Студопедия — Трипільська розплата
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Трипільська розплата






 

У Трипілля, як переможець, знову в’їжджає Зелений.

“Пам’ятаю, як зустрічали Зеленого, — згадував очевидець.— Учителька вивела нас на вулицю, дала в руки жовто-блакитні прапорці, які сама зробила з паперу... Люди на вулицю повиходили, піп був, служив молебінь. Зелений їхав на коні, а інші йшли за ним пішки”...

Отримавши звістку, що до Трипілля наближаються два полки Красної армії та інтернаціональний батальйон, отаман прийняв рішення не наражати рідне село на артиле­рійський обстріл. Згідно з наміченим планом зеленівці відступили в с.Безради.

Третього липня окупанти увійшли до Трипілля. Прагнучи зруйнувати “бандітскоє гнєздо”, червоні почали палити хати, реквізовувати свиней та самогон. До пізньої ночі ворог святкував свою “перемогу”. А вночі загони Зеленого несподівано повернулися...

Совєтські історики так змалювали подію: “Наши части заняли было утром 3 июля Триполье.., но противник, мобилизовав всех поголовно, даже стариков, женщин и детей, вечером 3 июля бешеным натиском... занял опять Триполье”.

Червоноармійців-українців, які покаялися, Зелений відпустив, давши на прощання по буханці білого хліба, а вихідців з Чернігівщини ще й перевіз на лівий берег Дніпра. Дехто з червоноармійців-українців вирішив пристати до повстанців.

Наступного дня був базарний день і до Трипілля з’їхалось багато селян з навколишніх сіл. Під вартою привели чекістів, комісарів, комуністів та комсомольців.

“Зелений виліз на імпровізовану трибуну і звернувся:

— От, люди добрі, показуйте, хто з них палій, хто підпалював ваші хати?

Селяни в кожному комсомольці бачили палія. Ті ж казали: ”Я не палив...”. Тоді Зелений вдався до соломонівського вирішення судової справи:

— Ведіть їх, хлопці, до кручі, і з кручі нехай стрибають у Дніпро. Попереджаю: будемо, як тільки стрибнете, і на льоту, і в Дніпрі стріляти по вас. Але Господь Бог знає, хто підпалював хати, а хто ні. І того, хто не підпалював, Господь винесе на лівий берег Дніпра. Там уже ми вас переслідувати не будемо.

Так, стрибаючи, багато загинуло тоді і на льоту, і в Дніпрі”.16)

Тих, хто досяг лівого берега, а це було дев’ять-десять чоловік, Зелений, давши слово, вже не переслідував.

Ось згадка 82-річної селянки про фінальний акорд три­пільської розплати:

“...А вночі Зелений їх, п’яних, і пов’язав. Казали люди, що українців відпустив, хто покаявся, а руських, євреїв та нацменів усяких постріляв. А хто їх кликав сюди?”.

 

А у неділю рано-вранці, гей, вдарили гармати:

То Зелений та почав Україну рятувати.

Пливуть Дніпром комуністи, гей, спілі і неспілі...

Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли.

 

Ой, гуркнуло у Трипіллі, гей, в Каневі лунає;

Отаману Зеленому Дніпро помагає.

Ой, рятує, вимітає, гей, вичища Вкраїну.

Його слава, поки віку, не вмре, не загине.17)

 

Більшовицькі історики кілька десятиліть активно експлуатували створений ними ж міф про “Трипільську трагедію”, яку правильно було б назвати Трипільською розплатою. Один з таких, з дозволу сказати, істориків, А.Лихолат писав: “Зеленовцы отличались исключительной жестокостью и зверством в расправе с членами коммунистической партии, красноармейцами и советскими активистами... Бандиты не только расстреливали захваченных в плен комсомольцев, они закапывали их живыми в землю, связанными бросали в Днепр”...18)

 

Чи треба інших фактів та аргументів, щоб засвідчити, що боротьба в Україні носила не класовий характер, як намагався довести окупант, який буцімто прийшов на допомогу на заклик української бідноти в боротьбі проти “украинских панов”.

Йшла національно-визвольна боротьба, коли одна нація — українська — намагалася скинути вікове панування іншої — російської, яка, використовуючи комуністичну демагогію, спрямувала в Україну одурманених представників інших народів, які теж, як і росіяни, повинні покаятися перед Україною за свою історичну вину.

Боротьба йшла не проти української буржуазії — її навіть не існувало! Боротьба велася проти українського народу, який — з метою поневолити! — намагались розділити, розколоти, “расслоить”...

 

Після трипільської розплати Зелений зміцнює свою владу у навколишніх селах, винищує продзагони, не пропускає до Києва баржі з хлібом.

Популярність його в народі сягає надзвичайних вершин: легенди супроводжують кожну його бойову акцію.

“Як Зелений баржі брав? Узнавав, коли баржа з хлібом ітиме на Київ. Тоді робив у кручах засаду. Випливали з усіх боків на човнах проти баржі і стріляли. А з гори гармата стріляла. Солдати, які на баржі були, — у воду і на той бік. А Зелений притягує баржу до берега і людей згукує — хліб роздавать”.

Згадує житель с.Халеп’я Обухівського району: “Я Зеленого не бачив. Але стояв він у нашому селі. Пам’ятаю, кінь у нас по вулиці бігав одв’язаний. Гарний такий кінь, білий, а в гриву стрічки кольорові вплетені. То батько приказував, щоб ніхто того коня не трогав, бо то кінь Зеленого”.

“А я Зеленого бачила. Ото по тій дорозі, що із Ржищева веде, він їхав. Їде, значить, автомобіль, тільки не сам їде, а коні його тягнуть. Поламався, мабуть. То казали, що в тому автомобілі Зелений їхав...

Красні як прийшли, так і пішли. А в Зеленого тут в кожній горі — склад зброї, а в кожній хаті — друг-товариш. Вибить його з Трипілля було — це все одно, що он того дуба вирвать”.

 

“Все на борьбу с Зеленым!”

 

Після знищення червоних полків у Трипіллі окупантів охопила паніка: 12 липня 1919 р. у Києві оголошений стан облоги. При Київському губкомі створено воєнно-мобілізаційний відділ. Були мобілізовані всі київські комуністи, комсомольці та курсанти. В Таращанському повіті спішно формувалась червона дивізія Трипільського напрямку.

Ось зведення російських окупаційних військ: “11 июля. Трипольский боевой район. У хутора Рудники (очевидно, Рудики — М.К.) была обстреляна наша боевая флотилия. Наша артиллерия заставила замолчать противника и хутор Рудники уничтожен. Сторожевое охранение (Зеленого) выставлено севернее Козина и в Подгорцах. Черняхов-Стайки заняты мелкими бандами. Банды стоят в Злодиевке (нині околиця м.Українки — М.К.) около 5000 человек и 300 всадников. Оружие имеется в достаточном количестве”.

15 липня 1919 р. Зелений звільнив Переяслав. Петроградський комуніст Іванов, який у червні викачав з Переяслава 2 тис. пудів хліба, був без жалю розстріляний. Всього ж повстанці знищили у місті 75 представників та поплентачів окупаційної влади.

У Переяславі отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасовував Переяславську 1654 року угоду про "воззєднання" з Росією. Це була, очевидно, найвища точка у сходженні отамана Зеленого від українського більшовика до українського патріота.

Совєтська, насправді російська влада, не могла простити такої “наруги” над “дружбою двох братніх народів”, і почала готувати черговий похід проти Зеленого. Особливим уповноваженим для боротьби з Дніпровською дивізією призначають М.Скрипника, а командуючим військами — Я.Яковлєва.

Наступ розпочався в середині липня. Противник зайняв Нові Безрадичі, Германівку. Обухів, а після восьмигодинного бою — й Трипілля.

Зеленівці двома групами відійшли на Черняхів та Кагарлик.

18 липня повстанці переходять в контрнаступ: в боях біля с.Злодіївки вбито 30 червоних курсантів. 23 липня Зелений вибиває ворога з Черняхова, Долини та Гусачівки. В Халеп’ї зеленівці розбили червоний десант, залишки якого відступили...

Подвойскій видав наказ із гнівним закликом: “В атаку на нєгодяєв!”. 25 липня мав розпочатися “послєдній і рєшітєльний”. Але Зелений випередив червоних і в ніч на 25 липня атакував їх...

Бачучи чисельну та збройну перевагу ворога, Зелений вирішив ухилися від фронтової боротьби і перейшов у район, де не було такої маси червоних частин.

“Сам Зеленый с полутысячей19)закоренелых бандитов бросился на запад, разбил один из организованных Подвойским отрядов и прорвался в район Таращи-Белой Церкви, — звітував ”особо уполномоченный Совета Обороны Народный Комиссар М.Скрыпник”. — Восстание же крестьян Трипольского района подавлено. Теперь остается мобилизация всего населения этого района, обезоружить его и взыскать с него все расходы, понесенные рабоче-крестьянским государством на подавление.

Обезоружение населения производится. Все виновные в утайке оружия и военных материалов предаются полевому ревтрибуналу. Что касается мобилизации всего населения, то производить его сейчас же нецелесообразно. Сейчас идет уборка богатейшего урожая. Мобилизацию необходимо произвести по окончании жнивья, дней через пять-семь”...

Тим часом Зелений рейдував в район ст.Ольшаниці — і далі на Таращу, звідки вийшла в район Трипілля червона дивізія під керівництвом Яковлєва.

“По данным разведки банды Зеленого обнаружены у д.Дыбинцы и Раскопанцы, западнее Богуслава”, — зазначав ворог. — 2-го августа... банды Зеленого наступают в районе м.Ильинцы силами около 2000 человек при артиллерии, грозя отрезать Умань от Христиновки. Противник подошел к городу и вокзалу Умани на расстояние версты и ведет разведку. Киевский 1-й запасный полк отказался выполнять возложенную на него задачу — выехать в Умань — по мотивам, что противник сильнее его”.

Бачимо, що Зелений не був розбитий, як хвалилися більшовики у своїх рапортах, а вийшов з-під удару в Таращанський та Уманський повіти.

“8-го августа. В 10 верстах от Таращи появилась банда зеленовцев до 200 человек... Банды зеленовцев, наступающих на Умань, имеют 3000 человек и 3 орудия, но мало снарядов”.

А тут з півдня підступав новий ворог — озброєна за останніми зразками військової техніки Добровольча армія. Бої з денікінцями коло Білої Церкви виявилися тяжкими для трипільців. Але із заходу надходила до Києва об’єднана Армія УНР і ЗУНР. І вістка про це підняла бойовий дух зеленівців.

 

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 344. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Краткая психологическая характеристика возрастных периодов.Первый критический период развития ребенка — период новорожденности Психоаналитики говорят, что это первая травма, которую переживает ребенок, и она настолько сильна, что вся последую­щая жизнь проходит под знаком этой травмы...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

БИОХИМИЯ ТКАНЕЙ ЗУБА В составе зуба выделяют минерализованные и неминерализованные ткани...

Типология суицида. Феномен суицида (самоубийство или попытка самоубийства) чаще всего связывается с представлением о психологическом кризисе личности...

ОСНОВНЫЕ ТИПЫ МОЗГА ПОЗВОНОЧНЫХ Ихтиопсидный тип мозга характерен для низших позвоночных - рыб и амфибий...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия