з боку постачальників). Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської забор­гованості і некритичного уповільнення оборотності кре­диторської заборгованості підприємства постачальникам.

На тривалість фінансового циклу впливають такі чинники як тривалість виробничо-комерційного (або операційного) цик­лу підприємства та його окремих стадій; темпи зростання обсягів діяльності; рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів; сезонність виробництва, реалізації та постачання сировиною; стан кон'юнктури на ринку сировини та ринку готової про­дукції.

3 погляду можливостей оперативного управління тривалістю фі­нансового циклу важливим є останній з перелічених чинників. За високого попиту на сировину підприємству важко скористатися відстрочками платежів з боку постачальників, що призводить до зменшення часу оборотності кредиторської заборгованості та одночасного збільшення тривалості фінансового цик­лу. I, навпаки, у випадку, коли постачальники в умовах низького попиту на сировину змушені з метою стимулювання продажу ак­тивно надавати відстрочки платежів своїм клієнтам, у підприємства з'являється можливість некритично уповільнити кредиторську заборгованість і тим самим зменшити загальну потребу у влас-них фінансових ресурсах.

Характер впливу стану кон'юнктури на ринку готової продукції прямо протилежний. Так, в умовах високого попиту на продукцію підприємства немає необхідності пом'якшувати умови розрахунків з покупцями. У результаті зменшується тривалість обо­ротності дебіторської заборгованості і скорочується загальна три­валість фінансового циклу. I, навпаки, в умовах низького попиту на продукцію підприємство з метою активізації збуту вимушене широко надавати своїм покупцям комерційні кредити, що при­зводить до уповільнення руху дебіторської заборгованості і збіль­шення потреби у власних фінансових ресурсах.

Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід, деякі малі підприємства, що в основному займаються операціями купівлі-продажу і мають невисоку частку доданої вартості у загальній ціні реалізованої продукції, за рахунок вдалого маневрування відстрочками платежів не лише покривають потреби у фінансуванні запасів і дебіторської заборгованості, а й мають додаткове джерело фінансування за рахунок комерційних кредитів поста­чальників[ ].

1. Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно.

До активів з високою оборотністю можна віднести: запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користується значним попитом; грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

Активи з низькою оборотністю відповідно включають: сезонні запаси сировини і матеріалів; запаси готової продукції зі зниженим попитом; довгострокову та короткострокову дебіторську заборгова­ність; усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців; неліквідні фінансові інструменти.

3. Забезпечення ліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. Це управлінське завдання реалізується за допомогою постійного контролю за розміром оборотних ак­тивів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у вигляді
поточних фінансових інвестицій та інших активів, які за необхід­
ності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти.

4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Реалізувати це управлінське завдання можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфелю поточних фінан­сових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит,
відкриття контокорентних рахунків у банку. 3 метою максимі-
зації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально по-
єднувати активи, що дають прямий дохід, і ті активи, які такого
доходу не приносять.

5. Мінімізація ризиків і втрат, пов'язаних з формуванням і використанням оборотних активів. Всі види оборотних ак­тивів тією чи іншою мірою пов'язані з ризиком втрати. Так, грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям — ризик втрати частини до­ходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового рин­ку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторській заборгова­ності — ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризик інфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних иінностей — ризик втрати від форс-мажору і природного убутку та ін. Тому політика управління оборотними активами мае бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат на підприємстві, особ­ливо в умовах дії інфляційних факторів.

Крім того, необхідно враховувати ризики формування оборот­них активів та їх можливі негативні наслідки:

недостатність грошових коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов'язань, втрат можливого прибутку;

недостатність виробничих запасів спричинює перебої у виробництві, зайві витрати, недоотримання реалізаційного доходу;

наявність зайвих оборотних активів спричинює зайві ви­трати на фінансування, іммобілізацію фінансових ресурсів, недо­отримання частини доходу і прибутку.

