Суб'єкт-суб'єктна взаємодія в педагогічній діяльності

Вчитель завжди діє як більш освічений, зрілий, відповідальний партнер учня. Ця відмінність виявляється навіть поза межами його професійної ролі. Із психолог о педагогічного погляду абсолютна рівність позицій між ними і небажана, оскільки неминуче призведе до негативних наслідків: панібратського, фамільярного ставлення учнів до вчителя, формування у них завищених, неадекватних самооцінок і рівнів домагань, відсутності поваги до авторитету і життєвого досвіду дорослих.

Статусна, рольова нерівність не заперечує рівності особистісної, оскільки найхарактернішою ознакою суб'єктності є здатність до вільної самореалізації на основі власного вибору. Взаємодіючи з учителем, учень виступає і суб'єктом, і об'єктом педагогічного впливу.

У педагогічному процесі недопустимо маніпулювати учнем, тобто незрілою, недосвідченою людиною, яка ще не знає своїх прав. Учня не можна змусити бути активним, навчити відповідати за свої вчинки і себе загалом, виявляти ініціативу тощо. Вчитель повинен надавати йому можливість самореалізуватися у навчальному процесі, сформувати у собі механізм самоуправління і саморегуляції, актуалізувати потребу в особистісному творенні власних цілей, усвідомленні засобів, дій, рефлексії, самоконтролю.

У кожній педагогічній ситуації рівень об'єктності та суб'єктності різний. У навчальній діяльності виникне чимало моментів, які потребують від учня обмеження активності, підкорення, вміння прийняти свою об'єктність як необхідність, дотримуватися запропонованої вчителем логіки поведінки.

У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Процес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідовно, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей процесу досягнення.

Взаємодіяучителя та учня, як правило, проходить такі стадії:

Важливою характеристикою учітелської діяльності є її продуктивність, яка виявляється на таких рівнях:

Отже, педагог як суб'єкт педагогічної діяльності поєднує в собі індивідуальні, особистісні, суб'єктні властивості, що забезпечує ефективність його діяльності.

78. Педагогічні здібності реалізуються на перцептивно - рефлексивному і проективному рівнях.

Педагогічні здібності характеризують розумові та емоційно-вольові якості особистості, які є взаємопов'язаними й утворюють єдине ціле.

Рівні педагогічних здібностей

Вони передбачають високий рівень розвитку загальних (спостережливості, мислення, уяви) та спеціальних здібностей. Талановиті педагоги захоплюються музикою, літературою, театром. Конкретні їх здібності включаються в педагогічну діяльність, підпорядковуються їй за наявності педагогічної спрямованості. За певних умов спеціальні педагогічні здібності можуть допомагати, нейтралізувати педагогічну діяльність або заважати їй.

Систему педагогічних здібностей утворюють такі здібності:

Дидактичні - здібності передавати учням навчальний матеріал доступно, зрозуміло, викликати у них активну самостійну думку, організовувати їх самостійну діяльність, керувати їх пізнавальною активністю. Проявляються вони у процесі передавання, використання засвоєних знань, умінь і навичок, забезпеченні розвитку особистості,перевірці, контролі, оцінюванні результатів учіння.

Академічні - здібності до певної галузі науки (музики, математики, фізики, біології, літератури), що є предметом викладання вчителя у школі. Здібний педагог добре знає навчальний предмет, глибоко володіє матеріалом, має до нього стійкий пізнавальний інтерес, здійснює дослідницьку роботу, постійно знайомиться з новими досягненнями у своїй і суміжних галузях знань;

Гностичні - здібності до швидкого і творчого оволодіння методами навчання учнів, пошуку і творення способів навчання, збору інформації вчителем про учнів і себе;

Конструктивні - здібності до створення атмосфери співробітництва, спільної діяльності, чутливість до побудови уроку відповідно до мети розвитку і саморозвитку учня,встановлення педагогічне доцільних стосунків з ним;

Перцептивні - здібності педагога проникати у внутрішній світ вихованця, психологічна спостережливість,розуміння особистості учня і його психічних станів;

Мовні - здібності чітко висловлювати свої думки і почуття з допомогою мови та невербальних засобів (міміки, жестів, пантоміміки). Мовлення вчителя повинно бути переконливим, простим, зрозумілим, образним, виразним та емоційно забарвленим. Він має володіти чіткою дикцією, багатим словниковим запасом, уникати мовленнєвих помилок;

Комунікативні - здібності до спілкування з учнями,уміння знаходити правильний підхід до них, встановлювати з ними педагогічне доцільні стосунки, наявність педагогічного такту;

Експресивні - здібності, що виявляються в емоційній наповненості взаємодії з учнями. Елементами їх є правильна дикція, добре поставлений голос, дихання, узгодженість мови, міміки і жестикуляції.

Організаторські - здібності організовувати учнівский клас, згуртовувати його, оптимізувати власну діяльність (планування, контроль тощо). Робота вчителя завжди містить елементи організації і самоорганізації.

Сугестивні - здібності, що виражають здатність вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів. Це пов'язано з вмінням педагога переконувати, рівнем його педагогічної свідомості, цілеспрямованістю дій, сформованістю вольової сфери;

Прогностичні - здібності, що виявляються в передбаченні результатів дій, у виховному проектуванні особистості учнів, умінні прогнозувати розвиток їх якостей.

Вони пов'язані з педагогічним оптимізмом, з вірою в дитину, у можливості виховання;

Педагогічна рефлексія - здатність оцінити свою діяльність, її результати, власний індивідуальний стиль.

Педагогічна спостережливість - розподіл, обсяг і переключення уваги. Здібний, досвідчений вчитель уважно стежить за змістом і формою викладу матеріалу, розгортанням своєї думки і думки учня, тримає в полі уваги всіх учнів, чуйно реагує на ознаки їх втоми, неуважності, нерозуміння, фіксує порушення дисципліни, слідкує за власною поведінкою (позою, мімікою, пантомімікою, ходою).

Педагогічні здібності включають багато особистісних якостей і розкриваються через певні дії, уміння. Виявляються педагогічні здібності в особливій чутливості до педагогічних цілей, засобів і результатів міжособистісних стосунків педагога та учнів, здатності запобігти настанню втоми при роботі з людьми, витримувати емоційні навантаження у процесі спілкування (соціальні працездатність і саморегуляція).

Ефективна діяльність учителя на уроці забезпечується його вмінням контролювати рівень знань учнів (отримувати інформацію про їх запити та успіхи у навчанні); усно і письмово викладати школярам навчальний матеріал; раціонально використовувати час, готувати і використовувати навчальні засоби, технічні і комп'ютерні засоби; вести діалог з учнями, здійснювати взаємодію з ними (насичувати спілкування з ними позитивними емоціями і почуттями); використовувати різні методи навчання.

79) центрація педагога - це не просто спрямованість, але й зацікавленість, заклопотаність, проявактивності в інтересах тих чиіншихучасниківпедагогічноїсистеми.

На ряду з поняттям «педагогічнацентрация» існуєпоняття «особистіснацентрація». Підпедагогічною системою тут розуміється система міжособистіснихвзаємодій, щовключає в себе: учнів, адміністрацію, педагогічнийколектив, навчальнадисципліна, яку викладає педагог і особистість самого педагога.

Залежновідзмістовногонаповненняпедагогічнацентрацияможе бути декількохтипів. Зазвичайвиділяютьнаступнішістьтипівцентрации: конформная, егоцентрична, гуманістична, авторитарна, орієнтована на батьків і пізнавальна.

Конформна центрация - цецентрация на інтересах, думках учасниківпедагогічного складу освітнього закладу.

Егоцентричнацентрация, тобтоцентрация на інтересах, потребах свого «Я», щохарактеризуєпедагогів з яскравоюіндивідуальністю з нешаблоним способом роботи. Протиставляєтьсяїйгуманістичнацентрація - центрация на користьдітей, коли вся діяльність педагога спрямована на гуманізаціюпроцесунавчання, щовизначаєїїпрофесійнузначущість для педагога.

Авторитарна центрацияабоцентрация на інтересах, вимогахадміністраціїпроявляється, як правило, у педагогів з репродуктивним стилем діяльності при нерозкритепотенціалі, в тих випадках, коли спостерігаютьсяпридушенняініціативи з боку керівництва і низькапрофесійнасамооцінка самого педагога. Ще один тип залежностівисловлюєцентрация на користьбатьків, тобтозалежність педагога відбатьківучнів

Пізнавальнацентрацияпроявляється, коли увага педагога акцентується на змістінавчального предмета, підходах, засоби й методивикладання. Основнийнапрямокдіяльності педагога в цьомувипадку - вдосконаленняпедагогічноїтехнологіїнавчання і виховання.Узв'язку з реалізацією в системіосвітиособистісноорієнтованогопідходу до навчання, найбільшсприятливою для педагогічноїдіяльності є гуманістична і пізнавальнацентрации. Адже при гуманістичноїцентраціїіндивідуальний стиль діяльності педагога характеризуєтьсяувагою і чуйністю, щопоєднуються з прагненнямбудуватиспілкування на рівних засадах, розвиватийого, з вираженоютенденцією до досягненняєдності та попередженняконфронтації. Пізнавальнацентрация, в свою чергу, сприяєформуванню в учнівінтересу до предмета, прищепленнянавичок, бажання до науково-дослідногопошуку, прагнення не зупинятися на досягнутому.Несприятливою з точки зоруособистісноорієнтованогонавчання є егоцентричнацентрація педагога. Викладач з езоповоїцентрациейнесприйнятливий до чужих позиціях, тому будь-яка незгода, ініціативу, яка не збігається з йогопоглядами.

Замістьвисновку...

Педагогічнаспрямованість - система емоційно-цінніснихвідносин, щозадаєієрархічну структуру домінуючихмотивів педагога, щоспонукають до їїутвердженню в педагогічнійдіяльності та спілкуванні. Спрямованістьможе бути центрована.

Центрація педагога - зацікавленість, заклопотаність, проявактивності в інтересах тих чиіншихучасниківпедагогічноїсистеми. Виділяютьшістьтипівцентрации, щохарактеризуютьдіяльність педагога.

На закінченняскажемолишеодне, що і егоцентричнацентрація педагога -цеознака синдрому професійноговигорання. Ознаказниженняпрофесійноїефективностіособистості. І досить часто єдинийвихідпозбавитьсявідцього синдрому - цезмінапрофесії. Цей шлях ізберают далеко не завжди, щозакінчується плачевно як для вчителя, так і для йогоучнів.

Інтегральною характеристикою педагогічноїдіяльності, щовизначаєїїсмисл, є центраціявчителя, тобтоособистіснапозиція. При аналізірізнихвидівпрофесійноїдіяльностівиділяютьтакіпрофесійноважливіякості: особистісний компонент діяльності, тобто характеристики емоційної, вольової і мотиваційної сфер, організаторськіздібності; сенсорно-перцептивний компонент діяльності, тобто характеристики сприйняття і уваги; гностичний, абоінтелектуальний, компонент діяльності, тобто характеристики процесуобробкиінформації, прийняттярішення і т.п.; моторний компонент діяльності, тобто характеристики при моторнихякостей і мови. Педагог повинен володітивисокорозвиненоюздатністю “володіти собою”, тобтопроявлятиемоційнустійкість: витримку, само володіння, вміннятримати себе в руках