Завданнями патопсихологічного обстеження хворих дітей та підлітків у клініці є:
1) дослідити психологічні показники симптомів, які слабко виражені клінічно і які повинні полегшити лікарю диференційну діагностику;
2) уточнити структуру і міру інтелектуального дефекту дитини з метою її подальшого навчання;
3) уточнити дані про певні соціальні та емоційні моменти в розвитку захворювання.
Патопсихолог в клініці здійснює такі види роботи:
1) нозологічну діагностику – визначення до якого захворювання належать зміни в психічній діяльності людини;
2) бере участь у психіатричній експертизі: воєнній, судовій, трудовій, навчальній;
3) оцінює ефективність терапії і прогнозу, тобто фіксує динаміку стану хворого для подальшої реабілітації.
Етапи організації патопсихологічного обстеження.
1. Патопсихолог починає працювати за заявкою лікаря на хворого, заносить дані в свій журнал реєстрації, продумує стратегію та методики обстеження.
2. Готується приміщення, стимульний матеріал, апаратура тощо.
3. Патопсихолог вивчає історію захворювання, продумує план обстеження.
4. Проводиться бесіда з хворим, налагоджується контакт.
5. Етап проведення власне обстеження з допомогою 8–10 методик, протоколювання результатів.
6. Написання заключення. Патопсихолог не формулює клінічний діагноз хвороби, а описує досліджуваного в термінах психології.
При психічних захворюваннях порушується нормальний процес відображення дійсності.
До порушення відчуттів і сприймань відносять сенестопатії, агнозії, анестезії, алгії, ілюзії, галюцинації, псевдогалюцинації. Порушення пам’яті проявляються в таких феноменах: гіпермнезія, гіпомнезія, амнезія, палімпсест, парамнезія, конфабуляції тощо. При психічних захворюваннях часто видозмінюється і увага: стає розсіяною, інертною, порушується об’єм. Найзначніших зрушень зазнають мислительні процеси. Патології зазнає асоціативний процес (застрявання, резонерство, стереотипне повторення), процес суджень (обсесії, зверхцінні ідеї, маячня), операційна сторона мислення, динаміка мислительної діяльності. Порушення особистості відбуваються дуже складно, індивідуально. Але, в-загальному, вони, насамперед, стосуються порушень ієрархії мотивів, їхньої смислоутворюючої функції, також у хворих порушується критичність, підконтрольність поведінки, вольові процеси, змінюється емоційне відношення до себе, до світу.
У патопсихології об’єктом дослідження у хворого, зазвичай, є його емоційні стани, виснажуваність, працездатність. Тому важливо ретельно дослідити пізнавальні процеси, оскільки вони значною мірою визначають успішність навчання дитини у школі і трудової діяльності дорослого. Для дослідження уваги і сенсомоторних реакцій використовуються: коректурна проба, таблиця Шульте, методика Лебединського, рахунок за Крепеліном тощо. Розлади пам’яті: тест Мейлі, проба на запам’ятовування, проба на асоціативну пам’ять, тест опосередкованого запам’ятовування за Лєонтьєвим. Розлади мислення досліджуються такими тестовими пробами: розуміння оповідання, встановлення послідовності подій, класифікація, визначення понять, виключення зайвого, піктограми тощо.
Перебіг емоційно-вольових процесів хворого, зазвичай, аналізується в ході експерименту шляхом спостереження за поведінкою, реакціями на успіх чи невдачу, а також в результаті бесіди з хворим.
Для того, щоб ще поглибити знання патопсихолога про особливості особистості хворого, він використовує вже більш спеціалізовані методики, які висвітлюють ті чи інші методики такого складного конструкту, як особистість людини, а саме: дослідження самооцінки, особистісний питальник Айзенка, ПДП Лічка, MMPI, шкалу тривожності Спілбергера, тест Роршаха, ТАТ, тест Розенцвейга, тест Люшера, методику незавершених речень тощо.
На підставі узагальнених даних, отриманих в ході вивчення особистості хворого, його психічних процесів та станів, патопсихолог робить висновки про порушення в психічному розвитку обстежуваного.