Відповідно до завдань можна виділити етапи здійснення управління оборотними активами підприємства представлені на рис. 1.5[ ]:. При реалізації даних етапів здійснюється аналіз динаміки загального обсягу оборотних активів підприємства та врозрізі основних їх видів, визначається оборотність і рентабельність окремих видів активів, визначаються джерела фінансування активів в попередньому періоді. На основі виконаних досліджень і специфіки діяльності приймається політика формування оборотних активів (консервативна, поміркована чи агресивна), здійснюється оптимізація обсягів і співвідношення між постійною і перемінною частинами оборотних активів, визначаються частка оборотних активів в формі грошових коштів і високоліквідних активів, можливість використання тимчасово вільних коштів для підвищення рівня рентабельності, форми і джерела фінансування активів.

 

 

 


Рис.1.5. Основні етапи управління оборотними активами підприємства.

Не зважаючи на багатогранність складу операційних необоротних активів по окремих видах і групах основне завдання управління необоротними активами відносно просте і полягає у забезпеченні своєчасного оновлення основних виробничих фондів та високої ефективності їх використання.

З врахуванням цієї мети процес управління необоротними активами на підприємстві здійснюється за наступними етапами (рис.1.6.) [ ].

 

 


Рис. 1.6. Основні етапи управління операційними необоротними активами підприємства.

На першому етапі розглядається динаміка загального обсягу необоротних операційних активів підприємства, темпи їх зростання в відповідності до об’єму виробництва і реалізації продукції, обсягу оборотних активів. Також вивчається склад необоротних активів і динаміка їх структури, оцінюється їх стан по степеню зношеності з визначенням:

коефіцієнту зносу основних засобів

Кз= Сз/Пв (1.2.)

Де Кз – коефіцієнт зносу основних засобів; Сз – сума зносу на визначену дату; Пв – первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнту придатності основних засобів

Кп = Зв/Пв (1.3)

де Кп – коефіцієнт придатності основних засобів; Зв – залишкова вартість основних засобів на визначену дату.

А також коефіцієнтів амортизації і придатності нематеріальних активів, періоду обороту операційних необоротних активів:

ПОна = ОНАпс / Зова (1.4)

де ПОна – період обороту необоротних активів; ОНАпс - середньорічна сума всіх операційних необоротних активів; Зов – середньорічна сума зносу всіх необоротних активів, що використовується підприємством.

Інтенсивність оновлення операційних необоротних активів визначається за показниками вибуття:

Квиб = ОНАв / ОНАп (1.5.)

де Квиб – коефіцієнт вибуття; ОНАв – вартість активів, що вибули протягом даного періоду; ОНАп – вартість активів на початок періоду.

Введення:

Квв = ОНАвв / ОНАк (1.6.)

де Квв – коефіцієнт введення в дію нових операційних необоротних активів; ОНАвв – вартість активів, що були введені протягом даного періоду; ОНАп – вартість активів на кінець звітного періоду.

Оновлення:

КО = (ОНАвв – ОНАвиб) / ОНАк (1.7.)

де КО – коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів.

Крім цього визначаються швидкість оновлення, коефіцієнти рентабельності, продуктивності і виробничої ємності операційних необоротних активів.

Загальний обсяг необхідних підприємству необоротних активів в плановому періоді визначається за формулою:

ЗПона = (ОНАк – ОНАну) х (1 + dКВч) х (1 + dКВп) х (1 + dОРп) (1.8.)

де Зпона – загальна потреба підприємства в необоротних активах; ОНАну – вартість необоротних активів, що не використовуються в виробничому процесі; dКВч – запланований приріст коефіцієнта використання активів в часі; dКВп - запланований приріст коефіцієнта використання активів по потужності; dОРп – запланований приріст обсягу реалізації продукції.

Важливими етапами управління необоротними операційними активами є вибір методу нарахування амортизації, а також розробка системи міроприємств направлених на підвищення коефіцієнтів рентабельності і виробничої віддачі необоротних активів, адже ріст ефективності використання активів дозволяє скоротити їх загальну потребу.

Серед форм і оптимізації структури джерел фінансування операційних необоротних активів розглядаються можливості фінансування за рахунок власного капіталу, довготермінового залучення капіталу за рахунок банківського кредиту, фінансового лізингу та ін. Порядок визначення необхідних обсягів фінансування, вибір найбільш оптимальних форм і оптимізація джерел фінансових ресурсів потребує окремого детального розгляду.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 3537. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Классификация потерь населения в очагах поражения в военное время Ядерное, химическое и бактериологическое (биологическое) оружие является оружием массового поражения...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия