Укладач старший викладач Г.П.ПРИТУЛАПРИТУЛА Г.П. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ « ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ » Для студентів психолого-педагогічного факультету Спеціальність: «Психологія», «Соціальна педагогіка» Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», «спеціаліст» Чернігів Укладач старший викладач Г.П.ПРИТУЛА Затверджено кафедрою правових дисциплін
Протокол № ___від ___ __________ 2012 р. Завідувач кафедри________О.П.Віхров І. АНОТАЦІЯ Одним із феноменальних і не всіма усвідомлених явищ кінця 20 століття є масова поява на ринку нового виду товару – інтелектуальної власності. Темпи росту обсягу торгівлі цим товаром зростають значно швидше, ніж звичайних товарів, тому фахівці прогнозують, що при переході від індустріального до інформаційного суспільства, що відбувається в наш час, цей вид товару стане основним, а конкурентоспроможність звичайних товарів і послуг буде в основному забезпечуватися використанням відповідних об’єктів права інтелектуальної власності. Тому економічний розвиток України здійснюють за інноваційною моделлю, в основі якої лежать результати творчої діяльності громадян, тобто об’єктів права інтелектуальної власності. У той час освіта з питань правової охорони, практичного використання та захисту об’єктів права інтелектуальної власності значно “відстає” від потреб сьогодення і вимагає надання студентам вищих навчальних закладів як майбутнім інноваторам комплексу відповідних знань та умінь. Свідченням цього є Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 25.04.01 № 285, завданням якого є запровадження у вищих навчальних закладах дисципліни з основ інтелектуальної власності. Як відомо, більше 80 % учених, викладачів, учителів, тобто наукового і науково-педагогічного потенціалу України, зосереджено в системі освіти. Тому метою даної дисципліни є обгрунтування ефективних умов, за яких інноваційна діяльність педагога стає не тільки фактором його зовнішнього, статусного рівня, але й глибоких внутрішніх переконань, що забезпечують постійне зростання творчого потенціалу особистості, котра є спроможною вирішувати проблеми інтелектуального розвитку, підвищувати якість знань, формувати творчі здібності учнів, студентів на основі широкого впровадження активних форм, сучасних технологій та методик навчання. Інноваційний розвиток держави визначається наявністю вчених, винахідників, раціоналізаторів, які формують науково-технічний потенціал і забезпечують його подальший розвиток. Приділяючи увагу розвитку інтелектуальної власності й новаторства, держава в результаті отримує не тільки вагомий економічний, але й значний соціальний ефект. Особливе місце в цьому процесі належить науково-педагогічній діяльності. У сучасному світі найбільш розвинуті країни зводять до рангу державної політики розвиток потенціалу нації. Так, у США, Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян, починаючи з дошкільного віку. Сьогодні фахівець в галузі інтелектуальної власності пов‘язаний з об‘єктом інтелектуальної власності протягом усього його життєвого циклу: від моменту його створення, розробки – і до його застосування, реклами. Дисципліна має інтегрований характер, тісно пов‘язана з блоком суспільних (історією, філософією, економікою, естетикою, етикою та ін.) та правових (цивільне право, патентне право, авторське право і суміжні права, захист права інтелектуальної власності), а також з рядом дисциплін економічного блоку. Важливу роль у вивченні предмета відводиться теоретичному матеріалу. Особлива увага приділяється засвоєнню студентами методів і прийомів науково-педагогічної діяльності. Значну частину програми складають лекційні і семінарські заняття, в т.ч. написання конспектів занять, рефератів та інших форм роботи. Для засвоєння теоретичного матеріалу студентам рекомендується ознайомитися зі списками наукової літератури, опрацювати підручники та посібники, а також використовувати інші джерела: закони України та міжнародні норми з інтелектуальної власності, періодичну пресу, науково-популярні журнали, сайти інтернету тощо. ІІ. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ
* для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»
ІІІ. МЕТА, ЗАВДАННЯ І ОПИС КУРСУ
3.1. Мета курсу – ознайомити студентів з понятійним апаратом інтелектуальної власності, виробити у них системне бачення проблеми, полегшити сприйняття ними спеціальних дисциплін навчального плану.
3.2. Завдання курсу: 1) ознайомити студентів з основами інтелектуальної власності 2) висвітлити роль інтелектуальної власності в економічному і культурному розвитку суспільства; 3) навчити студентів користуватися національною нормативно-правовою базою у сфері інтелектуальної власності; 4) сформувати прості уміння щодо набуття, здійснення і захисту прав інтелектуальної власності.
3.3. Опис курсу: Змістовий модуль 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини. Система інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право і суміжні права). Право промислової власності. Право власності на нетрадиційні об’єкти ІВ.
Змістовий модуль 2. Оформлення прав власності на об’єкти інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності. Економіка інтелектуальної власності. Міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності. Управління інтелектуальною діяльністю. Стимулювання інтелектуальної діяльності. IV. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН курсу «Інтелектуальна власність» для освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», «спеціаліст» спеціальність «Психологія»
ІУ. Тематичний план курсу «Інтелектуальна власність» для освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», «спеціаліст» спеціальність «Соціальна педагогіка»
У. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ. 5.1. Загальні методичні рекомендації до семінарських занять Вища школа навчає студентів основ окремих галузей науки, а також самостійному набуванню знань. Однією з форм самостійної роботи студентів є семінар. Семінар - форма навчального заняття, коли викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем. Готуючись до семінарського заняття і виступаючи на ньому, студент набуває вмінь обґрунтовувати і формулювати свої думки, удосконалює навички публічного виступу, ведення дискусій, виявляє свої знання, наукову позицію та вчиться її відстоювати. Підготовка до семінарського заняття включає: 1) усвідомлення завдання щодо кожного з них, з'ясування логічної послідовності питань, 2) перегляд конспектів лекцій тих навчальних курсів, які мають відношення до теми, 3) вивчення рекомендованої літератури (список рекомендованих джерел може не бути Виступ на семінарському занятті має бути чітким, висвітлювати зміст питання в головних напрямах. Допускається користування своїми записами для точного цитування першоджерел. Учасники семінару: 1) уважно слухають виступ; 2) при потребі ставлять запитання; відзначають помилки, спірні твердження; 3) вносять необхідні поправки, уточнення; 4) розвивають далі суть проблеми. Семінар завершується заключним словом викладача, в якому: підсумовується робота групи, робляться зауваження щодо висвітлення змісту проблеми, яка виносилась на семінарське заняття, оцінюються підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо.
5.2. Загальні методичні рекомендації по організації індивідуальної та самостійної роботи. Державним стандартом освіти передбачається виділення в навчальних планах вищих навчальних закладів часу, що відводиться на самостійну (позааудиторну) роботу студентів. Максимальний обсяг навчального навантаження студента, включаючи усі види його аудиторної та позааудиторної навчальної роботи, як правило, не повинен перевищувати 54 годин на тиждень. Самостійна робота є невід'ємною складовою частиною навчального процесу, спрямованою на всебічне оволодіння студентами обов'язковим навчальним матеріалом. Під самостійною роботою слід розуміти опрацювання студентами окремих тем або питань курсу, які не висвітлювалися з тих чи інших причин у лекційному курсі, а також не виносилися на розгляд у семінарських заняттях. Самостійне опрацювання студентами матеріалу, передбаченого робочою програмою курсу, здійснюється під керівництвом викладача шляхом: окреслення питань, які виносяться на самостійне опрацювання; консультацій, час яких визначено відповідним кафедральним документом; індивідуальної перевірки знань студентів, набутих самостійно.
Головне у правильній організації самостійної роботи - її планування, що вже закладено навчальними планами, тематичними планами і послідовністю вивчення юридичних дисциплін. Самостійна робота починається до приходу студента на лекцію. Багато студентів активно використовують «систему випереджального читання», тобто попередньо прочитують лекційний матеріал, що міститься в навчальних посібниках, закладають базу для більш глибокого сприйняття лекції. Для більш успішного оволодіння знаннями слід підібрати відповідне коло літератури яка б давала чіткі відповіді на поставлені питання, що вивчаються самостійно. Доцільно уникати літератури, яка носить гіпотетичний характер. Опрацювавши навчальний матеріал (через читання, запам'ятовування, конспектування, цитування і т. д.) і проконсультувавшись з викладачем, студенти мають скласти для себе загальне уявлення про відповідні проблеми. Лише після цього, з метою більш глибокого оволодіння матеріалом, можна приступати до опрацювання спеціальної літератури: монографій, статей тощо. У ході другого етапу самостійного вивчення матеріалу доцільно використовувати комп'ютерну техніку, яка дозволяє більш ефективно і оперативно опрацювати широке коло літератури, систематизувати її відповідним чином. З цією ж метою слід використовувати технічні засоби навчання (демонстрацію графіків, таблиць, використання документів і матеріалів звукозапису, фотоматеріалів і т.д.). Все це у комплексі має велике значення для вироблення у студентів навичок ефективної самостійної фахової роботи, нахилу до творчої аналітичної та синтетичної діяльності, вміння давати самостійну оцінку тих чи інших державно-правових явищ, фактів, закономірностей, механізмів у їх взаємозв'язку. У цілому оволодіння навичками самостійної роботи дає змогу студентам робити самостійні висновки щодо юридичних і соціальних проблем, оперувати набутими знаннями, орієнтуватись у спеціальній літературі, а також застосовуючи набуті знання на практиці творчо підходити до вирішення юридичних проблем. Кожний етап самостійної роботи студента оцінюється диференційованим балом, з урахуванням наступних показників: а) повнота розкриття змісту теми; б) оригінальність суджень (на основі теоретичних або дослідних матеріалів); в) новизна фактичного матеріалу; г) глибина аналізу; д) органічність поєднання теоретичного і фактичного матеріалу; є) самостійність студента при виконанні роботи; ж) практична її значущість. Контролю викладача за самостійною роботою студента недостатньо. Студентам важливо навчитися самоконтролю, зробити наступне: - відкинути той матеріал, який прямо не стосується теми; - відкинути повторення; - вилучити слова і фрази, без яких смисл залишається зрозумілим (наприклад, у фразі „відкинути всі повтори" можна видалити " всі";); - довгі речення розбити на більш короткі, щоб полегшити розуміння; - уточнити правильність використання термінів (звернутися до словників); - уточнити правильність написання слів і пунктуації; - перевірити цитати і правильність посилань; - перевірити нумерацію сторінок, таблиць, малюнків.
Самостійна робота студентів з курсу передбачає: 1. Систематичне відвідування всіх видів аудиторних занять та ведення конспектів лекцій. 2. Систематичне вивчення лекційного матеріалу та пропонованої літератури. 3. Систематичну підготовку до семінарських занять. 4. Виконання пропонованої окремої самостійної роботи та її оформлення згідно з відповідними вимогами. Остаточний термін подання самостійної роботи викладачу за два тижні до іспиту. У процесі вивчення курсу для систематичного контролю за самостійною роботою студентів та якістю засвоєння ними поточного навчального плану викладач використовує: опитування студентів під час семінарських занять; залучення студентів до дискусії з тем семінарських занять з наступною оцінкою ініціативи та здатності до аналізу дискусійних питань; тестовий контроль знань; перевірку письмових завдань, передбачених ходом занять. Оцінюючи роботи, викладач зважає на те, наскільки ретельно вивчено пропоновану літературу, наскільки послідовно та якісно викладено матеріал, а також враховує вчасність виконання завдання. Термін подання реферату на перевірку викладачеві - не пізніше, як за два тижні до заліку. У процесі організації самостійної роботи велике значення мають консультації викладача, у ході яких можна вирішити багато проблем досліджуваного курсу, усвідомити складні питання. Самостійна робота носить індивідуальний характер, однак цілком можливе і колективне осмислення проблем. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
ТЕМА 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини. Система інтелектуальної власності. Поняття інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності. Інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності. Еволюція промислової власності. Еволюція авторського права і суміжних прав. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави. Соціально-економічні стратегії в країнах світового товариства. Роль промислової власності в економічному розвитку. Авторське право і розвиток культури. Об’єкти права інтелектуальної власності. Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності. Суб’єкти права інтелектуальної власності.
|
